Suchergebnisse

Scientific and educational environment is the context, measure, and the intersection of a significant number of public administration areas. It is just a scientific and educational space, where a new personality forms who seeks as well conscious and responsible public administration and government, as the faithful implementation of the managerial will in the system of relations of power. The internationalization of scientific and educational space is defined as an integrative process, the essence of which is to enhance the role of international cooperation in all fields of scientific and educational institutions and organizations. It is made actual according to the chosen strategy to optimize international cooperation as a factor of development. There is integrative sustainable relationship between globalization and internationalization world scientific and educational space, which determines the need for comprehensive administrative influence on these processes. As well national processes as global ones in the world scientific and educational space need the adequate imperious regulation. The author highlights four levels of activization of power in the context of the internationalization of management: international, national, regional and institutional. Each of them presents the certain imperious strategy and the influence of external and internal factors. Activation of power on every levels should be aimed at identifying prospects, long-term and short-term goals and organization of scientific and educational potential for their achievements and be based on creativity, generalization of best practice and introduced innovations. Strategic management of scientific and educational space is an important factor for the successful development of science and education in Ukraine under increasingly difficult conditions. The strategy of enhanced capacity for the internationalization of scientific and educational country space should focus as well on maintaining national scientific potential, as on the reinforcement of institutional capacity for international strategic communications; synergy of efforts of authorities, educational institutions, business and civil society to increase and optimize the presence of Ukraine in the international academic, cultural and social environment. ; Науково-освітній простір є контекстом, мірилом і перетином значної кількості напрямів державного управління. Саме в науково- освітньому просторі формується нова людина, яка має прагнути як до свідомого та відповідального суспільного управління та самоуправління, так і до сумлінного виконання управлінської волі в системі владних відносин. Інтернаціоналізація науково- освітнього простору визначається як інтегративний процес, суть якого поля­гає в активізації ролі міжнародного співробітництва в усіх сферах діяльності наукових і науково-освітніх установ та організацій. Він актуалізується відпо­відно до обраної стратегії з метою оптимізації міжнародної взаємодії як фак­тору розвитку. Існує стійкий інтегративний зв'язок між процесами глобаліза­ції та інтернаціоналізації світового науково-освітнього простору, що визначає необхідність здійснення комплексного управлінського впливу на ці процеси. Як національні, так і глобальні процеси у світовому науково-освітньому просторі потребують адекватного владного регулювання. У статті виділено чотири рівні активізації влади в контексті інтернаціоналізації управління сві­товим науково-освітнім простором: міжнародний, державний, регіональний та організаційний; на кожному реалізується певна владна стратегія та діють екстернальні та інтернальні фактори впливу. Активізація влади на кожному з рівнів має бути спрямована на визначення перспектив, довгострокових і ко­роткострокових цілей та організацію науково-освітнього потенціалу щодо їх досягнення та базуватися на творчому підході, узагальненні кращого досвіду і впроваджені інновацій. Стратегічне управління науково-освітнім простором є найважливішим чинником успішного розвитку науки та освіти України в умовах, що постій­но ускладнюються. Реалізація стратегії розширених можливостей з метою інтернаціоналізації науково-освітнього простору країни, має фокусуватися як на збереженні національного наукового потенціалу, так і на забезпеченні підсилення інституційної спроможності для здійснення міжнародних стра­тегічних комунікацій; синергії зусиль органів влади, науково-освітніх уста­нов, бізнесу та громадянського суспільства для збільшення та оптимізації присутності України у міжнародному академічному, культурному та гро­мадському середовищі.