International audience ; This article is devoted to the ethical and political dimension of the thought of translation, here being considered as a problem place where the relationship to the Other is the question. First, the study shows the principles of translation theories centered on the welcoming of the Other and it analyses the relationship between the notions of "proper" and "foreign". Then the drifting that can be borne out of "non-ethical" translation which undervalue and/or ignore the asymmetrical links between dominant and dominated languages. Finally, the article sets into perspective the problems surrounding the question of the welcoming of the Other in translation in confronting them with the theses Tiphaine Samoyault puts forth in her book Traduction et violence (2020). The point is not to condemn translation under the pretext that it would only be violence, but to take into consideration the fact that it is a place full of tensions which one should learn to manage in a tactful manner. Therefore, to replace the notion of "truthful translation" Samoyault offers the concept of "just translation" which allows to reunite in the same phrase the notion of "justness" (to find the just word) and that of justice (to adjust the translation, to adapt to inequalities). In short, the article undertakes the examination of the problem of the Other in translation while referring to Ricoeur's idea that the foreigner is neither the same (identical to us) nor the other (different from us) but the similar, that is to say the conjunction of the identical and the different.Keywords: translation; Other; similar; language hospitality; violence; Samoyault; Ricoeur. ; L'article est consacré aux dimensions éthique et politique de la pensée du traduire, la traduction étant ici considérée comme un lieu problématique où se trouve posé le rapport à l'autre. D'abord, l'étude expose les principes des théories traductologiques centrées sur l'accueil de l'autre et analyse les rapports qu'entretiennent les notions du « propre » et de ...
International audience ; This article is a study of translation as a paradigmatic clue of the problematics that is presently debated within French contemporary thought, especially in its ethical current. The main theses Tiphaine Samoyault introduces in "Translation and Violence" (2020). The author, as the title of her work suggests, tries to demonstrate the active negativity part which is present in any translation. Thus she breaks away from most of the dominant discourses which are idyllic since they see in translation a gesture of hospitality, a way of meeting and exchanging with the other. Indeed according to her, there exists a negative part which is inherent to translation, since it means the appropriation of a foreign text, the suppression of its language and the deterritorialization, not only geographical, but also cultural and historical of the other. One must admit that this negativity has seldom been researched thoroughly in the scientific works on translation. The aim of this article will thus be to create a network of, and explain the main notions which Samoyault is leaning on to develop her thesis: antagonism and agonism in translation, différence and différend, linguistic hospitality, discursive ethics, the sensible turn in translation thought, and the ethics of non-translation. One will thus be lead to underline the political dimension which Samoyault's stands implies, intentionally. For in translation the solution of the clashes (of course in language, but also in the various, heterogenic views) remains as a goal that will always be out of reach and is always going away. There follows that a continuous and frantic quest of a consensus which would satisfy both sides is pure fancy. The aim of the article is to draw a map and set in perspective the theses Samoyault contends, as well as constituting a reading guide for a complex and demanding book as a concept. Its ambition is also to retain a pre-prandial value, thus inviting its readers to immerse themselves into the source text. ; Статтю ...
This article is devoted to the ethical and political dimension of the thought of translation, here being considered as a problem place where the relationship to the Other is the question. First, the study shows the principles of translation theories centered on the welcoming of the Other and it analyses the relationship between the notions of "proper" and "foreign". Then the drifting that can be borne out of "non-ethical" translation which undervalue and/or ignore the asymmetrical links between dominant and dominated languages. Finally, the article sets into perspective the problems surrounding the question of the welcoming of the Other in translation in confronting them with the theses Tiphaine Samoyault puts forth in her book Traduction et violence (2020). The point is not to condemn translation under the pretext that it would only be violence, but to take into consideration the fact that it is a place full of tensions which one should learn to manage in a tactful manner. Therefore, to replace the notion of "truthful translation" Samoyault offers the concept of "just translation" which allows to reunite in the same phrase the notion of "justness" (to find the just word) and that of justice (to adjust the translation, to adapt to inequalities). In short, the article undertakes the examination of the problem of the Other in translation while referring to Ricoeur's idea that the foreigner is neither the same (identical to us) nor the other (different from us) but the similar, that is to say the conjunction of the identical and the different. ; L'article est consacré aux dimensions éthique et politique de la pensée du traduire, la traduction étant ici considérée comme un lieu problématique où se trouve posé le rapport à l'autre. D'abord, l'étude expose les principes des théories traductologiques centrées sur l'accueil de l'autre et analyse les rapports qu'entretiennent les notions du « propre » et de l'« étranger ». Ensuite, sont examinées les dérives que peuvent engendrer des postures traductives « non-éthiques » qui minorent et/ou ignorent les liens asymétriques entre des langues dominantes et des langues dominées. Enfin, l'article met en perspective ces problématiques autour de l'accueil de l'autre dans la traduction en les confrontant aux thèses qu'avance Tiphaine Samoyault dans son ouvrage, Traduction et violence (2020). Il ne s'agit pas de condamner la traduction sous prétexte qu'elle ne serait que violence, mais de prendre en considération qu'elle est un lieu de tensions qu'il faut apprendre à gérer avec diplomatie. Aussi, en remplacement de la notion de « traduction fidèle », Samoyault propose-t-elle le concept de « traduction juste » qui permet de réunir dans la même expression les notions de « justesse » (trouver le mot juste) et de « justice » (ajuster la traduction, se régler sur les inégalités). En conclusion, l'article entreprend d'examiner le problème de l'autre dans la traduction en se référant à l'idée ricœurienne que l'étranger n'est ni le même (identique à nous), ni l'autre (différent de nous), mais l'analogue, c'est-à-dire la conjonction de l'identique et du différent. ; Переклад розглядається як проблемне полю функціонування поняття "взаємини з Іншим" в етичному й політичному вимірах. Спочатку висвітлено теоретичні принципи сучасних підходів до вивчення перекладу, що концентрують свою увагу на питанні прийняття Іншого, тобто проблемі "мовної гостинності". Відтак проаналізовано відношення, які утворюються в перекладі між поняттями "Свій" і "Чужий", та окреслено потенційні наслідки "не-етичних" перекладацьких дій, що недооцінюють та/або ігнорують асиметричність між домінантними та меншинними мовами. Й нарешті, досліджувана проблематика зіставляється з тезами, які пропонує Тіфен Самуайо у праці "Переклад та насильство" (2020). У ній французька літературознавиця не стільки постулює переклад як джерело прояву насильства, як привертає увагу до того, що переклад вимагає дипломатичного ставлення, оскільки він позначений постійним напруженням між Своїм і Чужим. На зміну нині поширеного поняття "правильність перекладу" вона пропонує концепт "справедливий переклад" (traduction juste), що дозволяє поєднати "точне, справедливе відтворення" (justesse) і "встановлення правової рівності" (justice). У висновках дослідження існуючі тлумачення проблеми (не)прийняття Іншого в перекладі були розвинуті (спираючись на рікерівську термінологію) в тезу, що в перекладі Чужий не є ані тим самим (ідентичним), ані Іншим (відмінним), а є Аналогічним, тобто сполученням ідентичного з відмінним, що ускладнює реалізацію в перекладі "мовної гостинності".
