Suchergebnisse

The ideas of the Enlightenment (first of all the French, with the most famous of its representatives – Jean-Jacques Rousseau, Charles-Louis de Secondat, Baron de La Brède et de Montesquieu and François-Marie Arouet Voltaire) not only influenced the political sphere of the Eighteenth century but also art. Francisco José de Goya y Lucientes (1746-1828) was directly convinced by these ideas: he took a passive part in the Napoleonic wars and was a friend of the prominent representatives of the Spanish Enlightenment.The study aims at analyzing interactions between text and image in the series of etchings of F. Goya "The Disasters of War" and the reception of the idea of «common good» in the etching 71 "Against the common good".We havechosen several theoretical and methodological tools to deal with narrative and visual sources. Hermeneutics and semiotics belong to the specific methods used in the process of analysis of engravings. Comprehensive approach is determined by the usage of F. Goya both extraverbial and verbal (double numbers of etchings and artionims, ekfrasis) means. The methodological basis of the study is made up wit the principles of complexity, historicism and scientific character. The main methods were iconographic and iconological; empirical, prosopographical, method of synthetic and analytical source criticism; comparative-historical analysis. Probably, Francisco Goya, who also criticized the contemporary obscurantism in Spain (which is especially reflected in the series of etchings "Los Caprichos"), turned to the ideas of the French enlightenment, which gave rise to possibly unconscious reminiscences and allusions in his work. Thus, we are interested mainly how Goya indirectly or even unconsciously borrowed ideas from the Enlightenment movement, which spread rapidly all over Europe. In this case studying direct borrowings from J.-J. Rousseau's ideas played only minor role. ; Ідеї Просвітництва (передовсім французького з найвідомішими його представниками - Ж.-Ж. Руссо, Ш.-Л. Монтеск'є та М. Ф. А. Вольтером) не лише запліднили політичну сферу тогочасного світу але й знайшли своє відображення та взаємодію в мистецтві. Франсіско Хосе де Гойя-і-Лусьєнтес (1746-1828 рр.) був безпосередньо перечулений цими ідеями: він брав пасивну участь у наполеонівських війнах і безпосередньо перебував у колі спілкування з видатними представниками іспанського Просвітництва. Метою дослідження є аналіз взаємодію тексту й образу в серії офортів Ф. Гойї "Лихоліття війни" та з'ясувати рецепцію ідеї "загального блага" в офорті 71 "Проти загального блага". Теоретико-методологічний інструментарій, необхiдний для дослідження цієї теми, пов'язаний як із специфікою роботи з наративним родом писемного типу джерел, так і зображальним (візуальним) типом джерел. Комплексний підхід зумовлений використанням Ф. Гойєю як позавербальних, так і вербальних (подвійні номери офортів та артионіми, екфразиси) засобів. Методологічну основу дослідження складають принципи комплексності, історизму та науковості. Основними методами стали: іконографічний та іконологічний; емпіричний; просопографічний; метод синтетичної та аналітичної джерелознавчої критики; порівняльно-історичний. Вірогідно, Франсіско Гойя, який так само критикував тогочасний обскурантизм в Іспанії (що особливо віддзеркалюється в серії офортів «Капрічос»), звертався до ідей французького просвітництва, що породило, можливо, й несвідомі ремінісценції та алюзії в його роботах. Таким чином, питання обізнаності Франсіско Гойї з ідеями Ж.-Ж. Руссо не відіграє ключової ролі в даній проблемі (хоча й і є вкрай цікавою темою для дослідження), адже найціннішим аспектом для нас залишається не прямі запозичення в автора, а саме експлікація просвітницьких ідей (у нашому випадку – в мистецтві), що контекстуально свідчить про їх стрімке поширення в Європі та активне впровадження в різномані сфери людської діяльності.