Suchergebnisse

In the article the dynamics of world educational practices in the countries with the centralized control system – a tendency of decentralization of management of higher education is analyzed. The process of decentralization is often seen as both positive and inevitable, but with its own attendant problems. Since it is the responsibility of the State to provide quality education for all, there needs to be some guarantee that the system is, in fact, fulfilling that objective. Decentralization by its very nature leads to greater differences in standards among schools. The policy challenge is to acknowledge that these differences exist, and to ensure that differences are turned to opportunities and that they do not hinder pupils in achieving their full potential. It has been argued that centralized systems, which prescribe and control education inputs (curriculum, form content, etc.) need less monitoring and control than decentralized systems, which place less emphasis on the control of input and require greater emphasis on the control of output. A closer look at indicators on the steering and evaluation of systems does not entirely support such a contention but does reveal quite divergent systems enveloping apparently similar practices. The trend to devolve decision-making to school level is a high stakes political strategy, the result in part of a lack of trust in the State's capacity to respond adequately to each and every need of an increasingly demanding population. It has been argued that those most concerned with the outcome of a decision are in the best position to take decisions which most directly affect them. In a sense, decentralization is a means of taking the political debate on quality down to lower levels of the education system. Global educational practices are characterized by contradictory trends pendulum type: in countries with centralized management education trends are apparent decentralization, and vice versa, in countries with low public participation in education management trends observed opposite nature designed to increase the autonomy of various types of schools. Searching of the optimal «critical point» value of various forms of state involvement in the development of national education in the world is continuing. ; У статті подано аналіз характерної динаміки світових освітніх практик у країнах із централізованою системою управління – тенденція децентралізації управління у системі освіти; висвітлено пошуки ефективних методів управління освітою; дана характеристика централізованих і децентралізованих систем освітнього менеджменту у країнах Європи, Азії та США; розкрито соціальні педагогічні аспекти прогнозування, завдання і функції планування освіти; проаналізовано переваги та недоліки кожної із форм управління освітніми системами.

In present-day conditions, the quality of education is becoming the most important characteristic that determines the competitiveness of educational institutions and national education systems. The tasks of quality assurance and control are central to the educational reforms of many countries, including Ukraine. The problem of measuring and evaluating learning outcomes is becoming one of the most important in pedagogical theory and practice, as its solution allows to determine the effectiveness and ways to improve the content, methods and organization of learning, management system. Objective, theoretically substantiated measurements and evaluation of learning outcomes can give teachers and heads of educational institutions information about the pedagogical process, educational achievements of each student, identify the impact of various factors on the course of learning and its results. The issue of quality assurance continues to be relevant for Ukraine in the context of the reform of the New Ukrainian School and attempts to create a system of education evaluations, which should focus on four key positions: promoting the quality of primary, basic secondary and complete secondary education; accumulation of objective information about the educational process and learning outcomes of students of general secondary education; support of the educational process in general secondary education institutions (what and how is assessed – that is why attention is paid to the extent of organizing the educational process); supporting teachers, increasing trust in them. The experience of EU countries where similar educational assessment systems have operated successfully can be useful for Ukrainian policy-makers and researchers in the field of education. ; У сучасних умовах якість освіти стає найважливішою характеристикою, що визначає конкурентоспроможність освітніх установ і національних систем освіти. Завдання забезпечення та контролю якості є основними для освітніх реформ у багатьох країнах, включаючи Україну. Проблема вимірювання та оцінювання результатів навчання стає однією з найважливіших у педагогічній теорії і практиці, так як її вирішення дає змогу визначити ефективність і шляхи поліпшення змісту, методів і організації навчання, системи управління. Об'єктивні, теоретично обґрунтовані вимірювання та оцінка результатів навчання можуть дати вчителям і керівникам освітніх установ інформацію про педагогічний процес, навчальні досягнення кожного учня, виявити вплив різних чинників на процес навчання і його результати. Проблема забезпечення якості залишається актуальною для України в контексті реформи Нової української школи та державної ініціативи створення системи оцінювання освіти, яка має бути зосереджена на чотирьох ключових позиціях: сприяння підвищенню якості початкової, базової середньої та профільної середньої освіти; накопичення об'єктивної інформації про освітній процес і результати навчання здобувачів повної загальної середньої освіти; супровід освітнього процесу в загальноосвітніх закладах середньої освіти (залежно від того, що і як оцінюється – тому й тією мірою приділяється увага під час організації освітнього процесу); підтримування педагогічної майстерності вчителів, надання їм об'єктивної інформації щодо якості освітньої діяльності, підвищення довіри до них. Досвід країн ЄС, де аналогічні системи оцінювання освітніх досягнень успішно працюють, може бути корисний українським політикам та дослідникам у галузі освіти.

The article probes into factors that determine processes of decentralization in managing the general education system. The study entails a review of pertinent literature and an analysis of the distribution of powers among entities managing the general education system based on the European countries' experience. The study concludes that the education management system in the most EU-countries is decentralized or gradually being decentralized and de-concentrated on the basis of the subsidiarity principle. The results of our research give the possibility to affirm that the successful implementation of the decentralization reform requires the following two conditions: political support for proposed changes and the ability of those charged with carrying out the reform. An analysis of literature confirms that decentralization as a process is also a function of factors other than political will and capacity. These factors include trust (the extent of decentralization depends on the central government's trust in the local government, and vice versa), financial troubles, path dances, international developments, etc. An analysis of the distribution of decision making powers in areas of financing and human resources demonstrates that there is a trend towards decentralization, albeit inconsistent due to obstacles on the level of centralized management. The article maintains that there has to be an adequate balance between centralization, which is necessary for the implementation of general national educational objectives, and decentralization, which allows teachers, schoolchildren, parents and the representatives of local communities to participate in education management. ; У статті досліджуються чинники, що визначають процеси децентралізації в управлінні системою загальної освіти. Дослідження включає в себе огляд відповідної законодавчої бази та аналіз розподілу повноважень між інституціями, які беруть участь в управлінні системою загальної освіти, на основі досвіду європейських країн. У дослідженні зроблено висновок про те, що системи управління освітою у більшості країн-членів ЄС є децентралізованими або такими, що поступово децентралізуються та деконцентруються на основі принципу субсидіарності. Результати дослідження дозволяють стверджувати, що для успішного проведення реформи децентралізації необхідні наступні дві умови: політична підтримка пропонованих змін і політична воля осіб, відповідальних за проведення реформи. Аналіз літератури підтверджує, що децентралізація як процес також є функцією інших факторів, крім політичної волі і можливостей. Ці чинники включають довіру (ступінь децентралізації залежить від довіри центрального уряду до місцевої влади, і навпаки), фінансові проблеми, траєкторії руху, міжнародні події і т. д. Аналіз розподілу повноважень щодо прийняття рішень в питаннях фінансування і людські ресурси демонструють тенденцію до децентралізації, хоча і непослідовну через перешкоди на рівні централізованого управління. У статті зазначається про необхідність балансу між централізацією, яка необхідна для реалізації загальнонаціональних освітніх цілей, і децентралізацією, яка дозволяє вчителям, школярам, батькам і представникам місцевих громад брати участь в управлінні освітою.

Some aspects of the modernization of school education in the Federal Republic of Germany are highlighted in the article. Key trends in the development of education have been identified and characterized, such as: modernization of the structure and content of education (preschool education and upbringing, extension of primary schools, widening of volunteer services after school finishing); democratization (increasing number of tuition-free preschools, inclusive education development, and popularization of higher education). It has been determined that the overriding priorities of the German education sector development are synchronized with the common-European goals. The system of school education in Germany is characterized by pan-European trends (inclusive education, early childhood learning). Nevertheless the context of internal challenges Germany has a number of negative trends that reflect the state of its modern society (large numbers of migrants, early school leaving, lack of qualified teaching staff). ; У статті висвітлено окремі аспекти модернізації шкільної освіти Федеративної Республіки Німеччина. Визначено та охарактеризовано ключові тенденції розвитку освіти, такі як: модернізація структури та змісту освіти (розвиток ранньої освіти і виховання, збільшення початкових шкіл продовженого дня, запровадження волонтерської служби по закінченню школи), демократизація (зростання кількість безкоштовних дошкільних закладів, розвиток інклюзивної освіти, популяризація вищої освіти). Встановлено, що стратегічні цілі розвитку сектора освіти ФРН синхронізуються із загальноєвропейськими цілями. Системі шкільної освіти ФРН притаманні загальноєвропейські тенденції розвитку (розширення інклюзивної освіти, подовження шкільного дня, розвиток ранньої освіти), проте у контексті внутрішніх викликів (велика кількість мігрантів, припинення навчання у школі в ранньому віці, брак кваліфікованих педагогічних кадрів) Німеччині притаманний ряд тенденцій, що відображають стан її сучасного суспільства.

The article deals with the historical background, current issues and future challenges of educational reform in the countries of the European Union. It has been shown that the educational policy of the last century was aimed at increasing the length of compulsory secondary education to 18 years, early engagement of children in primary education and increasing its duration. The issue of decentralization as an educational trend in all European countries since the 1920s has been raised.The author analyses educational policy of the EU at the present stage, which is aimed at forming in European schools the necessary skills for their successful self-realization in society, including digital skills for future jobs, and the overcoming of gender differences in mathematics and sciences starting from school level. In the EU's current educational policy the following priority areas can be identified: all pupils should gain the competences they need; every pupil should benefit from high-quality learning, including migrant children; early childhood education and care should be more widely available, support for learners with special needs must be improved within mainstream schooling and reduction of early school leaving; teachers, school leaders, and educators should receive more support, including career-long professional learning opportunities; quality assurance should be further developed to ensure a more effective, equitable and efficient governance of school education and to facilitate learner mobility. The issue concerning creating a European education area by 2025 is revealed.The European vector of Ukraine's development has been analysed, which has been considered as a priority since the proclamation of independence and confirmation of the Association Agreement between Ukraine and the European Union.

The article is devoted to the issues of reforming school education and international comparative studies of students' educational achievement, as an indicator of the success of educational systems. The article deals with educational reforms in Germany, which were caused by society shock after the bungling participation of German students in PISA in order to implement the perspective experience of Germany on educational reforms and pedagogical innovations in the Ukrainian educational space. The reforms of the Ukrainian education system are considered as part of the implementation of the New Ukrainian School programs, focusing on their prospects. It is concluded that comparative studies of students' educational achievement not only help to determine the level of quality of educational services, but also in order to give a boost to governments to conduct reforms to improve the quality of education. ; Статтю присвячено питанням реформування шкільної освіти і порівняльних досліджень освітніх досягнень учнів, як індикатора успішності освітніх систем. У статті розглядаються освітні реформи в Німеччині, які були викликані суспільним шоком після провальної участі німецьких школярів в PISA з метою імплементації перспективного досвіду ФРН з освітніх реформ та педагогічних інновацій в український освітній простір. Розглядаються реформи української системи освіти в рамках реалізації програми «Нова українська школа», акцентуючи увагу на їх перспективності. Зроблено висновки, що порівняльні дослідження освітніх досягнень учнів не тільки допомагають визначити рівень якості освітніх послуг, а й стимулює уряди до проведення реформ з метою покращений якості освіти.

The paper is focused on the analysis of soft skills as basic competences for future professional success. During the study the concept of "soft skills" in the educational terminology of European countries and Ukraine was analysed; the importance of formation and developing soft skills for successful future professional development was justified; the directions of educational policy in EU countries and Ukraine to ensure the formation and development of soft skills of secondary school students were found out. As a result of research it was made the conclusion about the importance of soft skills formation and development in secondary school students for their future successful professional realization. It was offered the strategic directions on innovation approaches for the New Ukrainian School in formulation and development of soft skills at secondary school in the context of Ukrainian's integration into European and World education. In consequence of literature review it was determined that over one-third of skills (35%) were considered important in that days' workforce would have changed over the next five years (the World Economic Forum, 2016). Today, employers look for job candidates who not only have professional skills in a particular field, but also understand how to make difficult decisions and demonstrate leadership skills. It is concluded that in an effort to prepare the younger generation for their future successful careers, educational institutions must ensure both the formation of professional skills (" hard skills") and the development of "soft skills", not limited to communication skills, because "soft skills" are also the ability to listen, work in a team, think critically, set goals and achieve them, the ability to resolve conflict situations, etc. "Hard skills" and "soft skills" in combination with motivation and personality form a pyramid of development of the future competitive professional. Career success depends on so much more than students' subject-matter knowledge and expertise. Based on the European experience the policy makers, educators and parents in Ukraine have been recommended to collaborate to ensure that each child's school experience fosters the social and personal skills that will ensure success when he or she enters the workforce. ; Стаття присвячена аналізу м'яких навичок або «soft skills», які визначаються як базові компетенції для майбутнього професійного успіху. Під час дослідження авторами було проаналізовано поняття «м'яких навичок» в освітній термінології європейських країн та України; обґрунтовано важливість формування та розвитку «soft skills» для успішного професійного розвитку в майбутньому; розкрито напрями освітньої політики в країнах ЄС та Україні щодо забезпечення формування та розвитку м'яких навичок учнів загальноосвітніх шкіл. У результаті дослідження зроблено висновок про важливість формування та розвитку «soft skills» в учнів загальноосвітніх шкіл для їх майбутньої успішної професійної реалізації. Запропоновано стратегічні напрямки та інноваційні підходи для Нової української школи для формування та розвитку «soft skills» в загальноосвітніх навчальних закладах у контексті інтеграції вітчизняної освіти у європейський та світовий освітній простір. У результаті аналізу джерельної бази дослідження було визначено, що у 2016р. на Всесвітньому економічному форумі (ВЕФ) було проголошено, що протягом наступних п'яти років зміниться більше третини навичок (35%), які будуть необхідні для успішного просування на ринку праці. У звіті ВЕФ про глобальні проблеми «Майбутнє професій» зазначається, що до 2025р. комплексне вирішення проблем, критичне мислення, творчість, управління людьми та емоційний інтелект стануть одними з найважливіших навичок, що будуть необхідними на робочому місці. Сьогодні роботодавці хочуть бачити нових професіоналів, які не лише володіють фаховими навичками певної галузі, але і розуміють, як приймати важкі рішення та демонструють лідерські здібності. У результаті дослідження зроблено висновок, що намагаючись підготувати молоде покоління до їх майбутньої успішної кар'єри, заклади освіти повинні забезпечувати як формування професійних навичок («hard skills»), так і розвивати «soft skills», не обмежуючись лише комунікативними навичками, адже «м'які навички» - це також вміння слухати, працювати в команді, критично мислити, ставити цілі і досягати їх, здатність вирішувати конфліктні ситуації тощо. «Hard skills» та «soft skills» у поєднанні з мотивацією та особистістю формують піраміду розвитку майбутнього конкурентного професіонала. При реформуванні Нової української школи потрібного враховувати інноваційні підходи до формування та розвитку «м'яких навичок» у школах ЄС, не лише зважаючи на прагнення України інтегруватися в європейський освітній простір, але і з метою формування всебічно розвиненої особистості учнів, які будуть спроможні вчитися протягом життя та успішно реалізувати себе в професії.

Пандемія COVID-19, яка охопила світ у 2020 р., завдала удару по системах освіти країн. Фактично вона спричинила трансформацію усталеного формату організації навчання на всіх рівнях освіти й актуалізувала пошук країнами варіантів відповідей для протидії COVID-19. Внесок у пошук відповідей зробили і ключові міжнародні організації, що виступили як агенти згуртування освітянської спільноти й запропонували та імплементували універсальні інструменти організації навчання в умовах коронавірусної кризи. Проведено аналіз опублікованих матеріалів міжнародних організацій (ЮНЕСКО, ОЕСР, ЄС, Світовий банк та ін.), неурядових організацій (The National Center on Education and the Economy (NCEE), National Conference of State Legislatures (NCSL)), праць науковців протягом лютого – травня 2020 р. Зроблено висновок, що багато країн запровадили комплексний підхід до організації навчального процесу в умовах пандемії COVID-19, поєднуючи онлайн-навчання з іншими традиційними інструментами. Важливою складовою реакції країн на COVID-19 в освіті стало виділення цільового фінансування на придбання й забезпечення комп'ютерами і цифровими пристроями та доступом до Інтернету здобувачів освіти, передусім із малозабезпечених сімей. Не менш важливими є пряма фінансова підтримка малозабезпечених сімей урядами і співпраця з батьками. ; The article deals with the COVID-19 pandemic impact, that has swept the world in 2020, and has stricken a blow to the education systems of the countries. As the title implies the article describes the world community's response to pandemic challenges in education. It is especially noted that the pandemic has transformed the established learning formats and techniques at all levels of education. A mention should be made that international organizations have made a huge contribution to find out the countermeasures to COVID-19. The key international organizations acted as agents of the educational community, and proposed and implemented universal tools for learning in a coronavirus crisis. It should be emphasized that the authors have analyzed the published materials of international organizations (UNESCO, OECD, EU, World Bank, etc.), nongovernmental organizations (The National Center on Education and the Economy (NCEE), National Conference of State Legislatures (NCSL), academic works. The paper examines the activities that were implemented during February-May 2020. It is worth mentioning that many countries all over the world have introduced an integrated approach to organizing the learning process in the context of the COVID-19 pandemic, combining online learning with other traditional tools. An important part of the global community response to COVID-19 in education has been the allocation of targeted funding for the purchase and provision of computers and digital devices, as well as access to the Internet for students, especially from low-income families. Equally important is the direct financial support of low-income families by governments, as well as cooperation with parents. In the conclusions it is stressed the absence in some countries or underdevelopment of the legal and regulatory framework for the transformation of the educational process into online platforms; inflexibility of the authorities' response to changes in educational reality and delays in adapting the content of education; lack of ICT skills; lack of technical capabilities; complexity of some subjects transformation; parents' unwillingness to support children in online learning; negative impacts on students' healthcare.