Suchergebnisse

The paper describes the cultural and historical context between 19th and 20th centuries which witnesses a rise of a particular "anarchic" tradition (we take the precaution to distinguish such a creative stance from the theoretical and/or polemical "anarchist" production). Our intention is to inscribe into this context Vassily Shukshin's novel "I came to set you free" and some of his short prose. Showing the importance of the anarchist movement for the political and cultural turmoil of this era, we stress the strong connection that in Western countries as well as in Russia linked the anarchist perception of world and/or society to that of the avant-garde. The Russian situation owes its specific nature, among other factors, to the representation of Stepan Razin who epitomizes the spirit of revolutionary anarchy for the modernist artists and writers. The poetry and prose od Velimir Khlebnikov, Vassily Kamensky, Alexander Shiryaevets in the 1910s–1920s, the novels of Alexey Chapygin (1927), Stepan Zlobin (1951), Vassily Shukshin (1971) constitute a filiation, the presence whereof throughout the Soviet period is in itself a problem to tackle for a literary historian. In the last part of the paper we present a brief analysis of the Shukshin texts; we conclude that not only the Razin's figure brings his prose close to the "anarchic" tradition; the same could be said of his favorite characters, "chudiki", extravagant searchers of freedom, as well as of such themes as fighting against the time (a frequent subject in the "anarchic" literature of Khlebnikov, Platonov etc.). ; Представлен культурно-исторический контекст, в котором развивалась особая традиция "анархической" художественной литературы (мы отличаем ее от теоретико-публицистической "анархистской" литературы); в данный контекст вписывается роман Василия Шукшина "Я пришел дать вам волю" и некоторые его рассказы. Обрисовывая роль анархизма как одного из важных факторов политического и культурного брожения на рубеже ХІХ и ХХ веков, подчеркивается, насколько сильно с анархистским восприятием мира и общества связан авангард, как на Западе, так и в России. Среди специфических черт российского контекста выделяется развитие культовой репрезентации Разина как воплощения духа революционной анархии. От поэзии и прозы Хлебникова, Василия Каменского, Александра Ширяевца (1910 – начало 1920 годов) до романов Алексея Чапыгина (1927), Степана Злобина (1951), Василия Шукшина (1971) протягивается линия, наличие которой в советских, а особенно сталинских условиях, представляет само собой интересную проблему для историка русской литературы. В заключительной части статьи дается беглый анализ романа и нескольких коротких текстов Шукшина с представленной выше точки зрения. Как оказывается, наряду с фигурой Разина, шукшинское творчество с "анархической литературой" сближают и герои-"чудики", защищающие свою личную свободу, и такие темы, как борьба против времени (тема Хлебникова, Платонова и др.). ; Наведено культурно-історичний контекст, в якому розвивалася особлива традиція "анархічної" художньої літератури (ми відрізняємо її від теоретико-публіцистичної "анархістської" літератури); в даний контекст вписується роман Василя Шукшина "Я прийшов дати вам волю" і деякі його оповідання. Описуючи роль анархізму як одного з важливих факторів політичного та культурного бродіння на рубежі ХІХ і ХХ століть, підкреслюється, наскільки сильно з анархістським сприйняттям світу і суспільства пов'язаний авангард, як на Заході, так і в Росії. Серед специфічних рис російського контексту виділяється розвиток культової репрезентації Разіна як втілення духу революційної анархії. Від поезії і прози Хлєбнікова, Василя Каменського, Олександра Ширяєвца (1910 – початок 1920 років) до романів Олексія Чапигіна (1927), Степана Злобіна (1951), Василя Шукшина (1971) простягається лінія, наявність якої в радянських, а особливо сталінських умовах, сама собою постає цікавою проблемою для історика російської літератури. У заключній частині статті дається побіжний аналіз роману і кількох коротких текстів Шукшина з представленої вище точки зору. Як виявляється, поряд із фігурою Разіна, шукшинську творчість з "анархічною літературою" зближують і герої-"чудики", які захищають свою особисту свободу, і такі теми, як боротьба проти часу (тема Хлєбнікова, Платонова та ін.).

The paper describes the cultural and historical context between 19th and 20th centuries which witnesses a rise of a particular "anarchic" tradition (we take the precaution to distinguish such a creative stance from the theoretical and/or polemical "anarchist" production). Our intention is to inscribe into this context Vassily Shukshin's novel "I came to set you free" and some of his short prose. Showing the importance of the anarchist movement for the political and cultural turmoil of this era, we stress the strong connection that in Western countries as well as in Russia linked the anarchist perception of world and/or society to that of the avant-garde. The Russian situation owes its specific nature, among other factors, to the representation of Stepan Razin who epitomizes the spirit of revolutionary anarchy for the modernist artists and writers. The poetry and prose od Velimir Khlebnikov, Vassily Kamensky, Alexander Shiryaevets in the 1910s–1920s, the novels of Alexey Chapygin (1927), Stepan Zlobin (1951), Vassily Shukshin (1971) constitute a filiation, the presence whereof throughout the Soviet period is in itself a problem to tackle for a literary historian. In the last part of the paper we present a brief analysis of the Shukshin texts; we conclude that not only the Razin's figure brings his prose close to the "anarchic" tradition; the same could be said of his favorite characters, "chudiki", extravagant searchers of freedom, as well as of such themes as fighting against the time (a frequent subject in the "anarchic" literature of Khlebnikov, Platonov etc.). ; Представлен культурно-исторический контекст, в котором развивалась особая традиция "анархической" художественной литературы (мы отличаем ее от теоретико-публицистической "анархистской" литературы); в данный контекст вписывается роман Василия Шукшина "Я пришел дать вам волю" и некоторые его рассказы. Обрисовывая роль анархизма как одного из важных факторов политического и культурного брожения на рубеже ХІХ и ХХ веков, подчеркивается, насколько сильно с анархистским восприятием мира и общества связан авангард, как на Западе, так и в России. Среди специфических черт российского контекста выделяется развитие культовой репрезентации Разина как воплощения духа революционной анархии. От поэзии и прозы Хлебникова, Василия Каменского, Александра Ширяевца (1910 – начало 1920 годов) до романов Алексея Чапыгина (1927), Степана Злобина (1951), Василия Шукшина (1971) протягивается линия, наличие которой в советских, а особенно сталинских условиях, представляет само собой интересную проблему для историка русской литературы. В заключительной части статьи дается беглый анализ романа и нескольких коротких текстов Шукшина с представленной выше точки зрения. Как оказывается, наряду с фигурой Разина, шукшинское творчество с "анархической литературой" сближают и герои-"чудики", защищающие свою личную свободу, и такие темы, как борьба против времени (тема Хлебникова, Платонова и др.). ; Наведено культурно-історичний контекст, в якому розвивалася особлива традиція "анархічної" художньої літератури (ми відрізняємо її від теоретико-публіцистичної "анархістської" літератури); в даний контекст вписується роман Василя Шукшина "Я прийшов дати вам волю" і деякі його оповідання. Описуючи роль анархізму як одного з важливих факторів політичного та культурного бродіння на рубежі ХІХ і ХХ століть, підкреслюється, наскільки сильно з анархістським сприйняттям світу і суспільства пов'язаний авангард, як на Заході, так і в Росії. Серед специфічних рис російського контексту виділяється розвиток культової репрезентації Разіна як втілення духу революційної анархії. Від поезії і прози Хлєбнікова, Василя Каменського, Олександра Ширяєвца (1910 – початок 1920 років) до романів Олексія Чапигіна (1927), Степана Злобіна (1951), Василя Шукшина (1971) простягається лінія, наявність якої в радянських, а особливо сталінських умовах, сама собою постає цікавою проблемою для історика російської літератури. У заключній частині статті дається побіжний аналіз роману і кількох коротких текстів Шукшина з представленої вище точки зору. Як виявляється, поряд із фігурою Разіна, шукшинську творчість з "анархічною літературою" зближують і герої-"чудики", які захищають свою особисту свободу, і такі теми, як боротьба проти часу (тема Хлєбнікова, Платонова та ін.).

The paper describes the cultural and historical context between 19th and 20th centuries which witnesses a rise of a particular "anarchic" tradition (we take the precaution to distinguish such a creative stance from the theoretical and/or polemical "anarchist" production). Our intention is to inscribe into this context Vassily Shukshin's novel "I came to set you free" and some of his short prose. Showing the importance of the anarchist movement for the political and cultural turmoil of this era, we stress the strong connection that in Western countries as well as in Russia linked the anarchist perception of world and/or society to that of the avant-garde. The Russian situation owes its specific nature, among other factors, to the representation of Stepan Razin who epitomizes the spirit of revolutionary anarchy for the modernist artists and writers. The poetry and prose od Velimir Khlebnikov, Vassily Kamensky, Alexander Shiryaevets in the 1910s–1920s, the novels of Alexey Chapygin (1927), Stepan Zlobin (1951), Vassily Shukshin (1971) constitute a filiation, the presence whereof throughout the Soviet period is in itself a problem to tackle for a literary historian. In the last part of the paper we present a brief analysis of the Shukshin texts; we conclude that not only the Razin's figure brings his prose close to the "anarchic" tradition; the same could be said of his favorite characters, "chudiki", extravagant searchers of freedom, as well as of such themes as fighting against the time (a frequent subject in the "anarchic" literature of Khlebnikov, Platonov etc.). ; Представлен культурно-исторический контекст, в котором развивалась особая традиция "анархической" художественной литературы (мы отличаем ее от теоретико-публицистической "анархистской" литературы); в данный контекст вписывается роман Василия Шукшина "Я пришел дать вам волю" и некоторые его рассказы. Обрисовывая роль анархизма как одного из важных факторов политического и культурного брожения на рубеже ХІХ и ХХ веков, подчеркивается, насколько сильно с анархистским восприятием мира и общества связан авангард, как на Западе, так и в России. Среди специфических черт российского контекста выделяется развитие культовой репрезентации Разина как воплощения духа революционной анархии. От поэзии и прозы Хлебникова, Василия Каменского, Александра Ширяевца (1910 – начало 1920 годов) до романов Алексея Чапыгина (1927), Степана Злобина (1951), Василия Шукшина (1971) протягивается линия, наличие которой в советских, а особенно сталинских условиях, представляет само собой интересную проблему для историка русской литературы. В заключительной части статьи дается беглый анализ романа и нескольких коротких текстов Шукшина с представленной выше точки зрения. Как оказывается, наряду с фигурой Разина, шукшинское творчество с "анархической литературой" сближают и герои-"чудики", защищающие свою личную свободу, и такие темы, как борьба против времени (тема Хлебникова, Платонова и др.). ; Наведено культурно-історичний контекст, в якому розвивалася особлива традиція "анархічної" художньої літератури (ми відрізняємо її від теоретико-публіцистичної "анархістської" літератури); в даний контекст вписується роман Василя Шукшина "Я прийшов дати вам волю" і деякі його оповідання. Описуючи роль анархізму як одного з важливих факторів політичного та культурного бродіння на рубежі ХІХ і ХХ століть, підкреслюється, наскільки сильно з анархістським сприйняттям світу і суспільства пов'язаний авангард, як на Заході, так і в Росії. Серед специфічних рис російського контексту виділяється розвиток культової репрезентації Разіна як втілення духу революційної анархії. Від поезії і прози Хлєбнікова, Василя Каменського, Олександра Ширяєвца (1910 – початок 1920 років) до романів Олексія Чапигіна (1927), Степана Злобіна (1951), Василя Шукшина (1971) простягається лінія, наявність якої в радянських, а особливо сталінських умовах, сама собою постає цікавою проблемою для історика російської літератури. У заключній частині статті дається побіжний аналіз роману і кількох коротких текстів Шукшина з представленої вище точки зору. Як виявляється, поряд із фігурою Разіна, шукшинську творчість з "анархічною літературою" зближують і герої-"чудики", які захищають свою особисту свободу, і такі теми, як боротьба проти часу (тема Хлєбнікова, Платонова та ін.).

Leonid Heller, voyage au pays de l 'anarchie. Un itinéraire : l 'utopie.
L'article est consacré à ce que nous appelons la « composante anarchiste » du modernisme russe. Dans la première partie, on fait ressortir l'intérêt que portent les principaux acteurs de la culture moderniste, en Occident et en Russie, aux enjeux mis en place par la pensée anarchiste. On montre également que, pour la Russie, cet intérêt est stimulé entre autres par des conditions, présentes depuis longtemps dans sa propre tradition culturelle. On souligne par ailleurs, en prenant l'exemple de Hlebnikov et de Rodčenko, l'implication initiale de l'avant-garde à la fois dans la démarche et dans les structures anarchistes. La deuxième partie de l'article aborde l'œuvre utopiste et polémique des frères Gordin, militants anarchistes de l'époque révolutionnaire. Elle essaye de faire apparaître les rapports multiples que cette œuvre entretient avec la problématique générale du modernisme. Enfin, l'article esquisse brièvement les parcours d'autres auteurs anarchistes en tentant de repérer un terrain pour une étude plus circonstanciée.

Leonid HELLER, Viacheslav Ivanov s synthetism.
From the 1880 's on, the evolution of modernism is punctuated with various synthetic schemes, such as a "great synthesis of science, art and religion", a synthesis of art and being, a "synthetic art", and finally "synthetic" devices in art. Viacheslav Ivanov occupies one of the foremost places among those who, in Russia, supplied these ideas with a real critical and philosophic consistency, and also among those who pioneered the road towards the "great synthesis". This article briefly examines Ivanov's « synthetism » as an element of his theoretical discourse, on the background of his time. It follows the progression of the notion of "synthesis" : science, mysticism and art, elements of the great synthesis, manifest themselves through particular tendencies and motives — energetism, esoterism, synthetism — and it stresses their influence on Ivanov's thought. It also endeavors to show the close connection of these motives in the cultural conscience of the Silver Age and of its successors, that is to say the point up to which they constitute themselves into the cultural paradigm of modernism.

Leonid Heller, Nécro-, rétro-, ou post ? modernismes, modernité et réalisme socialiste.
L'article constitue une prise de position dans un débat qui s'est installé ces dernières années autour de la situation actuelle de l'art occidental et soviétique. D'abord, plusieurs acceptions des termes « modernisme » et « postmodernisme » sont passées en revue, ainsi que les rapports que différents théoriciens - Lyotard, Habermas, Meschonnic, Compagnon - établissent entre les esthétiques modernistes et avant-gardistes. Ensuite, après une brève analyse de la conception de B. Groys, selon laquelle le réalisme socialiste réaliserait les postulats fondamentaux de l'avant-garde russe, deux propositions méthodologiques sont formulées. La première concerne l'élargissement de la perspective historique au delà de la confrontation avant -garde/réalisme socialiste : l'examen doit remonter jusqu'aux origines du « modernisme » et démontrer d'éventuelles ruptures ou au contraire une continuité de ce dernier. La deuxième stipule une organisation de la démarche analytique selon les axes définis par ce que l'on pourrait appeler le « paradigme culturel ». La description du paradigme moderniste russe est ici esquissée, ainsi qu'une tentative de rendre compte, à la lumière de celle-ci, de l'évolution entre le modernisme du début du siècle, le réalisme socialiste et l'art « posttotalitaire ».

Leonid Heller, Gor'kij et Zamjatin.
L'article est une première approche de l'histoire longtemps occultée des relations entre Gor'kij cl Zamjatin. L'influence de Gor'kij sur Zamjalin, leurs affinités, leur collaboration étroite dans les années qui suivent la révolution, enfin, leurs divergences à partir du milieu des années 20, tels sont les problèmes abordés dans l'article. La comparaison entre les deux écrivains permet de mieux saisir la position de chacun d'eux, souvent pétrie de contradictions. Ces questions débouchent sur une interrogation de fond : Gor'kij et Zamjatin sont vus et décrits dans leur évolution comme deux modèles opposés d'écrivain, confrontés aussi bien à leur propre création littéraire qu'à la réalité socio-culturelle de leur époque.

Leonid Heller, Les jeux et les enjeux du synthétisme : Evgenij Zatnjatin et son Récit du plus important.
L'article analyse Le récit du plus important (1923) d'EvgeniJ Zamjatin. Une tentative est faite de mettre en évidence les rapports entre l'écriture zamiatinienne (dont le récit étudié est un modèle accompli) et les principes formulés dans les écrits où l'écrivain développe sa théorie du "synthétisme". Une approche intertextuelle permet d'aborder le récit qui, fantastique et réaliste à la fois, met en scène une vaste conception du monde incorporant, d'un côté, les références à Nietzsche, à Dostoevskij, aux idées occultistes répandues au début du siècle et, d'un autre côté, les renvois aux théories scientifiques de Mayer, Ostwald, Einstein. Ainsi l'irrationnel et le rationnel entrent en collision en créant un cadre dynamique pour une vision métaphysique.