Suchergebnisse

The proposed article is an exploration of realistic social ontology, devoted to the study of the in- teraction between national memory, historiography and archives as defining social institutions of the modern era. The study focuses on the problems of formation and transformation of per- ceptions of the past of the national community — the bearer of sovereignty. During the analysis, the author concludes that national memory, archives and historiography are endowed with their own dynamics, and the relationship between them is a changing constellation of relations, that has undergone a complex evolution over the last two centuries. Beginning in the 19th century, the nature of relations changed in the direction of emancipation of archives from the guidelines of official historiography, distancing historiography from the exercise of state power, and the emer- gence of a new memorial culture in the late twentieth century. The result of these changes was the emergence of affirmative historiography, which has a significant impact on public life. The author concludes that the urgent problem of today is to create conditions for conflict-free interaction of all participants in the politics of memory in order to avoid politicization caused by inconsist- encies in the interpretation of past events. ; Пропонована стаття являє собою розвідку з реалістичної соціальної онтології, присвячену дослідженню взаємодії між національною пам'яттю, історіографією та архівом як визначальними соціальними інституціями модерної доби. У дослідженні зосереджено увагу на проблемі становлення і трансформацій уявлень про минуле національної спільноти — носія суверенітету. Під час аналізу автор доходить висновку, що національна пам'ять, архів та історіографія наділені власною динамікою, а взаємини між ними являють собою мінливу констеляцію відносин, що протягом останніх двох століть пройшла складну еволюцію. Починаючи з ХІХ століття, характер цих взаємин змінювався у напрямку емансипації архівів від настанов офіційної історіографії, дистанціювання історіографії від виконання державної влади, та виникнення наприкінці ХХ століття нової меморіальної культури. Результатом цих змін стала поява афірмативної історіографії, що справляє відчутний вплив на суспільне життя. З огляду на ці зміни автор доходить висновку, що актуальною проблемою сьогодення є створення умов для безконфліктної взаємодії всіх учасників політики пам'яті з метою уникнення політизації, спричиненої неузгодженостями в інтерпретації подій минулого.