Suchergebnisse

The article is devoted to the comparative historical analysis of modern and medieval Euro-integration processes. Particular attention is paid to the role of France and Germany in the integration project of the European Union. The author analyzes both the socio-political processes that unfolded in Europe in the 9th and 10th centuries before and after the division of the Frankish empire, and the current state of the European Union. The comparison was implemented in three selected areas of foreign and domestic policy of the Frankish empire: military colonization and integration by the Franks of East Rhine Germany into the state of the Franks, the Saxon wars and the campaigns against the Slavs. In the context of modern socio-political processes in the European Union, the tendencies that were observed already in the Middle Ages are highlighted; the connection between them is shown. Characterized by the features of the East Frankish Kingdom, Western and Middle, the balance of forces between them compared with the peculiarities of the role of modern Germany, France and Italy in the project of the European Union. The political preferences of the disputed region of Alsace-Lorraine are analyzed in the context of the long-term historical competition of France and Germany for these territories. The strategy of enlargement of the European Union and, in particular, the Eastern Partnership program, is rethought through the prism of the principles of foreign policy of the Holy Roman Empire of the German nation. In particular, the role of the so-called brands, fortified borders, which acted as military borders, was analyzed. Based on the identified trends, a forecast of the future of the European Union for the coming decades has been done. The assessment of the prospects of full membership of Albania, Bosnia and Herzegovina, Kosovo, Macedonia, Montenegro, Serbia, Moldova, Ukraine and Georgia in the EU is given. Вased on the provisions of string theory the theoretical understanding of the sustainability of long-term and repeatability of short-term socio-political trends is carried out . ; Статья посвящена сравнительно-историческому анализу современных и средневековых евроинтеграционных процессов. Особое внимание уделяется роли Франции и Германии в интеграционном проекте Европейского Союза. Проанализированы как социально-политические процессы, которые разворачивались на территории Европы в IX – X веках до и после раздела Франкской империи, так и современное состояние Европейского Союза. Сравнение осуществлено по трем выделенным направлениям внешней и внутренней политики империи франков: военная колонизация и интеграция франками восточно-рейнской Германии в государство франков, саксонские войны и походы против славян. В контексте современных социально-политических процессов Европейского Союза выделены те тенденции, которые наблюдались уже в эпоху Средневековья; показана связь между ними. Охарактеризованы особенности Восточно-Франкского королевства, Западного и Срединного, баланс сил между ними проанализирован в сравнении с особенностями роли современной Германии, Франции и Италии в проекте Европейского Союза. Проанализированы политические предпочтения спорного региона Эльзас-Лотарингии в контексте долговременной исторической конкуренции Франции и Германии за данные территории. Стратегия расширения Европейского Союза и, в частности, программа «Восточное партнерство», переосмыслены через призму принципов внешней политики Франкской империи и Священной Римской империи германской нации. В частности, проанализирована роль так называемых марок, то есть укрепленных рубежей, которые выступали в качестве военных границ. На основании выявленных тенденций сделан прогноз будущего Европейского Союза на ближайшие десятилетия. Дана оценка перспективам полного членства Албании, Боснии и Герцеговины, Косово, Македонии, Черногории, Сербии, Молдовы, Украины и Грузии в ЕС. Исходя из положений теории струн осуществлено теоретическое осмысление устойчивости долговременных и повторяемости кратковременных социально-политических тенденций. ; Стаття присвячена порівняльно-історичному аналізу сучасних і середньовічних євроінтеграційних процесів. Особлива увага приділяється ролі Франції та Німеччини в інтеграційному проекті Європейського Союзу. Проаналізовано як соціально-політичні процеси, які розгорталися на території Європи в IX – X століттях до і після розділу Франкської імперії, так і сучасний стан Європейського Союзу. Порівняння здійснено за трьома виділеними напрямками зовнішньої і внутрішньої політики імперії франків: військова колонізація і інтеграція франками східно-рейнської Німеччини в державу франків, саксонські війни і походи проти слов'ян. У контексті сучасних соціально-політичних процесів Європейського Союзу виділені ті тенденції, які спостерігалися вже в епоху Середньовіччя; показано зв'язок між ними. Схарактеризовано особливості Східного Франкського королівства, Західного та Серединного, баланс сил поміж ними порівняно з особливостями ролі сучасної Німеччини, Франції та Італії в проекті Європейського Союзу. Проаналізовано політичні уподобання спірного регіону Ельзас-Лотарингії в контексті тривалої історичної конкуренції Франції та Німеччини за ці території. Стратегію розширення Європейського Союзу і, зокрема, програму «Східне партнерство», переосмислено через призму принципів зовнішньої політики Священної Римської імперії німецької нації. Зокрема, проаналізовано роль так званих марок, тобто укріплених рубежів, які виступали в якості військових кордонів. На підставі виявлених тенденцій зроблено прогноз майбутнього Європейського Союзу на найближчі десятиліття. Надано оцінку перспективам повного членства Албанії, Боснії і Герцеговини, Косово, Македонії, Чорногорії, Сербії, Молдови, України та Грузіїв в ЄС. Виходячи з положень теорії струн здійснено теоретичне осмислення усталеності довгострокових і повторюваності короткочасних соціально-політичних тенденцій.

The article deals with the principles of the Beijing Consensus, which has become an alternative to the Washington Consensus, - the list of recommendations for the implementation of macroeconomic policies in developing countries. American economist Joshua Cooper Ramo proposed this title for the Chinese model of social changes and perceived it not only as an attempt to adapt the Western market economy principles to the cultural and political realities of modern China but as a new physics of development and power. One of the main tasks of this model was an attempt to protect the country from the outside factors that could negatively influence the process of reforming; an attempt to transform the reform process into the inner one that will evolve like a chain reaction. The article deals with the very principles of the Beijing Consensus and provides the criticism of some of them. The following principles are among them: «changes, newness and innovations», which are complemented by a focus on equality, the desire to apply the asymmetrical power in relations with hegemonic states, to develop good neighbor relations with the largest possible number of countries, but, above all, with the nearest neighbors, and etc. ; В статье анализируются принципы Пекинского консенсуса, который стал альтернативой Вашингтонскому консенсусу, - списку рекомендаций по реализации макроэкономической политики в развивающихся странах. Американский экономист Джошуа Рамо Купер, который предложил это название для китайской модели социальных изменений, видел в ней не только попытку приспособить западноевропейские принципы рыночной экономики к культурным и политическим реалиям современного Китая, а и «новую физику развития и власти». Одной из главных задач построения данной модели развития было стремление защитить страну от внешних факторов, которые могут негативно повлиять на процесс реформирования; стремление превратить процесс реформирования во внутренний, который будет происходить подобно цепной реакции. В статье раскрываются сами принципы Пекинского консенсуса и приводится критика некоторых из них. Среди этих принципов - «изменения, нововведения и инновации», которые дополняются фокусом на равенстве, стремлением применять асимметричную силу в отношениях с государствами-гегемонами, развивать добрососедские отношения с как можно большим числом стран, но, прежде всего, с ближайшими соседями, и т.д. ; У статті розглядаються засади Пекінського консенсусу, який став альтернативоюВашингтонському консенсусу, - списку рекомендацій по реалізації макроекономічної політики українах, що розвиваються. Американський економіст Джошуа Рамо Купер, який запропонував цюназву для китайської моделі соціальних змін, вбачав в ній не лише спробу пристосуватизахідноєвропейські принципи ринкової економіки до культурних та політичних реалій сучасногоКитаю, а й «нову фізику розвитку та влади». Одним з головних завдань вибудови даної моделірозвитку було намагання захистити країну від зовнішніх факторів, які можуть негативновплинути на процес реформування; намагання перетворити процесс реформування увнутрішній, такий, що буде відбуватися подібно «ланцюговій реакції». У статті розкриваютьсязасади Пекінського консенсусу і наводиться критика деяких з них. Серед цих засад – «зміни,нововведення та інновації», які доповнюються фокусом на рівності, намаганням застосовуватиасиметричну силу у відносинах з державами-гегемонами, розвивати доброзичливі стосунки сякомога більшим числом країн, але, перш за все, з найближчими сусідами тощо.