Purpose. This paper aims to show how the views of Kant persist in the modern debate on social justice and to outline the practical and political potential contained in his understanding of a just state system and international justice. To that end, I will present what Kant meant by a just state system and just relationships between states. Then, I will reference his understanding of social justice against three fundamental models of social justice thus far established in the philosophical tradition: the legal, distributive, and contractual justice. Finally, I will explain how the Kantian understanding of social justice is reflected in select modern interpretations of a just state system and justice in international relationships, and how we can grasp the current practice and the expected development of sociopolitical life in the framework of social justice as understood by Kant. Originality. The article presents the theoretical-conceptual and practical-political relevance of the concept of social justice, developed by I. Kant. It was shown that Kant considered justice to be the basis of all correct social relations, both at the level of individual states and in the sphere of international relations. According to Kant, the only just state system is a republic. In his opinion, justice in the field of international relations requires that they be based on the principles of federal unification of individual states. The concept of social justice developed by Kant can be identified as a form of classically understood contractual justice. In addition, Kan's notion of justice was correlated with the works of modern authors: John Rawls, Robert Nozick and Otfried Höffe, showing identical and different elements in them. Conclusions. The reflections above suffice to assert that the Kantian understanding of social justice primarily involves the following observations: 1. under a relevant contract, interested parties institute a public authority, i.e. a republican state (at the level of citizen-to-citizen relations) or a federal institution endowed with judicial or executive powers (in the international arena); 2. the institution of public authority (a republican state, a federal court or government) remains fair (impartial) in dealings with the governed; 3. the public authority has the right to intervene only in the circumstances of threat to the external freedom, equality and independence of the governed individuals; 4. the public authority is responsible only for guaranteeing just relations between individuals and the enforcement of their contracts. Furthermore, Kantian understanding of justice falls within the scope of the classical notion of contractual justice and remains present in the modern debates on justice, as exemplified by the thought of Rawls, Nozick and Höffe. Finally, the Kantian understanding of social justice remains topical and worthy of consideration during the design and the development of current and future solutions for a just public order, both at the national and international level.
Purpose. This paper aims to show how the views of Kant persist in the modern debate on social justice and to outline the practical and political potential contained in his understanding of a just state system and international justice. To that end, I will present what Kant meant by a just state system and just relationships between states. Then, I will reference his understanding of social justice against three fundamental models of social justice thus far established in the philosophical tradition: the legal, distributive, and contractual justice. Finally, I will explain how the Kantian understanding of social justice is reflected in select modern interpretations of a just state system and justice in international relationships, and how we can grasp the current practice and the expected development of sociopolitical life in the framework of social justice as understood by Kant. Originality. The article presents the theoretical-conceptual and practical-political relevance of the concept of social justice, developed by I. Kant. It was shown that Kant considered justice to be the basis of all correct social relations, both at the level of individual states and in the sphere of international relations. According to Kant, the only just state system is a republic. In his opinion, justice in the field of international relations requires that they be based on the principles of federal unification of individual states. The concept of social justice developed by Kant can be identified as a form of classically understood contractual justice. In addition, Kan's notion of justice was correlated with the works of modern authors: John Rawls, Robert Nozick and Otfried Höffe, showing identical and different elements in them. Conclusions. The reflections above suffice to assert that the Kantian understanding of social justice primarily involves the following observations: 1. under a relevant contract, interested parties institute a public authority, i.e. a republican state (at the level of citizen-to-citizen relations) or a federal institution endowed with judicial or executive powers (in the international arena); 2. the institution of public authority (a republican state, a federal court or government) remains fair (impartial) in dealings with the governed; 3. the public authority has the right to intervene only in the circumstances of threat to the external freedom, equality and independence of the governed individuals; 4. the public authority is responsible only for guaranteeing just relations between individuals and the enforcement of their contracts. Furthermore, Kantian understanding of justice falls within the scope of the classical notion of contractual justice and remains present in the modern debates on justice, as exemplified by the thought of Rawls, Nozick and Höffe. Finally, the Kantian understanding of social justice remains topical and worthy of consideration during the design and the development of current and future solutions for a just public order, both at the national and international level. ; Цель статьи – показать, как взгляды Канта присутствуют в современных дискуссиях о социальной справедливости, определить их практический и политический потенциал, содержащийся в его понимании справедливой государственной системы и международного правосудия. Реализация цели предполагает: а) прояснение позиции Канта относительно справедливой государственной системы и справедливых отношений между государствами; б) увязывание его понимания социальной справедливости с тремя основными моделями социальной справедливости, установленными в философской традиции: правовой, распределительной и договорной; в) объяснение способа и отображения кантовского понимания социальной справедливости в определенных современных интерпретациях справедливой государственной системы и в международных отношениях. Научная новизна. В статье представлена теоретико-концептуальная и практико-политическая актуальность понятия социальной справедливости, разработанного И. Кантом. Было показано, что: а) Кант считал справедливость основой всех правильных социальных отношений, как на уровне отдельных государств, так и в сфере международных связей; б) по мнению Канта, единственным справедливым государственным устройством является республика; в) согласно Канту, справедливость в области международных отношений требует, чтобы они основывались на принципах федеративного объединения отдельных государств; г) Кантом разработано понятие социальной справедливости, которое может быть идентифицировано как форма классически понимаемой договорной справедливости. Кроме того, кантовское понятие справедливости было соотнесено с трудами современных авторов: Джон Ролз (англ. John Rawls), Нозик (англ. Robert Nozick) и Отфрид Гьоффе (нем. Otfried Höffe), – были показаны в них тождественные и отличительные элементы. Выводы. Кантовое понимание социальной справедливости включает такие моменты: а) согласно соответствующему договору заинтересованные стороны вводят государственный орган, то есть республиканское государство или федеральное учреждение, наделенное судебными или исполнительными полномочиями; б) институт публичной власти остается справедливым в отношениях с управляемыми; в) государственная власть имеет право вмешиваться только в обстоятельствах угрозы свободе, равенству и независимости управляемых лиц; д) государственная власть отвечает только за обеспечение справедливых отношений между лицами и за выполнение их контрактов. Правомерность квалификации понимания Кантом справедливости как договорной иллюстрируется мыслями Ролза, Нозика и Гьоффе. ; Мета статті – показати, як погляди Канта присутні у сучасних дискусіях щодо соціальної справедливості; окреслити практичний та політичний потенціал, що містяться в його розумінні справедливої державної системи та міжнародного правосуддя. Реалізація мети передбачає: а) прояснення позиції Канта щодо справедливої державної системи та справедливих відносин між державами; б) пов'язування його розуміння соціальної справедливості з трьома основними моделями соціальної справедливості, встановленими у філософській традиції: правовою, розподільчою та договірною; в) пояснення способу відображення кантівського розуміння соціальної справедливості у сучасних інтерпретаціях справедливої державної системи та у міжнародних відносинах. Наукова новизна. У статті представлена теоретико-концептуальна й практико-політична актуальність поняття соціальної справедливості, розробленого І. Кантом. Було показано, що: а) Кант вважав справедливість основою всіх правильних соціальних відносин, як на рівні окремих держав, так і в сфері міжнародних зв'язків; б) на думку Канта, єдиним справедливим державним устроєм є республіка; в) за Кантом, справедливість в області міжнародних відносин вимагає, щоб вони ґрунтувалися на принципах федеративного об'єднання окремих держав; г) розроблене Кантом поняття соціальної справедливості може бути ідентифіковане як форма класично зрозумілої договірної справедливості. Крім того, кантівське поняття справедливості було співвіднесене з працями сучасних авторів: Джон Ролз (англ. John Rawls), Роберт Нозік (англ. Robert Nozick) й Отфрід Гьоффе (нім. Otfried Höffe), – було показано в них тотожні та відмінні елементи. Висновки. Кантове розуміння соціальної справедливості містить такі моменти: а) відповідно до певного договору зацікавлені сторони запроваджують державний орган, тобто республіканську державу або федеральну установу, наділену судовими або виконавчими повноваженнями; б) інститут публічної влади залишається справедливим у відносинах з керованими; в) державна влада має право втручатися лише в обставинах загрози свободі, рівності та незалежності керованих осіб; д) державна влада відповідає лише за гарантування справедливих відносин між особами та виконання їхніх контрактів. Правомірність кваліфікації Кантового розуміння справедливості як договірної ілюструється думками Ролза, Нозіка та Гьоффе.
Purpose. This paper aims to show how the views of Kant persist in the modern debate on social justice and to outline the practical and political potential contained in his understanding of a just state system and international justice. To that end, I will present what Kant meant by a just state system and just relationships between states. Then, I will reference his understanding of social justice against three fundamental models of social justice thus far established in the philosophical tradition: the legal, distributive, and contractual justice. Finally, I will explain how the Kantian understanding of social justice is reflected in select modern interpretations of a just state system and justice in international relationships, and how we can grasp the current practice and the expected development of sociopolitical life in the framework of social justice as understood by Kant. Originality. The article presents the theoretical-conceptual and practical-political relevance of the concept of social justice, developed by I. Kant. It was shown that Kant considered justice to be the basis of all correct social relations, both at the level of individual states and in the sphere of international relations. According to Kant, the only just state system is a republic. In his opinion, justice in the field of international relations requires that they be based on the principles of federal unification of individual states. The concept of social justice developed by Kant can be identified as a form of classically understood contractual justice. In addition, Kan's notion of justice was correlated with the works of modern authors: John Rawls, Robert Nozick and Otfried Höffe, showing identical and different elements in them. Conclusions. The reflections above suffice to assert that the Kantian understanding of social justice primarily involves the following observations: 1. under a relevant contract, interested parties institute a public authority, i.e. a republican state (at the level of citizen-to-citizen relations) or a federal institution endowed with judicial or executive powers (in the international arena); 2. the institution of public authority (a republican state, a federal court or government) remains fair (impartial) in dealings with the governed; 3. the public authority has the right to intervene only in the circumstances of threat to the external freedom, equality and independence of the governed individuals; 4. the public authority is responsible only for guaranteeing just relations between individuals and the enforcement of their contracts. Furthermore, Kantian understanding of justice falls within the scope of the classical notion of contractual justice and remains present in the modern debates on justice, as exemplified by the thought of Rawls, Nozick and Höffe. Finally, the Kantian understanding of social justice remains topical and worthy of consideration during the design and the development of current and future solutions for a just public order, both at the national and international level. ; Цель статьи – показать, как взгляды Канта присутствуют в современных дискуссиях о социальной справедливости, определить их практический и политический потенциал, содержащийся в его понимании справедливой государственной системы и международного правосудия. Реализация цели предполагает: а) прояснение позиции Канта относительно справедливой государственной системы и справедливых отношений между государствами; б) увязывание его понимания социальной справедливости с тремя основными моделями социальной справедливости, установленными в философской традиции: правовой, распределительной и договорной; в) объяснение способа и отображения кантовского понимания социальной справедливости в определенных современных интерпретациях справедливой государственной системы и в международных отношениях. Научная новизна. В статье представлена теоретико-концептуальная и практико-политическая актуальность понятия социальной справедливости, разработанного И. Кантом. Было показано, что: а) Кант считал справедливость основой всех правильных социальных отношений, как на уровне отдельных государств, так и в сфере международных связей; б) по мнению Канта, единственным справедливым государственным устройством является республика; в) согласно Канту, справедливость в области международных отношений требует, чтобы они основывались на принципах федеративного объединения отдельных государств; г) Кантом разработано понятие социальной справедливости, которое может быть идентифицировано как форма классически понимаемой договорной справедливости. Кроме того, кантовское понятие справедливости было соотнесено с трудами современных авторов: Джон Ролз (англ. John Rawls), Нозик (англ. Robert Nozick) и Отфрид Гьоффе (нем. Otfried Höffe), – были показаны в них тождественные и отличительные элементы. Выводы. Кантовое понимание социальной справедливости включает такие моменты: а) согласно соответствующему договору заинтересованные стороны вводят государственный орган, то есть республиканское государство или федеральное учреждение, наделенное судебными или исполнительными полномочиями; б) институт публичной власти остается справедливым в отношениях с управляемыми; в) государственная власть имеет право вмешиваться только в обстоятельствах угрозы свободе, равенству и независимости управляемых лиц; д) государственная власть отвечает только за обеспечение справедливых отношений между лицами и за выполнение их контрактов. Правомерность квалификации понимания Кантом справедливости как договорной иллюстрируется мыслями Ролза, Нозика и Гьоффе. ; Мета статті – показати, як погляди Канта присутні у сучасних дискусіях щодо соціальної справедливості; окреслити практичний та політичний потенціал, що містяться в його розумінні справедливої державної системи та міжнародного правосуддя. Реалізація мети передбачає: а) прояснення позиції Канта щодо справедливої державної системи та справедливих відносин між державами; б) пов'язування його розуміння соціальної справедливості з трьома основними моделями соціальної справедливості, встановленими у філософській традиції: правовою, розподільчою та договірною; в) пояснення способу відображення кантівського розуміння соціальної справедливості у сучасних інтерпретаціях справедливої державної системи та у міжнародних відносинах. Наукова новизна. У статті представлена теоретико-концептуальна й практико-політична актуальність поняття соціальної справедливості, розробленого І. Кантом. Було показано, що: а) Кант вважав справедливість основою всіх правильних соціальних відносин, як на рівні окремих держав, так і в сфері міжнародних зв'язків; б) на думку Канта, єдиним справедливим державним устроєм є республіка; в) за Кантом, справедливість в області міжнародних відносин вимагає, щоб вони ґрунтувалися на принципах федеративного об'єднання окремих держав; г) розроблене Кантом поняття соціальної справедливості може бути ідентифіковане як форма класично зрозумілої договірної справедливості. Крім того, кантівське поняття справедливості було співвіднесене з працями сучасних авторів: Джон Ролз (англ. John Rawls), Роберт Нозік (англ. Robert Nozick) й Отфрід Гьоффе (нім. Otfried Höffe), – було показано в них тотожні та відмінні елементи. Висновки. Кантове розуміння соціальної справедливості містить такі моменти: а) відповідно до певного договору зацікавлені сторони запроваджують державний орган, тобто республіканську державу або федеральну установу, наділену судовими або виконавчими повноваженнями; б) інститут публічної влади залишається справедливим у відносинах з керованими; в) державна влада має право втручатися лише в обставинах загрози свободі, рівності та незалежності керованих осіб; д) державна влада відповідає лише за гарантування справедливих відносин між особами та виконання їхніх контрактів. Правомірність кваліфікації Кантового розуміння справедливості як договірної ілюструється думками Ролза, Нозіка та Гьоффе.
