Suchergebnisse

Статтю присвячено аналізу особливостей процесу виробництва нових формдискримінації в період пандемії та його наслідків для порядку соціальності. Показано, щопандемія знаходить вияв у докорінній трансформації повсякденності та в неможливостізастосувати усталені й напрацьовані раніше надійні практики для розв'язання соціальнихпроблем. Це спричинює перерозподіл наявних ресурсів будь-якого порядку, що провокуєвиникнення нових форм дискримінації та соціальної нерівності. У просторі соціальноївзаємодії внаслідок цього спостерігається конкуренція спільнот за ресурси, що означаєприйняття рішення про «порядок надання допомоги» спільнотам (особам), тобто фактичнойдеться про процес виробництва нерівності та нових форм дискримінації. Зазначається, щопандемія призвела до істотних «мутацій» у системі соціальних ієрархій, механізмом якихстало «накладання» тих чи тих форм дискримінації одна на одну (оскільки вони не діютьізольовано), що й спричинило формування динамічної сили як «нового гравця» в системіполяризацій українського соціуму. Робиться висновок, що пандемія істотною мірою«зміксувала» суспільство, змінивши для багатьох осіб не лише рівень доходів, а й споживчуповедінку, мотивацію, соціальні цінності тощо. Зауважується, що попередньо усталені групипочинають розпадатися, віддаляються одна від одної, втрачають функціональні взаємозв'язки,проте виникнення нових спільнот не є процесом настільки ж швидким. Міксуваннявиявляється в реконструюванні відмінностей (збільшенні неоднорідності, поляризації) заполітичними, ідеологічними, світоглядними, ціннісними, регіональними, мовними,культурними, етнічними ознаками, і це гальмує використання людського та соціальногокапіталу, знижує рівень соціальної згуртованості та суспільної довіри, посилює соціальнунапруженість і нестабільність.

У рамках дискурсивного виміру вивчається соціальна механіка виробництва аномії. Актуальність дослідження обґрунтовується тим, що в суспільстві, яке перебуває у стані воєнного конфлікту, аксіологічні атестації зазнають граничної фрагментації відповідно до дискурсів окремих ідентичностей; унаслідок цього унеможливлюється функціонування конструктів "солідарність", "консолідація", "єдність цілей", "взаємна довіра", що створює ризики для існування суспільства загалом. Розглядаються основні положення теорії аномії Р. Мертона, які доповнюються принципами соціального конструкціонізму, а тому механіка виникнення аномії пов'язується із втратою елітами дискурсивного контролю над визначенням соціальності. Описано п'ять фаз виробництва аномії, кінцевим результатом чого стає виникнення інфантильного соціуму. Основою процесу визнається поява нових, нерегламентованих практик, що спрямовують суспільне життя на "адаптацію з пониженням", тобто нав'язують спільноті спрощено-примітивні соціальні настановлення. Частина цих практик входить у суперечність із фундаментальними цінностями та місією панівного дискурсу, а також запускає процеси групової поляризації. Останні ж спричинюють, по суті, виникнення ерзац-еліт, тобто умовної соціальної групи, що виходить на суспільну арену з іншою місією – задовольнити передусім власні потреби. Домінування ерзац-еліт призводить до послаблення механізмів формального і неформального контролю, нестійкості оцінних критеріїв, хабітуалізації соціальних практик, що суперечать морально-етичним конвенціям, і зрештою – до інфантильного соціуму. Зроблено висновок, що гострі соціальні зміни – це лише передумови, на тлі яких відбувається примітивізація соціальних настановлень особистості та фрагментація аксіологічних атестацій, а тому аномія, яка зазвичай особистісно детермінована, є складнокоригованим станом.