Suchergebnisse

The purpose of the work is a theory and methodology analysis of administrative culture of human relations in the epoch of industrial which will be instrumental in enriching of science new knowledges about the cultures of management in the context of development of civilization. Methodological basis of research is dialectical principle of cognition, sociocultural and historical approaches of the systems, fundamental positions of theory and history of management culture. The scientific and interdisciplinary methods of research are used: analysis and synthesis, induction and deduction, comparison, formalization. The scientific novelty of the got results consists in an exposure and generalization of features of administrative culture of human relations of industrial society. Conclusions. As a result of research found out such the features of administrative culture of human relations of epoch of industrial, as: at first, waiver of engineering approach to the management, at which a man was part of production line; secondly, in a counterbalance to mechanistic conception of «economic man» which reacts only on incentives of wages, conception of «social man», which assumes that, went out on the first plan, except for a financial benefit, a worker aspires to satisfaction of moral necessities; thirdly, the main object of attention is a worker as personality and that is why to each individual approach is needed; fourthly, any formal organization with the officially set rules and orders is necessarily complemented informal organization, based on the moral aspects of co-operation; fifthly, transition vid hard regulation to democratization of management, humane relationships with inferiors, to respect of their idea, group decision-making; knot, consideration of management as to the process of co-operation of people, the tasks of which are taken to the study of relations of interpersonalities; seven, account of emotional factor and interests of worker, and also options of groups and traditions. ; Цель работы – теоретико-методологический анализ управленческой культуры человеческих отношений в эпоху индустриализма, что будет способствовать обогащению науки новыми знаниями о культуре менеджмента в контексте развития цивилизации. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания, системный, социокультурный и исторический подходы, фундаментальные положения теории и истории культуры управления. Использованы общенаучные и междисциплинарные методы исследования: анализ и синтез, индукция и дедукция, сравнение, формализация. Научная новизна полученных результатов заключается в выявлении и обобщении особенностей управленческой культуры человеческих отношений индустриального общества. Выводы. В результате исследования выявлены такие особенностей управленческой культуры человеческих отношений эпохи индустриализма, как: во-первых, отказ от инженерного подхода к управлению, при котором человек был частью производственной линии; во-вторых, в противовес механистической концепции «экономического человека», который реагирует только на материальные стимулы, на первый план вышла концепция «социального человека», который допускает, что, кроме материальной выгоды, работник стремится к удовлетворению моральных потребностей; в-третьих, главным объектом внимания является работник как личность и поэтому к каждому нужен индивидуальный подход; в-четвертых, любая формальная организация с официально установленными правилами и порядками обязательно дополняется неформальной организацией, основанной на моральных аспектах взаимодействия; в-пятых, переход от жесткой регламентации к демократизации управления, гуманным отношениям с подчиненными, уважению их мнений, группового принятия решений; в-шестых, рассмотрение менеджмента как процесса взаимодействия людей, задачи которого сводятся к изучению межличностных отношений; в-седьмых, учет эмоционального фактора и интересов работника, а также групповых установок и традиций. ; Мета роботи – теоретико-методологічний аналіз управлінської культури людських відносин в епоху індустріалізму, що сприятиме збагаченню науки новими знаннями про культури менеджменту в контексті розвитку цивілізації. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, соціокультурний та історичний підходи, фундаментальні положення теорії й історії культури управління. Використано загальнонаукові й міждисциплінарні методи дослідження: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, формалізація. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні й узагальненні особливостей управлінської культури людських відносин індустріального суспільства. Висновки. У результаті дослідження виявлено такі особливостей управлінської культури людських відносин епохи індустріалізму, як: по-перше, відмова від інженерного підходу до управління, при якому людина була частиною виробничої лінії; по-друге, на противагу механістичній концепції «економічної людини», яка реагує тільки на матеріальні стимули, на перший план вийшла концепція «соціальної людини», яка припускає, що, крім матеріальної вигоди, працівник прагне до задоволення моральних потреб; по-третє, головним об'єктом уваги є працівник як особистість й тому до кожного потрібен індивідуальний підхід; по-четверте, будь-яка формальна організація з офіційно встановленими правилами й порядками обов'язково доповнюється неформальною організацією, заснованою на моральних аспектах взаємодії; по-п'яте, перехід від жорсткої регламентації до демократизації управління, гуманних відносин з підлеглими, повазі їхньої думки, групового прийняття рішень; по-шосте, розгляд менеджменту як процесу взаємодії людей, завдання якого зводяться до вивчення міжособистісних відносин; по-сьоме, врахування емоційного чинника та інтересів працівника, а також групових установок і традицій.

The purpose of the work is a theory and methodology analysis of administrative culture of human relations in the epoch of industrial which will be instrumental in enriching of science new knowledges about the cultures of management in the context of development of civilization. Methodological basis of research is dialectical principle of cognition, sociocultural and historical approaches of the systems, fundamental positions of theory and history of management culture. The scientific and interdisciplinary methods of research are used: analysis and synthesis, induction and deduction, comparison, formalization. The scientific novelty of the got results consists in an exposure and generalization of features of administrative culture of human relations of industrial society. Conclusions. As a result of research found out such the features of administrative culture of human relations of epoch of industrial, as: at first, waiver of engineering approach to the management, at which a man was part of production line; secondly, in a counterbalance to mechanistic conception of «economic man» which reacts only on incentives of wages, conception of «social man», which assumes that, went out on the first plan, except for a financial benefit, a worker aspires to satisfaction of moral necessities; thirdly, the main object of attention is a worker as personality and that is why to each individual approach is needed; fourthly, any formal organization with the officially set rules and orders is necessarily complemented informal organization, based on the moral aspects of co-operation; fifthly, transition vid hard regulation to democratization of management, humane relationships with inferiors, to respect of their idea, group decision-making; knot, consideration of management as to the process of co-operation of people, the tasks of which are taken to the study of relations of interpersonalities; seven, account of emotional factor and interests of worker, and also options of groups and traditions. ; Цель работы – теоретико-методологический анализ управленческой культуры человеческих отношений в эпоху индустриализма, что будет способствовать обогащению науки новыми знаниями о культуре менеджмента в контексте развития цивилизации. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания, системный, социокультурный и исторический подходы, фундаментальные положения теории и истории культуры управления. Использованы общенаучные и междисциплинарные методы исследования: анализ и синтез, индукция и дедукция, сравнение, формализация. Научная новизна полученных результатов заключается в выявлении и обобщении особенностей управленческой культуры человеческих отношений индустриального общества. Выводы. В результате исследования выявлены такие особенностей управленческой культуры человеческих отношений эпохи индустриализма, как: во-первых, отказ от инженерного подхода к управлению, при котором человек был частью производственной линии; во-вторых, в противовес механистической концепции «экономического человека», который реагирует только на материальные стимулы, на первый план вышла концепция «социального человека», который допускает, что, кроме материальной выгоды, работник стремится к удовлетворению моральных потребностей; в-третьих, главным объектом внимания является работник как личность и поэтому к каждому нужен индивидуальный подход; в-четвертых, любая формальная организация с официально установленными правилами и порядками обязательно дополняется неформальной организацией, основанной на моральных аспектах взаимодействия; в-пятых, переход от жесткой регламентации к демократизации управления, гуманным отношениям с подчиненными, уважению их мнений, группового принятия решений; в-шестых, рассмотрение менеджмента как процесса взаимодействия людей, задачи которого сводятся к изучению межличностных отношений; в-седьмых, учет эмоционального фактора и интересов работника, а также групповых установок и традиций. ; Мета роботи – теоретико-методологічний аналіз управлінської культури людських відносин в епоху індустріалізму, що сприятиме збагаченню науки новими знаннями про культури менеджменту в контексті розвитку цивілізації. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, соціокультурний та історичний підходи, фундаментальні положення теорії й історії культури управління. Використано загальнонаукові й міждисциплінарні методи дослідження: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, формалізація. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні й узагальненні особливостей управлінської культури людських відносин індустріального суспільства. Висновки. У результаті дослідження виявлено такі особливостей управлінської культури людських відносин епохи індустріалізму, як: по-перше, відмова від інженерного підходу до управління, при якому людина була частиною виробничої лінії; по-друге, на противагу механістичній концепції «економічної людини», яка реагує тільки на матеріальні стимули, на перший план вийшла концепція «соціальної людини», яка припускає, що, крім матеріальної вигоди, працівник прагне до задоволення моральних потреб; по-третє, головним об'єктом уваги є працівник як особистість й тому до кожного потрібен індивідуальний підхід; по-четверте, будь-яка формальна організація з офіційно встановленими правилами й порядками обов'язково доповнюється неформальною організацією, заснованою на моральних аспектах взаємодії; по-п'яте, перехід від жорсткої регламентації до демократизації управління, гуманних відносин з підлеглими, повазі їхньої думки, групового прийняття рішень; по-шосте, розгляд менеджменту як процесу взаємодії людей, завдання якого зводяться до вивчення міжособистісних відносин; по-сьоме, врахування емоційного чинника та інтересів працівника, а також групових установок і традицій.

Introduction. Informative revolution of end and distribution of internet-technologies conduces to the sharp strengthening of economic, political and cultural globalization societies, forming of the new social mode, when network streams, network structures and network co-operations, become basis of organization of society. By the most meaningful sources for research of modern network society, organization of that is base on global information technologies there is a scientific inheritance of М. Castells, P. Drucker, М. Porter, H. Etzkowitz, L. Leydesdorff. Only scientific vision of network processes of society, their essence, kinds, structure, functions is however absent, contradiction, factors of development and management mechanisms in new realities of development of civilization.Purpose. The aim of the article of theoretical and methodological ground of network models of organization of society and mechanisms of management of him by political, economic and sociocultural spheres in the conditions of globalization. Methodological basis of research is dialectical principle of cognition, the system, civilization, sinergistical going near the study of the public phenomena and processes, fundamental positions of theory of development of society and management. The cultural and historical is used, historical and anthropological, sociocultural methods that allowed to investigate network organization of society in intersubject cuts.Results. Essence of networks and their kinds are exposed in the wild and society. A structure, role and place of functional networks, is certain in the system of organization of society. The criteria of division of public social networks are specified on a territorial sign. The features of social are distinguished networks in accordance with the stages of development of civilization. Credible directions of network development of post-industrial society are reasonable. The basic models of the organizational mode of public social networks are analysed. The mechanisms of management of vital functions of new society subsystems are worked out.Originality. The scientific novelty of the got results consists in the use of, civilization and sinergistical approaches of the systems in explanation of processes of network organization of society and mechanisms of management of him by political, economic and sociocultural spheres in the conditions of globalization.Conclusions. The network models of organization of society and mechanisms of management of him are reasonable by political, economic and sociocultural spheres in the conditions of globalizationThe practical value of the got results shows up in possibility of the use of them in the process of development of strategy of construction of new society, him organizational structure and control system. The prospects of further scientific secret services can be deepening of researches of separate types of network structures.

Purpose of the article is theoretical analysis and generalization of the peculiarities of the culture of the management of Ancient Greece, which will contribute to the enrichment of cultural science with new knowledge about the formation and development of a culture of management at the stage of the birth of European civilization. Methodology. The methodological basis of the study is the dialectical principle of cognition, systemic, civilization, sociocultural, activity, historical approaches, fundamental provisions of the theory and history of society, its culture and management. General scientific and interdisciplinary research methods are used: analysis and synthesis, induction and deduction, comparison, generalization, formalization. Scientific novelty of the obtained results is the discovery and systematic generalization of the features of the management culture in Ancient Greece. Conclusions. Entirely new and most significant achievement of ancient Greek management culture is the invention of a democratic system of governance, in which: first, the single state authorities are replaced by collective; secondly, members of joint management bodies are relatively equal in law; and thirdly, decisions are made by the will of the majority; fourthly, public authorities are elected; fifth, the independence of power control; sixth, desacralization of power; Seventh, the division of power into executive, legislative, judicial and authority. The first form of democratic governance was the aristocratic democracy, which included the power of the tribal nobility, which, on a democratic basis, formed the highest collective bodies of state power and governance. With the aggravation of the struggle between the aristocracy and the free population and the implementation of a series of reforms, the following forms of democratic organization and governance emerged: politics – the power and management of wealthy citizens, and popular democracy – the power of all free citizens. It was proved that the most balanced was political, and the expansion of freedom led to the redistribution of property, conflicts, wars, and the weakening of the state. Ancient contribution to the development of the theory, methodology and culture of management was made by ancient Greek philosophers Socrates, Xenophon, Plato, and Aristotle, forming some prerequisites for modern scientific management. ; Цель работы – теоретический анализ и обобщение особенностей культуры управления Древней Греции, способствующие обогащению культурологической науки новыми знаниями о становлении и развитии культуры менеджмента на этапе зарождения европейской цивилизации. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания, системный, цивилизационный, социо-культурный, деятельностный, исторический подходы, фундаментальные положения теории, истории общества, его культуры и управления. Использованы общенаучные и междисциплинарные методы исследования: анализ и синтез, индукция и дедукция, сравнение, обобщение, формализация. Научная новизна исследования заключается в выявлении и системном обобщении особенностей культуры менеджмента в Древней Греции. Выводы. Абсолютно новым и наиболее значимым достижением древнегреческой культуры менеджмента является изобретение демократической системы управления, при которой: во-первых, единоличные органы управления государством замещаются коллективными; во-вторых, у членов коллективных органов управления относительно равные права; в-третьих, решения принимаются по воле большинства; в-четвертых, органы государственной власти избираются; в-пятых, независимость контроля власти; в-шестых, десакрализация власти; в-седьмых, разделение властей на исполнительную, законодательную, судебную и контрольную. Первичной формой демократического управления была аристократическая демократия, которая предусматривала власть родоплеменной знати, на демократических началах формировала высшие коллективные органы государственной власти и управления. С обострением борьбы между аристократией и свободным населением и проведением ряда реформ возникали такие формы демократического устройства и управления, как полития – власть и управление среднезажиточных граждан, и народная демократия – власть всех свободных граждан. Доказано, что наиболее сбалансированной была полития, а расширение демократии приводило к перераспределению собственности, конфликтам, войнам и ослаблению государства. Существенный вклад в развитие теории, методологии и культуры управления осуществили древнегреческие философы Сократ, Ксенофонт, Платон и Аристотель, сформировав некоторые предпосылки современного научного менеджмента. ; Мета роботи – теоретичний аналіз й узагальнення особливостей культури управління Стародавньої Греції, що сприятиме збагаченню культурологічної науки новими знаннями про становлення й розвиток культури менеджменту на етапі зародження європейської цивілізації. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, цивілізаційний, соціокультурний, діяльнісний, історичний підходи, фундаментальні положення теорії й історії суспільства, його культури та управління. Використано загальнонаукові й міждисциплінарні методи дослідження: аналіз і синтез, індукція й дедукція, порівняння, узагальнення, формалізація. Наукова новизна одержаних результатів полягає у виявленні та системному узагальненні особливостей культури менеджменту в Стародавній Греції. Висновки. Абсолютно новим і найвагомішим здобутком давньогрецької культури менеджменту є винайдення демократичної системи управління, за якої, по-перше, одноосібні органи управління державою заміщаються колективними; по-друге, у членів колективних органів управління відносно рівні права; по-третє, рішення ухвалюються за волею більшості; по-четверте, органи державної влади обираються; по-п'яте, незалежність контролю влади; по-шосте, десакралізація влади; по-сьоме, поділ влади на виконавчу, законодавчу, судову та контрольну. Первинною формою демократичного управління була аристократична демократія, що передбачала владу родоплемінної знаті, яка на демократичних засадах формувала вищі колективні органи державної влади й управління. Із загостренням боротьби між аристократією й вільним населенням та з проведенням низки реформ виникали такі форми демократичного устрою й управління, як політія – влада та управління середньозаможних громадян, і народна демократія – влада всіх вільних громадян. Доведено, що найбільш збалансованою була політія, а розширення демократії призводило до перерозподілу власності, конфліктів, воєн й ослаблення держави. Істотний внесок у розвиток теорії, методології та культури управління здійснили давньогрецькі філософи Сократ, Ксенофонт, Платон і Арістотель, сформувавши деякі передумови сучасного наукового менеджменту.

The purpose of the article is theoretical analysis and generalization of the features of the management culture of Ancient China, which will contribute to the enrichment of the humanities science with new knowledge about the formation of a culture of governance at the stage of the birth of Eastern civilization. Methodology. The methodological basis of the study is the dialectical principle of cognition, systemic, civilization, sociocultural, activity, historical approaches, major provisions of the theory and history of society, its culture and management. The general scientific and interdisciplinary methods of research are used: analysis and synthesis, induction and deduction, comparison, generalization, formalization. The scientific novelty of the results is to identify and generalize the features of the management culture in ancient China. Conclusions. The main achievement of the management culture in this country is the creation of a harmoniously balanced structure of power and management, based on the sacred explanation of the world picture about the alternation of the polar forces "Yin" and "Yang", whose balance and harmony allow maintaining stability and order in society. The main concepts that have been formed in ancient China and have significantly influenced the further development of Chinese theory, culture and art of management are Confucianism, Moiseism, Legislation, and Tao-ism. Confucianism treats governance through the prism of a family, where relations between rulers and subjects are presented as a family, and management is carried out by noblemen with the help of moral norms of conduct and rituals, and not strict laws. Moise focuses on the paramilitary organization of society, which involves rigor, clarity, diligence on the basis of global coercion, condemnation of aristocracy, the use of not only customs but laws in the name of justice. The legislation offers the concept of a police department based on a system of very rigid laws and harsh punishments. Establishing Taoism in management is a refrain from current actions that go against self-development. ; Цель работы – теоретический анализ и обобщение особенностей культуры менеджмента Древнего Китая. Методологической основой исследования является диалектический принцип познания, системный, цивилизационный, социокультурный, деятельностный, исторический подходы, фундаментальные положения теории истории общества, его культуры и управления. Использованы общенаучные и междисциплинарные методы исследования: анализ и синтез, индукция и дедукция, сравнение, обобщение, формализация. Научная новизна исследования заключается в выявлении и обобщении особенностей культуры менеджмента в Древнем Китае. Выводы. Основным достижением культуры менеджмента в этой стране является создание гармонично сбалансированной структуры власти и управления, основанной на сакральном объяснении картины мира о чередовании полярных сил "Инь" и "Ян", баланс и гармония которых позволяют поддерживать равновесие и упорядоченность в обществе. Главными концепциями, которые были сформированы в Древнем Китае и оказали большое влияние на дальнейшее развитие китайской теории, культуры и искусства менеджмента, является конфуцианство, моизм, легизм и даосизм. Конфуцианство трактует управление через призму семьи, где отношения правящих и подданных представлены как семейные, а управление осуществляется благородными мужами с помощью нравственных норм поведения и ритуалов, а не жестких законов. Моизм ориентирует на военизированную организацию общества, предполагает строгость, четкость, исполнительность на основе глобального принуждения, осуждение аристократизма, использование не только обычаев, но и законов во имя справедливости. Легизм предлагает концепцию полицейского управления, основанного на системе очень жестких законов и суровых наказаний. Установкой даосизма в управлении является воздержание от активных действий, которые идут вразрез с саморазвитием ; Мета роботи – теоретичний аналіз і узагальнення особливостей культури менеджменту Стародавнього Китаю. Методологічною основою дослідження є діалектичний принцип пізнання, системний, цивілізаційний, соціокультурний, діяльнісний, історичний підходи, фундаментальні положення теорії й історії суспільства, його культури та управління. Використано загальнонаукові й міждисциплінарні методи дослідження: аналіз і синтез, індукція і дедукція, порівняння, узагальнення, формалізація. Наукова новизна одержаних результатів полягає виявленні та узагальненні особливостей культури менеджменту в Стародавньому Китаї. Висновки. Основним здобутком культури менеджменту в цій країні є створення гармонійно збалансованої структури влади й управ-ління, що базується на сакральному поясненні картини світу через чергування полярних сил "Інь" і "Ян", баланс і гармонія яких дозволяють підтримувати рівновагу і впорядкованість в суспільстві. Головними концепціями, що були сформовані в Стародавньому Китаї і вплинули на подальший розвиток китайської теорії, культури та мистецтва менеджменту, є конфуціанство, моїзм, легізм і даосизм. Конфуціанство трактує управління крізь призму сім'ї, де відносини правлячих і підданих представлені як сімейні, а управління здійснюється благород-ними мужами за допомогою моральних норм поведінки та ритуалів, а не жорстких законів. Моїзм орієнтує на воєнізовану організацію суспільства, що передбачає строгість, чіткість, старанність на основі глобального примусу, засудження аристократизму, використання не тільки звичаїв, а й законів в ім'я справедливості. Легізм пропонує концепцію поліцейського управління, заснованого на системі дуже жорстких законів і суворих пока-рань. Установкою даосизму в управлінні є утримання від активних дій, які йдуть врозріз із саморозвитком.