Suchergebnisse

The purpose of the work is to explore the role of the most famous component of the folk costume of the Ukrainian people – a shirt in the national military uniform of the beginning of the 21st century, by analysing its use during this and previous historical periods, both in military and folk use. Since the Ukrainian military costume of present times embodies the traditions of previous historical periods dating back to the Cossack era, when it was first presented in the unified form. Therefore, this part of both folk and military costume is of scientific interest within the scope of this study, with a special emphasis on the use of a shirt in the Cossack era and in the modern period. This also determines the chronological limits of the article, starting from the period of the 16th to the 18th centuries (the existence of the Cossack state) and to present times. The research methodology is based on the application of a systemic approach, an analytical method, and cultural analysis. To solve the tasks, a number of scientific methods have been used, including historical method, comparison and generalisation, as well as the method of art analysis. Scientific novelty. For the first time in modern art history, the role of the Ukrainian folk shirt as a component of the modern military costume was studied, types and functions of a shirt in the time of Cossacks were clarified; a comprehensive analysis of the meaning of a shirt for military men of Ukraine at the beginning of the 21st century and during the war between Russia and Ukraine was conducted. Conclusions. A shirt as the most common component of folk clothing was at the same time an integral part of military costume of the Ukrainian Cossacks. Having undergone a series of transformations, this element of clothing has preserved its original artistic image, functionality, regional, and gender specifics to this day.
Key words: traditional shirt, folk costume, dress, clothing, military uniform, military costume, uniform, Cossacks.

The purpose of the article is to highlight the essence of the current process of certification in independent Ukraine and the assignment of qualification categories to artists-restorers. Methodology. The choice of research strategies in revealing the purpose of the study determined the application of systematic and integrated approaches, as well as historical-chronological and comparative methods. The use of these research methods contributed to obtaining their own results. The scientific novelty of the obtained results lies in the formulation and development of a topical topic, which in the scientific dimension has not received comprehensive and objective coverage and is being studied for the first time. The results of understanding the essence of the certification process and assigning qualification categories to artists-restorers can serve as an important component in the study of modern problems of art education and strategy of the policy of preservation and development of cultural heritage. Conclusions. In Ukraine, there are some elements of training and certification of artists-restorers, which are not combined with common approaches and principles. Training of specialists in the restoration of cultural values in higher education institutions is not accompanied by continued training during the practical activities of the restorer. The activities of the Commission for Certification of Artists-Restorers are not based on the achievements in this field in education, science, and technology. The legal basis of the commission's activity is outdated, contradicts the regulations of the central government in the field of culture, does not take into account international experience and needs a radical revision based on the latest approaches, which include practical and educational components of the unified system. ; Мета дослідження полягає у висвітленні сутності діючого в незалежній Україні процесу атестації та присвоєння кваліфікаційних категорій художникам-реставраторам. Методи дослідження. Вибір дослідницьких стратегій у розкритті мети дослідження визначив застосування системного та комплексного підходів, а також історико-хронологічного та порівняльного методів. Використання вказаних методів дослідження сприяло отриманню власних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці і розробці актуальної теми, яка в науковому вимірі не отримала всебічного й об'єктивного висвітлення та досліджується вперше. Результати осмислення сутності процесу атестації та присвоєння кваліфікаційних категорій художникам-реставраторам можуть слугувати важливою складовою у дослідженні сучасних проблем мистецької освіти та стратегування політики збереження та розвитку культурної спадщини. Висновки. В Україні існують окремі елементи підготовки та атестації художників-реставраторів, які не поєднані єдиними підходами і принципами. Підготовка фахівців реставрації культурних цінностей в закладах вищої освіти не супроводжується продовженим навчанням під час практичної діяльності реставратора. Діяльність Комісії з атестації художників-реставраторів не базується на досягненнях у цій галузі в освіті, науці та технологіях. Правова основа діяльності комісії застаріла, суперечить нормативним актам центрального органу влади у сфері культури, не враховує міжнародний досвід та потребує докорінного перегляду на основі новітніх підходів, які включають практичну та освітню складові єдиної системи, як основи вироблення стратегії навчання та атестації художників-реставраторів.

The purpose of the article is to highlight the essence of the current process of certification in independent Ukraine and the assignment of qualification categories to artists-restorers. Methodology. The choice of research strategies in revealing the purpose of the study determined the application of systematic and integrated approaches, as well as historical-chronological and comparative methods. The use of these research methods contributed to obtaining their own results. The scientific novelty of the obtained results lies in the formulation and development of a topical topic, which in the scientific dimension has not received comprehensive and objective coverage and is being studied for the first time. The results of understanding the essence of the certification process and assigning qualification categories to artists-restorers can serve as an important component in the study of modern problems of art education and strategy of the policy of preservation and development of cultural heritage. Conclusions. In Ukraine, there are some elements of training and certification of artists-restorers, which are not combined with common approaches and principles. Training of specialists in the restoration of cultural values in higher education institutions is not accompanied by continued training during the practical activities of the restorer. The activities of the Commission for Certification of Artists-Restorers are not based on the achievements in this field in education, science, and technology. The legal basis of the commission's activity is outdated, contradicts the regulations of the central government in the field of culture, does not take into account international experience and needs a radical revision based on the latest approaches, which include practical and educational components of the unified system. ; Мета дослідження полягає у висвітленні сутності діючого в незалежній Україні процесу атестації та присвоєння кваліфікаційних категорій художникам-реставраторам. Методи дослідження. Вибір дослідницьких стратегій у розкритті мети дослідження визначив застосування системного та комплексного підходів, а також історико-хронологічного та порівняльного методів. Використання вказаних методів дослідження сприяло отриманню власних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у постановці і розробці актуальної теми, яка в науковому вимірі не отримала всебічного й об'єктивного висвітлення та досліджується вперше. Результати осмислення сутності процесу атестації та присвоєння кваліфікаційних категорій художникам-реставраторам можуть слугувати важливою складовою у дослідженні сучасних проблем мистецької освіти та стратегування політики збереження та розвитку культурної спадщини. Висновки. В Україні існують окремі елементи підготовки та атестації художників-реставраторів, які не поєднані єдиними підходами і принципами. Підготовка фахівців реставрації культурних цінностей в закладах вищої освіти не супроводжується продовженим навчанням під час практичної діяльності реставратора. Діяльність Комісії з атестації художників-реставраторів не базується на досягненнях у цій галузі в освіті, науці та технологіях. Правова основа діяльності комісії застаріла, суперечить нормативним актам центрального органу влади у сфері культури, не враховує міжнародний досвід та потребує докорінного перегляду на основі новітніх підходів, які включають практичну та освітню складові єдиної системи, як основи вироблення стратегії навчання та атестації художників-реставраторів.

Метою статті є висвітлення діяльності військових музеїв у період зміни цінностей суспільства і трансформації державного устрою СРСР. Методологія. Основу стратегії дослідження склали методи спостереження, аналізу, порівняльного аналізу, що застосовуються за історико-хронологічним принципом, системний і комплексний підхід. Використання згаданих методів дослідження сприяло отриманню власних наукових результатів. Наукова новизна дослідження полягає у формулюванні та розробці актуальної теми, яка не отримала всебічного та об'єктивного висвітлення в науковому вимірі і досліджується вперше. Висновки. Стверджується, що військова музеологія у розглянутий період перебувала на шляху пошуку нової моделі діяльності військових музеїв, що було продиктовано змінами соціальних настроїв, політичної та економічної системи. Відзначається, що така модель була розробленаМузеєм історії Далекосхідного військового округу і полягала в наданні музею незалежності при прийнятті рішень з оперативного управління його діяльністю з метою посилення його соціальної ролі. Однак зміни ціннісних орієнтацій призвели до певного зниження ролі музеїв в суспільному процесі. ; The purpose of the article is to cover the activity of military museums in the time of changes of the values of the society and the transformation of the state system. Methodology. The basis of the research strategy was the methods of observation, analysis, comparative analysis, applied by the historical-chronological principle concerning the system and integrated approaches. The use of the mentioned research methods contributed to obtaining the own theoretical results. The scientific novelty of the research lies in the formulation and development of an actual topic, which has not received comprehensive and objective coverage in the scientific dimension and is being investigated for the first time. Rationally, the idea is that the activity of military museums does not always meet the needs of society requires state regulation of their actions and support. Conclusions. It is stated that military museology during the period under review was looking for a new model of the activity of military museums, it was dictated by changes in social sentiment and political and economic system. It is noted that such a model was developed by the Museum of History of the Far Eastern Military District and consisted in providing the Museum of Independence in decision-making on the operational management of its activities. However, changes in value orientations have led to particular decrease of the role of museums in the social process. ; Целью статьи является освещение деятельности военных музеев в период изменения ценностей общества и трансформации государственного устройства СССР. Методология. Основу стратегии исследования составили методы наблюдения, анализа, сравнительного анализа, применяемые по историко-хронологическому принципу, системный и комплексный подход. Использование упомянутых методов исследования способствовало получению собственных научных результатов. Научная новизна исследования заключается в формулировании и разработке актуальной темы, которая не получила всестороннего и объективного освещения в научном измерении и исследуется впервые. Выводы. Утверждается, что военная музеология в рассматриваемый период находилась на пути поиска новой модели деятельности военных музеев, что было продиктовано изменениями социальных настроений, политической и экономической системы. Отмечается, что такая модель была разработана Музеем истории Дальневосточного военного округа и заключалась в предоставлении музею независимости при принятии решений по оперативному управлению его деятельностью с целью усиления его социальной роли. Однако изменения ценностных ориентаций привели к определенному снижению роли музеев в общественном процессе.

The purpose of the article is to study the characteristics of the market for the services for the examination of cultural values and the formation of a new paradigm of cultural industry. Research methodology consists in application of methods of analysis and synthesis, terminological and source study approaches as well as comparative and analytical methods. Taken together, these methodological approaches have allowed to reveal the essence of the functioning of the market of services for the examination of cultural values in terms of practical cultural studies, to determine its dynamics and generate proposals for its innovative development. Scientific novelty consists in determining the characteristics of public policy services for the examination of cultural values. The problem was first studied from the standpoint of the existing legislation and through the example of its practical application. It has been found that conceptually while developing the legislation in the field of cultural practices, the law drafters relied on the experience of government agencies. However, in Ukraine the private market for examination of cultural values has emerged. It is working, but it is not settled. This resulted in appearance of black market for cultural values assessment and significant financial losses for the state budget. In Ukraine there is no state body for expert examination, and such authority is given to a large number of institutions and organizations. There is no control over the availability of specialized experts in such institutions. The positions of the state in this market are weak due to the wrong way of organization of cultural values examination process. Conclusions. Cultural practices in the services for the examination of cultural values can be seen as a modern phenomenon. In this sense, these issues have not yet become the subject of independent scientific research in practical culturology and open new opportunities for scientific research. Innovations in this area consist in introduction of licensing experts, control over the level of objectivity of the examination, informational support of the process, formation of a single state body for assessment of cultural values and depriving other agencies of the unusual to them functions. It appears necessary to strengthen the professional training of the experts in art education institutions. ; Цель работы заключается в проведении исследования особенностей возникновения рынка предоставления услуг по экспертизе культурных ценностей и формирования новой парадигмы культурной индустрии. Методология исследования заключается в применении методов анализа, синтеза, терминологического, источнико- ведческого подходов, сравнительного, аналитического методов. В совокупности указанные методологические подходы позволили раскрыть сущность особенностей функционирования рынка предоставления услуг по экспертизе культурных ценностей с точки зрения практической культурологии, определить его динамику и сформировать предложения по инновационному развитию. Научная новизна заключается в определении особенностей государственной политики предоставления услуг по экспертизе культурных ценностей. Проблема исследуется впер- вые с позиций существующего законодательства и на примере его практического применения. Выяснено, что концептуально при формировании законодательства в этой сфере культурной практики разработчики опирались на опыт государственных учреждений. Однако в Украине сформировался и действует частный рынок предостав- ления услуг по экспертизе культурных ценностей, он не урегулирован. Это привело к возникновению теневого рынка услуг по оценке культурных ценностей и значимым потерям для государственного бюджета. В Украине не создан государственный орган по проведению экспертизы, а предоставлены такие полномочия в значительном количестве учреждений и организаций. Контроль за наличием в таких организациях профессиональных экспертов отсутствует. Позиции государства на этом рынке слабые через ошибочный способ организации порядка проведения экспертизы культурных ценностей. Выводы. Культурные практики в сфере услуг по экспертизе культурных ценностей могут рассматриваться как новейший феномен. В этом смысле эта проблематика еще не становилась предметом самостоятельного научного поиска в практической культурологии, что открывает новые возможности для научного исследования. Инновации в этой сфере заключаются во введении лицензирования деятельности экспертов, установлении контроля за уровнем объективности экспертизы, информатизации самого процесса, а также в образовании единого государственного органа по оценке культурных ценностей и в лишении других учреждений несвойственных им функций. Представляется необходимым усиление профессиональной подготовки экспертов в высших учебных заведениях художественного направления. ; Мета роботи полягає у проведенні дослідження особливостей виникнення ринку надання послуг з екс- пертизи культурних цінностей та формування нової парадигми культурної індустрії. Методологія дослідження полягає в застосуванні методів аналізу, синтезу, термінологічного, джерелознавчого підходів, порівняльного, аналітичного методів. У сукупності зазначені методологічні підходи дали змогу розкрити сутність особливостей функціонування ринку надання послуг з експертизи культурних цінностей з точки зору практичної культурології, визначити його динаміку та сформувати пропозиції з інноваційного розвитку. Наукова новизна полягає у визначенні особливостей державної політики надання послуг з експертизи культурних цінностей. Проблема досліджується вперше з позицій існуючого законодавства та на прикладі його практичного застосування. З'ясовано, що концептуально у формуванні законодавства у цій сфері культурної практики розробники спи- рались на досвід державних установ. Проте в Україні сформувався і діє приватний ринок надання послуг з експертизи культурних цінностей, який ще не врегульовано. Це призвело до виникнення тіньового ринку по- слуг з оцінки культурних цінностей та значних фінансових втрат для державного бюджету. В Україні не ство- рено державний орган із проведення експертизи, а надано такі повноваження значній кількості установ та організацій. Контроль за наявністю у таких організаціях фахових експертів відсутній. Позиції держави на цьому ринку слабкі через хибний спосіб організації порядку проведення експертизи культурних цінностей. Висновки. Культурні практики у сфері послуг з експертизи культурних цінностей можуть розглядатися як новітній феномен. У цьому значенні ця проблематика ще не ставала предметом самостійного наукового по- шуку у практичній культурології і це відкриває нові можливості для наукового дослідження. Інновації у цій сфері полягають у запровадженні ліцензування діяльності експертів, встановленні контролю за рівнем об'єктивності експертизи, інформатизації самого процесу, а також в створенні єдиного державного органу з оцінки культурних цінностей і в позбавленні інших установ невластивих їм функцій. Вбачається за необхідне посилення фахової підготовки експертів у вищих навчальних закладах мистецького спрямування.

The purpose of article is to analyze the prospects for granting the status of the second state language to the English language, taking into account the peculiarities of state policy in the sphere of culture. Research methodology is to disclose main problematic aspects associated with provision to the English language the status of official state lan- guage in Ukraine. The methodology of the research is based on the integrated use of the systemic and structural ap- proach, logical-legal and dialectical methods as well as method of analysis and synthesis. The scientific novelty of the work is that it develops logical and structural evidential base of expediency and necessity of giving the English language the status of the state language in Ukraine. The research proves the need for studying the English language by public officers. It justifies the necessity of spreading English as an instrument of optimization of international political and foreign economic relations. Conclusions. The work has established the importance of the problem of giving to the English lan- guage the status of the state language in terms of continuation of Ukraine's integration into the world community, expan- sion of its economic and diplomatic ties and creation of conditions for free exchange of experience in various spheres of social relations. It has made a conclusion about the expediency of introducing the status of the state language into Eng- lish language because of a number of arguments, concerning the need for studying it by different categories of citizens. ; Цель исследования состоит в изучении динамики функционирования процесса ввоза и вывоза культурных ценностей и установлении их зависимости от внутренних и внешних факторов. Методы исследования. Выбор исследовательских стратегий в изучении динамики импортно-экспортных операций на рынке культурных ценностей зависел от текущей информации. Основой выбора методов послужили принципы системности и комплексного подхода. Использован метод документального анализа и синтеза, сравнительного анализа, что позволило проследить во временном измерении развитие рынка культурных ценностей на основе изучения импортно-экспортных опера- ций. Использование указанных методов исследования способствовало получению собственных теоретических результатов. Научная новизна исследования заключается в постановке и разработке актуальной темы, которая в научном измерении не получила всестороннего и объективного освещения и исследуется впервые. Обосновано идею, что результаты и состояние импортно-экспортных операций могут служить одними из составляющих в изучении динамики функционирования рынка культурных ценностей, выявлении тенденций его развития. Выводы. Функционирование рынка культурных ценностей является составной частью государственной политики в области культуры и касается частной ее стороны. В правовом поле рынок культурных ценностей не имеет надлежащего нормативного обеспечения. Деятельность органов власти в секторе импортно-экспортных операций с культурными ценностями в части классификации предметов не согласована. Констатируется, что динамика таких операций зави- сит от спроса на предметы коллекционирования, который, в свою очередь, формируется не только под влиянием культурных тенденций, но и зависит от общественно-политических и экономических процессов развития общества. Ключевые ; Мета дослідження полягає у виявленні динаміки функціонування процесу ввезення та вивезення культурних цінностей та його залежності від внутрішніх та зовнішніх чинників. Методи дослідження. Вибір дослідницьких страте- гій у вивченні динаміки імпортно-експортних операцій на ринку культурних цінностей залежав від поточної інформації. Основою вибору методів студіювання стали засади системності та комплексного підходу. Використано ме- тод документального аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, що дало змогу простежити у часовому вимірі розвиток ринку культурних цінностей на основі студіювання імпортно-експортних операцій. Використання вказаних методів сприяло отриманню власних теоретичних результатів. Наукова новизна полягає у постановці й роз- робці актуальної теми, яка в науковому вимірі не одержала всебічного й об'єктивного висвітлення та досліджуєть- ся вперше. Обґрунтовано ідею, що результати та стан імпортно-експортних операцій можуть слугувати одними із складових у вивченні динаміки функціонування ринку культурних цінностей, виявленні тенденцій його розвитку. Висновки. Функціонування ринку культурних цінностей є складовою частиною державної політики в галузі куль- тури і стосується приватної її частини. У правовому полі ринок культурних цінностей не має належного нормативного забезпечення. Діяльність органів влади у секторі імпортно-експортних операцій з культурними цінностями в частині класифікації предметів не узгоджена. Констатується, що динаміка таких операцій залежить від попиту на предмети колекціонування, який, у свою чергу, формується не тільки під впливом культурно-мистецьких тенден- цій, а й залежить від суспільно-політичних та економічних процесів розвитку суспільства.

The purpose of article is to analyze the prospects for granting the status of the second state language to the English language, taking into account the peculiarities of state policy in the sphere of culture. Research methodology is to disclose main problematic aspects associated with provision to the English language the status of official state lan- guage in Ukraine. The methodology of the research is based on the integrated use of the systemic and structural ap- proach, logical-legal and dialectical methods as well as method of analysis and synthesis. The scientific novelty of the work is that it develops logical and structural evidential base of expediency and necessity of giving the English language the status of the state language in Ukraine. The research proves the need for studying the English language by public officers. It justifies the necessity of spreading English as an instrument of optimization of international political and foreign economic relations. Conclusions. The work has established the importance of the problem of giving to the English lan- guage the status of the state language in terms of continuation of Ukraine's integration into the world community, expan- sion of its economic and diplomatic ties and creation of conditions for free exchange of experience in various spheres of social relations. It has made a conclusion about the expediency of introducing the status of the state language into Eng- lish language because of a number of arguments, concerning the need for studying it by different categories of citizens. ; Цель исследования состоит в изучении динамики функционирования процесса ввоза и вывоза культурных ценностей и установлении их зависимости от внутренних и внешних факторов. Методы исследования. Выбор исследовательских стратегий в изучении динамики импортно-экспортных операций на рынке культурных ценностей зависел от текущей информации. Основой выбора методов послужили принципы системности и комплексного подхода. Использован метод документального анализа и синтеза, сравнительного анализа, что позволило проследить во временном измерении развитие рынка культурных ценностей на основе изучения импортно-экспортных опера- ций. Использование указанных методов исследования способствовало получению собственных теоретических результатов. Научная новизна исследования заключается в постановке и разработке актуальной темы, которая в научном измерении не получила всестороннего и объективного освещения и исследуется впервые. Обосновано идею, что результаты и состояние импортно-экспортных операций могут служить одними из составляющих в изучении динамики функционирования рынка культурных ценностей, выявлении тенденций его развития. Выводы. Функционирование рынка культурных ценностей является составной частью государственной политики в области культуры и касается частной ее стороны. В правовом поле рынок культурных ценностей не имеет надлежащего нормативного обеспечения. Деятельность органов власти в секторе импортно-экспортных операций с культурными ценностями в части классификации предметов не согласована. Констатируется, что динамика таких операций зави- сит от спроса на предметы коллекционирования, который, в свою очередь, формируется не только под влиянием культурных тенденций, но и зависит от общественно-политических и экономических процессов развития общества. Ключевые ; Мета дослідження полягає у виявленні динаміки функціонування процесу ввезення та вивезення культурних цінностей та його залежності від внутрішніх та зовнішніх чинників. Методи дослідження. Вибір дослідницьких страте- гій у вивченні динаміки імпортно-експортних операцій на ринку культурних цінностей залежав від поточної інформації. Основою вибору методів студіювання стали засади системності та комплексного підходу. Використано ме- тод документального аналізу і синтезу, порівняльного аналізу, що дало змогу простежити у часовому вимірі розвиток ринку культурних цінностей на основі студіювання імпортно-експортних операцій. Використання вказаних методів сприяло отриманню власних теоретичних результатів. Наукова новизна полягає у постановці й роз- робці актуальної теми, яка в науковому вимірі не одержала всебічного й об'єктивного висвітлення та досліджуєть- ся вперше. Обґрунтовано ідею, що результати та стан імпортно-експортних операцій можуть слугувати одними із складових у вивченні динаміки функціонування ринку культурних цінностей, виявленні тенденцій його розвитку. Висновки. Функціонування ринку культурних цінностей є складовою частиною державної політики в галузі куль- тури і стосується приватної її частини. У правовому полі ринок культурних цінностей не має належного нормативного забезпечення. Діяльність органів влади у секторі імпортно-експортних операцій з культурними цінностями в частині класифікації предметів не узгоджена. Констатується, що динаміка таких операцій залежить від попиту на предмети колекціонування, який, у свою чергу, формується не тільки під впливом культурно-мистецьких тенден- цій, а й залежить від суспільно-політичних та економічних процесів розвитку суспільства.