Suchergebnisse

The paper evolves a thesis on the conditionality of the national minorities problem during the Ukrainian national revolution and in independent Ukraine by the need to preserve the self-identification of both Ukrainians and other national minorities at the present stage in terms of preserving statehood. The dependence of the solution of the issue of national minorities in the Ukrainian National Republic on the position of the Provisional Government and the Bilshovyks is pointed out. The existence of the principle of resolving the issue of national minorities through the development of liberal principles in the conditions of autonomy is emphasized. It is noted that during the autonomy of the Ukrainian Central Rada there was a restriction on the use of Ukrainian language. It is pointed out that national minorities were allowed to influence the division of their own powers. The existence of differences in rights between certain nationalities, which determined different mechanisms of interference in state affairs, is confirmed. The relevance of Russian elite in resolving the issue of national minorities during the Hetmanate of Pavlo Skoropadskyi and the democracy in resolving the issue of Jewish pogroms initiated by the Bilshovyks are noted. Factors influencing the elimination of differences in the national issue in independent Ukraine at the present stage are identified. The global, regional, and national levels of legislation governing the solution of national minorities are highlighted. It is pointed out that there is a possibility of peaceful prevention of conflicts on the language issue, preservation of the identity of national minorities, and influence on Ukraine's path of development. The untrammeled development of national organizations in Ukraine at the present stage and the importance of personal development are emphasized. Ukrainian legislation draws attention to the multi-aspect essence of the notion of national minorities as a Ukrainian society component. The application of liberal principles as a way to solve the issue of national minorities is emphasized. The practical realization of the language and national issue gives the opportunity for productive cooperation between the bodies of state power and national minorities. ; У статті розвивається теза щодо зумовленості проблеми національних меншин у період Української національної революції та незалежної України на сучасному етапі необхідністю збереження самоідентифікації як українців, так і інших національних меншин в умовах збереження державності. Вказується на залежність вирішення питання національних меншин в Українській Народній Республіці від позиції Тимчасового уряду та більшовиків. Визначені фактори, які впливають на усунення розбіжностей у національному питанні у незалежній Україні на сучасному етапі.

У статті висвітлено основні засоби та методи гібридних війн проти українських урядів більшовицької Росії у роки Української революції та Російської Федерації на території Криму та Донбасу з 2014 р. Виникненню гібридної війни як політичного явища на сучасному етапі сприяв розвиток засобів масової інформації. У ході війн, спрямованих на ліквідацію української державності, було використано сепаратистські рухи. Статус гібридної війни означав збереження дипломатичних відносин. Під час інформаційної війни більшовиками успішно було використано пропагандистські методи поширення своєї ідеології для успіху у військових діях. Значний внесок у перемогу та насадження більшовицького устрою на території України зробила і діяльність «п'ятої колони», що допомагала просуванню російських військ та сприяла успіху в військовій кампанії. Натомість Центральна Рада, Українська держава П. Скоропадського та Директорія УНР робили спроби зменшити політико-пропагандистський, фінансовий та культурний тиск більшовиків. Ключовим закликом протидії та об'єднання українського населення можновладці українських урядів у 1917–1921 рр. вважали поширення української національної ідеї. Ідеологічні парадигми гібридної війни Російської Федерації на Донбасі та при анексії Криму зумовлювалися проштовхуванням пропаганди ідеї «русского мира». Інформаційний вплив ідеології В. Путіна на українське суспільство є, на жаль, продуманим та детальним. Гібридна війна з погляду міжнародного права є абсолютно поза будь-якими міжнародними нормами та конвенціями. ; The article discloses key ways and methods of conducting hybrid wars by the communist Russia against Ukrainian governments during the Ukrainian revolution period, and by the Russian Federation in the territories of Crimea and Donbas since 2014. At the present stage, the development of mass media contributed to the emergence of the hybrid warfare as a political phenomenon. These wars, aimed at the liquidation of the Ukrainian statehood, used separatist movements. The status of the hybrid warfare stipulated preservation of diplomatic relations. During the information war, Bolsheviks successfully used propaganda for disseminating their ideology to succeed in military actions. The "fifth column" had also significantly contributed to the victory and inculcation of the Bolshevist order, facilitating the advance of Russian forces and success in the war campaign. Nevertheless, Central Council, Ukrainian State of Pavlo Skoropadskyi, and the UPR Directorate undertook steps to alleviate the political, propagandistic, financial, and cultural communistic pressure. The members of the Ukrainian governments of 1917–1921 considered Ukrainian national idea the core of counteraction and consolidation of the Ukrainian nation. Ideological paradigms of the Russian Federation's hybrid warfare in Donbas and annexation of Crimea stemmed from the propaganda of the "Russian world" idea. Unfortunately, the information impact of V. Putin's ideology on the Ukrainian society is well-thought and planned. International law considers hybrid warfare beyond any international norms and conventions.

У статті висвітлено основні засоби та методи гібридних війн проти українських урядів більшовицької Росії у роки Української революції та Російської Федерації на території Криму та Донбасу з 2014 р. Виникненню гібридної війни як політичного явища на сучасному етапі сприяв розвиток засобів масової інформації. У ході війн, спрямованих на ліквідацію української державності, було використано сепаратистські рухи. Статус гібридної війни означав збереження дипломатичних відносин. Під час інформаційної війни більшовиками успішно було використано пропагандистські методи поширення своєї ідеології для успіху у військових діях. Значний внесок у перемогу та насадження більшовицького устрою на території України зробила і діяльність «п'ятої колони», що допомагала просуванню російських військ та сприяла успіху в військовій кампанії. Натомість Центральна Рада, Українська держава П. Скоропадського та Директорія УНР робили спроби зменшити політико-пропагандистський, фінансовий та культурний тиск більшовиків. Ключовим закликом протидії та об'єднання українського населення можновладці українських урядів у 1917–1921 рр. вважали поширення української національної ідеї. Ідеологічні парадигми гібридної війни Російської Федерації на Донбасі та при анексії Криму зумовлювалися проштовхуванням пропаганди ідеї «русского мира». Інформаційний вплив ідеології В. Путіна на українське суспільство є, на жаль, продуманим та детальним. Гібридна війна з погляду міжнародного права є абсолютно поза будь-якими міжнародними нормами та конвенціями. ; The article discloses key ways and methods of conducting hybrid wars by the communist Russia against Ukrainian governments during the Ukrainian revolution period, and by the Russian Federation in the territories of Crimea and Donbas since 2014. At the present stage, the development of mass media contributed to the emergence of the hybrid warfare as a political phenomenon. These wars, aimed at the liquidation of the Ukrainian statehood, used separatist movements. The status of the hybrid warfare stipulated preservation of diplomatic relations. During the information war, Bolsheviks successfully used propaganda for disseminating their ideology to succeed in military actions. The "fifth column" had also significantly contributed to the victory and inculcation of the Bolshevist order, facilitating the advance of Russian forces and success in the war campaign. Nevertheless, Central Council, Ukrainian State of Pavlo Skoropadskyi, and the UPR Directorate undertook steps to alleviate the political, propagandistic, financial, and cultural communistic pressure. The members of the Ukrainian governments of 1917–1921 considered Ukrainian national idea the core of counteraction and consolidation of the Ukrainian nation. Ideological paradigms of the Russian Federation's hybrid warfare in Donbas and annexation of Crimea stemmed from the propaganda of the "Russian world" idea. Unfortunately, the information impact of V. Putin's ideology on the Ukrainian society is well-thought and planned. International law considers hybrid warfare beyond any international norms and conventions.

Статтю присвячено проблемі інформаційного протистояння упродовж російсько-грузинського конфлікту 2008 р. Україна, як і будь-яка країна світу, має вагому потребу в створенні ефективної системи протидії інформаційним викликам та загрозам. У наш час деякі держави розглядають інформаційну війну як ефективний інструмент реалізації зовнішньої політики. В розрізі сучасної гуманітарної ситуації, що склалась в Україні, важливим кроком у формуванні стратегії інформаційної безпеки є вивчення, осмислення та врахування здобутків досвіду зарубіжних країн новітнього часу. Особливий інтерес становить досвід, отриманий в аналогічних міжнародних ситуаціях. Таким, зокрема, є російсько-грузинський конфлікт 2008 р., а саме його інформаційна складова. Більшість вчених схильні вважати, що інформаційне протистояння в цьому конфлікті, незважаючи на явну військово-технічну перевагу РФ, залишилось за грузинською стороною. Передумовою для ведення ефективної інформаційної війни 2008 р. проти РФ було проведення реформ на початку ХХІ ст., утвердження свободи слова та формування системи ЗМІ в країні. Грузинська стратегія інформаційної війни була спрямована на подачу альтернативної, «неросійської», точки зору світовій спільноті; орієнтована на уникнення внутрішніх конфліктів в рамках політики демократизації країни. Важливим передвісником успішності інформаційної кампанії грузинської сторони стала ефективна робота ЗМІ, яка мала системний характер, хоча і не була позбавлена суб'єктивних оцінок. Суголосні сучасним українським реаліям спроби РФ показати Грузію як «агресора» щодо власних громадян і сусідньої держави не увінчались успіхом, навіть більше, грузинські ЗМІ разом з іноземними журналістами зуміли показати окупаційний характер дій з боку РФ. «Грузинські уроки» інформаційної війни варто розглядати важливим підґрунтям у розбудові стратегії інформаційної безпеки України. Вочевидь, їх аналіз має бути системним та неупередженим, врахувати здобутки та помилки реалізаторів, а головне – дати можливість об'єктивного та адекватного прогнозу щодо ймовірних майбутніх гуманітарних викликів. ; The article is devoted to the consideration of the specifics of information confrontation during the Russian-Georgian conflict of 2008. Ukraine, as any country in the world, has a strong need for an effective system to counter information challenges and attacks. Nowadays, some countries consider the information war as an effective tool for foreign policy implementation. The development of information security in the current humanitarian situation of Ukraine requires studying and taking into account relevant achievements of the modern foreign countries. Thus, especially valuable is the experience gained in similar international situations, namely in the Russian-Georgian conflict of 2008, its information component being of particular interest. The majority of scientists support the idea that the information confrontation in this conflict, despite the apparent military and technical superiority of the Russian Federation, remains on the Georgian side. A prerequisite for conducting an effective information war against the Russian Federation in 2008 was the implementation of reforms in the early 21st century, strengthening of freedom of speech, and further establishment of the media system in the country. An effective, systematic work of media, although not free from subjective assessments, served the success of the information campaign of the Georgian side. Russian attempts to show Georgia as an aggressor, similar to those undertaken in modern Ukraine, were not successful; moreover, Georgian media, together with foreign journalists, managed to disclose the occupational character of the Russian Federation's actions."Georgian lessons" of information war should be considered as an important foundation for the development of the information security strategy of Ukraine. Evidently, their analysis should be systematic and unprejudiced, should take into consideration all achievements and mistakes of the performers, and, above all, allow for an objective and adequate forecast of new humanitarian challenges.