ПАРИЗЬКА УГОДА: ПРОГРЕС В ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ ТА ТОРГОВЕЛЬНІ АСПЕКТИ ; THE PARIS AGREEMENT: PROGRESS IN IMPLEMENTATION AND TRADE ASPECTS
У статті розглянуто основні положення Паризької угоди, зобов'язання, які беруть на себе країни при підписанні Угоди та санкції у випадку їхнього недотримання. Простежується динаміка зростання викидів парникових газів, що визначає важливість цієї Угоди. Основними емітентами парникових газів у світі є Китай, США, ЄС та Індія. Висвітлено деякі політичні аспекти Паризької угоди, зокрема рішення США вийти з Угоди. Від часу підписання угоди відбувся значний прогрес в узгодженні механізмів, процедур та інших практичних питань для забезпечення функціонування Паризької угоди. Було узгоджено питання фінансової прозорості, функціонування Адаптаційного фонду, визначено кількісні фінансові цілі. Попри те, що міжнародна торгівля має значний потенціал у боротьбі зі змінами клімату, на цьому етапі в рамках Паризької угоди ніяких конкретних торговельних заходів не передбачено, хоча імовірність таких заходів зазначено. ; The Paris Agreement came into force on November 4, 2016. Now already the third part of the first session of the Conference of the Parties serving as the meeting of the Parties to the Paris Agreement (CMA 1-3) has taken place in Katowice, Poland. The article analyses the main provisions of the Paris Agreement, the obligations assumed by the Parties to the Agreement and sanctions in case of non-compliance. Greenhouse gas emissions continue to grow and this fact determines the importance of the Agreement. The Paris Agreement has become a significant breakthrough after the Kyoto Protocol, which, given the limited number of participating countries, did not succeed in sufficiently reducing greenhouse gas emissions. However the Paris Agreement was signed by the major greenhouse gas emitters – China, the US, the European Union and India. Some political aspects of the Paris Agreement are highlighted, in particular, the US decision to withdraw from the Agreement. The peculiarity of the new agreement is the voluntary nature of nationally determined contributions. Nevertheless countries are obliged to inform about the measures taken to achieve them and increase the ambitiousness of their nationally determined contributions over time. The financial mechanism of the Convention will serve as the financial mechanism of the Paris Agreement, the contributions of the countries will be based on the United Nations scale. Developed countries are obliged to provide help to the developing countries. Since the Agreement was signed, significant progress has been made in settling mechanisms, procedures and other practical issues of the Paris Agreement functioning. The financial transparency issues, the Adaptation Fund functioning, and the quantitative financial objectives were agreed upon. At this stage under the Paris Agreement, no specific trade measures are defined although the probability of such measures is indicated. Parties to the Paris Agreement may, if they wish, pursue trade measures to reach their nationally determined contributions, but the mechanism is not defined. In general, trade can contribute to the achievement of Paris Agreement objectives by promoting the spread of "green" goods and technologies, by imposing restrictions on "dirty" goods, reducing economic losses through emission trading schemes, etc. In addition, trade can be an instrument of pressure on countries that set too low environmental targets or refuse to sign the Agreement. However, this issue remains yet unsettled.
