People's sovereignty and human rights in the european co-operation of constitutionalism ; Народный суверенитет и права человека в европейской доктрине конституционализма ; Народний суверенітет та права людини в європейській доктрині конституціоналізму
The authors of the article carried out a comprehensive analysis of the problems of the relationship between the two basic principles of constitutionalism - national sovereignty and human rights through an integrative approach. This relationship was considered in the context of two basic legal theories, namely, the concept of democratic values and participatory (participatory) democracy. The first concept focuses on legal values, and the second -on the legitimate procedure for their adoption.An inextricable connection between popular sovereignty and human rights due to the very nature of a person who combined in him-herself the inherent, inalienable right to personal freedom with the need to be a part of a natural communication space as a legal environment to ensure his/her vital interests and needs. The key aspect that characterizes the formation of a person is communication. Just communicative orientation of the individual creates natural conditions for the existence of law as a result of inter-subjective interdependent relationship.People's sovereignty is not absolute, it ends where an individual life begins. The observance of civil (personal) human rights is a condition for the functioning of a democratic society. They determine the inviolable boundaries of possible interference from the side of the state and society in the personal space of a person, which can be described as follows.The internal relationship between national sovereignty and human rights is due to the fact that civil rights are intended to guarantee every level the chances of achieving their vital intentions and provide reliable legal protection, while the realization of political rights of citizens through the direct participation in the process of democratic legitimation is an effective mechanism, protection of personal freedom ; Авторы статьи с помощью интегративного подхода осуществили комплексный анализ проблем соотношения двух базовых принципов конституционализма - народного суверенитета и прав человека. Такое соотношение было рассмотрено в контексте двух основных правовых теории, а именно, концепции демократических ценностей и партисипативный (ту совместную) демократии. Первая концепция делает акцент на правовых ценностях, а вторая - на легитимной процедуре их принятия.Неразрывную связь между народным суверенитетом и правами человека обусловлен самой природой человека, сочетающего в себе неотъемлемое, неотчуждаемое право на личную свободу с естественной необходимостью быть частью пространства правовой коммуникации как среды обеспечения своих жизненных интересов и потребностей. Ключевым аспектом, который характеризует становление человека, является коммуникация. Именно коммуникативная направленность человеческой личности создает естественные предпосылки для существования права как результата субьективних взаимообусловленных отношений.Народный суверенитет не является абсолютным, он заканчивается там где начинается индивидуальное бытие. Соблюдение гражданских (личных) прав человека является условием функционирования демократического общества. Они определяют незыблемые границы возможного вмешательства в личное пространство человека со стороны государства и общества, можно выделить следующим образом.Внутренняя взаимосвязь между народным суверенитетом и правами человека обусловлен тем, что гражданские права призваны гарантировать каждому равные шансы в достижении своих жизненных целей и обеспечивать надежную правовую защиту, в то время как реализация политических прав граждан через непосредственное участие в процессе демократической легитимации является действенным механизмом защиты личной свободы ; Автори статті за допомогою інтегративного підходу здійснили комплексний аналіз проблем співвідношення двох базових принципів конституціоналізму – народного суверенітету та прав людини. Таке співвідношення було розглянуто в контексті двох основних правових теорії, а саме, концепції демократичних цінностей та партисипативної (учасницької) демократії. Перша концепція робить акцент на правових цінностях, а друга – на легітимній процедурі їх прийняття. Нерозривний зв'язок між народним суверенітетом та правами людини обумовлений самою природою людини, яка поєднала у собі невід'ємне, невідчужуване право на особисту свободу з природною необхідністю бути частиною простору правової комунікації як середовища забезпечення своїх життєвих інтересів та потреб. Ключовим аспектом, який характеризує становлення людини, є комунікація. Саме комунікативна спрямованість людської особистості створює природні передумови для існування права як результату міжсуб'єктивних взаємообумовлених відносин.Народний суверенітет не є абсолютним, він завершується там де починається індивідуальне буття. Дотримання громадянських (особистих) прав людини є умовою функціонування демократичного суспільства. Вони визначають непорушні межі можливого втручання в особистий простір людини з боку держави та суспільства, які можна окреслити наступним чином.Внутрішній взаємозв'язок між народним суверенітетом та правами людини обумовлений тим, що громадянські права покликані гарантувати кожному рівні шанси в досягненні своїх життєвих намірів та забезпечувати надійний правовий захист, в той час як реалізація політичних прав громадян через безпосередню участь в процесі демократичної легітимації є дієвим механізмом захисту особистої свободи