Suchergebnisse

Theoretical and practical dimensions of political power realization following the example of the US presidentionalism are discussed. The idea of the discourse is what conditions US presidents orientations at nationwide interests notwithstanding elitist status of persons to held presidential posts. In the spotlight – traditionally high demands of American civilians towards moral and professional qualities of the president, ability of elected leader to reply requests and needs of society. Institutional foundations are also of special role regarding nationwide positions of authorities, and first of all – supervision and control over the activity of president and presidential administration from the US Congress, which – by the example of activity of the presented in the Congress interests (pressure) groups, formal and informal association, statements of influential political individuals – reveals its ability to function as counter actor to Executive, realizing thus practical impact of the principle of check and balances. There are also a series of social factors among the mechanisms of impacts upon the presidents with special role within them of mass-media and civil thought.It is proved in the article that notwithstanding ability to influence molding of the social thought in the necessary for the executive power dimension, it (social thought) becomes (under effectiveness of such institutional factor as Congress) a representative of the interests, positions, requests of civilians. Mass-media has also acquired significant role in this respect. While staying mainly as autonomous force upon official authorities, mass-media remains to be regulator of political ties between society and governmental structures. The same role is inherent for the USA judiciary system as additional legal instrument for the support of democracy and protection of the positions of civilians under conflict character of relationship along the line civilians – society – Congress – President. It is proved in the article that realization of power in order of society supposes as special personal features of the nominees for high level officials posts, but also existence of a stable democratic norms which regulate activity of a leader of nation in dimension of interests and needs of civilians. ; Розглядаються теоретичні і практичні виміри реалізації політичної влади на прикладі президенціоналізму США. Ідеєю дискурсу є з'ясування, що зумовлює орієнтованість президентів США на загальнонаціональні інтереси попри елітарний статус осіб, що посідають президентський пост. У колі уваги – традиційно високі вимоги американських громадян щодо моральних та ділових якостей президента, здатність обраного лідера відповідати на запити та потреби суспільства. Вагомої ролі в аспекті загальнонаціональних позицій влади набувають й інституційні засади, насамперед, нагляд і контроль за діяльністю президента і президентської адміністрації з боку конгресу США, що – на прикладі активності представлених в конгресі груп інтересу (тиску), формальних і неформальних об'єднань, виступів впливових політичних індивідуальностей – виявив здатність функціонувати в ролі контрактора виконавчої влади, реалізуючи таким чином практичну дієвість принципу стримування і противаг. Серед механізмів впливу на президента й низка соціальних чинників, особливу роль серед яких посідають ЗМІ і громадська думка. В статті доводиться, що попри спроможність виконавчої влади впливати на формування у необхідному для неї напрямі громадської думки, остання (в умовах дієвості інституційного чинника – конгресу) стає виразником інтересів, позицій, запитів громадян. Значна роль в цьому плані належить й засобам масової інформації, що залишаються важливим регулятором політичних зв'язків між суспільством і урядовими структурами, залишаючись значною мірою самостійною силою щодо офіційних владних впливів. Таку ж роль виконує й судова система США як додатковий правовий інструмент підтримки демократії і захисту позиції громадян за умов конфліктності інтересів по лінії громадяни – суспільство – конгрес – президент.У статті доводиться, що реалізація влади в інтересах суспільства передбачає як особливі якості претендентів на вищі керівні посади, так і наявність сталих демократичних норм, що регулюють діяльність керівника нації у вимірах інтересів та потреб громадян.