У статті розглянуто питання про застосування двох пар основних загальнонаукових методів пізнання – аналізу і синтезу, індукції та дедукції – в історичних дослідженнях. Наведено приклади використання означених методів видатними вітчизняними істориками. Стверджується, що аналітичний метод, який означає розбирання, розчленування цілого на складові частини, допомагає виокремлювати в об'єкті історичного дослідження передусім такі проблеми, як розвиток економічних і політичних відносин, внутрішньої і зовнішньої політики держави, культурні процеси, а також питання політичної, громадської, науково-педагогічної, просвітницької, підприємницької (тощо) діяльності історичної особи. Щодо синтезу, то застосування цього методу в історичних науках передбачає визначення предмету дослідження (явища), відбір необхідного фактичного матеріалу та розкриття предмету дослідження за наміченим сюжетом. Індукція передбачає перехід у процесі пізнання від окремого знання до загального, від накопичених у процесі пізнання достовірних окремих фактів до встановлення певних закономірностей історичного процесу, формулювання законів, які, у свою чергу, сприяють пізнанню окремих явищ, фактів, процесів, тобто слугують основою дедукції – переходу від загального до окремого. Тим самим дедуктивний метод значно полегшує і прискорює процес історичного дослідження та забезпечує зображення певного історичного явища на тлі загальних історичних процесів.
Most methodology works of scientific research were published in Soviet times, and therefore contain many ideological stamps. Part of the book is written somewhat arrogant and uninteresting. It raises objections and introduces some unnecessary concepts into the scientific circulation, in particular, the so-called methodological approach. The use of this concept, in our opinion, only complicates the understanding of the essence of scientific research, because between the subject and the object of research there are, firstly, methods as research tools, and, secondly, methodological principles, as the basic rules of use these tools. That's all.The most important methods of any scientific research are such general scientific methods like analysis and synthesis. The first of these means disassembly, dismemberment of the whole into component parts, and the second -the assembly of parts into a single whole. Both of the methods are essential, because they derive from the very definition of science, which involves two interrelated processes - the study of existing and the creation of a new one.Application of analysis in modern historical science helps to distinguish in the object of research, first of all, such basic problems as the development of economic and political relations, the internal and foreign policy of the state, cultural processes, etc. In historical works devoted to certain personalities (objects), the issues of political, social, scientific and educational, educational, entrepreneurial (and other) activities of the historical person are considered. Concerning synthesis, the application of this method involves the definition of the subject of research and the creation of the corresponding design; in historical sciences – the plot.The second important pair of general scientific methods is induction and deduction. The induction involves the transition in the process of cognition from the individual knowledge to the general; from knowledge of a lesser degree of community to a greater degree of universality. In other words, it is a method of research and knowledge associated with the generalization of the results of observations and experiments. Accumulation of reliable facts in the process of knowledge leads to the establishment of certain regularities, the creation of generalizations, axioms, the formulation of laws, which, in turn, contribute to the knowledge of certain phenomena, facts, processes, that is, serve as the basis of deduction – the transition from general to individual.Methods of induction and deduction are extremely important for historical sciences. Using the method of induction, the historian first explores the material and written historical sources, on the basis of which then reproduces the picture of the past, shows the vital activity of historical societies, the lives of individual personalities, historical processes and phenomena. Instead, the method of deduction allows you to use already acquired material in the subject-practical cognitive activity, in the study of specific phenomena and facts.Thus, this method greatly facilitates and accelerates the research process. Deduction also provides a process of studying a particular historical phenomenon against the background of common historical processes. Besides, at its disposal each scientific area has a peculiar methodological complex only to it. The task of the scientist is to choose in the whole great arsenal of methods the most effective and rational precisely for his research. However, despite the fact that historical sciences have their own special-historical methods of research in their methodological arsenal, the basis of any historical research are two pairs of general scientific methods: analysis-synthesis and induction-deduction, because they are essential in science, without their application is possible only a simple gathering of facts. ; В статье рассматривается вопрос о применении в исторических исследованиях двух пар общенаучных методов познания – анализа и синтеза, индукции и дедукции. Приводятся примеры использования указанных методов основоположниками отечественной исторической науки. Утверждается, что аналитический метод, который означает разборку, расчленение целого объекта на отдельные компоненты, помогает выделять в объекте исторического исследования прежде всего такие проблемы, как развитие экономических и политических отношений, внутренней и внешней политики, культурные процессы, а также вопросы политической, общественной, научной, педагогической, предпринимательской (и т.д.) деятельности исторических персонажей. Что касается синтеза, то применение данного метода в исторических науках подразумевает определение предмета исследования (явления), отбор необходимого фактического материала и раскрытие предмета исследования в соответствии с разработанным сюжетом сочинения. Индукция предусматривает переход в процессе познания от отдельного знания к общему, от накопленных в процессе исследования достоверных частных фактов к установлению закономерностей исторического процесса, формулированию законов общественного развития, которые, в свою очередь, содействуют познанию отдельных явлений, фактов, процессов, то есть служат основой для дедукции – перехода от общего к частному. Тем самым дедуктивный метод значительно облегчает и ускоряет процесс исторического познания, а также обеспечивает исследование определенного исторического явления в неразрывной связи с уже познанными историческими явлениями и процессами. ; У статті розглянуто питання про застосування двох пар основних загальнонаукових методів пізнання – аналізу і синтезу, індукції та дедукції – в історичних дослідженнях. Наведено приклади використання означених методів видатними вітчизняними істориками. Стверджується, що аналітичний метод, який означає розбирання, розчленування цілого на складові частини, допомагає виокремлювати в об'єкті історичного дослідження передусім такі проблеми, як розвиток економічних і політичних відносин, внутрішньої і зовнішньої політики держави, культурні процеси, а також питання політичної, громадської, науково-педагогічної, просвітницької, підприємницької (тощо) діяльності історичної особи. Щодо синтезу, то застосування цього методу в історичних науках передбачає визначення предмету дослідження (явища), відбір необхідного фактичного матеріалу та розкриття предмету дослідження за наміченим сюжетом. Індукція передбачає перехід у процесі пізнання від окремого знання до загального, від накопичених у процесі пізнання достовірних окремих фактів до встановлення певних закономірностей історичного процесу, формулювання законів, які, у свою чергу, сприяють пізнанню окремих явищ, фактів, процесів, тобто слугують основою дедукції – переходу від загального до окремого. Тим самим дедуктивний метод значно полегшує і прискорює процес історичного дослідження та забезпечує зображення певного історичного явища на тлі загальних історичних процесів.
У статті показано роль, можливості, правила використання порівняльного методу в історичних дослідженнях та викладанні історичних дисциплін у вищій школі. Стверджується, що порівняльний метод дає можливість глибше усвідомити сутність історичних явищ і процесів, адже об'єктивну оцінку з позицій історизму можна дати тільки в порівнянні з іншими як у просторі, так і в часі. Крім того, здійснюючи дослідження із застосуванням порівнянь, історик змушений виходити за межі певної вузької теми, він залучає ширший емпіричний матеріал і зрештою розширює свій науковий кругозір і творчий діапазон. Виступаючи в якості важливого дидактичного методу, порівняння забезпечує наочність викладання історії й сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, закріпленню раніше здобутих знань.
The comparative method plays an important role in historical cognition. Firstly, comparison gives the opportunity to understand better the essence of phenomena. Secondly, while comparing, a researcher goes beyond a narrow topic, uses additional empirical material and eventually expands his scientific outlook and creative range. The latter is one of the main indicators of the scholar's scientific qualification. Thirdly, the comparative method improves a dialectical view of phenomena and processes, since it is focused on examining them in contradictions and development.Use of the comparative method requires a researcher to adhere to the basic historical methodological principles. At first, to operate not with the individual, selected and favorable facts, but with the whole set of different and sometimes contradictory facts, since even the most obvious facts, when taken out of the context, can give the wrong picture (the principle of consistency). At second, to avoid political, ideological, religious and other conjuncture and at the same time to take into account the subjective component of any historical works and written sources (the principle of objectivity). At third, to take into account a particular historical era, its laws, ethical norms and traditions (the principle of historicism) while analyzing facts, phenomena and the behavior of historical characters. At fourth, to take into account the specific historical conditions and circumstances, comparing phenomena and processes, not to make conclusions about their identity on the basis of external, accidental similarity. At fifth, to take for the comparison the facts, which are of the same dimension, if the comparison is carried out horizontally, and, on the contrary, to compare the similar phenomena, if the comparison is carried out vertically, i.e., in different time frames (the principle of comparability).The special significance of the comparative method is because of the fact that it is not only a scientific, but also a didactic method. Teaching of historical disciplines in both secondary and higher schools allows:1) the visualization, better memorization of educational material, which becomes even better in case of making a comparative table and especially with the participation of students (pupils) in the practical class;2) the repetition of the studied material;3) the reliance on previous knowledge;4) the formation of the skills of scientific analysis, generalization, selection of typical and special knowledge by students (pupils);5) the formation of dialectical thinking. ; У статті показано роль, можливості, правила використання порівняльного методу в історичних дослідженнях та викладанні історичних дисциплін у вищій школі. Стверджується, що порівняльний метод дає можливість глибше усвідомити сутність історичних явищ і процесів, адже об'єктивну оцінку з позицій історизму можна дати тільки в порівнянні з іншими як у просторі, так і в часі. Крім того, здійснюючи дослідження із застосуванням порівнянь, історик змушений виходити за межі певної вузької теми, він залучає ширший емпіричний матеріал і зрештою розширює свій науковий кругозір і творчий діапазон. Виступаючи в якості важливого дидактичного методу, порівняння забезпечує наочність викладання історії й сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, закріпленню раніше здобутих знань. ; В статье показаны роль, возможности, правила использования сравнительного метода в исторических исследованиях и преподавании исторических дисциплин в высшей школе. Обосновывается, что историко-сравнительный метод позволяет глубже осознать сущность исторических явлений и процессов, поскольку объективную оценку с позиций историзма можно дать только в сравнении с им подобными в пространстве и времени. Кроме того, осуществляя исследования с использованием сравнений, историк вынужден выходить за пределы определенной узкой тематики, применять более широкий эмпирический материал. Как следствие, обогащаются научный кругозор и творческий диапазон ученого. Выступая в качестве важнейшего дидактического метода, сравнение обеспечивает наглядность изложения исторических событий и содействует лучшему усвоению учебного материала, закреплению полученных ранее знаний.
The purpose. The article attempts to analyze the agrarian policy of the modern Ukrainian State in the context of its human factor. It demonstrates the effects of agrarian reforms on social sphere of Ukrainian countryside. Methodology. The author uses the following methods: dialectical – in the depiction of the controversial nature of agrarian reforms; retrospective – in determination of the main stages of agrarian transformations inUkraine; comparative – in revealing common and different features in the agrarian policy of theUSSR and modernUkraine.The scientific novelty is in the substantiation of the natural unity of economic and social policies in agriculture, the use of a variety of historical sources for this purpose. Conclusions. While conducting agrarian reform, started in the early 1990s, and continued up to the present time, only economic factors are taken into consideration. At the same time, human factor, and the interests of the peasantry, in particular, were ignored and not taken into account, despite the declarations and promises of politicians. Peasants were removed from the determination of objectives, directions and methods of the agrarian reform. They acted solely as an object and not the subject of the reform. In this sense, the methods for carrying out agrarian reforms in an independent and democraticUkraine do not differ much from the methods of the Bolshevik leadership. Thus, as it is shown in the article, the consequences of the agrarian reform can be equally dangerous for Ukrainian peasants. The peasants will lose their land forever and become laborers on the land inherited from previous generations. While carrying out a large-scale reform of the agrarian sector, it mustn't be allowed for oligarchs to take countryside, land and agriculture into their hands. The regulations of sale and purchase of the land must be so that the Ukrainian peasant will remain the main contractor.
The purpose. The article attempts to analyze the agrarian policy of the modern Ukrainian State in the context of its human factor. It demonstrates the effects of agrarian reforms on social sphere of Ukrainian countryside. Methodology. The author uses the following methods: dialectical – in the depiction of the controversial nature of agrarian reforms; retrospective – in determination of the main stages of agrarian transformations inUkraine; comparative – in revealing common and different features in the agrarian policy of theUSSR and modernUkraine.The scientific novelty is in the substantiation of the natural unity of economic and social policies in agriculture, the use of a variety of historical sources for this purpose. Conclusions. While conducting agrarian reform, started in the early 1990s, and continued up to the present time, only economic factors are taken into consideration. At the same time, human factor, and the interests of the peasantry, in particular, were ignored and not taken into account, despite the declarations and promises of politicians. Peasants were removed from the determination of objectives, directions and methods of the agrarian reform. They acted solely as an object and not the subject of the reform. In this sense, the methods for carrying out agrarian reforms in an independent and democraticUkraine do not differ much from the methods of the Bolshevik leadership. Thus, as it is shown in the article, the consequences of the agrarian reform can be equally dangerous for Ukrainian peasants. The peasants will lose their land forever and become laborers on the land inherited from previous generations. While carrying out a large-scale reform of the agrarian sector, it mustn't be allowed for oligarchs to take countryside, land and agriculture into their hands. The regulations of sale and purchase of the land must be so that the Ukrainian peasant will remain the main contractor. ; Цель. В статье делается попытка проанализировать аграрную политику современного Украинского государства в контексте ее человеческого фактора. Показываются последствия аграрных реформ для социальной сфери украинского села. Методология. Автор использует следующие методы: диалектический – в изображении противоречивого характера аграрных реформ; ретроспективный – при определении основных етапов аграрных трансформаций в Украине; сравнительный – для виявления общего иагального й отличного в агарной политике в УССР и современной Украине Научная новизна. Состоит в обосновании органического единства экономической и социальной политик в аграрной сфере, использования для этого разнообразных исторических источников Выводы. При проведении аграрной реформы, которая была начата в начале 1990-х гг. и продолжается до нынешнего времени, принимались во внимание только экономические факторы. В то же время человеческий фактор, в частности, интересы крестьянства, несмотря на декларации и предвыборные обещания политиков, на практике игнорировались. Крестьянство было устранено от определения задач, направлений и методов проведения аграрной реформы, выступало исключительно в качестве объекта, а не субъекта реформ. В этом смысле методы проведения аграрных реформ в независимой и демократической Україне мало чем отличались от методов компартійного руководства. Таким образом, как показано в статье, последствия аграрной реформы также могут быть не менее опасными для украинских крестьян. Крестьяне навсегда потеряют землю и превратятся в батраков на той земле, которую унаследовали от предыдущих поколений. Осуществляя масштабную реформу аграрной сферы, нельзя допустить, чтоб село, земля, сельское хазяйство оказалось в руках олигархов. Правила продажи и покупки земли должны быть такими, чтоб главным действующим лицом на земле оставался украинский крестьянин. ; Мета. У статті здійснюється спроба проаналізувати аграрну політику сучасної Української держави в контексті її людського чинника, показуються наслідки аграрних реформ для соціальної сфери українського села. Методологія. Автор застосовує наступні методи: діалектичний – у зображенні суперечливого характеру аграрних реформ; ретроспективний – при визначенні основних етапів аграрних трансформацій в Україні; порівняльний – для виявлення загального й відмінного в агарній політиці в УРСР і сучасній Україні. Наукова новизна. Полягає в обґрунтуванні органічної єдності економічної й соціальної політики в аграрній сфері, використання для цього різноманітних історичних джерел. Висновки. При проведенні аграрної реформи, яка була започаткована на початку 1990- рр. і триває до нинішнього часу, бралися до уваги лише економічні чинники. Водночас людський фактор, зокрема, інтереси селянства, попри декларації й передвиборчі обіцянки політиків, на практиці ігнорувалися. Селянство було усунуте від визначення завдань, напрямів і методів проведення аграрної реформи, виступало виключно об'єктом, а не суб'єктом реформ. У цьому значенні методи проведення аграрних реформ в незалежній і демократичній Україні мало чи відрізнялися від методів більшовицького керівництва. Тож, як показано в статті, й наслідки аграрної реформи можуть бути не менш небезпечними для українських селян. Селяни назавжди втратять землю й перетворяться на наймитів на тій землі, яку успадкували від пройдешніх поколінь. Здійснюючи масштабну реформу аграрної сфери, не можна допустити, щоб село, земля, сільське господарство опинилися в руках олігархів. Правила продажу і купівлі землі мають бути такими, щоб головною особою на землі залишався український селянин.
The purpose. The article attempts to analyze the agrarian policy of the modern Ukrainian State in the context of its human factor. It demonstrates the effects of agrarian reforms on social sphere of Ukrainian countryside. Methodology. The author uses the following methods: dialectical – in the depiction of the controversial nature of agrarian reforms; retrospective – in determination of the main stages of agrarian transformations inUkraine; comparative – in revealing common and different features in the agrarian policy of theUSSR and modernUkraine.The scientific novelty is in the substantiation of the natural unity of economic and social policies in agriculture, the use of a variety of historical sources for this purpose. Conclusions. While conducting agrarian reform, started in the early 1990s, and continued up to the present time, only economic factors are taken into consideration. At the same time, human factor, and the interests of the peasantry, in particular, were ignored and not taken into account, despite the declarations and promises of politicians. Peasants were removed from the determination of objectives, directions and methods of the agrarian reform. They acted solely as an object and not the subject of the reform. In this sense, the methods for carrying out agrarian reforms in an independent and democraticUkraine do not differ much from the methods of the Bolshevik leadership. Thus, as it is shown in the article, the consequences of the agrarian reform can be equally dangerous for Ukrainian peasants. The peasants will lose their land forever and become laborers on the land inherited from previous generations. While carrying out a large-scale reform of the agrarian sector, it mustn't be allowed for oligarchs to take countryside, land and agriculture into their hands. The regulations of sale and purchase of the land must be so that the Ukrainian peasant will remain the main contractor. ; Цель. В статье делается попытка проанализировать аграрную политику современного Украинского государства в контексте ее человеческого фактора. Показываются последствия аграрных реформ для социальной сфери украинского села. Методология. Автор использует следующие методы: диалектический – в изображении противоречивого характера аграрных реформ; ретроспективный – при определении основных етапов аграрных трансформаций в Украине; сравнительный – для виявления общего иагального й отличного в агарной политике в УССР и современной Украине Научная новизна. Состоит в обосновании органического единства экономической и социальной политик в аграрной сфере, использования для этого разнообразных исторических источников Выводы. При проведении аграрной реформы, которая была начата в начале 1990-х гг. и продолжается до нынешнего времени, принимались во внимание только экономические факторы. В то же время человеческий фактор, в частности, интересы крестьянства, несмотря на декларации и предвыборные обещания политиков, на практике игнорировались. Крестьянство было устранено от определения задач, направлений и методов проведения аграрной реформы, выступало исключительно в качестве объекта, а не субъекта реформ. В этом смысле методы проведения аграрных реформ в независимой и демократической Україне мало чем отличались от методов компартійного руководства. Таким образом, как показано в статье, последствия аграрной реформы также могут быть не менее опасными для украинских крестьян. Крестьяне навсегда потеряют землю и превратятся в батраков на той земле, которую унаследовали от предыдущих поколений. Осуществляя масштабную реформу аграрной сферы, нельзя допустить, чтоб село, земля, сельское хазяйство оказалось в руках олигархов. Правила продажи и покупки земли должны быть такими, чтоб главным действующим лицом на земле оставался украинский крестьянин. ; Мета. У статті здійснюється спроба проаналізувати аграрну політику сучасної Української держави в контексті її людського чинника, показуються наслідки аграрних реформ для соціальної сфери українського села. Методологія. Автор застосовує наступні методи: діалектичний – у зображенні суперечливого характеру аграрних реформ; ретроспективний – при визначенні основних етапів аграрних трансформацій в Україні; порівняльний – для виявлення загального й відмінного в агарній політиці в УРСР і сучасній Україні. Наукова новизна. Полягає в обґрунтуванні органічної єдності економічної й соціальної політики в аграрній сфері, використання для цього різноманітних історичних джерел. Висновки. При проведенні аграрної реформи, яка була започаткована на початку 1990- рр. і триває до нинішнього часу, бралися до уваги лише економічні чинники. Водночас людський фактор, зокрема, інтереси селянства, попри декларації й передвиборчі обіцянки політиків, на практиці ігнорувалися. Селянство було усунуте від визначення завдань, напрямів і методів проведення аграрної реформи, виступало виключно об'єктом, а не суб'єктом реформ. У цьому значенні методи проведення аграрних реформ в незалежній і демократичній Україні мало чи відрізнялися від методів більшовицького керівництва. Тож, як показано в статті, й наслідки аграрної реформи можуть бути не менш небезпечними для українських селян. Селяни назавжди втратять землю й перетворяться на наймитів на тій землі, яку успадкували від пройдешніх поколінь. Здійснюючи масштабну реформу аграрної сфери, не можна допустити, щоб село, земля, сільське господарство опинилися в руках олігархів. Правила продажу і купівлі землі мають бути такими, щоб головною особою на землі залишався український селянин.
Problem statement. Ukraine is among the largest countries in Europe according to territory and. population. Two-thirds of Ukraine consists of fertile soils. It is rich of Donbass coal, iron and manganese ores of Dnieper, marble of Zakarpattia and Zhytomyr. More than 1 700 kinds of minerals resources is inside its interior. Ukraine has a rich mining and non-ferrous metallurgy, electric power, almost all modern engineering, including space, developed food and light industry, the necessary conditions for the development of highly intensive and sustainable agriculture. And this country could be doomed to economic success, but as the practice of our life shows that is not true. Why? Purpose. This problem constantly is explored by many researchers [1 – 4] who tries systematically to answer the problematic issues of the Ukrainian economy, and life gives us every time new and new challenges. Obviously, to solve them, you need to look at history. The purpose of our study to give comparative characteristics of the economy of USSR and Ukraine, being its successor. Conclusions. Now Ukraine is on an important stage of finding its place in the new international community, making a new relationship with the European institutions. The prospect of EU membership for Ukraine is an additional important incentive and motivational factor of internal reforms, civilized regulation of all internal and external inconsistencies. Integration of Ukraine into the EU will effective not only for Ukraine but also for the whole central and continental Europe, having got Ukraine as a country of great and potential resources. ; Постановка проблемы. По территории и численности населения Украина входит в число крупнейших стран Европы. Две трети Украины составляют плодородные черноземы. Она богата каменным углем Донбасса, железными и марганцевыми рудами Приднепровья, мрамором Закарпатья и Житомирщины. Больше 700 наименований полезных ископаемых содержится в ее недрах. Украина имеет мощную горную и цветную металлургию, электроэнергетику, практически ...
