The role of diplomatic missions in the process of collecting, analysing and disseminating information was analysed. Particular attention was paid to the reasons and factors that radically changed the approaches and principles of information management by diplomatic missions in the twentieth and twenty-first centuries. The legal framework (international and national) for the implementation of the information function by diplomatic missions has been established. It is found that in order to optimise the information function, diplomatic missions actively use the latest information and communication technologies. The author focuses on the forms of diplomatic missions' activities in which the information component plays an important role. The leading principles of organisation of information and analytical work in diplomatic missions are considered. The author describes the types of information and reference documents prepared by the staff of diplomatic missions. The author highlights the peculiarities of working with citizens' appeals and information requests, which is an important component of the work of diplomatic missions in modern conditions. The main forms and tools of outreach work of diplomatic missions in the countries of their residence are outlined.
народній арені, які виникли через активну пропагандистську діяльність російських засобів масової інформації, масштабне поширення ними фейків та інформаційних вкидів. Ключові фактори, які впливають на сприйняття України світовою спільнотою на сучасному етапі, були розглянуті. У статті були всебічно охарактеризовані проблеми формування позитивного іміджу України, спровоковані вторгненням російських окупантів на її територію. Особлива увага була приділена розгляду соціальних, економічних, політичних проблем, які суттєво обмежують потенціал формування позитивного уявлення про Україну. Потенційні шляхи вирішення означених проблем були охарактеризовані у статті. Визначено, що найбільш дієвими з них є проведення реформ, спрямованих на подолання негативних явищ в українському суспільстві, більш широке залучення інструментів публічної дипломатії, підвищення ефективності інформаційної політики, розширення міжнародного співробітництва у різних сферах.Досліджено праці як українських, так і закордонних фахівців, які займаються проблемами формування позитивного іміджу України. Це дозволило виокремити ключові перешкоди, які стоять на шляху формуванню позитивного іміджу України, а також визначити найбільш ефективні інструменти та технології, котрі можуть успішно бути залученими до процесу побудови позитивного іміджу України.У статті широко був використаний порівняльний метод дослідження з метою встановлення того, які інструменти провідні держави світу використовували для покращення їх міжнародного іміджу й яким чином вони можуть бути застосовані в українських реаліях. Були охарактеризовані можливі шляхи оптимізації діяльності України на сучасному етапі щодо побудови позитивного міжнародного іміджу. Вони передбачають вдосконалення вітчизняного законодавства, збільшення фінансування на проведення іміджевих кампаній, спрямованих на просування знань про Україну в світі, більш широке залучення високоякісних фахівців до різноманітних заходів щодо створення позитивного іміджу України в умовах російського повномасштабного вторгнення.
Досліджено особливості діяльності неурядових організацій щодо популяризації сучасного українського мистецтва, кіно, літератури та культурної спадщини. Розкрито потенціал та перспективи залучення неурядових організацій до реалізації завдань публічної та культурної дипломатії України в контексті збільшення рівня її пізнаваності в світі та формування позитивного міжнародного іміджу. Встановлено провідні форми діяльності неурядових організацій на прикладі таких фундацій як Український Інститут в Лондоні, Український інститут в Швеції щодо поширення інформації про сучасне українське мистецтво в світі. Зазначено, що практика реалізації культурних та мистецьких проєктів має значний вплив на формування позитивної громадської думки щодо України, дозволяє підвищити рівень інформованості іноземних громадян щодо суспільно-політичних процесів, які відбуваються на її території. Визначено, що попри певні здобутки наразі співробітництво державних органів з неурядовими організаціями у справі промоції української культури за кордоном не носить системного характеру, що значно зменшує можливість оперативного реагування на сучасні виклики у культурній сфері. Підкреслено, що у процес посилення української культурної присутності у світі окрім організацій української діаспори також залучені й громадські організації, що були створені й функціонують на території України (Фонд культурної дипломатії «UART», Міжнародний інститут культурної дипломатії, цент культурних ініціатив «Відповідальне майбутнє»). Розкрито провідні напрямки діяльності неурядових організації щодо поширення знань про Україну: пропагування української культури та мистецтва в світі засобами культурної дипломатії, здійснення благодійної діяльності, спрямованої на популяризацію культурного та художнього надбань України за кордоном, організація культурних обмінів між країнами. Зазначено, що неурядові організації, наприклад Український інститут в Швеції, запроваджують практику реалізації довготривалих проєктів, як-то Нордичний фестиваль українського кіно, що дає підстави сподіватися, що вони перетворяться на постійний майданчик презентації якісного українського культурного продукту.
Стаття присвячена аналізу поглядів відомого англійського дипломата Е.Сатоу на дипломатичну практику та дипломатичний інструментарій. Охарактеризовано погляди Е.Сатоу на особливості здійснення дипломатичної діяльності у різні історичні періоди. Було наведено позицію Е.Сатоу щодо ролі та місця міністрів закордонних справ, яких він розглядав як відповідальних державних діячів, котрим надані повноваження здійснювати зносини своєї держави з іншими державами, у дипломатичній практиці. Ґрунтовно розглянуто фактори, що призвели до розширення повноважень глав дипломатичних представництв, які, за Е.Сатоу, полягають у наступному: виникнення нових держав, зростання ролі певних держав, конституційні зміни у способах управління, збільшення кількості організацій, котрі мають сприяти кращому взаєморозумінню націй, ускладнення міжнародних відносин. Було розглянуто якості, які, на думку Е.Сатоу, повинні бути притаманні дипломатичним співробітникам. Встановлено, що для Е.Сатоу було принциповим створення сприятливих умов для збереження документів, які відкладаються в результаті дипломатичної діяльності, що позитивно позначається на діяльності співробітників дипломатичних установ. Охарактеризовано погляди Е.Сатоу щодо особливостей поведінки дипломатів у державі перебування, які першочергово мають розуміти та поважати традиції держави перебування. Значну увагу було приділено аналізу поглядів Е.Сатоу на роль глави дипломатичного представництва у процесі підготовки молодих дипломатів, зокрема опанування ними навичок роботи з дипломатичними документами. Встановлено, що Е.Сатоу був переконаний, що надання та забезпечення дипломатичних привілеїв та імунітетів є важливим чинником створення сприятливої атмосфери для професійної діяльності дипломатів. Значну увагу приділено характеристиці поглядів Е.Сатоу на провідні напрямки діяльності дипломатичних представників закордоном, які повинні здійснюватися з дотриманням не лише правових, а й етичних норм. Зазначено, що для Е.Сатоу важливим складником дипломатичної діяльності було правильно вживання дипломатичних термінів, неправильне використання котрих може призвести до виникнення серйозних непорозумінь та конфліктів у відносинах між державами. Встановлено, що для Е.Сатоу характерним було шанобливе ставлення до дипломатичного спадку своїх попередників, які значно, на його думку, перевершували сучасних йому дипломатів в мистецтві дипломатичної інтриги та боротьби.
The article analyzes the views of the renowned English diplomat sir Ernest Satow on diplomatic practice and diplomatic tools. E.Satow's ideas regarding the peculiarities of diplomatic activity in different historical periods are characterized. We've outlined E.Satow's position on the role and place of foreign ministers in diplomatic practice, whom he had considered as responsible statesmen entitled with the authority to carry out relations between their home countries and other states. The article also thoroughly considers the factors that expanded the powers of heads of diplomatic missions, which, according to E.Satow, are: emergence of new states, growing role of certain states, constitutional changes in the ways of government, increase in the number of organizations promoting a better mutual understanding between nations, complication of international relations. The qualities that diplomatic staff should have, according to E.Satow, are examined. It is established that for E.Satow it was fundamental to create favorable conditions for the preservation of documents, formed as a result of diplomatic activity, which had a positive impact on the activities of employees of diplomatic institutions. We characterize the views of E.Satow on the peculiarities of diplomats' behavior in a host country, which must foremost understand and respect the traditions of a host country. Significant attention is paid to the analysis of E.Satow's doctrine regarding the role of a head of a diplomatic mission in the preparation of young diplomats, in particular, their mastery of working with diplomatic documents. E.Satow was convinced that granting and securing diplomatic privileges and immunities was an important factor in creating a favorable atmosphere for the professional activity of diplomats. The paper also focuses on the characterization of E.Satow's views on the main directions of diplomatic representatives' activity abroad, which must be carried out in compliance with legal as well as ethical standards. An important component of diplomatic activity, according to E.Satow, is the correct use of diplomatic terms, as their misuse could lead to serious misunderstandings and conflicts in relations between the states. It is discovered that E.Satow had a very respectful attitude towards the diplomatic inheritance of his predecessors, who, in his opinion, had been far superior to the diplomats of his time in the art of diplomatic intrigue and struggle. ; Статья посвящена анализу взглядов известного английского дипломата Э.Сатоу на дипломатическую практику и дипломатический инструментарий. Охарактеризованы взгляды Э.Сатоу на особенности осуществления дипломатической деятельности в разные исторические периоды. Детально рассмотрены факторы, которые способствовали расширению полномочий глав дипломатических представительств. Проанализированы качества, которые, по мнению Э.Сатоу, должны быть присущи дипломатическим сотрудникам. Установлено, что для Э.Сатоу было принципиальным создание благоприятных условий для сохранения документов, которые откладываются в результате дипломатической деятельности, что положительно влияет на деятельность сотрудников дипломатических учреждений. Охарактеризованы взгляды Э.Сатоу на особенности поведения дипломатов в государстве пребывания, которые в первую очередь должны понимать и уважать традиции страны пребывания. Значительное внимание было уделено анализу взглядов Э.Сатоу на роль главы дипломатического представительства в процессе подготовки молодых дипломатов, в частности овладение ними навыками работы с дипломатическими документами. Установлено, что Э.Сатоу был убежден, что предоставление и обеспечение дипломатических привилегий и иммунитетов является важным фактором создания благоприятной атмосферы для профессиональной деятельности дипломатов. Значительное внимание уделено характеристике взглядов Э.Сатоу на ведущие направления деятельности дипломатических представителей за рубежом, которые должны осуществляться с соблюдением не только правовых, но и этических норм. Установлено, что для Э.Сатоу характерно уважительное отношение к дипломатическому наследию своих предшественников, которые, по его мнению, значительно превосходили современных ему дипломатов в искусстве дипломатической интриги и борьбы. ; Стаття присвячена аналізу поглядів відомого англійського дипломата Е.Сатоу на дипломатичну практику та дипломатичний інструментарій. Охарактеризовано погляди Е.Сатоу на особливості здійснення дипломатичної діяльності у різні історичні періоди. Було наведено позицію Е.Сатоу щодо ролі та місця міністрів закордонних справ, яких він розглядав як відповідальних державних діячів, котрим надані повноваження здійснювати зносини своєї держави з іншими державами, у дипломатичній практиці. Ґрунтовно розглянуто фактори, що призвели до розширення повноважень глав дипломатичних представництв, які, за Е.Сатоу, полягають у наступному: виникнення нових держав, зростання ролі певних держав, конституційні зміни у способах управління, збільшення кількості організацій, котрі мають сприяти кращому взаєморозумінню націй, ускладнення міжнародних відносин. Було розглянуто якості, які, на думку Е.Сатоу, повинні бути притаманні дипломатичним співробітникам. Встановлено, що для Е.Сатоу було принциповим створення сприятливих умов для збереження документів, які відкладаються в результаті дипломатичної діяльності, що позитивно позначається на діяльності співробітників дипломатичних установ. Охарактеризовано погляди Е.Сатоу щодо особливостей поведінки дипломатів у державі перебування, які першочергово мають розуміти та поважати традиції держави перебування. Значну увагу було приділено аналізу поглядів Е.Сатоу на роль глави дипломатичного представництва у процесі підготовки молодих дипломатів, зокрема опанування ними навичок роботи з дипломатичними документами. Встановлено, що Е.Сатоу був переконаний, що надання та забезпечення дипломатичних привілеїв та імунітетів є важливим чинником створення сприятливої атмосфери для професійної діяльності дипломатів. Значну увагу приділено характеристиці поглядів Е.Сатоу на провідні напрямки діяльності дипломатичних представників закордоном, які повинні здійснюватися з дотриманням не лише правових, а й етичних норм. Зазначено, що для Е.Сатоу важливим складником дипломатичної діяльності було правильно вживання дипломатичних термінів, неправильне використання котрих може призвести до виникнення серйозних непорозумінь та конфліктів у відносинах між державами. Встановлено, що для Е.Сатоу характерним було шанобливе ставлення до дипломатичного спадку своїх попередників, які значно, на його думку, перевершували сучасних йому дипломатів в мистецтві дипломатичної інтриги та боротьби.
Досліджено особливості української діаспори як окремого суб'єкта підтримки Україні в політично-економічному вимірі в умовах російської агресії. Охарактеризовано діяльність українців зарубіжжя, які представляють інтереси української держави на міжнародному рівні, широко використовуючи різні методи та технології, зокрема інформаційно-комунікативні. Визначено, що починаючи з 2014 року, Україна отримала значну підтримку від української діаспори, особливо у період розгортання подій Євромайдану, анексії Криму, війни на Сході України та повномасштабного вторгнення Російської Федерації. Розкрито провідні напрямки допомоги у період воєнного стану Україні, наданої діаспорою (гуманітарна допомога, боротьба з фейками російської пропаганди в межах іноземних засобів масової інформації, розповсюдження інформації, що відповідає дійсності, адвокація, лобіювання, вплив на уряди країн перебування з метою запровадження санкційних заходів, спрямованих проти агресора та визнання його країною-терористом й проведення активних політичних акцій). Підкреслено роль новостворених громадських організацій Razom for Ukraine, Nova Ukraine. Ukrainian Congress Comittee of America та Американо-український фонд, Конфедерація українців Латвії («Віче») у підтримці руху української діаспори до перемоги України у російсько-українській війні через поширення ініціатив до Конгресу США щодо сприяння Україні та наданням речей для тактичної медицини, медичного устаткування, засобів зв'язку, розробки нових проєктів підтримки, в тому числі й евакуації українців у безпечні зони. Досліджено економічні аспекти підтримки українців із-за кордону через донати, перекази, інвестиції. Виокремлено нові шляхи економічної інтеграції діаспори та України: негласні знання, що є потенційним джерелом можливостей для торгівлі, інвестицій, інновацій та професійних мереж.
Охарактеризовано сучасну систему міжнародних відносин, визначено її особливості. Особлива увага була приділена тому факту, що сучасна система міжнародних відносин суттєво відрізняється від всіх існувавших раніше, адже її становлення відбулося не в результаті завершення військового конфлікту, а в результаті розпаду двох військово-політичних блоків, лідерами котрих були СРСР та США. Визначено фактори та тенденції трансформації сучасної системи міжнародних відносин. Було підкреслено, що сучасний розвиток зброї, особливо масового ураження, унеможливлює переростання протистояння між впливовими країнами у відкриту війну, адже у такому випадку обидві сторони програють більше ніж виграють, це спричиняє перехід протистояння між державами у інші площини, переважно в економічну та інформаційну. Концепція «Linkage» («Зв'язок»), що передбачає об'єднання розрізнених берегових зон Євразії під військовим впливом США, та проєкт КНР «Один пояс один шлях» були проаналізовані в контексті гіпотетичного відновлення біполярності. Досліджено відносини США та КНР на сучасному етапі, проаналізовані сфери зіткнення їх національних інтересів і ймовірні гарячі точки за умови відновлення біполярності. Визначено проблеми та перспективи розвитку відносин США та Китаю в умовах продовження їх протистояння на міжнародній арені. Було висловлено припущення, що протистояння КНР та США за умов відновлення біполярності буде відбуватися на периферії, зокрема в Океанії, де Маршалові, Соломонові острови, Фіджі, Палау, Республіка Вануату та Республіка Вануату у протистоянні приєднаються до КНР, адже залежать від її кредитів, а Австралія і Нова Зеландія продовжать співпрацю з США у військовій сфері в рамках АНЗЮС та нового союзу AUKUS. Розглянуто перспективи позиціонування інших державних акторів на міжнародній арені за умови утворення нової біполярності (Російської Федерації, Пакистану, Ірану, Австралії, Нової Зеландії). Було підкреслено, що вирішення протистояння КНР зі США військовим шляхом малоймовірне, адже вигіднішим для Китаю буде продовження суперечок в економічній площині, де він є конкурентоспроможним.
