The article deals with the issue of separatism in the sub-Saharan world of Africa in the 1960's, on the example of two countries – the Democratic Republic of the Congo (more – Congo) and Nigeria. Emphasis is placed on the emergence of separatist movements that move into the format of quasi-state and the struggle of central governments for territorial unity. In the framework of the proposed article, the research methodology is mainly based on the method of comparative analysis. Each of the two countries considered has its own specific features, and at the same time, it has been possible to distinguish common features because of which a general characterization of centrifugal trends in Sub-Saharan Africa over a given period can be drawn. In particular, this concerns the new independent states that appeared on the political map of the Afri can continent in the early 1960's. It was found that more often separatist movements arose in provinces that had strong economic potential and reserves of natural resources. This, in turn, provided for the possibility of separate existence for a long period, even in the face of armed confrontation with the central government. A key element was also the presence or absence of an external factor, political and / or military, that directly determined events or had a decisive influence on them. This factor is especially characteristic in the context of bipolar confrontation between two geopolitical centres, led by the US and the USSR, which sought to strengthen their influence at every single geographical point in the world. The emergence of each independent sub-Saharan country, each new manifestation of separatism and military conflict, not only had an internal dimension, but also concerned a more global context of confrontation in the Cold War.
The article deals with the issue of separatism in the sub-Saharan world of Africa in the 1960's, on the example of two countries – the Democratic Republic of the Congo (more – Congo) and Nigeria. Emphasis is placed on the emergence of separatist movements that move into the format of quasi-state and the struggle of central governments for territorial unity.In the framework of the proposed article, the research methodology is mainly based on the method of comparative analysis. Each of the two countries considered has its own specific features, and at the same time, it has been possible to distinguish common features because of which a general characterization of centrifugal trends in Sub-Saharan Africa over a given period can be drawn. In particular, this concerns the new independent states that appeared on the political map of the Afri can continent in the early 1960's.It was found that more often separatist movements arose in provinces that had strong economic potential and reserves of natural resources. This, in turn, provided for the possibility of separate existence for a long period, even in the face of armed confrontation with the central government. A key element was also the presence or absence of an external factor, political and / or military, that directly determined events or had a decisive influence on them. This factor is especially characteristic in the context of bipolar confrontation between two geopolitical centres, led by the US and the USSR, which sought to strengthen their influence at every single geographical point in the world. The emergence of each independent sub-Saharan country, each new manifestation of separatism and military conflict, not only had an internal dimension, but also concerned a more global context of confrontation in the Cold War. ; Статья посвящена вопросу распространения сепаратизма в субсахарском регионе Африки 1960-х гг. на примере двух стран – Демократической Республики Конго (далее – Конго) и Нигерии. Акцентировано внимание на причинах появления сепаратистских движений, их перерастании в формат квазигосударственных образований и борьбе центральных правительств за территориальную целостность. В рамках предлагаемой статьи методология исследования преимущественно основана на методе сравнительного анализа. Каждая из стран, принятых к рассмотрению, имеет свою специфику, одновременно удалось выделить общие черты, на основе которых можно провести общую характеристику центробежных тенденций в странах Субсахарской Африки в указанный период. В частности, это касается новых независимых государств, появившихся на политической карте африканского континента в начале 1960-х гг. Установлено, что чаще сепаратистские движения возникали в провинциях, которые имели мощный экономический потенциал и запасы природных ресурсов. Это, в свою очередь, обеспечивало возможность отдельного существования длительный срок, даже в условиях вооруженного противостояния с центральным правительством. Ключевым элементом становилось также наличие или отсутствие внешнего фактора, политического и/или военного, непосредственно определяющего события или осуществляющего решающее влияние на них. Особенно характерен данный фактор в контексте биполярного противостояния между двумя геополитическими центрами, возглавляемыми США и СССР, стремящихся укрепить свое влияние в каждой отдельно взятой географической точке мира. Появление каждой независимой субсахарской страны, каждое новое проявление сепаратизма и военный конфликт имели не только внутреннее измерение, но касались более глобального контекста противостояния в условиях холодной войны. ; Стаття присвячена питанню поширення сепаратизму в субсахарському регіоні Африки 1960-х рр. на прикладі двох країн – Демократичної Республіки Конго (далі – Конго) та Нігерії. Акцентовано увагу на причинах появи сепаратистських рухів, їх переростання у формат квазідержавних утворень та боротьбу центральних урядів за територіальну єдність.У рамках запропонованої статті методологія дослідження заснована на методі порівняльного аналізу. Кожна з двох країн, взятих до розгляду, має свою специфіку, водночас, вдалося виділити спільні риси, на основі яких можна провести загальну характеристику відцентрових тенденцій у країнах Субсахарської Африки в означений період. Зокрема, це стосується нових незалежних держав, що постали на політичній карті африканського континенту на початку 1960-х рр.Встановлено, що частіше сепаратистські рухи виникали у провінціях, які мали потужний економічний потенціал та запаси природних ресурсів. Це, в свою чергу, забезпечувало можливість окремого існування тривалий термін, навіть в умовах збройного протистояння з центральним урядом. Ключовим елементом ставала також наявність або відсутність зовнішнього чинника, політичного та/або військового, який безпосередньо визначав події або ж здійснював вирішальний вплив на них. Особливо характерний цей фактор у контексті біполярного протистояння між двома геополітичними центрами, очолюваними США та СРСР, що прагнули зміцнити свій вплив у кожній окремо взятій географічній точці світу. Поява кожної незалежної субсахарської країни, кожен новий прояв сепаратизму і воєнний конфлікт, мали не лише внутрішній вимір, але стосувалися більш глобального контексту протистояння в умовах холодної війни.
The article deals with the issue of separatism in the sub-Saharan world of Africa in the 1960's, on the example of two countries – the Democratic Republic of the Congo (more – Congo) and Nigeria. Emphasis is placed on the emergence of separatist movements that move into the format of quasi-state and the struggle of central governments for territorial unity.In the framework of the proposed article, the research methodology is mainly based on the method of comparative analysis. Each of the two countries considered has its own specific features, and at the same time, it has been possible to distinguish common features because of which a general characterization of centrifugal trends in Sub-Saharan Africa over a given period can be drawn. In particular, this concerns the new independent states that appeared on the political map of the Afri can continent in the early 1960's.It was found that more often separatist movements arose in provinces that had strong economic potential and reserves of natural resources. This, in turn, provided for the possibility of separate existence for a long period, even in the face of armed confrontation with the central government. A key element was also the presence or absence of an external factor, political and / or military, that directly determined events or had a decisive influence on them. This factor is especially characteristic in the context of bipolar confrontation between two geopolitical centres, led by the US and the USSR, which sought to strengthen their influence at every single geographical point in the world. The emergence of each independent sub-Saharan country, each new manifestation of separatism and military conflict, not only had an internal dimension, but also concerned a more global context of confrontation in the Cold War. ; Статья посвящена вопросу распространения сепаратизма в субсахарском регионе Африки 1960-х гг. на примере двух стран – Демократической Республики Конго (далее – Конго) и Нигерии. Акцентировано внимание на причинах появления сепаратистских движений, их перерастании в формат квазигосударственных образований и борьбе центральных правительств за территориальную целостность. В рамках предлагаемой статьи методология исследования преимущественно основана на методе сравнительного анализа. Каждая из стран, принятых к рассмотрению, имеет свою специфику, одновременно удалось выделить общие черты, на основе которых можно провести общую характеристику центробежных тенденций в странах Субсахарской Африки в указанный период. В частности, это касается новых независимых государств, появившихся на политической карте африканского континента в начале 1960-х гг. Установлено, что чаще сепаратистские движения возникали в провинциях, которые имели мощный экономический потенциал и запасы природных ресурсов. Это, в свою очередь, обеспечивало возможность отдельного существования длительный срок, даже в условиях вооруженного противостояния с центральным правительством. Ключевым элементом становилось также наличие или отсутствие внешнего фактора, политического и/или военного, непосредственно определяющего события или осуществляющего решающее влияние на них. Особенно характерен данный фактор в контексте биполярного противостояния между двумя геополитическими центрами, возглавляемыми США и СССР, стремящихся укрепить свое влияние в каждой отдельно взятой географической точке мира. Появление каждой независимой субсахарской страны, каждое новое проявление сепаратизма и военный конфликт имели не только внутреннее измерение, но касались более глобального контекста противостояния в условиях холодной войны. ; Стаття присвячена питанню поширення сепаратизму в субсахарському регіоні Африки 1960-х рр. на прикладі двох країн – Демократичної Республіки Конго (далі – Конго) та Нігерії. Акцентовано увагу на причинах появи сепаратистських рухів, їх переростання у формат квазідержавних утворень та боротьбу центральних урядів за територіальну єдність.У рамках запропонованої статті методологія дослідження заснована на методі порівняльного аналізу. Кожна з двох країн, взятих до розгляду, має свою специфіку, водночас, вдалося виділити спільні риси, на основі яких можна провести загальну характеристику відцентрових тенденцій у країнах Субсахарської Африки в означений період. Зокрема, це стосується нових незалежних держав, що постали на політичній карті африканського континенту на початку 1960-х рр.Встановлено, що частіше сепаратистські рухи виникали у провінціях, які мали потужний економічний потенціал та запаси природних ресурсів. Це, в свою чергу, забезпечувало можливість окремого існування тривалий термін, навіть в умовах збройного протистояння з центральним урядом. Ключовим елементом ставала також наявність або відсутність зовнішнього чинника, політичного та/або військового, який безпосередньо визначав події або ж здійснював вирішальний вплив на них. Особливо характерний цей фактор у контексті біполярного протистояння між двома геополітичними центрами, очолюваними США та СРСР, що прагнули зміцнити свій вплив у кожній окремо взятій географічній точці світу. Поява кожної незалежної субсахарської країни, кожен новий прояв сепаратизму і воєнний конфлікт, мали не лише внутрішній вимір, але стосувалися більш глобального контексту протистояння в умовах холодної війни.
