Suchergebnisse

Objective evidences of geographical-political unbalance in Ukraine, which is clearly manifested in the electoral and political activity of the population and is the result primarily of historical and geographical differences and ethno-geographical regions of the state, are characterized. Twelve political and geographic areas with the characteristics of the party-political preferences and geopolitical consciousness are allocated on the basis of a comparative analysis of presidential elections in Ukraine.It is concluded that the regional mental-political differentiation does not have the character of intercivilizational contrasts. Objective historical and cultural base integrity are defined. Complications of regional-political situation in Ukraine at the beginning of the XXI century was not immanent conditioned and caused by subjective factors such as a lack of effective internal geopolitics during the 90s and targeted large-scale geopolitical pressure from Russia at the beginning of the XXI century. ; Схарактеризовано об'єктивні ознаки територіально-політичної незрівноваженості України, яка виразно проявляється в електорально-політичній активності населення і є наслідком насамперед історико-географічних та етногеографічних відмінностей регіонів держави. На підставі порівняльного аналізу виборів президента України виділено дванадцять політико-географічних районів з характерними рисами партійно-політичних уподобань та геополітичної свідомості. Зроблено висновок про те, що регіональна ментально-політична диференціація аж ніяк не має характеру міжцивілізаційних контрастів. Визначено об'єктивні історико-культурні підстави цілісності держави. Ускладнення регіонально-політичної ситуації в Україні на початку ХХІ ст. не було іманентно зумовленим, а спричинене такими суб'єктивними чинниками, як відсутність ефективної внутрішньої геополітики впродовж 90-х років ХХ ст. і цілеспрямованим масштабним геополітичним тиском Росії на початку ХХІ ст.

The concept of territorial and political development is exposed. The trends of the dynamics of regional differentiation of the electoral and political activity of citizens of Ukraine for the entire current period of its independence, main regional and political problems are identified. It is concluded that the at the first stage of territorial and political development (1991–2000 years), despite widespread Soviet identity and significant differentiation of mental and political moods, preconditions for interregional rapprochement or understanding though slowly formed, the issue of including Crimea into the legal field of Ukraine is solved. Territorial and political development of Ukraine in the direction of conflict was oriented since 2000, as a result of the mobilization of pro-Russian forces by the leadership. It appeared in the polarization of electoral and political attitudes, expanding the range of openly anti-Ukrainian political organizations, imposing the federal organization for Ukraine. Prospects for sovereign territorial and political development of Ukraine aggravated when in 2010 Russia continued to stay the Black Sea Fleet in the Crimea, and actually took control of the state security forces. Russia has moved to the open annexation of Ukrainian territories in the spring of 2014, occupying Crimea and Donetsk region that marked a new phase of territorial and political development of Ukraine. It is the restoration of the sovereignty and political integrity, countering Russian aggression and its attempts to destabilize the situation in other regions are the main challenges facing Ukraine at present. ; Розкрито сутність поняття територіально-політичний розвиток. Визначено тенденції динаміки регіональної диференціації електорально-політичної активності громадян України за весь сучас-ний період її незалежності, ідентифіковано основні регіонально-політичні проблеми. Зроблено висновок про те, що на першому етапі територіально-політичного розвитку (1991–2000), попри значне поширення радянської ідентичності та суттєву диференціацію ментально-політичних настроїв, усе ж повільно формувалися передумови для міжрегіонального зближення чи порозу-міння, вирішено проблему включення Криму в правове поле України. З 2000 р. унаслідок мобілі-зації керівництвом Росії всіх проросійських сил територіально-політичний розвиток України було зорієнтовано в конфліктогенному напрямі, що виявилося в поляризації електорально-політичних настроїв, розширенні кола відверто антиукраїнських політичних організацій, нав'язуванні Україні федеративної організації. Перспективи суверенного територіально-політичного розвитку України ускладнились, коли з 2010 р. Росія продовжила перебування в Криму Чорноморського флоту та фактично підпорядкувала силові структури держави. Навесні 2014 р. Росія перейшла до відкритої анексії українських територій, окупувавши Крим та частину Донеччини, що позначило новий етап територіально-політичного розвитку України. Саме відновлення суверенітету й політичної ціліс-ності держави, протидія російській агресії та її спробам дестабілізувати ситуацію в інших регіонах є сьогодні основними викликами, які постали перед Україною.

Critical analysis of concepts and terminology of geopolitics was made. Paradigm of scientific analysis of global geopolitical processes was proved. The basic modern global political trends were represented. A regularity formation and change of civilizations-cultures were grounded. Significant relationships and dependencies in the geopolitical system in the world were defined. The regular character of the convergence of the territorial organization of political and ethnic areas of the modern world was exposed. Incorrect methodological approaches to the analysis of the geopolitical situation in Ukrainewere allocated. ; Виконано критичний аналіз понятійно-термінологічного апарату сучасної геополітики, обґрунтовано пропозиції його вдосконалення. Виділено парадигми наукового аналізу глобальних геополітичних процесів. Розкрито основні сучасні глобально-політичні тенденції. Обґрунтовано закономірність утворення та зміни цивілізацій-культур. Визначено суттєві зв'язки і залежності в геополітичному устрої світу. Розкрито закономірний характер зближення територіальної організації політичної та етнонаціональної сфер сучасного світу. Виділено хибні методологічні підходи до аналізу геополітичної ситуації в Україні.

The most controversial questions in research of settlement problems of the Ukrainian Carpathians are settling time, the role of different migratory movements and ethnic composition of immigrants. Historical records show that until the XIII century there was not an overall network of settlements in the mountainous areas of the Ukrainian Carpathians. Nevertheless, on the eve of that time, the Ukrainians quite rapidly adjusted directly to the foothills, Transcarpathian ways, they created defensive points in the highlands and carried out various nature use. Considering the socio-economic and security needs of the population of ancient foothill areas main migratory movement coming from the plains to mountain rivers flow to their origins, including the territory of Transcarpathia and Carpathian and Volyn and Podillya. The similarity place names on both sides of the Carpathians Ukrainian Transcarpathian confirm the influence of colonization movements that have left their traces in the mountains. Various historical and ethnographic artifacts indicate an important role in the settlement of the Carpathian mountain region south of colonization, i.e. relocation to the region population from the territory on the border of the middle and lower Danube, historic Transylvania and Moldova during the XIII-XVI centuries, which in the Commonwealth and some other states politically identified as "land Wlachs". The main component of ethnic-social colonization was humanity southern Slavic-Rusyn origin. Settling mountain areas of Ukrainian Carpathians influenced the formation of the social structure of Ukrainian society, particularly on the spread of Ukrainian gentry, which was originally founding villages and their families. Value of different groups of immigrants from the south, north, west and east, as well as instituting the characteristics of the traditional economy and traditional culture under various environmental conditions and led to the formation of ethnic groups of the Ukrainian Carpathians (Boyko, Lemko, Hutsuls).Visn. Lviv. Univ., Ser. Geogr. 2018: 52; 89–99 • DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2018.52.10172 ; У дослідженні проблем заселення Українських Карпат найбільш дискусійними є питання часу заселення, ролі різних міграційних рухів та етнічного складу переселенців. Історичні джерела засвідчують, що до ХІІІ ст. суцільної мережі поселень у гірських районах Українських Карпат не було, однак напередодні того часу давньоукраїнське населення доволі інтенсивно освоювало безпосередньо передгірські райони, транскарпатські шляхи, створювало в гірській місцевості оборонні пункти та провадило різне вибіркове природокористування. З огляду на соціально-економічні й безпекові потреби давньоукраїнського населення передгірських територій основний міграційний рух відбувався з рівнинних місцевостей по течії гірських рік до їхніх витоків, зокрема, з території Прикарпаття і Підкарпаття, а також Волині й Поділля. Подібність ойконімів по обидва боки Українських Карпат підтверджують впливовість транс карпатських колонізаційних рухів, які залишили сліди в гірській місцевості. Різні історичні й етнографічні артефакти свідчать про важливу роль у процесах заселення карпатської гірської місцевості південної колонізації, тобто переселення в цей регіон населення з території на межі середнього і нижнього Дунаю, історичних Трансільванії та Молдови впродовж ХІІІ–ХVI ст., яких у Речі Посполитій та в деяких інших державах політично ідентифікували як "волоські землі". Основним етносоціальним компонентом південної колонізації була людність слов'яно-руського походження. Заселення гірських районів Українських Карпат вплинуло і на формування соціальної структури українського суспільства, зокрема, на поширення української дрібної шляхти, яку первинно сформували осадники сіл та їхні родини. Співвідношення різних груп переселенців з півдня, півночі, заходу і сходу, а також уста­лення характерних рис традиційного господарства й традиційної культури під впливом різних природних умов зумовило формування українських карпатських етнографічних груп (бойків, лемків, гуцулів). Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. 2018: 52; 89–99 • DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2018.52.10172