Suchergebnisse

The importance of taking into account the positive achievements of domestic pedagogy for the development of modern education, especially in the context of intensification of the process of decentralization of local government. The purpose of the article was to highlight the pedagogical experience of P I Shevchenko, former rector of Kryvyi Rih State Pedagogical University, as head of the city (Kryvyi Rih) Department of Public Education from August 1965 to October 1979, to study the longevity of previous management ideas and theories as a methodological guide for modern education managers. Leading research methods: analysis and generalization of archival material, problem and retrospective analysis. The study of documentary sources of the Dnieper Regional State Archive (Kryvyi Rih City Executive Committee Department), which contains material from P I Shevchenko's reports at city meetings of Kryvyi Rih school principals, identified a range of issues that were of priority importance in the organizational and managerial work of the scientist-teacher. It was revealed that during his work P. Shevchenko solved the issues of development of educational infrastructure of the whole city and adjacent districts, ensuring sustainable functioning of schools, preschool, out-of-school, vocational educational institutions of the city and adjacent districts.Within his official powers, P. Shevchenko also took care of preschool institutions, demanded to pay attention to the caloric content and variety of baby food, compliance with sanitary and hygienic norms in the institution, timely repairs in kindergartens, improvement of playgrounds and more. The regional peculiarities of the city, which were characterized by the rapid development of metallurgical production, required systematic career guidance work, to which, first of all, the lessons of labor training were directed. The articulation of these issues before the educators of the city was leading in the activities of P. Shevchenko in the late 70's of the twentieth century.The appeal to the documents that left the imprint of P. Shevchenko's organizational and managerial work as the head of the city department of public education proves the consistent implementation in his managerial activity of the idea of combining study and work, the idea that is now called dual education. In his work, P. Shevchenko was guided by the then decisions of party institutions, but the priority in his work was a personal interest in solving the problems of that time, which was manifested in his ability to form strategic goals and determine the algorithm of priority actions for their implementation. It is proved that P. Shevchenko's activity was concentrated around the problems of the educational branch of the city, pedagogical collectives, apprentices, which were considered as a guarantee of successful social and economic development of the state. ; Констатовано важливість урахування позитивних надбань вітчизняної педагогіки для розвитку сучасної освіти, особливо в умовах інтенсифікації процесу децентралізації органів місцевого управління. Метою статті було висвітлення педагогічного досвіду П. І. Шевченка, колишнього ректора Криворізького державного педагогічного університету, на посаді завідувача міського (м. Кривий Ріг) відділу народної освіти з серпня 1965 р. по жовтень 1979 р., задля вивчення тяглості попередніх управлінських ідей і теорій, як методологічного орієнтиру для сучасних менеджерів освіти. Провідні методи дослідження: аналіз та узагальнення архівного матеріалу, проблемний та ретроспективний аналіз. Вивчення документальних джерел Дніпровського обласного державного архіву (відділ міськвиконкому м. Кривий Ріг), що містить матеріал доповідей П. І. Шевченка на міських нарадах керівників шкіл Кривого Рогу дозволило визначити коло проблем, які мали пріоритетне значення у організаційно-управлінській роботі вченого-педагога.Виявлено, що під час своєї роботи П. Шевченко вирішував питання розвитку освітньої інфраструктури всього міста і прилеглих районів, забезпечення сталого функціонування шкіл, дошкільних, позашкільних, професійно-технічних закладів освіти міста і прилеглих районів. У межах посадових повноважень П. Шевченко також опікувався дошкільними дитячими установами, вимагав приділяти увагу калорійності та різноманітності дитячого харчування, дотриманню в закладі санітарно-гігієнічних норм, проведенню своєчасних ремонтних робіт в приміщеннях дитячих садків, благоустрою дитячих майданчиків тощо. Регіональні особливості міста, що характеризувалися стрімким розвитком металургійного виробництва потребували системної профорієнтаційної роботи, на яку, передусім, були спрямовані уроки трудового навчання. Артикуляція цих питань перед освітянами міста була провідною у діяльності Павла Івановича наприкінці 70-х рр. ХХ ст. Звернення до документів, які залишили відбиток організаційно-управлінської роботи П. Шевченка на посаді голови міського відділу народної освіти доводить послідовне втілення в його управлінській діяльності ідеї сполучення навчання та праці, ідеї, що на сьогодні отримала назву – дуальна освіта. В своїй роботі П. Шевченко керувався тогочасними постановами партійних установ, утім пріоритетною в його роботі була особиста зацікавленість у розв'язанні тогочасних проблем, що виявлялась у його здатності до формування стратегічних цілей та визначення алгоритму першочергових дій для їхньої реалізації. Доведено, що діяльність П. Шевченка була сконцентрована навколо проблем освітньої галузі міста, педагогічних колективів, учнівства, що розглядалися як запорука успішного соціального та економічного розвитку держави.

The importance of taking into account the positive achievements of domestic pedagogy for the development of modern education, especially in the context of intensification of the process of decentralization of local government. The purpose of the article was to highlight the pedagogical experience of P I Shevchenko, former rector of Kryvyi Rih State Pedagogical University, as head of the city (Kryvyi Rih) Department of Public Education from August 1965 to October 1979, to study the longevity of previous management ideas and theories as a methodological guide for modern education managers. Leading research methods: analysis and generalization of archival material, problem and retrospective analysis. The study of documentary sources of the Dnieper Regional State Archive (Kryvyi Rih City Executive Committee Department), which contains material from P I Shevchenko's reports at city meetings of Kryvyi Rih school principals, identified a range of issues that were of priority importance in the organizational and managerial work of the scientist-teacher. It was revealed that during his work P. Shevchenko solved the issues of development of educational infrastructure of the whole city and adjacent districts, ensuring sustainable functioning of schools, preschool, out-of-school, vocational educational institutions of the city and adjacent districts.Within his official powers, P. Shevchenko also took care of preschool institutions, demanded to pay attention to the caloric content and variety of baby food, compliance with sanitary and hygienic norms in the institution, timely repairs in kindergartens, improvement of playgrounds and more. The regional peculiarities of the city, which were characterized by the rapid development of metallurgical production, required systematic career guidance work, to which, first of all, the lessons of labor training were directed. The articulation of these issues before the educators of the city was leading in the activities of P. Shevchenko in the late 70's of the twentieth century.The appeal to the documents that left the imprint of P. Shevchenko's organizational and managerial work as the head of the city department of public education proves the consistent implementation in his managerial activity of the idea of combining study and work, the idea that is now called dual education. In his work, P. Shevchenko was guided by the then decisions of party institutions, but the priority in his work was a personal interest in solving the problems of that time, which was manifested in his ability to form strategic goals and determine the algorithm of priority actions for their implementation. It is proved that P. Shevchenko's activity was concentrated around the problems of the educational branch of the city, pedagogical collectives, apprentices, which were considered as a guarantee of successful social and economic development of the state. ; Констатовано важливість урахування позитивних надбань вітчизняної педагогіки для розвитку сучасної освіти, особливо в умовах інтенсифікації процесу децентралізації органів місцевого управління. Метою статті було висвітлення педагогічного досвіду П. І. Шевченка, колишнього ректора Криворізького державного педагогічного університету, на посаді завідувача міського (м. Кривий Ріг) відділу народної освіти з серпня 1965 р. по жовтень 1979 р., задля вивчення тяглості попередніх управлінських ідей і теорій, як методологічного орієнтиру для сучасних менеджерів освіти. Провідні методи дослідження: аналіз та узагальнення архівного матеріалу, проблемний та ретроспективний аналіз. Вивчення документальних джерел Дніпровського обласного державного архіву (відділ міськвиконкому м. Кривий Ріг), що містить матеріал доповідей П. І. Шевченка на міських нарадах керівників шкіл Кривого Рогу дозволило визначити коло проблем, які мали пріоритетне значення у організаційно-управлінській роботі вченого-педагога.Виявлено, що під час своєї роботи П. Шевченко вирішував питання розвитку освітньої інфраструктури всього міста і прилеглих районів, забезпечення сталого функціонування шкіл, дошкільних, позашкільних, професійно-технічних закладів освіти міста і прилеглих районів. У межах посадових повноважень П. Шевченко також опікувався дошкільними дитячими установами, вимагав приділяти увагу калорійності та різноманітності дитячого харчування, дотриманню в закладі санітарно-гігієнічних норм, проведенню своєчасних ремонтних робіт в приміщеннях дитячих садків, благоустрою дитячих майданчиків тощо. Регіональні особливості міста, що характеризувалися стрімким розвитком металургійного виробництва потребували системної профорієнтаційної роботи, на яку, передусім, були спрямовані уроки трудового навчання. Артикуляція цих питань перед освітянами міста була провідною у діяльності Павла Івановича наприкінці 70-х рр. ХХ ст. Звернення до документів, які залишили відбиток організаційно-управлінської роботи П. Шевченка на посаді голови міського відділу народної освіти доводить послідовне втілення в його управлінській діяльності ідеї сполучення навчання та праці, ідеї, що на сьогодні отримала назву – дуальна освіта. В своїй роботі П. Шевченко керувався тогочасними постановами партійних установ, утім пріоритетною в його роботі була особиста зацікавленість у розв'язанні тогочасних проблем, що виявлялась у його здатності до формування стратегічних цілей та визначення алгоритму першочергових дій для їхньої реалізації. Доведено, що діяльність П. Шевченка була сконцентрована навколо проблем освітньої галузі міста, педагогічних колективів, учнівства, що розглядалися як запорука успішного соціального та економічного розвитку держави.

Актуальність. Президентські вибори 2019 р., які, за висновками багатьох експертів, стали найбруднішими за всю історію незалежної України, значно актуалізували проблему об'єктивності журналістської інформації в електоральному процесі.Мета статті — розкрити механізм забезпечення об'єктивності журналістської інформації в процесі політичних виборів в умовах демократії.Об'єкт дослідження — проблема забезпечення об'єктивності демократії в процесі політичних виборів.Методологія статті ґрунтується на системному, структурно-функціональному, компаративному та біхевіористському підходах до дослідження проблеми.Новизна матеріалу полягає у переведенні проблеми об'єктивності журналістської діяльності з морально-етичної площини в площину її практичної реалізації.Практичне значення зумовлене можливістю використання цього матеріалу в навчальному процесі з фахової підготовки студентів за спеціаль-ністю «Журналістика».Висновки. Абсолютної об'єктивності журналістської діяльності на політичних виборах не існує, оскільки ця діяльність детермінується позицією власників ЗМІ та політичними вподобаннями самих журналістів. Проте плюралістичність демократичних режимів спричиняє феномен відносної об'єктивності, який полягає в тому, що виборці можуть користуватися різними виданнями, які відображають різні позиції та підтримують явно чи приховано різні політичні сили та різних кандидатів, порівнювати їх публікації та потім робити самостійний вибір. Відносна об'єктивність має забезпечуватися: забороною концентрації інформаційних видавництв у руках одного власника; посиленням контролю та кримінальної відповідальності за публікацію недостовірної інформації; посиленням роботи щодо формування політико-правової та професійної культури журналістів (у зв'язку з цим доцільно ввести до програм фахової підготовки журналістів у вищих навчальних закладах України як обов'язковий предмет «Інформаційне право», спрофілювавши його на потреби їх професійної діяльності); підвищенням уваги до виховання політичної культури громадян. ; The article explores the problem of ensuring the objectivity of information in the process of political elections. The author argues that absolute objectivity does not exist, because journalistic activities are determined by the position of media owners and political preferences of journalists themselves. However, in a democracy, political and cultural pluralism brings about a variety of media attitudes in the election, which enables voters to make free choices based on understanding of their interests.

Актуальність. Президентські вибори 2019 р., які, за висновками багатьох експертів, стали найбруднішими за всю історію незалежної України, значно актуалізували проблему об'єктивності журналістської інформації в електоральному процесі.Мета статті — розкрити механізм забезпечення об'єктивності журналістської інформації в процесі політичних виборів в умовах демократії.Об'єкт дослідження — проблема забезпечення об'єктивності демократії в процесі політичних виборів.Методологія статті ґрунтується на системному, структурно-функціональному, компаративному та біхевіористському підходах до дослідження проблеми.Новизна матеріалу полягає у переведенні проблеми об'єктивності журналістської діяльності з морально-етичної площини в площину її практичної реалізації.Практичне значення зумовлене можливістю використання цього матеріалу в навчальному процесі з фахової підготовки студентів за спеціаль-ністю «Журналістика».Висновки. Абсолютної об'єктивності журналістської діяльності на політичних виборах не існує, оскільки ця діяльність детермінується позицією власників ЗМІ та політичними вподобаннями самих журналістів. Проте плюралістичність демократичних режимів спричиняє феномен відносної об'єктивності, який полягає в тому, що виборці можуть користуватися різними виданнями, які відображають різні позиції та підтримують явно чи приховано різні політичні сили та різних кандидатів, порівнювати їх публікації та потім робити самостійний вибір. Відносна об'єктивність має забезпечуватися: забороною концентрації інформаційних видавництв у руках одного власника; посиленням контролю та кримінальної відповідальності за публікацію недостовірної інформації; посиленням роботи щодо формування політико-правової та професійної культури журналістів (у зв'язку з цим доцільно ввести до програм фахової підготовки журналістів у вищих навчальних закладах України як обов'язковий предмет «Інформаційне право», спрофілювавши його на потреби їх професійної діяльності); підвищенням уваги до виховання політичної культури громадян. ; The article explores the problem of ensuring the objectivity of information in the process of political elections. The author argues that absolute objectivity does not exist, because journalistic activities are determined by the position of media owners and political preferences of journalists themselves. However, in a democracy, political and cultural pluralism brings about a variety of media attitudes in the election, which enables voters to make free choices based on understanding of their interests.

The article is devoted to the little-studied problem of journalistic information objectivity. Analyzing it in the context of the legal culture of journalists, the author highlights four factors that have a significant effect on the formation of journalists' domestic demand for objective coverage of social events. The author links the strengthening of journalists' information objectivity with the development of the democratic process; improvement of public control over the relations between publishers and editors, on the one hand, and journalists, on the other; the strengthening of the moral factor in shaping the legal culture of journalists; improvement of the system of their professional training.Key words: journalism, law, culture, legal culture, legal consciousness, legal behavior. ; Мета статті — висвітлити основні проблеми забезпечення об'єктивності інформації в контексті формування правової культури журналістів.Методологія дослідження. Стаття ґрунтується на біхевіористському, системному, структурно-функціональному та аксіологічному аналізові правових аспектів журналістської діяльності.Результати дослідження полягають у визначенні та структуруванні проб-лем формування правової культури журналістів в аспекті забезпечення ними об'єктивності інформації. На думку автора, до таких належать: особ-ливість політичного режиму, тиск на журналістську діяльність видавців та редакторів засобів масової інформації, внутрішні переконання й суб'єктивні вподобання журналістів та їхня фахова підготовка. Посилення об'єктивності журналістської інформації пов'язане з розвитком демократичного процесу; вдосконаленням суспільного контролю за взаємовідносинами між видавцями й редакторами, з одного боку, та журналістами, з іншого; посиленням морального чинника у формуванні правової культури журналістів; удосконаленням системи фахової підготовки.Новизна. Уперше докладно та різноаспектно проаналізовано чинник об'єктивності інформації в контексті формування правової культури журналістів.Практичне значення. Результати дослідження сприятимуть удосконаленню медійного законодавства в напрямі посилення об'єктивності інформації. Матеріали статті можна використовувати в процесі фахової підготовки журналістів.Ключові слова: журналістика, право, культура, правова культура, правосвідомість, правова поведінка.

The history and relevance of the nonaligned movement are assessed from a pro-Soviet angle. The emergence of the movement as a major consequence of the colonial system. Jawaharlal Nehru's contribution to the solidarity of Asian states. 1st Asian conference held in Delhi in March-April 1947. Background of the Bandung Conference in April 1955. Active part played by many well-known leaders from Asian, African and Latin American countries in the nonaligned movement. (DÜI-Sen)

Aus sowjetischer Sicht

The relevance of the paper is determined by the fact that the information component plays the most important role in the hybrid war that Russia is conducting against Ukraine today. In the conditions of Russia's full-scale aggression against Ukraine, the study of the informational factor of hybrid wars is an urgent problem of both military and political sciences, as well as the social communications science.
The purpose of this article is to highlight the information factor of warfare in the context of the development of mass communication.
The methodology is based on the use of systemic, structural-functional, comparative analysis methods for the process of developing the information factor of warfare.
The conclusions. The informational component has been inherent in wars since ancient times, but its intensity, forms and methods were determined by the development of mass communication tools, which took place on the basis of scientific and technological progress. Originating as rumors spread by word of mouth in the enemy's camp, information methods of warfare were transformed into printed propaganda materials with the advent of printing. However, they reached their greatest flowering with the advent of audiovisual media and communication. During the First World War, documentary films were used for propaganda purposes, but mainly for the mobilization of the own population. Radio, having drastically broken the barriers of information dissemination, significantly strengthened the role of an information factor in the Second World War and, later, in the Cold War. The advent of satellite television relegated radio to the background, as visual illustrations of information diversions made them accessible to the mass consciousness. But the greatest opportunity for the use of mass communication in war came with the advent of the Internet, because it is less censored than other media; it can be used through various electronic devices, informational influence with its help can be carried out covertly. The development of technical means of information transmission does not mean that more advanced means completely supplant less advanced ones. The matter lies only in the priorities of their use. The spread of the information factor in the conducting of wars has led to the appearance of such a variety of them as hybrid wars, in which the information factor plays a leading role in their preparation and an overriding role in their conduct.

Актуальність дослідження зумовлена зростаючим впливом журналістики на політичні відносини. У сучасних умовах політична журналістика стала важливим засобом регулювання соціальної поведінки. Хоча існує немало наукових публікацій, що присвячені питанням політичної журналістики, багато важливих аспектів її проблемної галузі потребують розгляду.Метою статті — розглянути три питання, які ще не були чітко висвітлені в літературі: як політична журналістика виокремлюється із загального контексту журналістики; які особливості політичної журналістики; чим політичні медіаспостерігачі відрізняються від політологів.Методологія дослідження базується на системних, структурних, функ-ціональних та порівняльних методах аналізу політичної журналістики.Результати дослідження — удосконалена концепція політичної журналістики; виявлення найважливіших факторів, що визначають особливості журналістської діяльності у сфері політики; знаходження найзначущіших відмінностей між політичною журналістикою та політологією.Новизна цієї роботи полягає в тому, що особливості політичної журналістики аналізуються, по-перше, у контексті її предметного поля (політичної сфери суспільних відносин); по-друге, у межах порівняння її з політологією, яка має ту саму предметну сферу.Висновки дослідження можна узагальнити наступним чином. Розвиток політичної журналістики зумовлений двома основними факторами: політичним та професійним. Політичний фактор пов'язаний з утвердженням демократії, що забезпечує надійну гарантію свободи вираження поглядів та інформації, незалежності політичних спостерігачів від тиску власників ЗМІ та влади. Професійний фактор зумовлений удосконаленням журналістської підготовки в галузі політології. ; The features of political journalism due to its subject field are analyzed. The authors focus on three issues: defining the essence of political journalism, revealing the specific features of journalism in politics, highlighting the relationship between political science and political journalism. The main conclusions of the study are as follows: political journalism includes only those publications in the media, the subject of which is directly the political sphere of public relations. Political journalism is determined by the following factors: political regime, the priority of the function of social control and the cyclical nature of activity. Political journalism, although related to political science, is at the same time significantly different from it.

Актуальність дослідження зумовлена зростаючим впливом журналістики на політичні відносини. У сучасних умовах політична журналістика стала важливим засобом регулювання соціальної поведінки. Хоча існує немало наукових публікацій, що присвячені питанням політичної журналістики, багато важливих аспектів її проблемної галузі потребують розгляду.Метою статті — розглянути три питання, які ще не були чітко висвітлені в літературі: як політична журналістика виокремлюється із загального контексту журналістики; які особливості політичної журналістики; чим політичні медіаспостерігачі відрізняються від політологів.Методологія дослідження базується на системних, структурних, функ-ціональних та порівняльних методах аналізу політичної журналістики.Результати дослідження — удосконалена концепція політичної журналістики; виявлення найважливіших факторів, що визначають особливості журналістської діяльності у сфері політики; знаходження найзначущіших відмінностей між політичною журналістикою та політологією.Новизна цієї роботи полягає в тому, що особливості політичної журналістики аналізуються, по-перше, у контексті її предметного поля (політичної сфери суспільних відносин); по-друге, у межах порівняння її з політологією, яка має ту саму предметну сферу.Висновки дослідження можна узагальнити наступним чином. Розвиток політичної журналістики зумовлений двома основними факторами: політичним та професійним. Політичний фактор пов'язаний з утвердженням демократії, що забезпечує надійну гарантію свободи вираження поглядів та інформації, незалежності політичних спостерігачів від тиску власників ЗМІ та влади. Професійний фактор зумовлений удосконаленням журналістської підготовки в галузі політології. ; The features of political journalism due to its subject field are analyzed. The authors focus on three issues: defining the essence of political journalism, revealing the specific features of journalism in politics, highlighting the relationship between political science and political journalism. The main conclusions of the study are as follows: political journalism includes only those publications in the media, the subject of which is directly the political sphere of public relations. Political journalism is determined by the following factors: political regime, the priority of the function of social control and the cyclical nature of activity. Political journalism, although related to political science, is at the same time significantly different from it.