Suchergebnisse

This paper on the basis of four indicators (political participation, rule of law, political and social integration, inclusiveness and non-discrimination) characterizes democratic and authoritarian trends in the Middle East and North Africa. Three factors were defined that contributed to consolidation of weak democratic standards in the region: the redundancy of natural resources, specific understanding of a role of religious leaders in society, the revolutionary wave against the European invaders and internal royal families in 1950-1970. In particular, it was noted that the Middle East and North Africa in terms of democracy are behind all other countries. In general, democratic values and institutions are still underdeveloped in the region, even after the revolutions of 2011. Only Tunisia has made successful progress towards democracy, based on the relatively strong parliament and a relatively weak president, which is a very rare model of government in the region where most countries have infinitely strong (powerful) head of state (only Lebanon and partly Kuwait have a similar model). ; На основе четырех индикаторов (политическое участие, верховенство права, политическая и социальная интеграция, инклюзивность и недискриминация) охарактеризованы демократические и авторитарные тенденции в странах Ближнего Востока и Северной Африки. Выделены три фактора, которые способствовали закреплению слабых демократических стандартов в регионе: избыточность природных ресурсов, специфическое понимание роли религиозных деятелей в обществе, революционная волна направлена против европейских оккупантов и внутренних королевских семей с 1950 по 1970-е годы. В частности отмечено, что страны Ближнего Востока и Северной Африки в аспекте развития демократии отстают от всех других стран. В целом, демократические ценности и институты все еще недостаточно развиты в регионе, даже после переворотов 2011 года. Только Тунис сделал успешное продвижение на пути к демократии, основанной на относительно сильном парламенте и сравнительно слабом президенте, что является очень редкой моделью государственного устройства в регионе, где большинство государств имеют неограниченно сильного (властного) главу государства (только Ливан и, частично, Кувейт имеют аналогичную модель устройства). ; На основі чотирьох індикаторів (політична участь, верховенство права, політична і соціальна інтеграція, інклюзивність та недискримінація) охарактеризовано демократичні та авторитарні тенденції у країнах Близького Сходу та Північної Африки. Виділено три чинники, які сприяли закріпленню слабких демократичних стандартів в регіоні: надмірність природних ресурсів, специфічне розуміння ролі релігійних діячів в суспільстві, революційна хвиля спрямована проти європейських окупантів і внутрішніх королівських сімей з 1950 по 1970-і роки. Зокрема відзначено, що країни Близького Сходу та Північної Африки в аспекті розвитку демократії відстають від усіх інших країн. В цілому, демократичні цінності та інститути все ще недостатньо розвинені в регіоні, навіть після переворотів 2011 року. Тільки Туніс зробив успішне просування на шляху до демократії, заснованої на відносно сильному парламенті та порівняно слабкому президенті, що є дуже рідкісною моделлю державного устрою в регіоні, де більшість держав мають необмежено сильного (владного) главу держави (тільки Ліван і, частково, Кувейт мають аналогічну модель устрою).

This paper on the basis of four indicators (political participation, rule of law, political and social integration, inclusiveness and non-discrimination) characterizes democratic and authoritarian trends in the Middle East and North Africa. Three factors were defined that contributed to consolidation of weak democratic standards in the region: the redundancy of natural resources, specific understanding of a role of religious leaders in society, the revolutionary wave against the European invaders and internal royal families in 1950-1970. In particular, it was noted that the Middle East and North Africa in terms of democracy are behind all other countries. In general, democratic values and institutions are still underdeveloped in the region, even after the revolutions of 2011. Only Tunisia has made successful progress towards democracy, based on the relatively strong parliament and a relatively weak president, which is a very rare model of government in the region where most countries have infinitely strong (powerful) head of state (only Lebanon and partly Kuwait have a similar model). ; На основе четырех индикаторов (политическое участие, верховенство права, политическая и социальная интеграция, инклюзивность и недискриминация) охарактеризованы демократические и авторитарные тенденции в странах Ближнего Востока и Северной Африки. Выделены три фактора, которые способствовали закреплению слабых демократических стандартов в регионе: избыточность природных ресурсов, специфическое понимание роли религиозных деятелей в обществе, революционная волна направлена против европейских оккупантов и внутренних королевских семей с 1950 по 1970-е годы. В частности отмечено, что страны Ближнего Востока и Северной Африки в аспекте развития демократии отстают от всех других стран. В целом, демократические ценности и институты все еще недостаточно развиты в регионе, даже после переворотов 2011 года. Только Тунис сделал успешное продвижение на пути к демократии, основанной на относительно сильном парламенте и сравнительно слабом президенте, что является очень редкой моделью государственного устройства в регионе, где большинство государств имеют неограниченно сильного (властного) главу государства (только Ливан и, частично, Кувейт имеют аналогичную модель устройства). ; На основі чотирьох індикаторів (політична участь, верховенство права, політична і соціальна інтеграція, інклюзивність та недискримінація) охарактеризовано демократичні та авторитарні тенденції у країнах Близького Сходу та Північної Африки. Виділено три чинники, які сприяли закріпленню слабких демократичних стандартів в регіоні: надмірність природних ресурсів, специфічне розуміння ролі релігійних діячів в суспільстві, революційна хвиля спрямована проти європейських окупантів і внутрішніх королівських сімей з 1950 по 1970-і роки. Зокрема відзначено, що країни Близького Сходу та Північної Африки в аспекті розвитку демократії відстають від усіх інших країн. В цілому, демократичні цінності та інститути все ще недостатньо розвинені в регіоні, навіть після переворотів 2011 року. Тільки Туніс зробив успішне просування на шляху до демократії, заснованої на відносно сильному парламенті та порівняно слабкому президенті, що є дуже рідкісною моделлю державного устрою в регіоні, де більшість держав мають необмежено сильного (владного) главу держави (тільки Ліван і, частково, Кувейт мають аналогічну модель устрою).