Suchergebnisse

The paper reviews some reasons for criminal prosecution of Professor Volodymyr M. Buzhynskyi, the Head of the Strength of Materials Department of the Lviv Polytechnic, a Pole, by Soviet security bodies. Alongside with an analysis of his investigatory records, there are some unknown and little-known facts of Professor Volodymyr M. Buzhynskyi's life given. The biographical data are obtained from records of interrogation as well as written testimony by his wife Iryna Stanislavivna, which she attached to an application addressed to the Prosecutor of the Lviv Region in April 1945, where she tried to prove innocence of her husband. Her attempts coincided with intentions of the Soviet government to enrich the socialist Poland with competent researchers. The author describes Professor Buzhynskyi's involvement in the operation of the Higher Professional Courses during the German occupation of Lviv, from June 1941 to July 1944. An analysis is given of all the records of Professor's interrogation, where he attempted to explain his cooperation with the Germans as a step towards the rescue of Polish youth, former polytechnic students, from driving them away for work to Germany. It is shown that Professor Buzhynskyi had authority with the teaching staff of Polish ethnicity and tried to champion national interests of Poland in his conduct. An example is given of his caring for the future operation of his Department in the territory of Poland and his personal attempt to provide Polish higher educational institutions with study and scientific materials. By the example of Professor Buzhynskyi's behavior, the actual state of relationship between the new power and the old Polish professorate is illustrated. ; Статья продолжает серию публикаций об ученых Львовской политехники, репрессированных советской властью по надуманным обвинениям в 1944-1945 годах. Рассмотрен ход следственного дела № 1271 (архивный номер П-2284) Бужинского Владимира Марьяновича, доктора технических наук, заведующего кафедрой сопротивления материалов и гидромеханики Львовского политехнического института. Наряду с анализом документов следственного дела приведены малоизвестные и неизвестные факты из жизни профессора, его отношение к работе в высшем учебном заведении и мотивы, которыми он руководствовался, работая в вузе во время немецкой оккупации. Показано, что отмена обвинений в отношении ученого связана не столько с доказательством его невиновности, сколько с изменением политики советской власти в отношении поляков, которых она заставила покидать Львов в связи с программой репатриации на основании "Соглашения о взаимном обмене населением в пограничных районах" 1944 года. ; Стаття продовжує серію публікацій про вчених Львівської політехніки, репресованих радянською владою за надуманими звинуваченнями в 1944-1945 роках. Розглянуто перебіг слідчої справи № 1271 (архівний номер П-2284) Бужинського Володимира Мар'яновича, доктора технічних наук, завідувача кафедри опору матеріалів та гідромеханіки Львівського політехнічного інституту. Поряд з аналізом документів слідчої справи наведені маловідомі й невідомі факти з життя професора, його ставлення до роботи у вищому навчальному закладі та мотиви, якими він керувався, працюючи у виші за німецької окупації. Показано, що скасування звинувачень щодо вченого пов'язано не стільки з доведенням його невинуватості, скільки зі зміною політики радянської влади щодо поляків, яких вона примусила покидати Львів за програмою репатріації на підставі "Угоди про взаємний обмін населенням у прикордонних районах" 1944 року.

This year is marked with a centenary of governance of Hetman Pavlo Skoropadskyi, one of the most charismatic leaders of the Ukrainian state over the period of national liberation struggle of the Ukrainian nation in the 20th century (29.04 - 14.12.1918). The formation of the Armed Forces of the Ukrainian state is considered probably the greatest achievement of the Hetman as he managed to involve in the above process some experts who were highly qualified and willing to serve Ukraine though it was not easy, given the fact that most Ukrainian public figures preferred to cooperate with Bolsheviks rather than the 'reactionary pro-Russian' government.The article reviews the formation process of military forces of the Ukrainian state during the above period. It is shown that over a short governance period Hetman and his public officers managed to create an efficient army numbering about 65 thousand people. The presentation logic covers the army formation by branches of troops, which enabled the author to outline an army structure. It is pointed out that P. Skoropadskyi's idea was to use Ukrainian Cossacks as an important mobilization factor for a future national army. In October 1918 he issued a Universal on revival of the Ukrainian Cossacks in eight provinces of Ukraine, under which the above institution was to be in charge of physical and moral education of youth, life arrangement of military community as well as cultural and educational activities in the army.Rights and obligations of military personnel, the term of service and potentiality of engaging the military in social life were regulated by the following laws issued during the Hetmanate period: "On General Military Service Duty" and "On Political and Legal Situation of Military Servicemen".It is also established what training background was created over the period under review to support and develop the Ukrainian Armed Forces. ; В статье проанализирован процесс формирования военных сил Украинского Государства Гетмана Скоропадского (29.04 - 14.12.1918). Показано, что за короткий период правления Гетману и его должностным лицам удалось создать действенную армию численностью около 65 тыс. человек. Логика изложения связана с формированием армии по родам войск, что позволило очертить армейскую структуру. Отдельно выяснено, какая законодательная и учебная основа была создана в этот период для поддержки и развития украинских Вооруженных сил. ; У статті проаналізовано процес формування військових сил Української Держави Гетьмана Скоропадського (29.04 - 14.12.1918). Показано, що за короткий період правління Гетьману та його урядовцям удалося створити дієву армію чисельністю близько 65 тис. осіб. Логіка викладу пов'язана з формуванням армії за родами військ, що дало змогу окреслити армійську структуру. Окремо з'ясовано, яке законодавче та навчальне підґрунтя було створено в цей період для підтримки та розвитку українських Збройних сил.

The paper reviews some reasons for criminal prosecution of Professor Volodymyr M. Buzhynskyi, the Head of the Strength of Materials Department of the Lviv Polytechnic, a Pole, by Soviet security bodies. Alongside with an analysis of his investigatory records, there are some unknown and little-known facts of Professor Volodymyr M. Buzhynskyi's life given. The biographical data are obtained from records of interrogation as well as written testimony by his wife Iryna Stanislavivna, which she attached to an application addressed to the Prosecutor of the Lviv Region in April 1945, where she tried to prove innocence of her husband. Her attempts coincided with intentions of the Soviet government to enrich the socialist Poland with competent researchers. The author describes Professor Buzhynskyi's involvement in the operation of the Higher Professional Courses during the German occupation of Lviv, from June 1941 to July 1944. An analysis is given of all the records of Professor's interrogation, where he attempted to explain his cooperation with the Germans as a step towards the rescue of Polish youth, former polytechnic students, from driving them away for work to Germany. It is shown that Professor Buzhynskyi had authority with the teaching staff of Polish ethnicity and tried to champion national interests of Poland in his conduct. An example is given of his caring for the future operation of his Department in the territory of Poland and his personal attempt to provide Polish higher educational institutions with study and scientific materials. By the example of Professor Buzhynskyi's behavior, the actual state of relationship between the new power and the old Polish professorate is illustrated. ; Статья продолжает серию публикаций об ученых Львовской политехники, репрессированных советской властью по надуманным обвинениям в 1944-1945 годах. Рассмотрен ход следственного дела № 1271 (архивный номер П-2284) Бужинского Владимира Марьяновича, доктора технических наук, заведующего кафедрой сопротивления материалов и гидромеханики Львовского политехнического института. Наряду с анализом документов следственного дела приведены малоизвестные и неизвестные факты из жизни профессора, его отношение к работе в высшем учебном заведении и мотивы, которыми он руководствовался, работая в вузе во время немецкой оккупации. Показано, что отмена обвинений в отношении ученого связана не столько с доказательством его невиновности, сколько с изменением политики советской власти в отношении поляков, которых она заставила покидать Львов в связи с программой репатриации на основании "Соглашения о взаимном обмене населением в пограничных районах" 1944 года. ; Стаття продовжує серію публікацій про вчених Львівської політехніки, репресованих радянською владою за надуманими звинуваченнями в 1944-1945 роках. Розглянуто перебіг слідчої справи № 1271 (архівний номер П-2284) Бужинського Володимира Мар'яновича, доктора технічних наук, завідувача кафедри опору матеріалів та гідромеханіки Львівського політехнічного інституту. Поряд з аналізом документів слідчої справи наведені маловідомі й невідомі факти з життя професора, його ставлення до роботи у вищому навчальному закладі та мотиви, якими він керувався, працюючи у виші за німецької окупації. Показано, що скасування звинувачень щодо вченого пов'язано не стільки з доведенням його невинуватості, скільки зі зміною політики радянської влади щодо поляків, яких вона примусила покидати Львів за програмою репатріації на підставі "Угоди про взаємний обмін населенням у прикордонних районах" 1944 року.

The author traces some forms of underground anti-Soviet activities of students of the Lviv Polytechnic Institute, currently the National University 'Lviv Politekhnika'. The rest of Lviv higher education establishments were also engaged in such activities. The research is based on scientific studies, recollections, archive materials and records of the Ukrainian Rebel Army, which cover the period of 1944-1953. The paper is timed to the bicentenary of the Lviv Politekhnika foundation and aims to demonstrate fortitude of Ukrainian spirit of young people who sought after their independent Ukrainian state.A list of Politekhnika students is given, who displayed their bravery in individual anti-Soviet actions, as well as some underground independent student organizations and representatives of the national underground which considered youth development its priority since 1948 are indicated. Anti-Soviet activities of the student milieu included the making of politically focused leaflets and their distribution among city-folk and at higher education establishments. Despite a small time of underground activities because of frequent arrests, Lviv students continued their work up to 1953. All detected members of clandestine organizations were sentenced by the Military Tribunal of the Ministry for State Security to the terms of 10 - 25 years in correctional labor camps of the GULAG. Some of the released returned to their native land and managed to get across their viewpoint and motivation of their actions over the above period to new generations. ; В статье проанализированы научные исследования и фактические материалы по вопросам подпольной антисоветской борьбы студентов Национального университета "Львовская политехника" в период 1944-1953 гг. Перечислены фамилии конкретных студентов вуза, репрессированных советскими органами НКВД за антисоветскую деятельность во время учебы. Проанализирована деятельность подпольных студенческих групп, участниками которых были студенты Львовского политехнического института, арестованные НКВД и осужденные к разным строкам (10-25 лет) отбывания наказания в исправительно-трудовых колониях ГУЛАГа. ; У статті проаналізовано останні наукові дослідження та фактичні матеріали з питань підпільної антирадянської боротьби студентів Національного університету "Львівська політехніка" в 1944-1953 рр. Наведено перелік студентів, які були репресовані радянськими органами НКВС за антирадянські виступи під час навчання у ВНЗ. Розглянуто антирадянську діяльність підпільних студентських груп, учасниками яких були студенти Львівського політехнічного інституту, заарештовані НКВС і засуджені на різні терміни (10-25 років) у виправно-трудових колоніях ГУЛАГу.

The author reviews some archival documents and materials of Pavlo P. Skoropadskyi, Hetman of the Ukrainian state, his personal memoirs and executive decisions on foreign policy issues over a period of April-December 1918. Pavlo Skoropadskyi's stand as to building the state and his commitment to the pro-Russian vector are demonstrated. Some examples of practical steps taken by Pavlo Skoropadskyi's government to gain understanding with the Entente countries after Germany and Austria-Hungary lost the war are given. Based on its organizational structure, the type of the Hetman state is defined. An example of rapport with new temporary state formations on the Don and Kuban Rivers is given. The paper describes radical and prompt actions of the Hetman government, taken to draw the Crimea under the dominion of Ukraine. The fallacy of the pro-Russian line of policy of Hetman P. Skoropadskyi in the context of the German and Austro-Hungarian occupation is pointed out. The ambiguous course of Ukraine is exemplified by the formation of its Armed Forces, Cabinet of Ministers and delaying in the implementation of the agrarian reform. The attitude of Pavlo Skoropadskyi to the Ukrainians and the Galicians is demonstrated through specific references to his statements. The paper shows some practical steps in opening embassy missions and consular agencies in European countries, which point to the efforts of the Cabinet of Ministers to win international recognition and authority for the Ukrainian state. A situational geopolitical change of the diplomatic relations is demonstrated by the example of Romania. The main causes of the anti-Hetman uprising are defined as the lack of a negotiation process with representatives of socialist and democratic forces of Ukraine, incapability to enlist the support of rural masses and inferior moods in respect of Russia. ; В статье проанализированы архивные документы, а также личные письменные воспоминания Гетмана Украинского Государства Павла Петровича Скоропадского за апрель-декабрь1918 г. Показаны практические попытки Гетмана вывести государство из-под российско-большевистской агрессии. Приведены примеры дипломатических отношений с европейскими государствами, а также взаимоотношения с новыми государственными формированиями на территории бывшей Российской империи. Очерчены отношения с Румынией и другими европейскими государствами. Сделаны выводы и указаны основные просчеты Гетьмана. ; У статті проаналізовані архівні документи та особисті письмові спогади Гетьмана Української Держави Павла Петровича Скоропадського за квітень-грудень 1918 р., що стосуються питань зовнішньої політики. Показано практичні спроби Гетьмана вивести державу з-під удару російсько-більшовицької агресії, наведено приклади налагодження дипломатичних відносин з європейськими країнами, а також стосунків з окупаційною адміністрацією Німеччини та Австро-Угорщини. Наведено приклади ставлення П. Скоропадського до галичан, а також до нових державних формувань на території колишньої Російської імперії. Окреслено налагодження відносин із Румунією та іншими європейськими країнами. Зроблені висновки щодо основних прорахунків Гетьмана.

The author reviews some archival documents and materials of Pavlo P. Skoropadskyi, Hetman of the Ukrainian state, his personal memoirs and executive decisions on foreign policy issues over a period of April-December 1918. Pavlo Skoropadskyi's stand as to building the state and his commitment to the pro-Russian vector are demonstrated. Some examples of practical steps taken by Pavlo Skoropadskyi's government to gain understanding with the Entente countries after Germany and Austria-Hungary lost the war are given. Based on its organizational structure, the type of the Hetman state is defined. An example of rapport with new temporary state formations on the Don and Kuban Rivers is given. The paper describes radical and prompt actions of the Hetman government, taken to draw the Crimea under the dominion of Ukraine. The fallacy of the pro-Russian line of policy of Hetman P. Skoropadskyi in the context of the German and Austro-Hungarian occupation is pointed out. The ambiguous course of Ukraine is exemplified by the formation of its Armed Forces, Cabinet of Ministers and delaying in the implementation of the agrarian reform. The attitude of Pavlo Skoropadskyi to the Ukrainians and the Galicians is demonstrated through specific references to his statements. The paper shows some practical steps in opening embassy missions and consular agencies in European countries, which point to the efforts of the Cabinet of Ministers to win international recognition and authority for the Ukrainian state. A situational geopolitical change of the diplomatic relations is demonstrated by the example of Romania. The main causes of the anti-Hetman uprising are defined as the lack of a negotiation process with representatives of socialist and democratic forces of Ukraine, incapability to enlist the support of rural masses and inferior moods in respect of Russia. ; В статье проанализированы архивные документы, а также личные письменные воспоминания Гетмана Украинского Государства Павла Петровича Скоропадского за апрель-декабрь1918 г. Показаны практические попытки Гетмана вывести государство из-под российско-большевистской агрессии. Приведены примеры дипломатических отношений с европейскими государствами, а также взаимоотношения с новыми государственными формированиями на территории бывшей Российской империи. Очерчены отношения с Румынией и другими европейскими государствами. Сделаны выводы и указаны основные просчеты Гетьмана. ; У статті проаналізовані архівні документи та особисті письмові спогади Гетьмана Української Держави Павла Петровича Скоропадського за квітень-грудень 1918 р., що стосуються питань зовнішньої політики. Показано практичні спроби Гетьмана вивести державу з-під удару російсько-більшовицької агресії, наведено приклади налагодження дипломатичних відносин з європейськими країнами, а також стосунків з окупаційною адміністрацією Німеччини та Австро-Угорщини. Наведено приклади ставлення П. Скоропадського до галичан, а також до нових державних формувань на території колишньої Російської імперії. Окреслено налагодження відносин із Румунією та іншими європейськими країнами. Зроблені висновки щодо основних прорахунків Гетьмана.

The paper reviews for the first time criminal (investigation) case No.1339 inrespect of Stanislav S. Frize, Professor, Doctor of Engineering and the Head of the General Electrical Engineering Department of the Lviv Polytechnic (currently the National University 'Lviv Politekhnika'). From January to August 1945 the researcher was kept in special camp No. 0310 of the People's State Security Commissariat in the town of Krasnodon of the Voroshilovgrad Region. He was put there without any trial and relevant proofs of his guilt towards Soviet law. Frise was accused of teaching electrical engineering and physics at courses for electricians in 1942-1944 under constraint of the German occupation authorities. People's State Security Commissariat bodies regarded the fact as cooperation with the Germans and betrayal of the Motherland, which fell under definitions of Article 54-1a of the Criminal Code of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. They disregarded complete political apathy of the Professor, his straightforwardness and outspokenness in expressing his views of the events. Having refused to sign an appeal to Stalin, Frize laid himself open to suspicions of anti-Soviet agitation. His lack of knowledge of the Ukrainian and Russian languages and teaching in Polish was considered as sabotage of Soviet power efforts aimed at restoration of education at higher schools. Only testimonies of the Department staff in July 1945 and vigorous activity of his wife Anna Y. Krypiakevych convinced the Soviet punitive system of Stanislav Frize's innocence. ; Статья посвящена анализу следственного дела № 1339 (архивный номер П-2197) львовского ученого с мировым именем, доктора технических наук, профессора, заведующего кафедрой электротехники Львовского политехнического института Станислава Станиславовича Фризе (1885-1964). По протоколам допросов прослеживается ход следственных действий относительно известного ученого, показана активность его близкого окружения (жены, коллег), направленные на отмену обвинения и освобождение из-под стражи, что, по мнению автора статьи, достаточно обосновывает идею о гуманистических ценностях и взаимопомощи украинско-польской интеллигенции в условиях советских репрессий в конце Второй мировой войны. ; Стаття присвячена аналізу слідчої справи № 1339 (архівний номер П-2197) львівського вченого зі світовим ім'ям, доктора технічних наук, професора, завідувача кафедри електротехніки Львівського політехнічного інституту Станіслава Станіславовича Фризе (1885-1964). За протоколами допитів простежено перебіг слідчих дій щодо відомого науковця, показано активність його близького оточення (дружини, колег), спрямовану на скасування звинувачення та звільнення з-під варти, що, на думку автора статті, достатньо обґрунтовує ідею про гуманістичні цінності та взаємодопомогу українсько-польської інтелігенції в умовах радянських репресій наприкінці Другої світової війни.

The paper reviews for the first time criminal (investigation) case No.1339 inrespect of Stanislav S. Frize, Professor, Doctor of Engineering and the Head of the General Electrical Engineering Department of the Lviv Polytechnic (currently the National University 'Lviv Politekhnika'). From January to August 1945 the researcher was kept in special camp No. 0310 of the People's State Security Commissariat in the town of Krasnodon of the Voroshilovgrad Region. He was put there without any trial and relevant proofs of his guilt towards Soviet law. Frise was accused of teaching electrical engineering and physics at courses for electricians in 1942-1944 under constraint of the German occupation authorities. People's State Security Commissariat bodies regarded the fact as cooperation with the Germans and betrayal of the Motherland, which fell under definitions of Article 54-1a of the Criminal Code of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. They disregarded complete political apathy of the Professor, his straightforwardness and outspokenness in expressing his views of the events. Having refused to sign an appeal to Stalin, Frize laid himself open to suspicions of anti-Soviet agitation. His lack of knowledge of the Ukrainian and Russian languages and teaching in Polish was considered as sabotage of Soviet power efforts aimed at restoration of education at higher schools. Only testimonies of the Department staff in July 1945 and vigorous activity of his wife Anna Y. Krypiakevych convinced the Soviet punitive system of Stanislav Frize's innocence. ; Статья посвящена анализу следственного дела № 1339 (архивный номер П-2197) львовского ученого с мировым именем, доктора технических наук, профессора, заведующего кафедрой электротехники Львовского политехнического института Станислава Станиславовича Фризе (1885-1964). По протоколам допросов прослеживается ход следственных действий относительно известного ученого, показана активность его близкого окружения (жены, коллег), направленные на отмену обвинения и освобождение из-под стражи, что, по мнению автора статьи, достаточно обосновывает идею о гуманистических ценностях и взаимопомощи украинско-польской интеллигенции в условиях советских репрессий в конце Второй мировой войны. ; Стаття присвячена аналізу слідчої справи № 1339 (архівний номер П-2197) львівського вченого зі світовим ім'ям, доктора технічних наук, професора, завідувача кафедри електротехніки Львівського політехнічного інституту Станіслава Станіславовича Фризе (1885-1964). За протоколами допитів простежено перебіг слідчих дій щодо відомого науковця, показано активність його близького оточення (дружини, колег), спрямовану на скасування звинувачення та звільнення з-під варти, що, на думку автора статті, достатньо обґрунтовує ідею про гуманістичні цінності та взаємодопомогу українсько-польської інтелігенції в умовах радянських репресій наприкінці Другої світової війни.

The paper looks into the processes and conditions which led to the change of the geopolitical vector of Ukraine in the second decade of the 21st century. Applicable legal documents on national security and defense, adopted by the Ukrainian authorities in 2015-2016, are analyzed, namely the National Security Strategy, the Military Doctrine, the Strategic Defense Bulletin and the White Book of Ukraine -2015. It is pointed out that, as opposed to the previous documents, the above instruments identify the Russian military-political aggression among the current justifiable threats to and dangers for national security of Ukraine and suggest some steps to develop a new national security system with the maximal level of compatibility of the Armed Forces of Ukraine with NATO countries through introducing standards of the North Atlantic Alliance and achievement of the long-term objective of joining the Common European security system. The author indicates some strategic miscalculations due to the fact that Ukraine is no part of the European anti-ballistic missile system as well as the regional security structure. It is emphasized that Russia strives to turn Ukraine into the field of its interests. There is a list of challenges, threats and dangers given, which substantively influence the national security situation of our country, some recommendations on their elimination provided. According to the author, it is necessary to:- continue concluding bilateral and multilateral military-political as well as security agreements with the neighboring countries, the world leading states, especially in the field of restoration of maritime forces, joining the global anti-ballistic missile and air defense systems. Recent world history shows that regional systems were sufficiently effective military-political blocs. Using international experience, Ukraine may propose developing a regional Balto-Black Sea security system in partnership with Poland, Lithuania, Latvia, Estonia, Romania, Turkey, Georgia, Azerbaijan, the USA and Great Britain;- actively pursue the political and diplomatic work aimed at strengthening anti-Russian, pro-European and global counteraction to the RF policy of aggression;- boost the development (purchase) of new precision weapons (short-range missiles up to 500 km and intermediate-range missiles up to 5000 km). The above breaks no current international agreements. The country still has a scientific and technical potential required for the purpose. The efficiency of such weapons is rather high and will stop any aggressor as well as serve a deterrence function. ; В статье прослеживаются процессы и условия, приведшие к изменению геополитического вектора Украины во втором десятилетии XXI века. Проведен анализ действующих нормативно-правовых документов по вопросам национальной безопасности и обороны, принятых украинскими властями в 2015-2016 гг. Указано на стратегические просчеты из-за отсутствия Украины в европейской системе противоракетной обороны, а также в системе региональной безопасности. Акцентировано внимание на стремлении России вернуть Украину в поле своих интересов. Приведен перечень вызовов, угроз и опасностей, которые реально влияют на состояние национальной безопасности нашей страны. ; У статті простежено процеси та умови, що призвели до зміни геополітичного вектора України у другому десятиріччі XXI століття. Проведено аналіз діючих нормативно-правових документів з питань національної безпеки і оборони, які прийняті українською владою у 2015-2016 рр. Вказано на стратегічні прорахунки через відсутність України в європейській системі протиракетної оборони, а також у системі регіональної безпеки. Акцентовано на намаганні Росії повернути Україну в поле своїх інтересів. Наведено перелік викликів, загроз та небезпек, які реально впливають на стан національної безпеки нашої країни.

The paper covers potential military and political consequences of the Russian-Ukrainian War of 2014-2015. The main causes of the outbreak of this military conflict are reviewed from March 2014. The strength and reliability of the factors produced in respect of the involvement of regular military units of the Russian Federation Armed Forces in the hostilities in the territory of Ukraine are ensured by references to Russian and foreign sources. Short-term conclusions are drawn for both belligerent parties and practical guidelines offered for improvement of the national security system of the independent Ukraine. For illustration purposes there are some historical examples of Ukrainian-Russian wars in the past given. The paper briefly reviews some federal legislative documents which stipulate the use of the Russian Armed Forces in an alien territory and points out that it is only one person - the RF Chief of Defense, the President of Russia - who makes decision on their deployment overseas. The author brings to notice the development of a new type of wars, so-called 'hybrid wars', by the General Staff of the Armed Forces of the Russian Federation, which involve no declaration of war and assign the main part to information and psychological operations. ; В статье проанализированы основные причины возникновения российско-украинского военного конфликта с марта2014 г. по настоящее время. Для убедительности и достоверности приведенных фактов об участии российских воинских частей в военных действиях на территории Украины сделаны посылания на российские и зарубежные источники. Сделаны выводы для обеих из воюющих сторон на ближайшую перспективу. Выработаны практические рекомендации по усилению системы национальной безопасности независимой Украины. ; У статті проаналізовані причини виникнення російсько-українського воєнного конфлікту з березня 2014 р. до сьогодні. Для достовірності викладених фактів наведений перелік військових частин, які брали активну участь у воєнних діях на території України, із посиланням на російські та зарубіжні джерела. Зроблені висновки щодо можливих військово-політичних наслідків для двох воюючих сторін у близькій перспективі. Надані практичні пропозиції щодо посилення системи національної безпеки незалежної України.

The paper reviews the current foreign policy of the Russian Federation. Some facts of the reduced geopolitical presence of Russia in the world are presented. Scientific viewpoints of Russian researchers of Eurasian and Neo-Eurasian issues, their commitment to the idea of exceptionality of the Russians are demonstrated. Two alternative forecasts by Western researchers of further geopolitical situation and development of Russia are given. It is pointed out that the RF pursues an aggressive foreign policy underpinned by economic, political and military pressures both in Europe and the post-Soviet space. The author compares statistical economic indicators of the USA, the EU and China with those of the present-day Russia, which are convincingly indicative of the losing Russian position in the struggle for global leadership. It is concluded that the RF has neo-imperialist ambitions as to the former Soviet Republics; has lost its international authority as a guarantor of security; makes an aggressive use of natural power resources for exerting pressure on EU countries; is incapable of implementing effective reforms in its economy, society and armed forces; has lost strategic relations with the USA, NATO and EU; has a backward and authoritarian political system, which generally threatens both the world and Russia itself. ; На основании анализа мировых событий после "холодной воны", а также геополитических изменений на постсоветском пространстве сформулированы основные направления внешней политики Российской Федерации. Акцентировано внимание на взаимоотношениях с Европейским Союзом, США и Китаем. Сопоставлены их экономические показатели в динамике. ; На основі аналізу світових подій після завершення "холодної війни", а також геополітичних змін на пострадянському просторі сформульовано основні вектори зовнішньої політики Російської Федерації. Особливу увагу приділено відносинам Росії з Європейським Союзом, США та Китаєм. Зіставлені їхні економічні показники в динаміці.

The paper deals with the geopolitical choice of the Republic of Poland during the post-Soviet period. The main attention is focused on the national military policy over 1991-2011. The structure and powers of security and defense governmental departments - the President, Popular Assemblies (the Sejm and Senate) - are examined. The results of electoral preferences at Parliamentary and Presidential elections are chronologically presented. The first defence doctrine of Poland of 1993 and its revolutionary nature as well as the defence doctrine of 1993 are described. The implementation process of the national interest protection through the instrument of foreign policy is shown, specifically through the European integration and accession to the NATO military and political bloc. Interrelations with the European neighboring countries and a strategic partner - the USA within the military cooperation and economics are analyzed. The 'cold' international relations with the Russian Federation are pointed out.The Security Strategy and the basics of the Polish strategic defence of 2000 after accession of the country to the North Atlantic Alliance are examined and the main priorities in the then military policy are identified. The new National Security Strategy of 2003, adopted after the al-Qaeda terrorist acts against the USA in 2001, is looked into. The role and position of the Republic of Poland in the NATO, its willingness to establish a joint European security system as a complementary element of the global system are indicated. The economic and political benefits of the NATO and EU memberships are emphasized.The Armed Forces of the Republic of Poland and their services are described. Economic steps of the Polish government over the recent 20 years, aimed at stabilization of its development and sustainable social policy, are analyzed. The main geopolitical conception of Poland is reviewed, which implies an active foreign policy in the East. ; Статья посвящена геополитическому выбору Республики Польша в постсоветский период. Проанализированы полномочия Президента и высшего законодательного органа (сейма и сената) по вопросам безопасности и обороны. Рассмотрены избирательные симпатии во время парламентских и президентских выборов за последние 20 лет. Дана характеристика оборонной доктрине, Стратегии безопасности и обороны. Описан состав и вооружение всех видов Вооруженных сил. Рассмотрены отношения с государствами-соседями, ЕС, США, Россией. Исследованы основные направления восточной политики Республики Польша. ; Стаття присвячена геополітичному вибору Республіки Польща в пострадянський період, її військовій політиці. Проаналізовано повноваження Президента та законодавчого органу (сейму та сенату) з питань безпеки та оборони. Розглянуто виборчі симпатії під час парламентських та президентських виборів за останні 20 років. Охарактеризовані оборонна доктрина, Стратегія безпеки та оборони. Дано характеристику Збройним силам. Розглянуто відносини з країнами-сусідами, ЄС, США та Росією. Досліджено основні напрямки східної політики Республіки Польща.

The paper deals with the geopolitical choice of the Republic of Poland during the post-Soviet period. The main attention is focused on the national military policy over 1991-2011. The structure and powers of security and defense governmental departments - the President, Popular Assemblies (the Sejm and Senate) - are examined. The results of electoral preferences at Parliamentary and Presidential elections are chronologically presented. The first defence doctrine of Poland of 1993 and its revolutionary nature as well as the defence doctrine of 1993 are described. The implementation process of the national interest protection through the instrument of foreign policy is shown, specifically through the European integration and accession to the NATO military and political bloc. Interrelations with the European neighboring countries and a strategic partner - the USA within the military cooperation and economics are analyzed. The 'cold' international relations with the Russian Federation are pointed out.The Security Strategy and the basics of the Polish strategic defence of 2000 after accession of the country to the North Atlantic Alliance are examined and the main priorities in the then military policy are identified. The new National Security Strategy of 2003, adopted after the al-Qaeda terrorist acts against the USA in 2001, is looked into. The role and position of the Republic of Poland in the NATO, its willingness to establish a joint European security system as a complementary element of the global system are indicated. The economic and political benefits of the NATO and EU memberships are emphasized.The Armed Forces of the Republic of Poland and their services are described. Economic steps of the Polish government over the recent 20 years, aimed at stabilization of its development and sustainable social policy, are analyzed. The main geopolitical conception of Poland is reviewed, which implies an active foreign policy in the East. ; Статья посвящена геополитическому выбору Республики Польша в постсоветский период. Проанализированы полномочия Президента и высшего законодательного органа (сейма и сената) по вопросам безопасности и обороны. Рассмотрены избирательные симпатии во время парламентских и президентских выборов за последние 20 лет. Дана характеристика оборонной доктрине, Стратегии безопасности и обороны. Описан состав и вооружение всех видов Вооруженных сил. Рассмотрены отношения с государствами-соседями, ЕС, США, Россией. Исследованы основные направления восточной политики Республики Польша. ; Стаття присвячена геополітичному вибору Республіки Польща в пострадянський період, її військовій політиці. Проаналізовано повноваження Президента та законодавчого органу (сейму та сенату) з питань безпеки та оборони. Розглянуто виборчі симпатії під час парламентських та президентських виборів за останні 20 років. Охарактеризовані оборонна доктрина, Стратегія безпеки та оборони. Дано характеристику Збройним силам. Розглянуто відносини з країнами-сусідами, ЄС, США та Росією. Досліджено основні напрямки східної політики Республіки Польща.

The paper examines a concept of the Balto-Black Sea Union, which ideas were translated into reality during the Kievan Rus and Grand Duchy of Lithuania period. In the 10th-11th centuries the road from the North to the South, from the East-country to the Black Sea ran through the territory of Ukraine. The way 'from the Varangians to the Greeks' integrated two regions, the Baltic and the Black Sea, and was to the advantage of all those involved. This conceptual idea was again looked into by Ukrainian politicians and researchers in the early 20th century, it was explored and proposed by Mykhailo Grushevskyi, Yuriy Lypa and Stepan Rudnytskyi.The idea of the 'inter-sea area' became a subject for active discussion in Polish, Ukrainian, Belorussian and Lithuanian political quarters in the late 1980s. This plot deserves attention of contemporary Ukrainian politicians in the current dynamic geopolitical context as an efficient and timely anti-Russian international project which will underpin the security of Ukraine. This idea was partially implemented in the form of the GU(U)AM, the Black Sea Organization for Economic Cooperation and the Community of Democratic Choice.The natural vector 'North - South' of communicative and transit transport flows is not used in full measure by Ukraine. The Balto-Black Sea Union offers a significant security component which is of interest to the USA and the European Union.The emergence of such new world economic centers as the USA, the EU and China imparts a new focus to foreign policy priorities of Ukraine. ; В статье проанализирована концепция Балто-Черноморского союза, обоснована ее актуальность в современных условиях. На исторических примерах прошлого и новейшей истории автор убеждает в привлекательности Балто-Черноморского региона как естественной транзитно-транспортной и оборонной территории между Западом и Востоком, между Россией и Европой. Названы исторические личности, предлагавшие для Украины преимущества Балто-Черноморского союза как перспективы будущего регионального лидерства. Автор приходит к выводу, что современная геополитическая ситуация требует кооперации в вопросах безопасности для обеспечения национальных интересов Украины на мегарегиональном уровне. ; У статті проаналізовано концепцію Балто-Чорноморського союзу, обґрунтовано її актуальність у сучасних умовах. Автор на історичних прикладах минулого й сьогодення переконує в привабливості Балто-Чорноморського регіону як природної транзитно-транспортної та оборонної території між Сходом і Заходом, між Росією та Європою. Названі історичні постаті, які пропонували для України вигоду Балто-Чорноморського союзу як перспективу майбутнього регіонального лідерства. Автор доходить висновку, що сучасна геополітична ситуація вимагає безпекової кооперації для забезпечення національних інтересів України на мегарегіональному рівні.

У статті розглянуто процес розподілу Чорноморського флоту СРСР у період 1991-1997 рр. між незалежною Україною та Російською Федерацією на тлі проблеми приєднання Криму та Севастополя до УРСР 1954 р. Акцентовано увагу на неврегулюванні цього питання на міждержавному рівні. Наголошено на незмінності імперської позиції Росії щодо перегляду питання повернення Криму та Севастополя як стратегічно важливих об'єктів її зовнішньої політики в Чорноморсько-Середземноморському регіоні. Підкреслено негативне ставлення сучасних російських політиків до партійно-урядових рішень СРСР та РФРСР 1954 р. про передачу Кримської області до складу Української РСР. Наведено спільні російсько-українські законодавчі акти, у яких російська сторона гарантувала й зобов'язувалась поважати територіальну цілісність і недоторканість незалежної України. ; В статье рассмотрен процесс раздела Черноморского флота СССР в период 1991-1997 рр. между независимой Украиной и Российской Федерацией на фоне проблемы присоединения Крыма и Севастополя к УССР1954 г. Сделан акцент на неизменной имперской позиции России о пересмотре вопроса о возврате Крыма и Севастополя как стратегически важных объектов ее внешней политики в Черноморско-Средиземноморском регионе. Подчеркнуто современное негативное отношение российских политиков к партийно-государственным решениям СССР и РФССР1954 г. о передаче Крымской области в состав Украинской ССР. Перечислены совместные российско-украинские законодательные акты, в которых российская сторона гарантировала и брала на себя обязательства уважать территориальную целостность и неприкосновенность независимой Украины. ; The paper reviews the Ukrainian-Russian relations at the interstate level in 1991-1997 inrespect of division of the Black Sea Fleet of the Soviet Union. It is pointed out that the above issue has not been resolved in line with constitutional requirements to the non-alignment of independent Ukraine and its willingness to obtain the neutral status. The party and government moves of the USSR and the Russian Soviet Federative Socialist Republic in1954 intaking a decision on transfer of the Crimean region to the Ukrainian Soviet Socialist Republic are chronologically presented. The negative stand of today's Russian politicians and public officers on the transfer of the Crimea and the city of Sevastopol to Ukraine in 1954 and their intention to review the territorial integrity of independent Ukraine are emphasized. Political moves of Russia in respect of Ukraine converging to the North Atlantic Treaty Organization are described. Joint Ukrainian-Russian legislative acts are listed, where the Russian party guaranteed and committed itself to respect the territorial integrity and inviolability of Ukraine. Russian territorial claims to Ukraine during its independence years as well as topical issues in the Ukrainian-Russian relations are set forth. The Russian stand on protection of its national interests in the Ukrainian territory is pointed out. Attention is drawn to hypocrisy of the agreement "On Friendship, Cooperation and Partnership" between Ukraine and Russia, which was signed in May 1997 after the Black Sea Fleet division had been completed. It is underlined that the presence of the Black Sea Fleet of the Russian Federation in Sevastopol is a destabilizing factor of the domestic policy of the state and a credible threat to national security. The Russian foreign policy in the Crimea is shown as a strategically balanced move in respect of Ukraine.