Suchergebnisse

The article examines political aspects of social transformations of the «Thaw» period. It is proved by means of discussion that the problematic development of social sphere in the republic was made conditional upon priority development of group «A» production before group «B», which, first of all, put them into unequal conditions and caused a programmed lagging of the latter. It is proved that great attention of the new government to the problems of the social sphere was dictated as by the aggravation of the political confrontation with the supporters of the Stalin regime as by the necessity of adaptation of the USSR's political system to the conditions of the post-war world. The process of formation by the trade unions of civilian control of its character and political conditions is divided by the researcher into two phases. It is being stressed that the governing party had unmistakably selected the object of political influence which could bring highest possible political dividends in the form of its support by various layers of the population. Those were business, public catering and domestic service enterprises. Being poorly developed, they could not satisfy the needs of the society. Also several principal conclusion as to the importance of the civilian control have been made. The author assumes that it was brought into practice with the aim of covering conceptual mistakes embedded into the basis of the Soviet economy and camouflaging the totalitarian nature of the new power therefore generating an illusion of its concern about the society. The author thinks that organized by the trade unions control over the spheres of trade, catering and domestic care provided a possibility to a start of removing the problem, which is, for a period of time, postponed the inevitable dismissal of the «Thaw» government. At the same time the author underlines that organized by the trade unions control presented a part of the concept of Soviet management. While developing it, the trade unions positioned themselves as «the school of Communism» which teaches the workers to manage state affairs. ; У статті розглядаються політичні аспекти соціальних трансформацій епохи «відлиги». У форматі дискусії доводиться, що проблемний розвиток соціальної сфери в республіці обумовлювався пріоритетним розвитком виробництва групи «А» перед групою «Б», що первісно зумовлювало їх нерівноправне становище і викликало запрограмоване відставання останньої. Доводиться, що пильна увага нової влади до питань соціальної сфери була продиктована як загостренням політичного протистояння з прихильниками сталінського режиму, так і необхідністю пристосування політичної системи СРСР до умов повоєнного світу. Процес формування професійними спілками громадського контролю розподіляється дослідником на два етапи. Підкреслюється, що партією було спеціально обрано такий предмет політичного впливу, який міг принести максимальні політичні дивіденди у вигляді підтримки з боку широких верств населення. Це були підприємства торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування населення. Слабко розвинені, вони не могли задовольнити потреб суспільства, а тому найменші позитивні зрушення у цій царині, ставилися владі в заслугу. Зроблено декілька принципових висновків щодо значення громадського контролю. Зокрема стверджується, що приведення його в дію значною мірою зумовлювалося необхідністю маскування концептуальних хиб, покладених в основу радянської економіки, а також потребою камуфлювання тоталітарної сутності нової влади, що породжувало ілюзію її турботи про суспільство. Автор припускається думки, що організований профспілками контроль за сферою торгівлі, харчування та побуту дав змогу зрушити проблему з місця, що на певний час і відтермінувало неминучу відставку влади «відлиги». Разом з тим, дослідник наголошує, що організований профспілками контроль являв собою частину концепції радянського менеджменту, спрямованого на розподіл матеріальних благ. Розвиваючи систему громадського контролю професійні спілки підтверджували ленінську концепцію профспілкового руху як «школу комунізму», що навчає трудівників управляти державними справами.

The problem of trade unions' participation in the implementation of the Law of State Pension Provision is studied in the article. The author proceeds from the point that the latter in the conditions of critical political confrontation automatically changed into an element of political struggle, acting as a powerful weapon of the new government. A conclusion has been made that pension provision, as a part of Soviet social insurance built on paternalistic principles, contributed to estrangement of the insured from the concern about their future and increased their dependence on the government. Monopolization of the social insurance sphere in combination with the state ownership of production means, as it is affirmed in the research, discredited the idea of insurance itself. Participation of the trade unions as third party was government's attempt to divert society's attention from this problem. Enlarged and "improved", the trade unions' participation in pension provision in the years of "thaw" could not unbind inner contradiction laid in the bowels of social insurance. ; У статті розглядається проблема участі профспілок в імплементації Закону «Про державне пенсійне забезпечення». Автор виходить з того, що зазначена проблема в умовах гострого політичного протистояння автоматично перетворювалась на елемент політичної боротьби, виступаючи могутньою зброєю нової влади. Зроблено висновок, що пенсійне забезпечення як частина радянського соціального страхування, побудованого на патерналістських засадах, сприяла відчуженню застрахованих від турботи про своє майбутнє та посилювала його залежність від держави. Монополізація сфери соціального страхування в поєднанні з державною формою власності на засоби виробництва, стверджується в дослідженні, дискредитувала саму ідею страхування. Участь профспілок як третьої сторони була спробою держави відвернути увагу суспільства від цієї проблеми. Розширена та «вдосконалена» участь професійних спілок у пенсійному забезпеченні в роки «відлиги»» не могла роз- в'язати внутрішньої суперечності, закладеної в надрах соціального страхування.