In the article the author emphasizes that Turkey's current course of foreign policy is a reflection of its fear to remain a secondary, buffer state against the background of the past greatness of the Ottoman Empire. The author elucidates it as a reason that Turkey regards the traditional basis of its foreign policy (Ottomanism, Pan-Turkism) that is radically different to the pro-Western Kemalism. Direction of Turkish foreign policy towards neo-Ottomanism is explained by the peculiarities of geopolitics of the post-bipolar period, existence of the conflict identities, aspiration to take responsibility for the negative (from Turkey's perspective) processes in the countries of the "Ottoman legacy" (European, Asian, African areas) and other. It is highlighted that Turkey aims to reach a new (supraregional) level through the revival of political Islam, Ottoman traditions and ideology, however, officially it distancing itself from neo-Ottomanism in order to avoid accusations of its commitment to expansionism.
The processes of formation and development of the welfare state institute and its models are being researched. The principal scientific approaches to the understanding of the welfare state phenomenon have been analyzed. The role of the welfare state as a legal constitutional institute has been grounded. The peculiarities of foreign models of the welfare state caused by modernization processes have been elucidated. The typology of modern social models has been suggested, the modern political concept of welfare state models has been created. The main tendencies in the development of the welfare state under the circumstances of modern globalization challenges have been defined. The parameters of the long-range national welfare state model have been traced on the basis of the analysis of the Ukrainian welfare state formation processes. Keywords: welfare state, welfare state model, social law, globalization. ; Розкрито особливості зарубіжних моделей соціальної держави, зумовлені процесами модернізації. Типологізовано сучасні соціальні моделі, створено сучасний політологічний концепт моделей соціальної держави. Визначено основні тенденції розвитку соціальної держави в умовах сучасних глобалізаційних викликів. На основі аналізу процесів становлення соціальної держави в Україні окреслено параметри перспективної національної моделі соціальної держави. Ключові слова: соціальна держава, модель соціальної держави, соціальні права, глобалізація.
In the article attention is drawn on the fact that despite the austerity measures in politics, populist motives are activated, charismatic personalities, who have to substitute the institutions they represent, are set to the forefront. Scepticism of many citizens regarding traditional parties, which are not identified with the real problems and interests of public, is determined in the article as prerequisite for success of populists in Italy. Attention is attracted to the fact that «Internet-populist» G. Grillo focused on the Internet as the main form of contact with the voters. Ways of communication, elected by the politicians, allowed reaching different electorate audiences, but success (at least at the elections), finally, depended on the skilled use of populist rhetoric, which matched expectations of the public. Кеy words: Internet-populism, G. Grillo, «Movement of Five Stars» (М5S). ; Досліджено, що на тлі заходів жорсткої економії в політиці актуалізуються популістичні мотиви і харизматичні особистості висуваються на передній план. Передумовою успіху популістів в Італії, як визначено автором, є скепсис багатьох громадян стосовно традиційних партій, котрі не ототожнюються з реальними проблемами та інтересами громадськості. Акцентовано на тому, що лідер політичної партії «Рух п'яти зірок» Дж. Ґрілло зосередив увагу на Інтернеті як основній формі контакту з виборцями. Ключові слова: Інтернет-популізм, Б. Ґрілло, «Рух п'яти зірок» («М5S»).
Analysed place in the structure of public lobbying lobbying practices. Emphasizes the importance of interaction between the government and the public. Notes the importance of active public dialogue when making regulatory acts. Keywords: public advocacy, public dialogue, lobbying, lobbying, lobbying practice. ; Проаналізовано місце громадського лобізму в структурі лобістської практики та значення взаємодії влади і громадськості. Наголошується на значенні активного громадського діалогу під час прийняття нормативно-правових актів. Ключові слова: громадське лобіювання, громадський діалог, лобізм, лобіювання.
The processes oftumorsin the politicallexicon. Evaluatedthe feasibility ofintegratingpoliticalneologismsin thepolitical scienceliteraturecurriculum. Keywords:neologism,politicallanguage,politicallexicon. ; Проаналізовано процеси новотворення політичної лексики. Розглянуто виправданість інтеграції політичних неологізмів у навчальну політологічну літературу. Ключові слова:неологізм, політична мова, політичний лексикон.
The problem of the quality of Latvia's democracy during the period of EU membership (2004-2020) is studied. Latvia's progress / regression in strengthening the stability of the principles and values of liberal democracy is assessed. The author's estimation of the reasons of growth of defects of democracy in Latvia is offered. Attention is drawn to the extent to which the political culture of Latvians corresponds to the values of liberal democracy.
The aim of the article is to study the problems of intolerance in the Young Democracies of the EU on the example of Estonia and Latvia. The article is prepared on the basis of methodologies of neo-institutionalism, axiological (value) approach and comparative method. It has been proven that at the institutional level in Estonia and Latvia there is an understanding of the importance of preventing and combating intolerance. At the same time, in practice in these states there are manifestations of intolerance. An urgent problem is the rise of hate speech in political discourse. Tolerance towards members of sexual minorities remains acute, especially in Latvia. There has been some progress by Estonia in combating intolerance with regard to legalization for same-sex couples in civil partnerships. It is noted that the level of intolerance of Estonian society is significantly influenced by the political course of the ruling party EKRE. The author of the article argues that the voting of a significant number of Estonians and Latvians for parties that support anti-Semitic, xenophobic, homophobic, neo-racism, misogynistic ideas, shows the lack of stability of liberal-democratic values in the political and legal culture of the population. The state policy of the analyzed Baltic countries on combating intolerance covers only a part of the problems, and a number of others are silenced or openly ignored. The legal framework of Estonia and Latvia is not fully in line with EU law. Some EU recommendations on minimizing situations conducive to the spread of intolerant practices have not been implemented by Estonia and Latvia. As the range of problems of the quality of democracy in the EU countries has been steadily expanding in the last decade, their study remains a relevant area for political science. The article is theoretical in type using empirical data.
The aim of the article is to study the problems of intolerance in the Young Democracies of the EU on the example of Estonia and Latvia. The article is prepared on the basis of methodologies ofneo-institutionalism, axiological (value) approach and comparative method. It has been proven that at the institutional level in Estonia and Latvia there is an understanding of the importance of preventing and combating intolerance. At the same time, in practice in these states there are manifestations of intolerance. An urgent problem is the rise of hate speech in political discourse. Tolerance towards members of sexual minorities remains acute, especially in Latvia. There has been some progress by Estonia in combating intolerance with regard to legalization for same-sex couples in civil partnerships. It is noted that the level of intolerance of Estonian society is significantly influenced by the political course of the ruling party EKRE. The author of the article argues that the voting of a significant number of Estonians and Latvians for parties that support anti-Semitic, xenophobic, homophobic, neo-racism, misogynistic ideas, shows the lack of stability of liberal-democratic values in the political and legal culture of the population. The state policy of the analyzed Baltic countries on combating intolerance covers only a part of the problems, and a number of others are silenced or openly ignored. The legal framework of Estonia and Latvia is not fully in line with EU law. Some EU recommendations on minimizing situations conducive to the spread of intolerant practices have not been implemented by Estonia and Latvia. As the range of problems of the quality of democracy in the EU countries has been steadily expanding in the last decade, their study remains a relevant area for political science. The article is theoretical in type using empirical data. ; Целью статьи является изучение проблем интолерантности в «молодых» демократиях ЕС на примере Эстонии и Латвии. Статья подготовлена на основе методологий неоинституционализма, аксиологического подхода и сравнительного анализа. Доказано, что на институциональном уровне в Эстонии и Латвии присудствует понимание важности предотвращения и противодействия интолерантности. В то же время на практике в этих государствах имеются проявления интолерантности, прежде всего, в этнонациональных вопросах. Актуальной проблемой является нарастание риторики вражды в политическом дискурсе. Сохраняет остроту интолерантность к представителям сексуальных меньшинств (особенно в Латвии). Отмечен некоторый прогресс Эстонии в противодействии интолерантности учитывая легализацию для однополых пар гражданского партнерства. Отмечено, что на уровень интолерантности эстонского общества существенно влияет политический курс правящей партии EKRE. Автор статьи доказывает, что голосование значительного количества эстонцев и латышей за партии, которые поддерживают интолерантные идеи, свидетельствует о недостаточно устойчивости либерально-демократических ценностей в политико-правовой культуре населения. Государственная политика анализируемых стран Балтии по противодействию интолерантности охватывает лишь часть проблем, а ряд других замалчиваются или игнорируются. Нормативно-правовая база Эстонии и Латвии не соответствует в полной мере законодательству ЕС. Часть рекомендаций ЕС по минимизации ситуаций, благоприятных для распространения интолерантных практик, Эстонией и Латвией на сегодня не выполнены. Поскольку круг проблем качества демократии в странах ЕС неизменно расширяется в последнее десятилетие, то их изучение остается актуальным направлением для политической науки. Статья является теоретической по типу с использованием эмпирических данных. ; Метою статті є вивчення проблем інтолерантності у «молодих» демократіях ЄС на прикладі Естонії та Латвії. Стаття підготовлена на основі методологій неоінституціоналізму, аксіологічного підходу та компаративістики. Доведено, що на інституційному рівні в Естонії та Латвії наявне розуміння важливості запобігання та протидії інтолерантності. Водночас на практиці у цих державах наявні прояви інтолерантності, найперше в етнонаціональних питаннях. Актуальною проблемою є наростання мови ненависті у політичному дискурсі. Зберігає гостроту інтолерантність до представників сексуальних меншин, особливо в Латвії. Відзначено деякий прогрес Естонії у протидії інтолерантності з огляду на легалізацію для одностатевих пар цивільного партнерства. Відзначено, що на рівень інтолерантності естонського суспільства істотно впливає політичний курс правлячої партії EKRE. Авторка статті доводить, що голосування значної кількості естонців та латвійців за партії, які підтримують антисемітські, ксенофобні, гомофобні, неорасистські, мізогіністичні ідеї, засвідчує недостатню стійкість ліберально-демократичних цінностей у політико-правовій культурі населення. Державна політика аналізованих країн Балтії з протидії інтолерантності охоплює лише частину проблем, а низка інших замовчуються або ж відкрито ігноруються. Нормативно-правова база Естонії та Латвії не відповідні повною мірою законодавству ЄС. Частина рекомендацій ЄС щодо мінімізації ситуацій, сприятливих для поширення інтолерантних практик, Естонією та Латвією не були виконані. Оскільки коло проблем якості демократії в країнах ЄС незмінно розширюється в останнє десятиліття, то їх вивчення залишається актуальним напрямком для політичної науки. Стаття є теоретичною за типом з використанням емпіричних даних.
The problem of the quality of Latvia's democracy during the period of EU membership (2004-2020) is studied. Latvia's progress / regression in strengthening the stability of the principles and values of liberal democracy is assessed. The author's estimation of the reasons of growth of defects of democracy in Latvia is offered. Attention is drawn to the extent to which the political culture of Latvians corresponds to the values of liberal democracy. ; Вивчається проблема якості демократії Латвії за період її членства в ЄС (2004-2020). Оцінюється прогрес/регрес цієї держави Балтії у зміцненні стійкості ліберальної демократії. Запропоновано авторську оцінку причин росту дефектів латвійської демократії. Аналізується відповідність політичної культури латвійців ліберально-демократичним цінностям. Авторка доводить, що попри три десятиліття процесів демократизації, ліберальна демократія в Латвії не є стійкою, а її цінності гостро-дискусійними в латвійській громаді. На основі даних соціологічних опитувань, індексів демократизації тощо зроблено висновок про висхідний характер дефектів демократії в Латвії. Наголошено, що до прийняття цієї держави до ЄС чинник євроінтеграції був ефективним мотивом ліберально-демократичної трансформації. Водночас після розширення ЄС 2004 року темпи реформ сповільнилися, мотивація Латвії (як і багатьох інших «молодих» демократій Центральної та Східної Європи) форсувати демократичні перетворення знизилась. Однією з найбільших проблем демократизації Латвії авторка статті уважає потребу переформатування цінностей населення відповідно до західного ліберально-демократичного стандарту в умовах певного внутрішньосуспільного спротиву суспільства, прихильного до консервативних цінностей. Констатовано зростання недовіри латвійців до традиційних партій і політиків, а також органів влади. Підкреслено висхідну присутність на політичній арені Латвії популістських та праворадикальних партій. Як одну з перешкод стійкості ліберальної демократії у Латвії названо недостатній прошарок середнього класу. У статті проведено паралелі з іншими державами Балтії (Естонія, Литва) з акцентом на спільних і відмінних характеристиках якості ліберальної демократії.
The article aims to investigate the processes of deconstruction of the institution of the welfare state under the influence of such new challenges as economic globalization and technological revolution. The study is based on the methodological tools of neo-institutionalism. Principal exogenous and endogenous reasons for the crisis of the welfare state institution are determined. Economic globalization and technological progress are designated as decisive factors conditioning the deconstruction of the welfare state. It is stated that irrespective of the welfare state model, nowadays they all are reformed towards the activation of a working-age person and the establishment of the state of social investments. Currently the configuration of the welfare state is specified by its commitment to stimulating competition and developing the self-initiative of citizens in terms of ensuring their own prosperity. It is highlighted that economic globalization and technological progress should not be considered exclusively from the standpoint of risks for the welfare state. These two factors are identified as stimuli for further evolution of the welfare state institution for the sake of its moving out of prolonged stagnation and preserving itself as a political institution, albeit in the upgraded model. Key words welfare state institution; deconstruction of the welfare state; economic globalization; platform economy; technological progress; Industry 4.0
The peculiarities of Turkey's foreign policy in the Middle East in 2002-2020 are studied. Turkey's intentions to establish itself as an influential Eurasian state, which claims leadership in the Middle East, as well as in the Balkans, the Caucasus and Central Asia, were noted. The authors indicate the concept and foreign policy doctrine of "Zero Problems with Neighbors" as the ideological basis for Turkey's transition from a peripheral to a central role in international politics. It is emphasized that the doctrine of "Zero problems with neighbors" has become a revision of traditional Kemalist values in Turkey's foreign policy. The authors of the article evaluate the practical implementation of the doctrine as an unsuccessful attempt to become a regional leader in the Middle East. It was emphasized that at the beginning of the implementation of the concept of "Zero problems with neighbors" the only goal of the Turkish government was really to establish good neighborly relations, but after the beginning of the "Arab Spring" foreign policy strategy was revised. It was noted that in the last decade the Turkish government has reoriented to a more pragmatic foreign policy direction; it is determined by the main purpose of protecting its national interests; the result was partial Turkey isolation. The article expresses author's vision that Turkey in its foreign policy has obviously moved from the concept of "Zero problems with neighbors" to the practice of "zero friends". It is proved that: 1) Turkey's relations with the Middle East (except Qatar) are quite tense; 2) although there is a partnership with many countries in the Middle East, it is often based on pragmatic mutual interest of countries, and cooperation often does not go beyond trade and economic relations. ; Досліджуються особливості зовнішньої політики Туреччини на Близькому Сході у 2002–2020 роках. Відзначено наміри Туреччини утвердитися на позиціях впливової євразійської держави, яка претендує на лідерство в регіоні Близького Сходу, а також на Балканах, Кавказі, Центральній Азії. Автори вказують на концепцію та зовнішньополітичну доктрину «Нуль проблем зі сусідами» як ідеологічну основу переходу Туреччини з позицій периферійного на позиції центрального áктора міжнародної політики. Наголошено, що доктрина «Нуль проблем зі сусідами» за змістом стала переглядом традиційних кемалістських цінностей у зовнішній політиці Туреччини. Автори статті оцінюють практичну реалізацію Туреччиною згаданої доктрини як наразі неуспішну спробу стати регіональним лідером Близького Сходу. Підкреслено, що на початку реалізації концепції «Нуль проблем зі сусідами» єдиною метою турецької влади справді було налагодження добросусідських відносин, але після початку «Арабської весни» зовнішньополітична стратегія була переглянута. Зауважено: в останнє десятиліття турецький уряд переорієнтувався на більш прагматичний курс зовнішньої політики; цей курс визначається метою захисту своїх національних інтересів; наслідком стала деяка ізольованість Туреччини. Висловлено авторське розуміння того, що Туреччина у своїй зовнішній політиці вочевидь перейшла від концепції «Нуль проблем зі сусідами» до практики «нуль друзів». Аргументовано: 1) відносини Туреччини з державами Близького Сходу (за винятком Катару) є доволі напружені; 2) хоч і з багатьма державами Близького Сходу наявне партнерство, але в його основі найчастіше лежить прагматична взаємозацікавленість країн, а співпраця часто не виходить за рамки торговельно-економічних відносин.
The article studies the compliance of democracy of the Baltic States with the principle of tolerance. The study demonstrated specific social phobias (xenophobia, migrant phobia, homophobia, islamophobia, romaphobia, etc.), hate speech and other destructive trends in the Baltic countries that contradict values of liberal democracy. The authors argue that Baltic States face similar challenges of strengthening the principle of tolerance as well as how they differ in intolerance manifestations and mechanisms of their prevention and counteraction. In the Baltic States, issues related to promotion of tolerance are claimed to be common at two levels: at the institutional level (countries do not fulfil some of the EU guidelines aimed at enhancing the principle of tolerance); at the value level (population does not accept completely liberal-democratic values that the EU advocates).
The article studies the compliance of democracy of the Baltic States with the principle of tolerance. The study demonstrated specific social phobias (xenophobia, migrant phobia, homophobia, islamophobia, romaphobia, etc.), hate speech and other destructive trends in the Baltic countries that contradict values of liberal democracy. The authors argue that Baltic States face similar challenges of strengthening the principle of tolerance as well as how they differ in intolerance manifestations and mechanisms of their prevention and counteraction. In the Baltic States, issues related to promotion of tolerance are claimed to be common at two levels: at the institutional level (countries do not fulfil some of the EU guidelines aimed at enhancing the principle of tolerance); at the value level (population does not accept completely liberal-democratic values that the EU advocates).
