Suchergebnisse

The purpose of this paper is to analyze the functioning of the Euroregions as a component of the realization of Ukraine's national interests.The basic approaches to the definition and concept of Euroregions in the context of realization of national interests are analyzed, the functions of Euroregions and structural and functional peculiarities of Euroregions with the participation of Ukraine are defined, the author's vision of the essence of Euroregions is presented. Thus, the concept of the Euroregion is defined as an interactive, institutionalized form of cross-border cooperation, where joint political, socio-economic, information problems and regional and national interests are solved through cooperation of the Euroregion participants.The definition of cross-border cooperation in the comparative aspect is given. It is noted that in the effective functioning of the Euroregions can be a certain means of realizing the socio-economic and political potential of the border territories, improving the standard of living of the border territories, a communication channel, as well as a vector of preservation and realization of national interests. Generalizing approaches to defining the essence of the Euroregion outlines the main functions of the latter: creating strong cross-border links; solving socio-economic, political and environmental problems of the border areas; improving the standard of living of the border area population; information functions; establishing communication channels; participation in the promotion of personnel and migration policies, as well as in improving legislation on cross-border cooperation; formation of a positive image of a stable, responsible partner in the international arena, etc.It is stated that there are actually the following Euroregions with the participation of Ukraine: jointly formed with the EU Member States («Carpathian Euroregion», Euroregion «Bug» Euroregion «Lower Danube», Euroregion «Upper Prut»); jointly formed with non-EU countries («Dniester Euroregion», «Dnipro Euroregion» within the Chernihiv oblast of Ukraine and Gomel region of Belarus); Ukraine is an observer in the «Black Sea Euroregion».The expediency of an interactive level of international relations is emphasized, since at the present stage cross-border cooperation must be subject to some interactivity. In the context of this study, interactivity refers to the exchange and complementarity of information and human resources between the parties of the Euroregion, which should include the development of joint information, political, socio-economic projects. A key point is the information and communication process between the population of the Euroregion and local authorities. ; Метою даної роботи є проаналізувати функціонування єврорегіонів як складової реалізації національних інтересів України.Проаналізовані основні підходи до визначення поняття та сутності єврорегіонів у контексті реалізації національних інтересів, визначені функції єврорегіонів та структурно-функціональні особливості єврорегіонів за участю України, представлено авторське бачення сутності єврорегіонів. Так, поняття єврорегіону визначене як інтерактивна, інституціолізована форма транскордонного співробітництва, де шляхом співпраці учасників єврорегіону вирішуються спільні політичні, соціально-економічні, інформаційні проблеми та відстоюються регіональні й національні інтереси.Надане визначення поняттю транскордонного співробітництва в компаративному аспекті. Зазначено, що при ефективному функціонуванні єврорегіони можуть бути певним засобом реалізації соціально-економічного та політичного потенціалу прикордонних територій, підвищення рівня життя прикордонних територій, комунікативним каналом, а також вектором збереження та реалізації національних інтересів. Узагальнюючи підходи до визначення сутності єврорегіону окреслені основні функції останнього: створення міцних транскордонних зв'язків; вирішення соціально-економічних, політичних та екологічних проблем прикордонних територій; покращення рівня життя населення прикордонних територій; інформаційна функції; налагодження комунікативних каналів; участь у налагодженні кадрової та міграційної політики, а також в удосконаленні законодавства щодо транскордонного співробітництва; формування позитивного іміджу стабільного, відповідального партнера на міжнародній арені тощо.Зазначено, що фактично налічуються наступні єврорегіони за участю України: спільно утворені із країнами-членами ЄС («Карпатський єврорегіон», «Єврорегіон «Буг», «Єврорегіон «Нижній Дунай», «Єврорегіон «Верхній Прут»); спільно утворені із країнами, які не є країнами-членами ЄС («Єврорегіон «Дністер», «Єврорегіон «Дніпро» в складі Чернігівської області України та Гомельської області Білорусі); в єврорегіоні «Чорне море» Україна перебуває у якості спостерігача.Наголошено на доцільності інтерактивного рівня міжнародних відносин, адже на сучасному етапі транскордонне співробітництво має підлягати певній інтерактивності. В контексті даного дослідження під інтерактивністю мається на увазі обмін та доповнення інформаційним і кадровим потенціалом між сторонами єврорегіону, яке має включати розробку спільних інформаційних, політичних, соціально-економічних проектів. Ключовим моментом є інформаційний процес та процес комунікації між населенням єврорегіону та представниками місцевої влади.

The purpose of this paper is to analyze the functioning of the Euroregions as a component of the realization of Ukraine's national interests.The basic approaches to the definition and concept of Euroregions in the context of realization of national interests are analyzed, the functions of Euroregions and structural and functional peculiarities of Euroregions with the participation of Ukraine are defined, the author's vision of the essence of Euroregions is presented. Thus, the concept of the Euroregion is defined as an interactive, institutionalized form of cross-border cooperation, where joint political, socio-economic, information problems and regional and national interests are solved through cooperation of the Euroregion participants.The definition of cross-border cooperation in the comparative aspect is given. It is noted that in the effective functioning of the Euroregions can be a certain means of realizing the socio-economic and political potential of the border territories, improving the standard of living of the border territories, a communication channel, as well as a vector of preservation and realization of national interests. Generalizing approaches to defining the essence of the Euroregion outlines the main functions of the latter: creating strong cross-border links; solving socio-economic, political and environmental problems of the border areas; improving the standard of living of the border area population; information functions; establishing communication channels; participation in the promotion of personnel and migration policies, as well as in improving legislation on cross-border cooperation; formation of a positive image of a stable, responsible partner in the international arena, etc.It is stated that there are actually the following Euroregions with the participation of Ukraine: jointly formed with the EU Member States («Carpathian Euroregion», Euroregion «Bug» Euroregion «Lower Danube», Euroregion «Upper Prut»); jointly formed with non-EU countries («Dniester Euroregion», «Dnipro Euroregion» within the Chernihiv oblast of Ukraine and Gomel region of Belarus); Ukraine is an observer in the «Black Sea Euroregion».The expediency of an interactive level of international relations is emphasized, since at the present stage cross-border cooperation must be subject to some interactivity. In the context of this study, interactivity refers to the exchange and complementarity of information and human resources between the parties of the Euroregion, which should include the development of joint information, political, socio-economic projects. A key point is the information and communication process between the population of the Euroregion and local authorities. ; Метою даної роботи є проаналізувати функціонування єврорегіонів як складової реалізації національних інтересів України.Проаналізовані основні підходи до визначення поняття та сутності єврорегіонів у контексті реалізації національних інтересів, визначені функції єврорегіонів та структурно-функціональні особливості єврорегіонів за участю України, представлено авторське бачення сутності єврорегіонів. Так, поняття єврорегіону визначене як інтерактивна, інституціолізована форма транскордонного співробітництва, де шляхом співпраці учасників єврорегіону вирішуються спільні політичні, соціально-економічні, інформаційні проблеми та відстоюються регіональні й національні інтереси.Надане визначення поняттю транскордонного співробітництва в компаративному аспекті. Зазначено, що при ефективному функціонуванні єврорегіони можуть бути певним засобом реалізації соціально-економічного та політичного потенціалу прикордонних територій, підвищення рівня життя прикордонних територій, комунікативним каналом, а також вектором збереження та реалізації національних інтересів. Узагальнюючи підходи до визначення сутності єврорегіону окреслені основні функції останнього: створення міцних транскордонних зв'язків; вирішення соціально-економічних, політичних та екологічних проблем прикордонних територій; покращення рівня життя населення прикордонних територій; інформаційна функції; налагодження комунікативних каналів; участь у налагодженні кадрової та міграційної політики, а також в удосконаленні законодавства щодо транскордонного співробітництва; формування позитивного іміджу стабільного, відповідального партнера на міжнародній арені тощо.Зазначено, що фактично налічуються наступні єврорегіони за участю України: спільно утворені із країнами-членами ЄС («Карпатський єврорегіон», «Єврорегіон «Буг», «Єврорегіон «Нижній Дунай», «Єврорегіон «Верхній Прут»); спільно утворені із країнами, які не є країнами-членами ЄС («Єврорегіон «Дністер», «Єврорегіон «Дніпро» в складі Чернігівської області України та Гомельської області Білорусі); в єврорегіоні «Чорне море» Україна перебуває у якості спостерігача.Наголошено на доцільності інтерактивного рівня міжнародних відносин, адже на сучасному етапі транскордонне співробітництво має підлягати певній інтерактивності. В контексті даного дослідження під інтерактивністю мається на увазі обмін та доповнення інформаційним і кадровим потенціалом між сторонами єврорегіону, яке має включати розробку спільних інформаційних, політичних, соціально-економічних проектів. Ключовим моментом є інформаційний процес та процес комунікації між населенням єврорегіону та представниками місцевої влади.

The purpose of this paper is to analyze current geopolitical concepts and determine their significance for Ukraine.It is emphasized that the correct realization of the achievements of geopolitics as one of the leading sciences of the twenty-first century enables the states to choose their foreign policy of development, to protect national interests and to develop in the international arena. At the same time, it is emphasized that modern geopolitics is a complex complex of sometimes ambiguous and controversial projects and projects. Often geopolitical concepts contribute to the functioning of superpowers. Therefore, it is important to adequately analyze current geopolitical concepts and determine the possibility of adopting their ideas for specific use. It is emphasized that the relevance of this study is substantiated by the need to update and make more effective Ukraine's geopolitical strategy using existing scientific achievements and modernization potential of the state.Such geopolitical concepts as the concepts of convergence, neo-mondialism, neo-Eurasianism, the concept of the «horizon line» by J. Attali, the futurological concept of C. Santoro catastrophes, the idea of Orientalism of Said are analyzed. Their specific features are defined. The concept of geoeconomics and the outlined geoeconomic spatial approach of J. Attali are considered, in particular, possible geoeconomic spaces in the world. Likely possible scenarios of catastrophes by K. Santoro.It was noted that both in the concept of Mondialism and in the concept of Eurasianism, Ukraine was given the role not of an independent actor, but of a bridgehead for imperial ambitions. Futuristic ideas are effective in predicting particular geopolitical processes and can be used to refresh a geopolitical strategy, and can be used by orientalist scholars and statesmen and politicians to gain a deeper understanding of different cultures in international relations.It is concluded that the main directions of development of modern geopolitical concepts are: globalization dimension, interconnection between all states of the world, development of market relations and liberalism, increase of the number of local wars, redistribution of geopolitical points of influence, reformation of international organizations. It is emphasized that one of the main aspects in this context is the enhancement of the power of the Pacific States and certain Eastern countries. The geopolitical role of countries in the African continent remains ambiguous. It is determined that it is important for the Ukrainian state to position itself as a strong «middle» state; to develop information technologies; establish more effective partnerships with countries in Asia, Africa and the East; even more actively participate in international events and become a member of international organizations; create its geopolitical concept and strategy; definitively determine geopolitical identity. It is emphasized that the prospects for further research are the study of other modern geopolitical concepts, as well as the analysis and forecasting of the geopolitical picture of the world and changes in the location of the centers of power and the role of Ukraine in them. ; Метою роботи є проаналізувати сучасні геополітичні концепції та визначити їх значення для України.Підкреслено, що коректна реалізація здобутків геополітики як однієї з провідних наук двадцять першого століття надає змогу державам обирати свою зовнішньополітичну стратегію розвитку, захищати національні інтереси та розвиватися на міжнародній арені. В той же час наголошено, що сучасна геополітика являє собою складний комплекс подекуди неоднозначних і спірних проектів і прожектів. Часто геополітичні концепції сприяють функціонуванню виключно наддержав. Тому є важливим адекватний аналіз сучасних геополітичних концепцій і визначення можливості прийняття їх ідей до певного використання. Зроблено наголос, що актуальність даного дослідження обґрунтовується необхідністю оновити та зробити більш ефективною геополітичну стратегію України з використанням існуючих наукових здобутків і модернізаційним потенціалом держави.Проаналізовані такі геополітичні концепції як концепції конвергенції, неомондіалізму, неоєвразійства, концепція «лінії горизонту» Ж. Атталі, футорологічна концепція катастроф К. Санторо, ідея орієнталізму Е. Саїда. Визначені їх специфічні особливості. Розглянуто поняття геоекономіки та окреслений геоекономічний просторовий підхід Ж. Атталі, зокрема, можливі геоекономічні простори в світі. Означені ймовірні сценарії катастроф за К. Санторо.Зазначено, що як у концепції неомондіалізму, так і в концепції неоєвразійства Україні відведена роль не самостійного актора, а плацдарму для імперських амбіцій наддержав. Футуристичні ідеї є ефективними для прогнозування певних геополітичних процесів та можуть використовуватися для оновлення геополітичної стратегії, а концепцію орієнталізму українські науковці та державні й політичні діячі можуть використовувати для більш глибшого пізнання різних культур у міжнародних відносинах.Зроблено висновок, що основними напрямками розвитку сучасних геополітичних концепцій є: глобалізаційний вимір, взаємозв'язок між усіма державами світу, розвиток ринкових відносин та лібералізм, збільшення кількості локальних війн, перерозподіл геополітичних точок впливу, переформатування міжнародних організацій. Підкреслено, що одним із основних аспектів у цьому контексті виступає збільшення могутності держав Тихоокеанського регіону, а також певних держав Сходу. Неоднозначною залишається геополітична роль країн Африканського континенту. Визначено, що для української держави наразі важливо позиціонувати себе сильною «серединною» державою; розвивати інформаційні технології; налагоджувати більш ефективні партнерські відносини з країнами Азії, Африки та Сходу; ще активніше брати участь у міжнародних заходах та затверджуватися як член міжнародних організацій; створювати свою геополітичну концепцію та стратегію; остаточно визначити геополітичну ідентичність. Підкреслено, що перспективами подальших досліджень є вивчення інших сучасних геополітичних концепцій, а також аналіз та прогнозування геополітичної картини світу та змін у розстановці центрів сили й ролі України в них.

The purpose of this paper is to analyze current geopolitical concepts and determine their significance for Ukraine.It is emphasized that the correct realization of the achievements of geopolitics as one of the leading sciences of the twenty-first century enables the states to choose their foreign policy of development, to protect national interests and to develop in the international arena. At the same time, it is emphasized that modern geopolitics is a complex complex of sometimes ambiguous and controversial projects and projects. Often geopolitical concepts contribute to the functioning of superpowers. Therefore, it is important to adequately analyze current geopolitical concepts and determine the possibility of adopting their ideas for specific use. It is emphasized that the relevance of this study is substantiated by the need to update and make more effective Ukraine's geopolitical strategy using existing scientific achievements and modernization potential of the state.Such geopolitical concepts as the concepts of convergence, neo-mondialism, neo-Eurasianism, the concept of the «horizon line» by J. Attali, the futurological concept of C. Santoro catastrophes, the idea of Orientalism of Said are analyzed. Their specific features are defined. The concept of geoeconomics and the outlined geoeconomic spatial approach of J. Attali are considered, in particular, possible geoeconomic spaces in the world. Likely possible scenarios of catastrophes by K. Santoro.It was noted that both in the concept of Mondialism and in the concept of Eurasianism, Ukraine was given the role not of an independent actor, but of a bridgehead for imperial ambitions. Futuristic ideas are effective in predicting particular geopolitical processes and can be used to refresh a geopolitical strategy, and can be used by orientalist scholars and statesmen and politicians to gain a deeper understanding of different cultures in international relations.It is concluded that the main directions of development of modern geopolitical concepts are: globalization dimension, interconnection between all states of the world, development of market relations and liberalism, increase of the number of local wars, redistribution of geopolitical points of influence, reformation of international organizations. It is emphasized that one of the main aspects in this context is the enhancement of the power of the Pacific States and certain Eastern countries. The geopolitical role of countries in the African continent remains ambiguous. It is determined that it is important for the Ukrainian state to position itself as a strong «middle» state; to develop information technologies; establish more effective partnerships with countries in Asia, Africa and the East; even more actively participate in international events and become a member of international organizations; create its geopolitical concept and strategy; definitively determine geopolitical identity. It is emphasized that the prospects for further research are the study of other modern geopolitical concepts, as well as the analysis and forecasting of the geopolitical picture of the world and changes in the location of the centers of power and the role of Ukraine in them. ; Метою роботи є проаналізувати сучасні геополітичні концепції та визначити їх значення для України.Підкреслено, що коректна реалізація здобутків геополітики як однієї з провідних наук двадцять першого століття надає змогу державам обирати свою зовнішньополітичну стратегію розвитку, захищати національні інтереси та розвиватися на міжнародній арені. В той же час наголошено, що сучасна геополітика являє собою складний комплекс подекуди неоднозначних і спірних проектів і прожектів. Часто геополітичні концепції сприяють функціонуванню виключно наддержав. Тому є важливим адекватний аналіз сучасних геополітичних концепцій і визначення можливості прийняття їх ідей до певного використання. Зроблено наголос, що актуальність даного дослідження обґрунтовується необхідністю оновити та зробити більш ефективною геополітичну стратегію України з використанням існуючих наукових здобутків і модернізаційним потенціалом держави.Проаналізовані такі геополітичні концепції як концепції конвергенції, неомондіалізму, неоєвразійства, концепція «лінії горизонту» Ж. Атталі, футорологічна концепція катастроф К. Санторо, ідея орієнталізму Е. Саїда. Визначені їх специфічні особливості. Розглянуто поняття геоекономіки та окреслений геоекономічний просторовий підхід Ж. Атталі, зокрема, можливі геоекономічні простори в світі. Означені ймовірні сценарії катастроф за К. Санторо.Зазначено, що як у концепції неомондіалізму, так і в концепції неоєвразійства Україні відведена роль не самостійного актора, а плацдарму для імперських амбіцій наддержав. Футуристичні ідеї є ефективними для прогнозування певних геополітичних процесів та можуть використовуватися для оновлення геополітичної стратегії, а концепцію орієнталізму українські науковці та державні й політичні діячі можуть використовувати для більш глибшого пізнання різних культур у міжнародних відносинах.Зроблено висновок, що основними напрямками розвитку сучасних геополітичних концепцій є: глобалізаційний вимір, взаємозв'язок між усіма державами світу, розвиток ринкових відносин та лібералізм, збільшення кількості локальних війн, перерозподіл геополітичних точок впливу, переформатування міжнародних організацій. Підкреслено, що одним із основних аспектів у цьому контексті виступає збільшення могутності держав Тихоокеанського регіону, а також певних держав Сходу. Неоднозначною залишається геополітична роль країн Африканського континенту. Визначено, що для української держави наразі важливо позиціонувати себе сильною «серединною» державою; розвивати інформаційні технології; налагоджувати більш ефективні партнерські відносини з країнами Азії, Африки та Сходу; ще активніше брати участь у міжнародних заходах та затверджуватися як член міжнародних організацій; створювати свою геополітичну концепцію та стратегію; остаточно визначити геополітичну ідентичність. Підкреслено, що перспективами подальших досліджень є вивчення інших сучасних геополітичних концепцій, а також аналіз та прогнозування геополітичної картини світу та змін у розстановці центрів сили й ролі України в них.

The purpose of the paper is to determine the essence and significance of the strategy and tactics in foreign policy and the realization of the national interests of the state. It is noted that the development and effective functioning of the modern state is impossible without a definite strategy. The realization of national interests and national security must also be subject to specific strategies of action. A coherent political strategy developed is one of the key factors for effective domestic and foreign policy. The emphasis is placed on the fact that the problem is also the integration of tactical moves and the strategic concept of action, the mismatch of which can lead to structural crises, including military-political character. The definition of concepts «strategy», «political strategy», «political tactics», «strategic planning» is given. The concept of strategy is investigated from different points of view. The category «art of permissible» is considered. Peculiarities of political strategy are defined.The focus is on the category of strategic planning. It is noted that strategic planning contributes to the solution of a number of organizational tasks, listed these tasks. These are the main features of strategic planning. The relationship between the categories «politics» and «strategy» is established. Described some differences in the political strategy of tactics, according to research by domestic scientists. It was emphasized that the concepts of foreign policy development and the separation of the main national interests, as well as the construction of their priority, are the most important strategic task for the effective development of the state. It is noted that exactly in these directions the importance of strategy and strategic planning in the political and foreign policy spheres is highlighted, and strategic interests are gaining a special role here.The main features of an effective strategy in the foreign policy of the state are singled out: compulsory compliance of strategy and tactical actions; definition of a specific foreign policy course in accordance with strategic and tactical actions; ideological support for the foreign policy strategy; the presence of «points of control», that is, the achievement of certain «intermediate» goals; definition of concrete strategies for the realization of national interests; conformity of the purpose of means of its achievement; the stability of the political situation; rational foreign policy partnership; control over decision making. ; Метою роботи є визначити сутність та значення стратегії й тактики в зовнішній політиці й реалізації національних інтересів держави. Зазначено, що розвиток та ефективне функціонування сучасної держави неможливі без визначеної стратегії. Реалізація національних інтересів та національної безпеки також повинні підпорядковуватися конкретним стратегіям дій. Вироблена послідовна політична стратегія є одним із основних факторів ефективної внутрішньої та зовнішньої політики. Акцентовано увагу на тому, що проблемою також постає інтегральність тактичних ходів і стратегічного концепту дій, невідповідність яких може призводити до структурних криз, у тому числі, воєнно-політичного характеру. Надані визначення понять «стратегія», «політична стратегія», «політична тактика», «стратегічне планування». Поняття стратегії досліджено з різних точок зору. Розглянута категорія «мистецтво допустимого». Визначені особливості політичної стратегії.Акцентовано увагу на явищі стратегічного планування. Зазначено, що стратегічне планування сприяє вирішенню низки організаційних завдань, перераховані ці завдання. Означені основні ознаки стратегічного планування. Констатований взаємозв'язок між категоріями «політика» й «стратегія». Описані певні відмінності політичної стратегії від тактики, за дослідженнями вітчизняних учених. Підкреслено, що концепції зовнішньополітичного розвитку та виокремлення основних національних інтересів, а також побудова їх пріоритетності є найважливішою стратегічною задачею для ефективного розвитку держави. Зазначено, що саме в цих напрямах яскраво виявляється значення стратегії й стратегічного планування в політичній і зовнішньополітичній сферах, а особливої ролі тут набувають стратегічні інтереси.Виокремлені основні риси ефективної стратегії в зовнішній політиці держави: обов'язкова відповідність стратегії та тактичних дій; визначення конкретного зовнішньополітичного курсу відповідно стратегічних і тактичних дій; ідеологічна підтримка зовнішньополітичної стратегії; наявність «точок контролю», тобто досягнення певних «проміжних» цілей; визначення конкретних стратегій реалізації національних інтересів; відповідність меті засобів її досягнення; стабільність політичної ситуації; раціональне зовнішньополітичне партнерство; контроль над прийняттям рішень.

The purpose of the paper is to determine the essence and significance of the strategy and tactics in foreign policy and the realization of the national interests of the state. It is noted that the development and effective functioning of the modern state is impossible without a definite strategy. The realization of national interests and national security must also be subject to specific strategies of action. A coherent political strategy developed is one of the key factors for effective domestic and foreign policy. The emphasis is placed on the fact that the problem is also the integration of tactical moves and the strategic concept of action, the mismatch of which can lead to structural crises, including military-political character. The definition of concepts «strategy», «political strategy», «political tactics», «strategic planning» is given. The concept of strategy is investigated from different points of view. The category «art of permissible» is considered. Peculiarities of political strategy are defined.The focus is on the category of strategic planning. It is noted that strategic planning contributes to the solution of a number of organizational tasks, listed these tasks. These are the main features of strategic planning. The relationship between the categories «politics» and «strategy» is established. Described some differences in the political strategy of tactics, according to research by domestic scientists. It was emphasized that the concepts of foreign policy development and the separation of the main national interests, as well as the construction of their priority, are the most important strategic task for the effective development of the state. It is noted that exactly in these directions the importance of strategy and strategic planning in the political and foreign policy spheres is highlighted, and strategic interests are gaining a special role here.The main features of an effective strategy in the foreign policy of the state are singled out: compulsory compliance of strategy and tactical actions; definition of a specific foreign policy course in accordance with strategic and tactical actions; ideological support for the foreign policy strategy; the presence of «points of control», that is, the achievement of certain «intermediate» goals; definition of concrete strategies for the realization of national interests; conformity of the purpose of means of its achievement; the stability of the political situation; rational foreign policy partnership; control over decision making. ; Метою роботи є визначити сутність та значення стратегії й тактики в зовнішній політиці й реалізації національних інтересів держави. Зазначено, що розвиток та ефективне функціонування сучасної держави неможливі без визначеної стратегії. Реалізація національних інтересів та національної безпеки також повинні підпорядковуватися конкретним стратегіям дій. Вироблена послідовна політична стратегія є одним із основних факторів ефективної внутрішньої та зовнішньої політики. Акцентовано увагу на тому, що проблемою також постає інтегральність тактичних ходів і стратегічного концепту дій, невідповідність яких може призводити до структурних криз, у тому числі, воєнно-політичного характеру. Надані визначення понять «стратегія», «політична стратегія», «політична тактика», «стратегічне планування». Поняття стратегії досліджено з різних точок зору. Розглянута категорія «мистецтво допустимого». Визначені особливості політичної стратегії.Акцентовано увагу на явищі стратегічного планування. Зазначено, що стратегічне планування сприяє вирішенню низки організаційних завдань, перераховані ці завдання. Означені основні ознаки стратегічного планування. Констатований взаємозв'язок між категоріями «політика» й «стратегія». Описані певні відмінності політичної стратегії від тактики, за дослідженнями вітчизняних учених. Підкреслено, що концепції зовнішньополітичного розвитку та виокремлення основних національних інтересів, а також побудова їх пріоритетності є найважливішою стратегічною задачею для ефективного розвитку держави. Зазначено, що саме в цих напрямах яскраво виявляється значення стратегії й стратегічного планування в політичній і зовнішньополітичній сферах, а особливої ролі тут набувають стратегічні інтереси.Виокремлені основні риси ефективної стратегії в зовнішній політиці держави: обов'язкова відповідність стратегії та тактичних дій; визначення конкретного зовнішньополітичного курсу відповідно стратегічних і тактичних дій; ідеологічна підтримка зовнішньополітичної стратегії; наявність «точок контролю», тобто досягнення певних «проміжних» цілей; визначення конкретних стратегій реалізації національних інтересів; відповідність меті засобів її досягнення; стабільність політичної ситуації; раціональне зовнішньополітичне партнерство; контроль над прийняттям рішень.

The aim of the paper is to analyze contemporary concepts of national interests in the context of foreign policy of states. It is noted that the national interests determine the strategy and tactics of the states' foreign policy, the nature of international relations and the features of domestic policy. It is noted that the practical realization of national interests should precede the theoretical substantiation of different concepts. Moreover, the study and analysis of existing concepts of national interests is a prerequisite for the creation of a new own concept that will respond to the effective development of the state, international and domestic conditions.The features of such concepts as «rapid reaction strategy», the concept of «mutually guaranteed destruction», «oriental politics», «iron curtain», the doctrine of «mass retaliation», the program of «new borders», the policy of «instantaneous isolation», the doctrine of «intimidation», «Cold war», «hybrid war» are defined. The historical context and characteristics of the events concerning the realization of the concepts of national interests by the world states are indicated. The peculiarities of international relations in these periods are determined. Attention is drawn to the scientific discussion about the modern concept of «hybrid war», the main components of the «hybrid war» are named. It is noted that «the policy of new borders» combines all the elements necessary for the harmonious development of the state.It is specified that the analyzed concepts demonstrate a power aspect dominates in the theory of national interests both in the 20th and 21st centuries. It is noted that the realistic approach in politics prevails in the present days, and about the advantage of information technologies in defending, implementing and demonstrating national interests in the XXI century.It is also specified that the subject of the article touches on the discussion problem, because the analyzed concepts are not considered by all researchers as concepts of national interests, referring them exclusively to foreign policy strategies of individual states. It is noted that the concept of national interests is considered as a system of possible realization of the national interests of a particular state within a certain period of time. ; Метою роботи є аналіз сучасних концепцій національних інтересів у контексті зовнішньої політики держав. Визначено, що саме національні інтереси детермінують стратегію й тактику зовнішньої політики держави, характер міжнародних відносин і особливості внутрішньої політики. Зазначено, що практичній реалізації національних інтересів повинне передувати теоретичне обґрунтування різних концепцій. Більше того, вивчення й аналіз існуючих концепцій національних інтересів є необхідною умовою створення нової власної концепції, що відповідатиме ефективному розвитку держави, міжнародним і внутрішнім умовам.Визначено особливості таких концепцій як «стратегія швидкого реагування», концепція «взаємно гарантованого знищення», «східна політика», «залізна завіса», доктрина «масованої відплати», програма «нових кордонів», політика «блискучої ізоляції», доктрина «залякування», «Холодна війна», «гібридна війна». Означені історичний контекст та характеристика подій щодо реалізації концепцій національних інтересів державами світу. Визначені особливості міжнародних відносин у ці періоди. Звертається увага на наукову дискусію щодо сучасного поняття «гібридна війна», названі основні компоненти «гібридної війни». Зазначено, що «політика нових кордонів» поєднує в собі всі елементи, необхідні для гармонійного розвитку держави.Уточнено, що проаналізовані концепції демонструють силовий аспект, який домінує в теорії національних інтересів і в ХХ, і в ХХІ століттях. Зазначено, що й зараз переважає реалістичний підхід у політиці, а ХХІ століття закономірно демонструє перевагу інформаційних технологій у захисті, реалізації та демонстрації національних інтересів.Також уточнено, що тематика роботи торкається дискусійної проблеми, тому що проаналізовані концепції не всі дослідники вважають саме концепціями національних інтересів, відносять їх виключно до стратегій зовнішньої політики окремих держав. Зазначено, що концепцію національних інтересів розглядаємо як систему можливої реалізації національних інтересів конкретної держави в певний проміжок часу.

The aim of the paper is to analyze contemporary concepts of national interests in the context of foreign policy of states. It is noted that the national interests determine the strategy and tactics of the states' foreign policy, the nature of international relations and the features of domestic policy. It is noted that the practical realization of national interests should precede the theoretical substantiation of different concepts. Moreover, the study and analysis of existing concepts of national interests is a prerequisite for the creation of a new own concept that will respond to the effective development of the state, international and domestic conditions.The features of such concepts as «rapid reaction strategy», the concept of «mutually guaranteed destruction», «oriental politics», «iron curtain», the doctrine of «mass retaliation», the program of «new borders», the policy of «instantaneous isolation», the doctrine of «intimidation», «Cold war», «hybrid war» are defined. The historical context and characteristics of the events concerning the realization of the concepts of national interests by the world states are indicated. The peculiarities of international relations in these periods are determined. Attention is drawn to the scientific discussion about the modern concept of «hybrid war», the main components of the «hybrid war» are named. It is noted that «the policy of new borders» combines all the elements necessary for the harmonious development of the state.It is specified that the analyzed concepts demonstrate a power aspect dominates in the theory of national interests both in the 20th and 21st centuries. It is noted that the realistic approach in politics prevails in the present days, and about the advantage of information technologies in defending, implementing and demonstrating national interests in the XXI century.It is also specified that the subject of the article touches on the discussion problem, because the analyzed concepts are not considered by all researchers as concepts of national interests, referring them exclusively to foreign policy strategies of individual states. It is noted that the concept of national interests is considered as a system of possible realization of the national interests of a particular state within a certain period of time. ; Метою роботи є аналіз сучасних концепцій національних інтересів у контексті зовнішньої політики держав. Визначено, що саме національні інтереси детермінують стратегію й тактику зовнішньої політики держави, характер міжнародних відносин і особливості внутрішньої політики. Зазначено, що практичній реалізації національних інтересів повинне передувати теоретичне обґрунтування різних концепцій. Більше того, вивчення й аналіз існуючих концепцій національних інтересів є необхідною умовою створення нової власної концепції, що відповідатиме ефективному розвитку держави, міжнародним і внутрішнім умовам.Визначено особливості таких концепцій як «стратегія швидкого реагування», концепція «взаємно гарантованого знищення», «східна політика», «залізна завіса», доктрина «масованої відплати», програма «нових кордонів», політика «блискучої ізоляції», доктрина «залякування», «Холодна війна», «гібридна війна». Означені історичний контекст та характеристика подій щодо реалізації концепцій національних інтересів державами світу. Визначені особливості міжнародних відносин у ці періоди. Звертається увага на наукову дискусію щодо сучасного поняття «гібридна війна», названі основні компоненти «гібридної війни». Зазначено, що «політика нових кордонів» поєднує в собі всі елементи, необхідні для гармонійного розвитку держави.Уточнено, що проаналізовані концепції демонструють силовий аспект, який домінує в теорії національних інтересів і в ХХ, і в ХХІ століттях. Зазначено, що й зараз переважає реалістичний підхід у політиці, а ХХІ століття закономірно демонструє перевагу інформаційних технологій у захисті, реалізації та демонстрації національних інтересів.Також уточнено, що тематика роботи торкається дискусійної проблеми, тому що проаналізовані концепції не всі дослідники вважають саме концепціями національних інтересів, відносять їх виключно до стратегій зовнішньої політики окремих держав. Зазначено, що концепцію національних інтересів розглядаємо як систему можливої реалізації національних інтересів конкретної держави в певний проміжок часу.