Suchergebnisse

Революційні події 2004 і 2014 рр. в Україні неодноразово ставали і ставатимуть об'єктом досліджень політологів, економістів, соціологів, юристів; до них неодноразово зверталися і звертатимуться політики і громадські діячі. Цікавість до «помаранчевої» революції і «революції гідності» з боку суспільства покликана, в першу чергу, через їх актуальність і вплив, які вони здійснюють на життя громадян. Часто методологічна помилка криється в тому, що події в Україні 2004-2014 рр. розглядають ізольовано, ніби вони були одномоментними актами, не пов'язаними або мало пов'язаними між собою. У статті здійснюється спроба віднайти ланцюг причинно-наслідкових зв'язків і розкрити приховану логіку подій; здійснено аналіз політичного життя України 2004-2014 рр. На нашу думку, головною революційною подією для незалежної України стали 1989-1991 роки, коли український народ заявив про своє бажання жити у вільній, демократичній, незалежній Україні. Революцію 2004 р. не можна назвати завершеною й досі, а Майдан-2013 став реакцією громадянського суспільства на провал реформ і контрреволюцію В. Януковича. Стара патрноменклатура, яка зуміла залишитися при владі, і сформована «нова еліта», що долучилася до неї у 1990-ті рр., тяжіли до консервації радянського суспільного ладу. В той час як громадянське суспільство, що зміцніло у 2000-х, прагнуло розбудувати ліберальну демократію. Саме це громадянське суспільство голосно заявило про себе у 2004 р., привівши до влади В. Ющенка. Це ж громадянське суспільство повалило режим В. Януковича у 2014 р., коли від здійснив спробу реставрувати Радянську Україну у складі Таможенного Союзу і відмовитись від євроінтеграції. ; Революционные события 2004 и 2014 гг. в Украине неоднократно становились и становятся объектом исследований политологов, экономистов, социологов, юристов; к ним неоднократно обращались и будут обращаться политики и общественные деятели. Интерес к «оранжевой» революции и «революции достоинства со стороны общества вызван, в первую очередь, их актуальностью и влияние, которые они осуществляют на жизнь граждан. Часто методологическая ошибка кроется в том, что события в Украине 2004–2014 гг. рассматривают изолированно, будто они были сиюминутными актами, не связанными или мало связанными между собой. В статье предпринимается попытка найти цепь причинно-следственных связей и раскрыть скрытую логику событий; осуществлен анализ политической жизни Украины 2004–2014 гг. По нашему мнению, главным революционным событием для независимой Украины стали 1989–1991 гг., когда украинский народ заявил о своем желании жить в свободной, демократической, независимой Украине. Революцию 2004 г. нельзя назвать завершенной до сих пор, а Майдан-2013 стал реакцией гражданского общества на провал реформ и контрреволюцию Януковича. Старая патрноменклатура, которая сумела остаться при власти, и примкнувшая к ней «новая элита», сформированная в 1990-е гг., стремились к консервации советского общественного строя. В то время как гражданское общество, которое окрепло в 2000-х, стремилось к развитию либеральной демократии. Именно это гражданское общество во всеуслышание заявило о себе в 2004 г., привело к власти В. Ющенко. Это же гражданское общество низложило режим В. Януковича в 2014 г., когда он предпринял попытку реставрировать Советскую Украину в составе Таможенного Союза и отказаться от евроинтеграции. ; Dramatic social upheavals of 2004 and 2014 have more than once become — and will be in the future — the subject of studies for political scientists, economists, sociologists and lawyers. Politicians and public figures have been and will be turning to the events of those years over and over again. Undoubtedly, such interest to the so called Orange Revolution and the Revolution of Dignity is primarily caused by their relevance and the impact they make on the lives of Ukrainian citizens. Often methodological error is caused by the fact that the events in Ukraine in 2004—2014 are considered in isolation, as if they were single-standing, completely unrelated or weakly connected events. This article analyzes the political life of Ukraine in 2004—2014 and attempts to find a chain of causation and reveal the hidden logic of the events. In our opinion, the main revolutionary event for independent Ukraine were the years 1989 to 1991, when the Ukrainian people stated their desire to live in a free, democratic and independent country. Revolution of 2004 cannot be considered finished even now, and Maidan-2013 was a reaction of the civil society to the failure of the reform and counter-revolution of V. Yanukovych. The old party leadership, which has managed to stay in power, and the recently formed the «new elite», which joined the old one in the 1990s, had their minds set on the preservation of the Soviet social order. Meanwhile the civil society, which got firmly established in the 2000s, sought to build a liberal democracy. It was the civil society that showed its worth in 2004 by bringing V. Yushchenko to power. The same civil society overthrew the regime of V. Yanukovych in 2014, when he attempted to restore the Soviet Ukraine as a part of the Customs Union and abandon European integration.

У статті автор аналізує розвиток сучасних українських національно-демократичних рухів в контексті загальноісторичної розвитку держави. ; В статье автор анализирует развитие современных украинских национально-демократичнеских движений в контексте общеисторического развития государства. ; The author of this article analyses the development of modern Ukrainian national-democratic movements in the context of historical development of the country.

У статті аналізується зовнішня політика України, а саме - європейська та євроатлантична інтеграція, показується зв'язок між внутрішньою і зовнішньою політикою держави. Показана позиція Народного Руху України. ; В статье анализируется внешняя политика Украины, а именно — европейская и евроатлантическая интеграция, показывается связь между внутренней и внешней политикой государства. Показана позиция Народного Руха Украины. ; In article the foreign policy of Ukraine, namely — the European and Euroatlantic integration is analyzed. In article communication between internal and state foreign policy is shown. The position of National Rukh of Ukraine is demonstrated.

Здобуття незалежності України в 1991 р., «помаранчева революція» 2004 р., «революція гідності» 2013–2014 рр. – ланки одного процесу. За всіма цими подіями стоять суспільні сили, зацікавлені у вестернізації та лібералізації української держави. Їх не можна вважати спонтанним сплеском народного незадоволення – це закономірні етапи трансформації українського суспільства. На наш погляд, процес почався ще в 60-ті рр. минулого століття. Саме з виступу дисидентів проти влади розпочинається формування громадянського суспільства в Україні. Тектонічні зсуви, що відбулися впродовж 1989–1991, 2004, 2013–2014 рр., засвідчили наявність в Україні громадянського суспільства, здатного впливати на владу. У процесі розвитку громадянського суспільства в Україні ми виокремили три етапи: 1) культурницький (1961–1991 рр.), коли українці відчули себе окремою нацією, усвідомили право своєї нації на самовизначення й почали вимагати його реалізації; 2) соціально-економічний (1991– 2004 рр.), коли на історичну сцену вийшов середній клас, сформований у період незалежності, ставши самостійним і самодостатнім актором; 3) політичний (2004–2013 рр.) – Євромайдан засвідчив, що в Україні повністю сформувалось громадянське суспільство – українське суспільство досягло такого ступеня розвитку й самоорганізації, коли українські громадяни не лише розуміють свої права, інтереси та потреби, але й готові за них боротися. ; Достижение независимости Украины в 1991 г., «оранжевая революция» 2004 г., «революция достоинства» 2013–2014 гг. – звенья одной цепи. За всеми этими событиями стоят общественные силы, заинтересованные в вестернизации и либерализации украинского государства. Их нельзя считать спонтанным всплеском народного недовольства – это закономерные этапы трансформации украинского общества. На наш взгляд, процесс начался еще в 60-е гг. прошлого столетия. Именно с выступления диссидентов против власти начинается формирование гражданского общества в Украине. Тектонические сдвиги, прозошедшие в 1989–1991, 2004, 2013–2014 гг., продемонстрировали наличие в Украине гражданского общества, способного влиять на власть. В процессе развития гражданского общества в Украине мы выделили три этапа: 1) культурный (1961–1991 гг.), когда украинцы ощутили себя отдельной нацией, осознали право своей нации на самоопределение и начали требовать его реализации; 2) социально-экономический (1991–2004 гг.), когда на историческую сцену вышел средний класс, сформированный в период независимости, став самостоятельным и самодостаточным игроком; 3) политический (2004–2013 гг.) – Евромайдан показал, что в Украине полностью сформировалось гражданское общество, украинское общество достигло такой степени развития и самоорганизации, когда украинские граждане не только понимают свои права, интересы и потребности, но и готовы за них бороться. ; Gaining the Independence of Ukraine in 1991, the «orange revolution» of 2004, the «revolution of dignity» 2013–2014 – are the links of a inextricable process. All these events were real because the social forces interested in Westernization and liberalization of the Ukrainian state. They cannot be considered as a spontaneous outburst of popular discontent but a process of natural transformation of Ukrainian society. This process began in the 1960s with performances of dissidents against the government. So the formation of civil society in Ukraine has begun. Tectonic shifts that occurred in 1989–1991, 2004, 2013–2014 showed that there is a strong civil cosiety which has enough power to have influence at government. On our opinion, in the process of development of civil society in Ukraine, we have identified three stages: 1) cultural (1961–1991), when Ukrainians saw itself as a separate nation, recognized the right of its people to self-determination and began to demand its implementation; 2)socio-economic (1991–2004), when the middle class advanced on the stage of history, which was formed in the period of independence, and became an independent and self-sufficient actor; 3) political (2004–2013) – Euromaydan showed that the civil society had been formed in Ukraine, the Ukrainian society has reached a stage of development and self-organization, when Ukrainian citizens not only understand their rights, interests and needs, but also ready to fight for them.

Для виходу України із Радянського Союзу і розбудови заможної, незалежної країни існували всі підстави. Більше того, експерти Дойчебанку пророкували Україні одне із перших місць серед республік СРСР по передбачуваному рівню процвітання. Проте реалії суспільно-економічного розвитку показали протилежний результат. В статті висвітлюються глибинні причини складнощів формування громадянського суспільтсва в незалежній Україні, які, на думку авторки, мають місце, і їх коріння потрібно шукати ще задовго до проголошення незалежності 1991 року. Для швидкої модернізації і вестернізації за роки існування УРСР вже сформувався достатній економічний, людський і освітній потенціал, проте цьому процесові завадив конфлікт ідентичностей. В незалежній Україні сформувались дві культури - консервативна і ліберальна, прихильники традиціоналізму проти лібералізації. Виходячи із першого закону діалектики (єдність і боротьба протилежностей), зіткнення між ними є неминучим. 23 роки української незалежності доцільно розглядати як перехідний, трансформаційний етап - від формального проголошення незалежності до її реального здобуття, вестернізації, розбудови громадянського суспільства і демократії. ; Для выхода Украины из Советского Союза и развития богатой, независимой страны существовали все основания. Более того, эксперты Дойчебанка пророчили Украине одно из первых мест среди республик СССР по предполагаемому уровню процветания. Однако реалии общественно-экономического развития оказались противоположными. В статье освещаются глубинные причины сложностей формирования гражданского общества в независимой Украине, которые, по мнению автора, имеют место, и их корни нужно искать еще задолго до провозглашения независимости в 1991 году. Для быстрой модернизации и вестернизации за годы существования УССР уже сформировался достаточный экономический, человеческий и образовательный потенциал, однако этому процессу помешал конфликт идентичностей. В независимой Украине сформировались две культуры - консервативная и либеральная, сторонники традиционализма против либерализации. Исходя из первого закона диалектики (единство и борьба противоположеностей), столкновение между ними стало неизбежным. 23 года украинской независимости целесообразно рассматривать как переходный, трансформационный этап - от формального провозглашения независимости до ее реального приобретения, вестернизации, развития гражданского общества и демократии. ; There was every reason for withdrawal of Ukraine from the Soviet Union and the development of rich, independent country. Moreover, the Deutsche bank experts had predicted that Ukraine would gain one of the first places among the republics of the ex-USSR of the expected level of prosperity. However, the realities of social-economic development took the reversal side. The article highlights the underlying causes of difficulties in the actualization of civil society in independent Ukraine, which, according to the opinion of the author, their roots should be searched long before gaining independence in 1991. Over the years the USSR a sufficient economic, human and educational potential for rapid modernization and Westernization was formed. However, this process has prevented by a conflict of identities. In independent Ukraine, two cultures emerged - conservative and liberal, advocates of traditionalism against liberalization. Based on the first law of dialectics (unity and struggle of contradictions), the clash between them was inevitable. It is appropriate to consider all the 23 years of Ukrainian independence as a stage of transformation - from the formal Declaration to its actual acquisition, Westernization, the development of civil society and democracy.

Метою статті є дослідження історії боротьби різних політичних сил та угруповань за внесення змін до Конституції. ; Целью статьи является исследование истории борьбы разных политических сил и группировок за внесение изменений в Конституцию. ; The purpose of the article is to research history of the struggle of different political forces and groupments for making alteration in Constitution.

Голодомор в Україні в 1932-1933 років на протязі тривалого часу був забороненою темою. Наприкінці 1980-х років Народний Рух України за перебудову став першою суспільно-політичною силою, яка вимагала від влади визнання Голодомору на найвищому рівні. У даній статті досліджується внесок Народного Руху України у прийняття Закону "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні". ; Обсуждение Голодомора в Украине 1932-1933 годов в течение долгого времени было под запретом. В конце 1980-х годов Народный Рух Украины за перестройку стал первой общественно-политической силой, которая требовала от власти признания факта Голодомора. В данной статье исследуется роль Народного Руха Украины в принятии Закона "О Голодоморе 1932-1933 годов в Украине". ; For a long period of time Holodomor was the banned for discussion. At the end of 1980-s років the Narodny Rukh of Ukraine was the firsrt organization which dared to demand the Government's recognition of Holodomor. The Contribution of the Narodny Rukh of Ukraine into the Adoption of the Law of Ukraine "About Holodomor 1932-1933 in Ukraine" is investigated in this article.