Suchergebnisse

The article is devoted to the analysis of topical problems of forming professional competence of future teachers-speech therapists in the process of professional training. Professional training of future teachers-speech therapists is considered as a purposeful controlled process, which ensures the forming of professional competence and personally significant qualities necessary for the implementation of speech therapist activity. Thanks to each structural element of the professional training of future speech therapists for vocational and pedagogical activities, an important place among which belongs to the motivative-target, content, operational and performance-assessment components happens providing of pedagogical conditions for the forming of their professional competence.It is emphasized that the current problem of modern higher education of specialists in the field of professional training of teachers-speech therapists is the need to rethink the approach to educational activities of students, the rejection of the morally outdated didactic model and the transition to the position of a humanistic educational paradigm with a student-centered approach. This necessitates the creation of pedagogical conditions for receiving the education, based on the best achievements of national education and European traditions, the forming of students' personal qualities, general cultural and professional competences in accordance with the requirements of the direction of training "Corrective education" and the specialization "Speech therapy: early diagnostics and correction".The purpose of the educational process of institutions of higher education in the article is determined the training of qualified graduates who: have the latest technology capable of carrying out vocational and preventive activities with children of early age, provide differentiated assistance to preschool children for the development, education and upbringing of speech, to increase their potential, on democratic and humanistic principles to implement educational policy as a priority function of the state, which is aimed at the development and self-realization of the personality, satisfaction of its educational and spiritual and cultural needs on the basis of institutions of education, social sphere and health care, as well as being competitive on the labor market. ; Стаття присвячена аналізу актуальних проблем формування фахової компе-тентності майбутніх учителів-логопедів в процесі професійної підготовки. Професійна підготовка майбутніх учителів-логопедів розглядається як цілеспрямований керований процес, який забезпечує формування професійної компетентності та особистісно значущих якостей, необхідних для здійснення логопедичної діяльності. Завдяки кожному структурному елементу професійної підготовки майбутніх логопедів до професійно-педагогічної діяльності, важливе місце серед яких належить мотиваційно-цільовому, змістовому, операційному та результативно-оціночному компонентам відбувається забезпечення педагогічних умов для формування їх професійної компетентності. Акцентується, що актуальною проблемою сучасної вищої освіти фахівців у галузі організації професійної підготовки учителів-логопедів є необхідність переосмислення підходу до освітньої діяльності студентів, відмова від морально застарілої дидактичної моделі й переходу на позиції гуманістичної освітньої парадигми зі студентоцентрованим підходом. Це зумовлює необхідність створення педагогічних умов для отримання освіти, на основі кращих досягнень національної освіти та європейських традицій, формування в студентів особистісних якостей, загальнокультурних і професійних компетенцій відповідно до вимог напряму підготовки "Корекційна освіта" та спеціалізації "Логопедія: рання діагностика і корекція". Метою навчального процесу закладів вищої освіти в статті визначається підготовка кваліфікованих випускників, що: володіють новітніми технологіями, здатних здійснювати професійно абілітаційну, превентивну діяльність стосовно дітей раннього віку, надати диференційовану допомогу дітям дошкільного віку з розвитку, навчання і виховання мовлення, активізувати їх потенціал, на демократичних та гуманістичних засадах реалізовувати освітню політику як пріоритетну функцію держави, що спрямовується на розвиток та самореалізацію особистості, задоволення її освітніх і духовно-культурних потреб на базі установ освіти, соціальної сфери й охорони здоров'я, а також бути конкурентоспроможними на ринку праці.

Updating the content of preschool education in the conditions of democratization and spiritual revival of Ukrainian society actualizes the need to provide favorable conditions for social development and self-improvement of the individual, from preschool age. Socialization of the modern preschooler takes place in the conditions of dynamic social transformations, as a result of which the children have learned the social experience, which positively influences their social competences and the success of social interaction in the following age periods. Therefore, an important scientific problem in modern science has been the study of psychological and pedagogical factors that can ensure the development of a harmonious personality and the development of social competence of the individual during the preschool childhood. The results of the analysis of psychological and pedagogical researches allow to determine the directions of socialization of a child of preschool age a leading place, among which are: 1) ensuring the adaptation of the child to the social environment, the introduction of the child into the world of human relationships, the forming of openness to society in children; 2) to promote the dynamics and development of self-awareness, which will allow the child to change the self-image and attitude to himself in the process of life, forming a readiness for the perception of social information, education of social behavior skills; 3) forming of life position in the child, assistance in self-realization in society. First and foremost, it concerns the cultivation of a conscious attitude to oneself as a free self and to one's duties, which is determined by relationships with others, the desire to know people, to do good deeds. Key words: social competence, preschool childhood, socialization. ; Оновлення змісту дошкільної освіти в умовах демократизації та духовного відро­дження українського суспільства актуалізує необхідність забезпечення сприятливих умов для соціального розвитку та самовдосконалення особистості, починаючи з дошкільного віку. Результати аналізу психолого-педагогічних досліджень дозволяють визначити напря­ми соціалізації дитини дошкільного віку провідне місце, серед яких належить: 1) забез­печенню адаптації дитини до соціального середовища, введення дитини в світ людських взаємин, формування у дітей відкритості до суспільства; 2) сприянню динаміці і розвитку самоусвідомлення, що дозволить дитині змінювати уявлення про себе і ставлення до себе у процесі життєдіяльності, формування готовності до сприймання соціальної інформації, виховання навичок соціальної поведінки; 3) формуванню в дитини життєвої позиції, допомога у самореалізації в суспільстві. Передусім це стосується виховання усвідомленого ставлення до себе як вільної самостійної особистості та до своїх обов'язків, що визначається зв'язками з іншими людьми, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки. Ключові слова: соціальна компетентність, дошкільне дитинство, соціалізація.

Updating the content of preschool education in the conditions of democratization and spiritual revival of Ukrainian society actualizes the need to provide favorable conditions for social development and self-improvement of the individual, from preschool age. Socialization of the modern preschooler takes place in the conditions of dynamic social transformations, as a result of which the children have learned the social experience, which positively influences their social competences and the success of social interaction in the following age periods. Therefore, an important scientific problem in modern science has been the study of psychological and pedagogical factors that can ensure the development of a harmonious personality and the development of social competence of the individual during the preschool childhood.The results of the analysis of psychological and pedagogical researches allow to determine the directions of socialization of a child of preschool age a leading place, among which are: 1) ensuring the adaptation of the child to the social environment, the introduction of the child into the world of human relationships, the forming of openness to society in children; 2) to promote the dynamics and development of self-awareness, which will allow the child to change the self-image and attitude to himself in the process of life, forming a readiness for the perception of social information, education of social behavior skills; 3) forming of life position in the child, assistance in self-realization in society. First and foremost, it concerns the cultivation of a conscious attitude to oneself as a free self and to one's duties, which is determined by relationships with others, the desire to know people, to do good deeds. ; Оновлення змісту дошкільної освіти в умовах демократизації та духовного відро-дження українського суспільства актуалізує необхідність забезпечення сприятливих умов для соціального розвитку та самовдосконалення особистості, починаючи з дошкільного віку. Результати аналізу психолого-педагогічних досліджень дозволяють визначити напря¬ми соціалізації дитини дошкільного віку провідне місце, серед яких належить: 1) забез¬печенню адаптації дитини до соціального середовища, введення дитини в світ людських взаємин, формування у дітей відкритості до суспільства; 2) сприянню динаміці і розвитку самоусвідомлення, що дозволить дитині змінювати уявлення про себе і ставлення до себе у процесі життєдіяльності, формування готовності до сприймання соціальної інформації, виховання навичок соціальної поведінки; 3) формуванню в дитини життєвої позиції, допомога у самореалізації в суспільстві. Передусім це стосується виховання усвідомленого ставлення до себе як вільної самостійної особистості та до своїх обов'язків, що визначається зв'язками з іншими людьми, бажання пізнавати людей, робити добрі вчинки.