Suchergebnisse

According to modern scientific and philosophical representations, the world is its creation as development. Because of anthroponoospherization, world development appears as a historical and spiritual development. A measure of progressive development are: 1) the completeness of the implementation of legislative tendency (directions) of development, 2) the superiority of the old to new, 3) the increase of consciousness and spiritual factors of development. In the development of society, the historical-spiritual appear to it: 1) degrees, 2) local ways (civilization) actually happen-ideas-development, which are: 1) initial with the stages of anthroposociogenesis, tribal community of collectors and hunters, the clan community of farmers and herders, 2) agrarian society with the stages of the first civilizations of the copper stone age (Ancient Egyptian, Sumerian-Babylonian, Indo, Aegean, Hatto-Smallasian Early Chinese, Ancient American) iron age from the 1st millennium BC of ancient (Middle East, Antique, Ancient Indian and Ancient Chinese) and medieval (Far Eastern, Indian, Austrian, Central Asian, Iranian-Islamic, Eastern Christian and West Christian local civilizations) and so-called industrial society with preindustrialization XVIІІ-mid. ХVІІ century, industrialization the middle of ХVІІ–ХІХ centuries, industrial first half of Twentieth century and, the middle of XX century, the globalization-information stages of development with the corresponding all of them-events-ideas-development. Stages of development are determined by their main direction. Civilizations can be defined as local socio-culturaland organisms that are inherent in the physiognomic unity of distinctive features. In the process of historical development there is a growth of conscious-spiritual factors of development (socio-cultural paradigm), mainly as the implementation of various socio-cultural projects, which prompts the creation of consciously projected, intellectually creative, idea-creative, spiritually-constructed world as it happens-idea- development. Events are actingknowledged as ideas, and ideas are projected as development. All further history of mankind is the deduction and embodiment of consciously-projected ideas. Socio-cultural projects require the realization, and that's why historical development is somehow dejected, and is carried out as some kind of enthusiasm. Religion - faith in God through the cult, what is the act of consciousness (faith) of world creation (God) through its activation in itself (the cult). The historical-spiritual world-development are as follows: 1) the continuation of the world creation, 2) the belief of realization as a kind of locomotive, because of what 3) religious socio-cultural projects of spiritual world transformation are currently the largest. From the New Times monotheism comes into the secular phase of practicing faith. From the seventeenth century humanity passes to industrial ways of development and to the twentieth century. the world economy is formed, world politics and world spirituality that are from the middle of Twentieth century turn into the globalization-informational period of "the inventive future", when any social and cultural projects can be implemented. There is a world civilization as a cathedral unity of national cultures. In the field of religious, there is not immorality, but newly-religions as a God's gradual faith. Innovation faith occurs as: 1) ecumenization, 2) secularization, and 3) new secular dynastic theologians. A peculiar "spiritual evaporation" of globalization processes is the maturation of the so-called universal religion. There can be no universal religion, only a universal faith can be. Universal religion is not a separate religion, but the unity of all religions of the world as its spiritual transformation. Universal religion arises as 1) activation of the creative forces of man, 2) the locomotive of socio-cultural projects that require the faith realization, 3) as a social and cultural project for the spiritual transformation of the world (God's reign, etc.). The unity of all religions in the world is currently the most expressed in theistic evolutionism, which in modern universal evolutionism receives a scientific and philosophical justification, where a new process-creative-centric image of the world for its transformation arises. Secular gradual faith passes into the development of the world, world-wide – the consciousness of the world as its development, which is achieved by the event-idea-development. The world of faith appears in three hypostases: 1) as the unity of all religions of the world as its spiritual transformation, 2) the world is not religion, but faith, and 3) acts consciousness of the world as its development. Concentration of the meanings of spiritual uplift form the so-called spiritual republics (Zion, Shambhala, mountainous Jerusalem, etc.) as our antisocial spiritual homeland. World-development of historical-spiritual appears as an intelligent world development (World building). ; За сучасними науково-філософськими уявленнями світ – це його творення як розвиток. Через антропоноосферизацію світорозвиток постає як історично-духовний розвій. Мірилом поступального розвою виступають: 1) повнота здійснення законотенденцій (спрямованостей) розвитку; 2) перевершення старого новим; 3) збільшення свідомісно-духовних чинників розвою. В історично-духовному розвитку суспільства постають його ступені та локальні способи (цивілізації), власне подіє-ідеє-розвій, якими є: 1)первісне, з етапами антропосоціогенезу, родової общини збирачів і мисливців, родової общини землеробів і скотарів; 2) аграрне суспільство, з етапами перших цивілізацій: міднокам'яного віку (Давньоєгипетської, Шумеро-Вавилонської, Індської, Егейської, Хетто-Малоазійської Ранньокитайської, Давньоамериканської), залізного віку від І тис. до н.е., давніх (Близькосхідної, Античної, Давньоіндійської і Давньокитайської) та середньовічних (Далекосхідної, Індійської, Австричної, Центральноазіатської, Ірано-Ісламської, Східнохристиянської і Західнохристиянської) локальних цивілізацій і т.з. індустріальне суспільство з передіндустріалізаційним (ХVІІ – сер. ХVІІІ ст.), індустріалізаційним (сер. ХVІІ–ХІХ ст.), індустріальним (п.пол. ХХ ст.) та (від сер. ХХ ст.) глобалізаційно-інформаційним етапами розвою з відповідним їм всім подіє-ідеє-розвоєм. Етапи розвитку визначаються їх головним спрямуванням. Цивілізації можуть бути визначені як локальні соціально-культурні організми, яким притаманна фізіогномічна єдність відміннісних рис. У процесі історичного розвитку відбувається зростання свідомісно-духовних чинників розвою (соціально-культурна парадигма), головним чином – як здійснення різних соціально-культурних проектів, через що постає створення свідомісно-проектованого, розумо-творного, ідеє-творного, одухо-твореного світу як його подіє-ідеє-розвою. Події дієусвідомлюються як ідеї, а ідеї проектуються як розвиток. Уся подальша історія людства репрезентована виведенням і втіленням свідомісно-проектованих ідей. Соціально-культурні проекти вимагають відоздійснення, через що історичний розвиток певним чином орелігійнюється, здійснюється як деяке світовірення. Релігія – віра в Бога через культ, чим є дієусвідомлення (віра) світотворення (Бог) через його активізацію в собі (культ). Світорозвій історично-духовний орелігійнюється як 1) продовжене світотворення, 2) віроздійснення як своєрідний локомотив, через те, що 3) релігійні соціально-культурні проекти духовного світоперетворення наразі є найбільшими. Від новочасся єдинобожжя вступає в секулярну фазу практикування віри. Від ХVІІ ст. людство переходить до індустріальних способів розвитку і до ХХ ст. утворюються світова економіка, світова політика і світова духовність, які від сер. ХХ ст. переходять у глобалізаційно-інформаційну добу "винаходжуваного майбутнього", коли можуть бути здійснені будь-які соціально-культурні проекти. Виникає світова цивілізація як соборна єдність національних культур. У галузі релігійній відбувається не обезрелігійнення, а новорелігійнення як дієбожне поступовір'я. Нововір'я відбувається як 1) екуменізація, 2) секуляризація, 3) нове секулярно-динамістичне богословствування. Своєрідним "духовним випаровуванням" глобалізаційних процесів є визрівання т.з. універсальної релігії. Універсальної релігії бути не може, може бути лише універсальна віра. Універсальна релігія не окрема релігія, а єдність усіх релігій світу як його духовного перетворення. Універсальна віра постає як 1) активізація світотворчих сил людини, 2) локомотив соціально-культурних проектів, що вимагають віроздійснення, 3) як соціально-культурний проект духовного перетворення світу (Царство Боже і т.п.). Єдність усіх релігій світу наразі знаходить найбільше вираження в теїстичному еволюціонізмі, який у сучасному універсал-еволюціонізмі отримує науково-філософське обґрунтування, де виникає новий процесуально-творчоцентричний образ світу для його перетворення. Секулярне поступовір'я переходить у розвитковір'я, світовір'я – дієусвідомлення світу як його розбудови, що досягається подіє-ідеє-розвоєм. Світовір'я постає у трьох іпостасях: 1) як єдність усіх релігій світу як його духовного перетворення, 2) світова не релігія, а віра і 3) дієусвідомлення світу як його розбудови. Зосередження розмислів духовних розбудов утворюють т.з. духовні республіки (Сіон, Шамбхалу, "горній Єрусалим" і т.п.) як нашу асоціальну духовну Батьківщину. Світорозвій історично-духовний постає як дієусвідомлювана світорозбудова (Світобуд).

In our opinion, the spiritual purpose of Ancient Rus in the middle of the ІХ–ХІV centuries was the spread of Christianity to the vast expanses of Eastern Europe, its contribution to the spiritual transformation of the world. Overcoming the insurmountable obstacles of nomadic destruction, Ukraine-Rus own strife and betrayal step by step goes to self-determination as the Second Jerusalem – the spiritual center of Orthodoxy and of all Eastern Christianity through the choice of faith, through the three christening of Rus Askoldov, Olzhine and Volodymyrove, through the disregard for Christianity, through the creation of the glorious Kiev variant of Orthodoxy, through the acquisition of holiness in the temples of St. Sophia, the Kyiv-Pechersk Lavra, and the exploits of its monasticism, etc., through the acquisition of apostolic origin in the legend of Andrew, through overcoming all temptations, preservation and rebirth, through the enrichment of world experience of Christianity, because of the fostering of mystical Eastern Christian foundations in Paisii Velychkovsky's Little Rus monasteries, in Skovoroda, in Gogol, in Bulatovych's nameword, etc., through the Metropolitan of Kyiv Petro Mogyla of the Orthodox Center – New Jerusalem already reached and finally, overcoming all the insurmountable obstacles in the creation of our own Orthodox Church of Rus-Ukraine in recognition of patriarchy and in unity with world orthodoxy and modern religious revival. Let Moscow want to be a political center and it proves very consistently, and Ukraine-Russia, the blasphemous city of Kyiv, emerge as a spiritual center – the New Jerusalem, which is evidenced by all its historical development, already demonstrated by the fact that the "priesthood is higher than the kingdom", which could be its contribution to the spiritual transformation of the world. Thus, the very reason that Kyiv could become the spiritual center of Eastern Christianity could be that it 1) overcame all temptations, first and foremost 2) the loss of gain, 3) consistently pursues the unity of Christianity, for example, Kyiv is also the center of the UGCC, 4) Kyiv with its shrines concentrates the fullness of the holiness of Christianity, 5) it develops its specifically Eastern Christian mystical foundations and is 6) open to the positive world (Kyiv – Mohylyanska Academy and its theology, etc.) of mutual influence. Let's form Ukraine-Rus as the New Jerusalem – the spiritual center. ; На нашу думку, духовним призначенням Давньої Руси сер. ІХ-ХІV ст., її внеском у духовне перетворення світу було поширення християнства на величезні терени Східної Європи. Долаючи непереборні перешкоди кочівницьких руйнувань, власних роздраїв і зрад Україна-Русь крок за кроком іде до власного самовизначення як Другий Єрусалим – духовний центр православ'я і усього східного християнства через вибір вір, через три хрещення Руси (Аскольдове, Ольжине і Володимирове), через ігнорацію розколу християнства, через витвір славного Київського варіанту православ'я, через набуття святості у храмах св. Софії, Києво-Печерської лаври та подвигах її чернецтва та ін., через набуття апостольського походження у Андріївській легенді, через подолання усіх спокус, збереження і відродження православ'я, через нехіть і уникнення його московського одержавлення, через збагачення світовим досвідом християнства, через плекання саме містичних східнохристиянських засад у малоросійських скитах Паїсія Величковського, у Сковороди, у Гоголя, у Булатовичевому ім'яслав'ї та ін., через вже досягнутий у часи митрополита Київського Петра Могили православний центр – Новий Єрусалим і, нарешті, подолавши усі непереборні перешкоди у створенні власної православної церкви Руси-України, у визнанні вселенським патріархатом і в єднанні зі світовим православ'ям і сучасним релігійним відродженням. Хай Москва хоче бути політичним центром і дуже послідовно це доводить, а Україна-Русь, богохранимий град Київ постають як духовний центр – Новий Єрусалим, що доводиться усім її пройденим історичним розвитком, уже продемонстрованим тим, що "священство вище царства", що могло би бути її внеском у духовне перетворення світу. Отже, чинниками того, що саме Київ може стати духовним центром східного християнства могло би бути те, що він 1) подолав усі спокуси, передусім 2)згубу одержавлення, 3) послідовно проводить єдність християнства, наприклад, Київ є центром і для УГКЦ, 4) Київ з його святинями зосереджує повноту святості християнства, 5) розвиває саме його специфічно східнохристиянські містичні засади і при тому є 6) відкритим до світових позитивних (Києво-Могилянська академія та її богослів'я тощо) взаємовпливів. Утворим Україну-Русь як Новий Єрусалим – духовний центр.