Suchergebnisse

The article is devoted to the problem of formation of communicative competence of future medical workers. Based on the analysis of modern scientific literature, different approaches to the definition and interpretation of the essence of the phenomenon "communicative competence of future doctors" are analyzed. The article considers different approaches to defining the essence of the concepts "competence", "competency", "cultural competence". A comparative analysis of the concepts of "competence" and "competency" is given. The structure of communicative competence of future doctors is determined. Emphasis is placed on the flexibility of communication, empathy, reflectivity, communication skills and more. It is proved that communicative competence is one of the main priorities of modern quality education and one of the important components of the professional culture of doctors. The principles and approaches that form the basis for the formation of communicative competence of future doctors are formulated. The main directions of formation of communicative competence in institutions of higher medical education are considered. The issue of communicative competence is raised by philosophers, psychologists, teachers, scientists-doctors. Their research proves the need to develop the communicative competence of each individual in both social and professional spheres. The severity of the problem of formation of communicative competence in the field of communicative training of medical workers is determined by the social order, which has a clearly defined legal framework: "National Doctrine of Education of Ukraine in the XXIcentury", Law of Ukraine "On Education", "Law of Ukraine on Higher Education", etc. Official government documents state that one of the priority areas of reforming modern higher education is to train highly qualified personnel capable of creative work and professional development, who are able to effectively solve acute medical problems at a high professional and ethical level in today's difficult conditions. This is due to increased requirements for professional and personal qualities of future health workers. The key role in the implementation of these ideas belongs to the institutions of higher medical education, because it is here that the professional thinking, communicative competence and skill of the future doctor at the stage of professional training are formed. ; Стаття присвячена проблемі формування комунікативної компетентності майбутніх медичних працівників. На основі аналізу сучасної наукової літератури проаналізовано різні підходи до визначення та інтерпретації сутності феномену «комунікативна компетентність майбутніх лікарів». У статті розглянуто різні підходи до визначення сутності понять «компетенція», «компетентність», «культурологічна компетентність». Подано порівняльний аналіз понять «компетентність» і «компетенція». Визначено структуру комунікативної компетентності майбутніх лікарів. Акцентовано увагу на гнучкості спілкування, емпатійності, рефлективності, комунікативних уміннях тощо. Доведено, що комунікативна компетентність є одним із основних пріоритетів сучасної якісної освіти та однією із важливих складових професійної культури лікарів. Сформульовано принципи та підходи, які покладено в основу формування комунікативної компетентності майбутніх лікарів. Розглянуто основні напрямки формування комунікативної компетентності в закладах вищої медичної освіти. Питання комунікативної компетентності порушено філософами, психологами, педагогами, вченими-лікарями. У їхніх дослідженнях доведено необхідність розвитку комунікативної компетентності кожної особистості як у соціальній, так і професійній сферах. Гострота проблеми формування комунікативної компетентності в царині комунікативної підготовки працівників медичної сфери визначена соціальним замовленням, яке має чітко окреслену законодавчу базу: «Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті», Закон України «Про освіту», Закон України «Про вищу освіту» та ін. В офіційних урядових документах зазначається, що одним із пріоритетних напрямків реформування сучасної вищої освіти є підготовка високо­квалі­фікованих кадрів, здатних до творчої праці та професійного розвитку, які вміють на високому професійно-етичному рівні у складних умовах сьогодення ефективно вирішувати гострі проблеми медичної галузі. Цим зумовлено підвищення вимог до професійних та особистісних якостей майбутніх медичних працівників. Клю­чова роль у реалізації зазначених ідей належить закладам вищої медичної освіти, оскільки саме тут формуються професійне мислення, комунікативна компетентність та майстерність майбутнього лікаря на етапі професійної підготовки.