Suchergebnisse

In the second part of the article, the ideas of U. Beck are considered in the context of classical and modern theories. Particular attention is focused on the significance of the heritage of N. Machiavelli and I. Kant for the author of "The Risk Society". The German sociologist proclaimed himself as machiavellist, but at the same time he often referred to I.Kant. A dilemma arises: how can political cynicism be combined with moral rigor? The article proposes its solution. U. Beck combines the ideas of N. Machiavelli and I. Kant through the concept of republicanism. The ideas of cosmopolitanism were justified by I. Kant and found development in the work of U. Beck. The article shows that Ulrich Beck's talent is an ability to contextual combinatorics. Apparently, he personally introduced a small number of concepts that became the achievement of sociology ("Second Modern", "meta-game", "meta-power"). U. Beck borrowed the rest of the concepts from other scientists and politicians and put them in his own mental context. But the works of the German sociologist were polemically directed and thereby contributed to the development of sociology. Particular attention in the article is drawn to the U.Beck's criticism of the concept of postmodernism. The progressive shift in the problem that Beck observes in the concept of the Second Modernity is not just that he proves the continuation of Modernity, but that he establishes its processuality, qualitative changes in it. The article concludes that for the further development of sociology, a synthesis of ideas of the theory of the Second Modernity, world-system analysis, modern Marxist sociology and environmental sociology is desirable. This synthesis is unlikely to be simple. To make it possible, it is necessary to reconstruct the methodological basis of each of these areas in modern sociology. ; В этой части статьи идеи У.Бека рассматриваются в контексте классических и современных теорий. Особое внимание уделяется влиянию на автора «Общества риска» творческого наследия Н.Макиавелли и И.Канта. Сам немецкий социолог провозглашал себя макиавеллистом, но при этом не менее часто ссылался на И.Канта. Возникает дилемма: как можно сочетать политический цинизм с моральным ригоризмом? В статье предлагается её решение. У.Бек сочетает идеи Н.Макиавелли и И.Канта через концепцию республиканизма. Идея же космополитизма, обоснованная И.Кантом, и нашла развитие в творчестве У.Бека. В статье показано, что талант Ульриха Бека - это способность к контекстуальной комбинаторике. Лично У.Беку принадлежит авторство небольшого количества концептов, которые стали достоянием социологии («Второй модерн», «метаигра», «метавласть»). Остальные понятия он заимствовал у других ученых и политиков и погружал их в собственный мыслительный контекст. Но труды немецкого социолога были полемически направлены и тем самым способствовали развитию социологии. Особое внимание в статье уделяется критике У.Беком концепции постмодернизма. «Прогрессивный сдвиг проблемы», который предложил У.Бек в концепции Второго модерна, заключается не просто в том, что он доказывает продолжение Модерна, а в том, что он устанавливает его процессуальность, качественные изменения в нем самом. В статье формируется вывод, что для дальнейшего развития социологии желателен синтез идей теории Второго модерна, мир-системного анализа, современной марксистской социологии и экологической социологии. Вряд ли этот синтез может быть простым. Для его осуществления необходимо пересобрать методологические основы каждого из названных направлений в современной социологии. ; У цій частині статті ідеї У.Бека розглядаються в контексті класичних і сучасних теорій. Особлива увага приділяється впливу на автора «Суспільства ризику» творчої спадщини Н.Макіавеллі та І. Канта. Сам німецький соціолог проголошував себе макіавеллістом, але при цьому не менш часто посилався на І.Канта. Виникає дилема: як можливо поєднувати політичний цинізм з моральним ригоризмом? У статі пропонується її розв'язання. У.Бек поєднує ідеї Н.Макіавеллі і І.Канта через концепцію республіканізму. Ідея ж космополітизму, обґрунтована І.Кантом, і знайшла розвиток у творчості У.Бека. В статі показано, що талант Ульріха Бека – це здібність до контекстуальної комбінаторики. Особисто У.Беку належить авторство невеликої кількості концептів, які стали набутком соціології («Другий модерн», «метагра», «метавлада»). Решту понять він запозичував у інших учених та політиків і занурював їх у власний мисленнєвий контекст. Праці німецького соціолога були полемічно спрямованими і тим самим сприяли розвитку соціології. Особлива увага в статті приділена критиці У.Беком концепції постмодернізму. «Прогресивне зрушення проблеми», яке запропоновано У. Беком у його концепції Другого модерну, полягає не просто в тому, що він доводить продовження Модерну, а в тому, що він встановлює його процесуальність, якісні зміни в ньому самому. В статті формулюється висновок, що для подальшого розвитку соціології бажаним є синтез ідей теорії Другого модерну, світ-системного аналізу, сучасної марксистської соціології та екологічної соціології. Навряд чи цей синтез може бути простим. Для його здійснення і необхідно перезібрати методологічні засади кожного з названих напрямків у сучасній соціології.

The article focuses on the analysis of big data phenomenon that by the expansion of information technologyhas become a challenge for sociology and social statistics. The history of «big data» term origins is presented,the factors of appearance and development of this phenomenon are determined. It is noted that in thesociological perspective big data have not only transformed the methods of obtaining primary sociologicalinformation, but also changed the very logic of the study. The author considers that with a help of big datasociology will be able to return to its calling – the creation of a large theory of society, which, in turn, theopportunity to analyze and interpret big data depends on. Emphasis is placed on Cathy O'Neil's work «Bigdata. Weapons of Math Destruction…», which concludes that big data construct new forms of inequality in acontemporary world. It is stressed that through the focus of this idea the American researcher analyzes theimpact of big data on various spheres of public life: on the educational system, emphasizing the role ofuniversity rankings (which definition is not always transparent) in commercialization of higher education, itsturning into big business; on the law enforcement system, in particular in a country such as the United States,noting that the mathematical models developed for the country's police have discrimination grounds for poorand «colored» citizens; on the system of employment, credit system, etc. At the same time, she writes thatbecause of big data privacy is disappearing in people's lives, they are increasingly adapting to models of massbehavior, being under the influence of consumer and political (what is especially alarming) marketing. Theauthor of the publication notes that Cathy O'Neil, unfortunately, gives no answer to the question of how it ispossible to counteract the manipulative effects of big data. She relies heavily on ethical regulators andrecommends to data specialists create models with mandatory forward linkages. ; Публикация посвящена анализу феномена больших данных (BIG DATA), которые благодаря экспансииинформационных технологий стали вызовом для социологии и социальной статистики. Представленаистория происхождения термина «BIG DATA», определены факторы появления и развитиясоответствующего феномена. Отмечено, что в социологической перспективе большие данные не толькотрансформировали методы получения первичной социологической информации, но и изменили саму логикуисследования. По мнению автора публикации, благодаря большим данным социология сможет вернуться ксвоему призванию – созданию большой теории общества, от которой, в свою очередь, зависит возможностьанализа и интерпретации больших данных. Акцентировано внимание на работе Кейт О'Нил «BIG DATA.Оружие математического уничтожения . », главная идея которой заключается в том, что большие данныепорождают новые формы неравенства в современном мире. Подчеркивается, что с точки зрения этой идеиамериканская исследовательница анализирует влияние больших данных на различные сферы общественнойжизни: на образовательную систему, акцентируя роль университетских рейтингов (определение которыхдалеко не всегда является прозрачным) в коммерциализации высшего образования, его превращении в крупныйбизнес; на правоохранительную систему, в частности такой страны, как США, отмечая, чтоматематические модели, которые создаются для полиции этой страны, имеют дискриминационные признакиотносительно бедных и «цветных» граждан; на систему приема на работу, предоставления кредита и томуподобное. При этом она пишет о том, что из-за больших данных из жизни людей исчезает приватность, онивсе больше подстраиваются к моделям массового поведения, находясь под влиянием потребительского и (чтовызывает особую тревогу) политического маркетинга. Автор публикации отмечает, что у Кейт О'Нил, ксожалению, нет ответа на вопрос, как противодействовать манипулятивному воздействию больших данных.Она преимущественно полагается на этические регуляторы и рекомендует специалистам по даннымсоздавать модели с обязательными обратными связями. ; Публікацію присвячено аналізу феномену великих даних (BIG DATA), які завдяки експансії інформаційних технологій стали викликом для соціології та соціальної статистики. Представлено історію походження терміну «BIG DATA», визначено чинники появи та розвитку відповідного феномену. Зазначено, що в соціологічній перспективі великі дані не тільки трансформували методи отримання первинної соціологічної інформації, а й змінили саму логіку дослідження. На думку автора публікації, завдяки великим даним соціологія зможе повернутися до свого покликання – створення великої теорії суспільства, від якої, у свою чергу, залежить можливість аналізу та інтерпретації великих даних. Акцентовано увагу на роботі Кейт О'Ніл «BIG DATA. Зброя математичного знищення…», головна ідея якої полягає у тому, що великі дані породжують нові форми нерівності в сучасному світі. Підкреслено, що під кутом зору цієї ідеї американська дослідниця аналізує вплив великих даних на різні сфери суспільного життя: на освітню систему, акцентуючи роль університетських рейтингів (визначення яких далеко не завжди є прозорим) у комерціоналізації вищої освіти, її перетворенні на великий бізнес; на правоохоронну систему, зокрема такої країни, як США, зазначаючи, що математичні моделі, що створюються для поліції цієї країни, мають дискримінаційні ознаки стосовно бідних та «кольорових» громадян; на систему прийому на роботу, надання кредиту тощо. При цьому вона пише про те, що через великі дані із життя людей зникає приватність, вони все більше підлаштовуються до моделей масової поведінки, знаходячись під впливом споживчого та (що викликає особливу тривогу) політичного маркетингу. Автор публікації констатує, що у Кейт О'Ніл, на жаль, немає відповіді на питання, як протидіяти маніпулятивному впливу великих даних. Вона переважно покладається на етичні регулятори та рекомендує спеціалістам з даних створювати моделі з обов'язковими зворотними зв'язками.

One of the characteristics of the transition to modernity is the destruction of the ideological discourse which emerged after the French Revolution. The decline of the representative function of the interests of different social groups in modern democracies has led to the separation of the political class from other social layers. Political self-determination is increasingly becoming a private affair of an individual. In Ukraine, this is aggravated by imitative nature of democratic mechanisms. "Common Will" during the elections is the situational result of manipulative technologies. ; Одной из характеристик перехода ко Второму модерну является разрушение порядка идеологического дискурса, который сложился после Великой французской революции. Упадок функции представительства интересов разных социальных групп в современных демократических системах привел к отрыву политического класса от других социальных слоев. Политическое самоопределение все больше становится личным делом индивида. В Украине это усугубляется имитативным характером демократических механизмов. "Общая воля" во время выборов становится ситуативным результатом манипулятивных технологий. ; Однією з характеристик переходу до Другого модерну є руйнування порядку ідеологічного дискурсу, який склався після Великої французької революції. Занепад функції представництва інтересів різних соціальних груп у сучасних демократичних системах призвів до відриву політичного класу від решти соціальних прошарків. Політичне самовизначення все більшою мірою стає особистою справою індивіда. В Україні це посилюється імітативним характером демократичних механізмів. "Спільна воля" під час виборів стає ситуативним результатом маніпулятивних технологій.

The article reconstructed the system and method of the German sociologist Ulrich Beck. The importance of this work in the methodological situation in modern sociology is shown. This situation is due to changes in the social world and the fourth scientific revolution, which takes place in science in general. A significant part of the concepts included in the conceptual networks of various paradigms of modern sociology were formed during the second scientific revolution. In addition, sociologists, who investigate the Modernity, face the impact of unscientific circumstances, such as global threats, pressure of the ruling classes, and others. Ulrich Beck influenced world sociology with concepts of risk society, Second Modernity, cosmopolitanism. His critique of methodological nationalism is important. His call for overcoming "zombie concepts" remains valid. At the same time, the German sociologist, calling for a new utopia, saw the path to a cosmopolitan federation of states with divided sovereignty in establishing cooperation between capital, states, and civil society. He could not offer any real mechanisms for this cooperation. For progressive shifts in the problems of modernity, the synthesis of the ideas of the Second Modern, the sociology of creative Marxism, the world-systems analysis and ecological sociology can be useful. By this time, these traditions are divided by barriers of incomprehension and competition for intellectual novelty. In the theory of the Second Modern, the disadvantage is also a strong contextual dependence on the current political situation. U.Beck created his texts as comments to current processes. For ideological synthesis, it is necessary not only to recreate the course of thoughts of sociologists, but to present their ideas in the form of coherent concepts in the context of the requirements of a new methodological situation. The Second Modern and its characteristics such as Globalization can be considered as a stage in the development of the world capitalist system. The idea of a Risk Society can resonate with the development of Environmental Sociology. Criticism of neoliberalism in the sociology of creative Marxism can provide greater objectivity to the idea of cosmopolitanism. But for this, it is necessary to reconstruct the conceptual series of these research directions, their methodological guidelines in connection with the philosophical foundations of their metasociological knowledge. ; В статье осуществлена реконструкция системы и метода немецкого социолога Ульриха Бека. Показана важность этой работы в методологической ситуации, которая сложилась в современной социологии и обусловлена изменениями в социальном мире и четвертой научной революцией. Значительная часть понятий, входящих в понятийные сети различных парадигм современной социологии, сформировались еще во время второй научной революции. Кроме того, социологи, исследуя современность, сталкиваются с воздействием ненаучных обстоятельств, в качестве которых выступают глобальные угрозы, давление правящих классов и др. Ульрих Бек обогатил мировую социологию концепциями общества риска, Второго модерна, космополитизма. Важное значение имеет его критика методологического национализма. Его призыв к преодолению «понятий-зомби» и сегодня сохраняет свою актуальность. Вместе с тем, немецкий социолог, призывая к новой утопии, видел путь к космополитической федерации государств с разделенным суверенитетом в налаживании сотрудничества между капиталом, государствами и гражданским обществом. Однако реальных механизмов этого сотрудничества он предложить не смог. Для прогрессивного сдвига проблематики современности полезным может быть синтез идей теории Второго модерна, социологии творческого марксизма, мир-системного анализа и экологической социологии. До настоящего времени эти традиции разделены барьерами непонимания и конкуренции за интеллектуальную новизну. В теории Второго модерна недостатком является сильная контекстуальная зависимость от текущей политической ситуации. У.Бек создавал свои тексты как комментарии к текущим процессам. Для идейного синтеза необходимо не просто воссоздать ход мысли социологов, а представить их идеи в виде связных концепций в контексте требований новой методологической ситуации. Второй модерн и такая его характеристика, как глобализация могут рассматриваться как этап в развитии мировой капиталистической системы. Идея общества риска может резонировать с разработками экологической социологии. Критика неолиберализма в социологии творческого марксизма может обеспечить большую предметность идее космополитизма. Но для этого необходимо сделать реконструкцию понятийных рядов этих исследовательских направлений, их методологических установок в связи с философским основами присущего им метасоциологического знания. ; У статті здійснено реконструкцію системи і методу німецького соціолога Ульріха Бека. Показана важливість цієї роботи в методологічній ситуації, яка склалася в сучасній соціології і зумовлена змінами в соціальному світі та четвертою науковою революцією. Значна частина понять, які входять у понятійні мережі різних парадигм сучасної соціології, сформувалися ще під час другої наукової революції. Окрім того, соціологи, досліджуючи сучасність, стикаються з впливом позанаукових обставин, в якості яких виступають глобальні загрози, тиск правлячих класів та ін. Ульріх Бек збагатив світову соціологію концепціями суспільства ризику, Другого модерну, космополітизму. Важливе значення має його критика методологічного націоналізму. Його заклик до подолання «понять-зомбі» й сьогодні зберігає свою актуальність. Разом з тим, німецький соціолог, закликаючи до нової утопії, бачив шлях до космополітичної федерації держав з розділеним суверенітетом у налагодженні співпраці між капіталом, державами і громадянським суспільством. Проте реальних механізмів цієї співпраці він запропонувати не зміг. Для прогресивного зрушення проблематики сучасності корисним може бути синтез ідей теорії Другого модерну, соціології творчого марксизму, світ-системного аналізу і екологічної соціології. До цього часу ці традиції розділені бар'єрами нерозуміння і конкуренції за інтелектуальну новизну. В теорії Другого модерну вадою є контекстуальна залежність від поточної політичної ситуації. У.Бек створював свої тексти як коментарі до поточних процесів. Для ідейного синтезу необхідно не просто відтворити хід думки соціологів, а представити їхні ідеї у вигляді зв'язних концепцій у контексті вимог нової методологічної ситуації. Другий модерн і така його характеристика, як глобалізація можуть розглядатися як етап у розвитку світової капіталістичної системи. Ідея суспільства ризику може резонувати з розробками екологічної соціології. Критика неолібералізму в соціології творчого марксизму може надати більшу предметність ідеї космополітизму. Але для цього необхідно зробити реконструкцію понятійних рядів цих дослідницьких напрямків, їхніх методологічних настанов у зв'язку з філософськими основами притаманного ним метасоціологічного знання.

The article deals with one of the key mechanisms of representative democracy – elections; a series of paradoxes associated with them are in the main focus. The rule "one person – one vote" is based on the legal and moral equality of all the people, but suggests that they are also equal in terms of awareness. This can lead to the democratic suicide of democracy. During the formation of the modern society there was a movement from corporate elections to elections, where the main role was played and is played by mass communities. Parallel movement from the group consciousness to the mass consciousness is related to this. In the article it is proved that public opinion became the major mechanism of public choice. Such a state assumes the synergy in the development of the issues of electoral sociology and sociology of public opinion. It is proposed theoretically to differentiate public opinion, social thought and group consciousness. The first one is formed in the broad mass communities, the second one is the result of communication within the community, and the third is formed as a result of group dynamics. ; В статье рассматривается один из определяющих механизмов представительной демократии – выборы; основное внимание обращено на ряд парадоксов, связанных с ними. Правило "Один человек – один голос" базируется на признании юридического и морального равенства людей, но предполагает, что они равны и по уровню информированности. Это может вести к демократическому самоубийству демократии. При формировании современного общества происходило движение от корпоративных выборов к выборам, где главную роль играли и играют массовые общности. С этим связано параллельное движение от группового сознания к массовому сознанию. В статье обосновывается, что общественное мнение превратилось в главный механизм общественного выбора. Подобное состояние предполагает синергию в разработке проблем электоральной социологии и социологии общественного мнения. Выдвигается предложение теоретически дифференцировать общественное мнение, общественную мысль и групповое сознание. Первое формируется в широких массовых общностях, вторая является результатом коммуникации в рамках общественности, а третье формируется как результат групповой динамики. ; У статті розглядається один з визначальних механізмів представницької демократії – вибори; основна увага звертається на низку парадоксів, пов'язаних з ними. Правило "Одна людина – один голос" має підставою визнання юридичної і моральної рівності людей, але передбачає, що вони рівні також за своєю поінформованістю. Це може вести до демократичного самогубства демократії. При формуванні сучасного суспільства відбувався рух від корпоративних виборів до виборів, де головну роль відігравали і відіграють масові спільноти. З цим пов'язаний паралельний рух від групової свідомості до масової свідомості. В статті доводиться, що суспільні опінії перетворилися на головний механізм суспільного вибору. Подібний стан вимагає синергії у розробці проблем електоральної соціології та соціології громадської думки. Висувається пропозиція теоретично диференціювати суспільні опінії, громадську думку та групову свідомість. Перші формуються в широких масових спільнотах, другі є результатом комунікації в межах громадськості, а третє формується як результат групової динаміки.

The article deals with the epistemological analysis of the concept «hybrid war». It is shown that its distribution can be explained only by non-scientific factors, the analysis of which was carried out in this text. Attention is drawn to the fact that the concept of «hybrid war» arose in the United States. Appearing as a technical term, this phrase under J. Bush Jr. became an integral part of the rationale for the export of democracy. The concept of modernization became the methodological basis for the transformation of the term «hybrid war» into a concept. It is emphasized that in Ukraine the official ideologists have created a metaphysics of a hybrid war, based in particular on a civilizational approach. It is emphasized that from the point of view of this approach, the military conflict between Russia and Ukraine is an insoluble value conflict. It has been shown that the epistemology of the «hybrid war» shipped to the interests of the ruling classes of the consolidated West, Russia and Ukraine. It is proved that such wars generate a phenomenon that the author suggests to call «bourgeois blanquism». The human resources of this phenomenon are drawn in the middle of the precariat, especially its young representatives, devoid of real life prospects. ; В статье предпринят эпистемологический анализ концепта «гибридная война». Показано, что его распространение может быть объяснено только вненаучными факторами, анализ которых осуществлен в данном тексте. Акцентировано внимание на том, что концепт «гибридная война» возник в США. Появившись как технический термин, это словосочетание при Дж. Буше младшем стало составляющей частью обоснования экспорта демократии. Методологической основой превращения термина «гибридная война» в концепт стала теория модернизации. Подчеркнуто, что в Украине официальными идеологами создана метафизика гибридной войны, основывающаяся, в частности, на цивилизационном подходе. Подчеркнуто, что, с точки зрения этого подхода, военный конфликт между Россией и Украиной является неразрешимым ценностным конфликтом. Выявлено, что эпистемология «гибридной войны» погружена в интересы правящих классов консолидированного Запада, России и Украины. Доказано, что подобные войны порождает явление, которое автор предлагает называть «буржуазным бланкизмом». Человеческие ресурсы этого явления черпаются в среде прекариата, особенно его молодых представителей, лишенных реальных жизненных перспектив. ; У статті здійснено епістемологічний аналіз концепту «гібридна війна». Показано, що його поширення можна пояснити лише позанауковими факторами, аналіз яких здійснений у даному тексті. Акцентовано увагу на тому, що концепт «гібридна війна» виник у США. З'явившись як технічний термін, це словосполучення за Дж. Буша молодшого стало складовою частиною обґрунтування експорту демократії. Методологічною основою перетворення терміну «гібридна війна» у концепт стала теорія модернізації. Підкреслимо, що в Україні офіційними ідеологами створена метафізика гібридної війни, яка, зокрема, спирається на цивілізаційний підхід. Зазначено, що, з точки зору цього підходу, військовий конфлікт між Росією і Україною є ціннісним конфліктом, який неможливо раціонально розв'язати. Виявлено, що епістемологія «гібридної війни» занурена в інтереси правлячих класів консолідованого Заходу, Росії та України. Доведено, що подібні війни породжує явище, яке автор пропонує називати «буржуазним бланкізму». Людські ресурси цього явища знаходяться в середовищі прекаріату, особливо його молодих представників, позбавлених реальних життєвих перспектив.

The article analyzes the concept of «civilization» in the context of the modern sociological language. It is shown that at the moment this concept has the lack of clarity of its content. Its history has led to the preservation in it the idea of linear progress with its characteristic steps and idea of different cultural areas. The dialectical tension between universalism and particularism in the concept of civilization has not yet become a stimulus for the development of the theory of civilization. The scientific program of the civilization approach is interdisciplinary and philosophical discourse prevails in it. The hard core of the program demonstrates the inability to development. The history of the study of civilizations is a series of author's visions of reality. There is no repeatability of the results and no falsification of the fundamental thesis of the civilizational approach. The peripheral moments of scientific program of the civilization approach vary depending on the political predilections of scientists and specific circumstances. Most of the forecasts made by supporters of the civilizational approach have not been confirmed in the course of historical development. Insufficient sociological elaboration of the concept of civilization makes it unproductive in scientific research and in public practice. At moments of international crises and wars the civilizational approach turns into a translator of ideological influences on sociology. This is demonstrated by the basic texts of Nikolai Danilevsky and Samuel Huntington. In the geopolitics of large countries, the civilizational approach justifies their right to dominate in some part of the globe. Elites of small countries use it to substantiate the choice of an external patron and to join certain unions. In Ukraine, at present, the civilizational approach is mainly used in the options of civilizational war and civilizational choice. As empirical studies show, it does not find support in the mass consciousness and can not serve the purposes of mobilizing the population to confront the enemy. ; В статье предпринят анализ понятия «цивилизация» в контексте современного языка социологии. Показано, что в настоящий момент это понятие не отличается четкостью своего концепта. Его история обусловила сохранение в его составе идеи линейного прогресса со свойственными ему этапами и идеи отдельных культурных ареалов. Диалектическое напряжение между универсализмом и партикуляризмом в концепте цивилизации пока не стало стимулом для развития теории цивилизации. Научная программа цивилизационного подхода является межпредметной. В ней преобладает философский дискурс. Недостаточная социологическая проработанность концепта цивилизации делает его малопродуктивным в научных исследованиях и общественной практике. В условиях международных кризисов и войн цивилизационный подход превращается в транслятора идеологических влияний на социологию. В Украине в настоящее время цивилизационный подход преимущественно используется сегодня в вариантах цивилизационной войны и цивилизационного выбора. Он не находит поддержки в массовом сознании и не может служить целям мобилизации населения для противостояния противнику. ; У статті здійснено аналіз поняття «цивілізація» в контексті сучасної мови соціології. Показано, що на цей момент дане поняття не відрізняється чіткістю свого концепту. Його історія зумовила збереження в його складі ідеї лінійного прогресу з властивими йому етапами та ідеї окремих культурних ареалів. Діалектична напруженість між універсалізмом та партикуляризмом у концепті цивілізації поки що не стала стимулом для розвитку теорії цивілізації. Наукова програма цивілізаційного підходу є міжпредметною. В ній переважає філософський дискурс. Недостатнє соціологічне опрацювання концепту цивілізації робить його малопродуктивним у наукових дослідженнях та суспільній практиці. В умовах міжнародних криз і воєн цивілізаційний підхід перетворюється в транслятора ідеологічних впливів на соціологію. В Україні цивілізаційний підхід переважно використовується зараз у варіантах цивілізаційної війни і цивілізаційного вибору. Він не знаходить підтримки в масовій свідомості і не може бути чинником мобілізації населення задля протистояння супротивнику.

Ukrainian crisis of 2013 - 2014 is the result of a constellation of external and internal factors. Inside the country, during Viktor Yanukovych presidency, the split within ruling class has deepened. A very narrow group of people, so -called «Family», got a privileged position. This informal structure took advantage of the state apparatus for the redistribution of the social wealth in own favor. Opposition political forces to Viktor Yanukovych doubted if they would be able to win the next presidential election, so did the Family relatives. The upcoming president elections-2015, has turned into the threat that stimulated the search for illegal solution of the issue of power for the entire political elite of Ukraine. Protest potential of the Ukrainians became such a stockpile for the opposition. Ukrainian crisis in terms of foreign policy, associated with the struggle between the U.S. (the West) and Russia, a new round of which began around the issue of the termination of the civil war in Syria. During unfolding this confrontation Russian Federation turned from a peacemaker into the aggressor, and made its first annexation since 1945. The Ukrainian crisis looks like the fight to death between the elite groups using illegal methods. They use weapons against police, illegal referendums, involve external agents in the internal conflict. Over the entire period of the conflict no social problems were considered. Resolution of the conflict is possible only by means of a compromise within the ruling elites, and through the development of Ukraine as a legal, democratic and social state. ; Украинский кризис 2013 – 2014 гг. возник в результате констелляции внешних и внутренних факторов. Внутри страны во время пребывания на посту Президента Украины Виктора Януковича углубился раскол в правящем классе. В привилегированное положение попала очень узкая группа лиц, составившая так называемую «Семью». Эта неформальная структура использовала государственный аппарат для перераспределения общественного богатства в свою пользу. Оппозиционные В. Януковичу политические силы не были уверены, что могут выиграть следующие президентские выборы. Но и господствовавшая в тот момент группировка тоже не была уверена в их исходе. 2015 год, когда должны были пройти очередные президентские выборы, превратился для всего политического класса Украины в угрозу, что стимулировало поиск внеправовых решений вопроса о власти. Резервом оппозиции были протестные настроения населения. Внешнеполитический фактор украинского кризиса связан с противоборством США, шире – объединенного Запада, и России, новый виток которого начался вокруг проблемы прекращения гражданской войны в Сирии. В ходе разворачивания этого противостояния Российская Федерация превратилась из миротворца в агрессора, страну, совершившую первую аннексию после 1945 г. По своей форме украинский кризис разворачивался как борьба элитных групп на поражение с использованием внеправовых методов. В ход пошел такой арсенал, как использование против правоохранителей оружия, незаконные референдумы, вовлечение во внутренний конфликт внешних агентов. За весь период конфликта не ставились на рассмотрение какие-либо социальные проблемы. Выход из ситуации возможен только при условии поиска компромисса между противоборствующими группами правящего класса и развития Украины как правового, демократического, социального государства. ; Українська криза 2013 – 2014 рр. виникла як результат констеляції зовнішніх і внутрішніх факторів.У країні в період перебування на посту Президента України Віктора Януковича поглибився розкол управлячому класі. В привілейованому становищі опинилася дуже вузька група осіб, що становилитак звану «Сім'ю». Ця неформальна структура використовувала державний апарат дляперерозподілу суспільного багатства на свою користь. Опозиційні до В.Януковича політичні сили небули впевнені, що зможуть виграти наступні президентські вибори. Але і правляча на той моментгрупа теж не була впевнена в їхніх результатах. 2015 рік, коли повинні були пройти черговіпрезидентські вибори, перетворився для усього політичного класу України в загрозу, щостимулювало пошук позаправових рішень питання про владу. Резервом опозиції були протестнінастрої населення. Зовнішньополітичний фактор української кризи пов'язаний з протиборствомСША, ширше – об'єднаного Заходу, і Росії, новий виток якого почався навколо проблеми припиненнягромадянської війни в Сирії. У ході розгортання цього протистояння Російська Федераціяперетворилася з миротворця в агресора, країну, яка здійснила першу анексію після 1945 року. Засвоєю формою українська криза розгортається як боротьба елітних груп на враження звикористанням позаправових методів. У хід пішов такий арсенал, як використання протиправоохоронців зброї, незаконні референдуми, втягування у внутрішній конфлікт зовнішніх агентів. За весь період конфлікту не пропонувалися для розгляду будь-які соціальні проблеми. Вихід зситуації можливий лише за умов пошуку компромісу між групами правлячого класу, що борютьсяміж собою, і розвитку України як правової, демократичної, соціальної держави.