Розглядаються теоретичні трансформації концепту відчуження в екзистенціальній філософії ХX століття, відмінності і взаємозв'язок різних трактувань відчуження. Поняття відчуження аналізується у зв'язку з уявленням про людину, її сутність і перспективи. Відчуження представлене як фундаментальна антропологічна характеристика, яка визначає можливості людини в досягненні цілісності і гармонії її сутнісних сил. Відмінності інтерпретацій відчуження в сучасній філософії розглядається як наслідок дійсної неоднозначності в розумінні людини і багатоаспектності його відношення до світу і до самого себе. Актуальність розгляду відчуження, насамперед, визначається тим, що, по-перше, сама людина в нашу епоху з'являється та інтерпретується як зовсім відчужений індивідуум, а відчуження все більше набуває найнебезпечніщі, найруйнівніщі форми. По-друге, відчуження, яке буде розглядатися тут, зовсім не є одним з однозначних і недвозначних понять, але розкривається як складний конгломерат подій, процесів, оцінок, тенденцій і, нарешті, тонких розумових характеристик, які суттєво різняться за своїм характером і мають різні структури й вектори розвитку.
Рассматриваются источники и предпосылки формирования концепта отчуждения в раннем марксизме. Понятие отчуждения анализируется в связи с представлением о сущностных силах человека и в качестве исходного пункта проекта универсальной эмансипации, которая рассматривается как возможность свободного творческого воспроизводства человеческой личности во всех аспектах ее развития. Необходимость освобождения и преодоления отчуждения рассматривается как важнейшая цель общественного развития, сохраняющая свое значение в современном неомарксизме, а также в большинстве социально-философских теорий левой ориентации. В связи с тем, что появляются новые формы эмансипации личности, связанные с преодолением ее отчуждения и восстановления ее гармонии с природой и окружающей средой, становится очевидным, что первые марксистские представления о личности и характерных для нее силах, ее общности наконец, не включали еще современных представлений о самом человеке. Такое достаточно отвлеченное понимание проблемы освобождения человека оставалось, фактически, на всех стадиях развития марксистской теории вплоть до современных направлений неомарксизма. Не ставя себе цель возвратиться к теоретическим основаниям марксизма, современные исследователи стремятся изучить проблематику отчуждения и эмансипации человека, не опираясь на ее зависимость от идеологических и методологических установок. Такой подход становится очень важным и для современной философии, особенно в области социально-экономических и политических теорий, и может дать серьезные основания для дальнейших исследований. ; Sources and backgrounds of the alienation concept formation in early Marxism have been considered. The concept of the alienation is analyzed in connection with the idea of man's intrinsic forces and as the starting point of the universal emancipation's project, which is considered to be a possibility of the free creative reproduction of the human being in all aspects of its development. The necessity of voiding and alienation overcoming has been studied being the major purpose of the social development, which saves its importance in the modern Neomarxism and also in the majority of left-orientated social-philosophical theories.It has been grounded that the problem of alienation, its causes and consequences, together with a problem on alienation overcoming, are crucial elements of the wider problem, which is connected with the creation of man's emancipation project creation within the most aloof and alienated repressive social environment. The conflict and radical theory of the social development, which were created within the theory of Marxism, couldn't confine the simple ascertaining of the fact of alienation. As a result the Marxism got the characteristic design of alienation's removal in a context of the full relief of the person. While studying the alienation's problem within the limits of Marxism, the whole bunch of problems merits special attention: correct representation of the alienation phenomenon in early Marxism, relation between the alienation and situations' objection, alienation within the limits of an ideological superstructure.Attention accentuation is almost exclusive concerning social aspects of formation and consciousness existence theory within the limits of Marxism. This approach to a certain degree is not justified. But, anyway, the clear examination of thin facets and nuances of human individuality even till now day is quite difficult for a scientific method. It is extremely difficult to discover and feature laws of development of individual distinctions, it is much more productive to try to reduce these distinctions to some terminating panel of performances. This path is usually used by sciences while featuring the objects and it works good in the field of biology and others with known allowances and approaches for exposition of statistical objects. But it is absolutely unsuitable in situations, where we deal with single instances and with one-stage subjective acts, how it happens during the normal life. Marx already in his early works reinterprets the concept of alienation, gave it not only economic or sociopolitical, but also the existential content. This circumstance also allows using it more widely now as the given concept is the basic index of person's place in social systems.The suggested problem is rather actual for domestic philosophy, especially regarding the reflection on social, economic and political realities and it can form a bottom for the further researches. ; Розглядаються витоки і передумови формування концепту відчуження в ранньому марксизмі. Поняття відчуження аналізується у зв'язку з уявленням про сутнісні сили людини і в якості першого пункту проектe універсальної емансипації, яка розуміється як можливість вільного творчого відновлення людської особистості в усіх аспектах її розвитку. Необхідність визволення і подолання відчуження розглядається як найважливіша мета суспільного розвитку, яка зберігає своє значення в сучасному неомарксизмі, а також у більшості соціально-філософських теорій лівої орієнтації. У зв'язку з тим, що з'являються нові форми емансипації особистості, пов'язані з подоланням її відчуження й відновленням її гармонії із природою та навколишнім середовищем, стає очевидним, що перші марксистські уявлення про особистість і характерні для неї сили, її спільності нарешті, не включали ще сучасних уявлень про саму людину. Таке досить абстрактне розуміння проблеми звільнення людини залишалося, фактично, на всіх стадіях розвитку марксистської теорії аж до сучасних напрямків неомарксизму. Не ставлячи собі за мету повернутися до теоретичних підстав марксизму, сучасні дослідники прагнуть вивчити проблематику відчуження й емансипації людини, не спираючись на її залежність від ідеологічних і методологічних установок. Такий підхід стає дуже важливим і для сучасної філософії, особливо в сфері соціально-економічних і політичних теорій, і може дати серйозні підстави для подальших досліджень.
