Forced migrations of Georgia and Ukraine: reasons for the emergence, process features, implications for countries ; Вынужденные миграции Грузии и Украины: причины возникновения, особенности процесса, последствия для стран ; Вимушені міграції Грузії та України: причини виникнення, особливості процесу...
The purpose of this paper is to analyze the causes, current realities and consequences of forced migrations of Georgia and Ukraine in order to identify key strategies for resolving the socio-economic problems of internally displaced persons and transforming them from a "problem vulnerable group" into an indicator of socio-economic development of the countries. Methodology. The study was conducted using a set of multidisciplinary approaches and methods. The paper was used philosophical, general scientific and concrete scientific research methods. Among them: methods of analysis and synthesis, comparative geographical method, mathematical and statistical, graphical method, problem method and some others. Results. Forced migration in Georgia and Ukraine is associated with armed conflicts, which were supported by the separatist sentiments of the part of the population. The center of the military confrontation in Georgia in 1989-1992 was the Tskhinvali region (South Ossetia), and in 1992-1993 – Abkhazia. In 2008, an armed conflict arose between Georgia, Russia and the separatist groups of South Ossetia, referred to as the Russian-Georgian war. In 2014, the Donbass (Donetsk and Luhansk regions) became a center of hostilities in Ukraine. Because of such military conflicts, millions of people have become internally displaced persons – a socially vulnerable category of the population. Analysis of the structural features of the IDPs of Georgia and Ukraine shows the unevenness of their territorial distribution: IDPs are settled in large cities close to their previous homes and almost completely ignore the countryside. Such resettlement speaks about possible intentions to return to their previous places of residence. As a result of the displacement of IDPs, a large burden on the social and economic spheres is observed in parts of Donetsk and Luhansk, as well as Kharkiv regions, the city of Kiev. A similar picture is observed in Georgia: IDPs are settled closer to the occupied regions of Abkhazia and the Tskhinvali region, in large cities and districts of Tbilisi, Samegrelo-Zemo, Svaneti and Imereti. IDPs have become a real challenge for both countries, with which the government could not finally cope. Unresolved in both countries are the housing problems of IDPs. In Ukraine, in addition to the housing problem, IDPs face acute problems with determining their status, social benefits, and employment. Ignoring the solution of these problems leads to increased tension in society, conflicts at the local level between the migrants and the local population, and, as a consequence, to repeated internal displacement. Resolving the problems of forced migrants should be the first line of policy with IDPs. Scientific novelty. a comprehensive comparative analysis of forced migration of Georgia and Ukraine related to military conflicts in the paper was carried out for the first time. The methodology of human-geographical research of migration processes, in particular forced migration, has been improved. The application of the joint experience of Georgia and Ukraine in solving the problems of IDPs was further developed. Practical significance. Studying the joint experience of countries in solving the socio-economic problems of IDPs, the features of their integration and adaptation will contribute to a deeper analysis of these processes at all levels of territorial organization, ensuring the erasing of borders between such a category as "migrants" and "ordinary population". This paper is only a part of the comprehensive study of the problems of IDPs, so the next step will be a study of the features of IDP integration in the host communities of Georgia and the implementation of this experience for Ukraine. ; В статье рассматриваются вынужденные миграции, связанные с военными конфликтами на примере Украины и Грузии. Цель данной статьи – анализ причин, современных реалий и последствий вынужденных миграций Грузии и Украины с целью определения ключевых стратегий решения социально-экономических проблем внутренне перемещенных лиц и превращение их из «проблемной уязвимой группы» в индикатор социально-экономического развития страны. На основе глубокого анализа международной и отечественной литературы выявлено, что вынужденные миграции в обеих странах связаны с вооружёнными конфликтами на территории с полинациональным составом населения. В обеих странах этот конфликт поддерживался сепаратистскими настроениями населения при поддержке местных политических элит, общественных организаций в условиях массовой информационной атаки. В результате вооружённого конфликта в Грузии 1989-1992 гг. в Цхинвальском регионе (Южная Осетия), в 1992-1993 гг. в Абхазии, в 2008 г. конфликта между Грузией, Россией и сепаратистскими группировками Южной Осетии, внутренне перемещёнными лицами (ВПЛ) стали сотни тысяч человек. Почти 1,8 млн. внутренне перемещённых лиц образовалось из-за конфликта на Донбассе в Украине. Авторами сделан сравнительный анализ структурных особенностей ВПЛ, выделены пространственные особенности их расселения. И в Грузии, и в Украине ВПЛ расселяются крайне неравномерно, большая их часть выбирают крупные города в районах, прилегающих к их предыдущему месту жительства. Такое расселение ВПЛ приводит к большой нагрузке на социальную и экономическую сферы. Для обеих стран появление ВПЛ стало настоящим вызовом. Несмотря на давность проблемы ВПЛ в Грузии, их проблемы до сих пор остаются нерешёнными. Как и в Грузии, так и в Украине основной проблемой ВПЛ является отсутствие собственного жилья, предоставленного государством взамен на повреждённое или разрушенное. Кроме того, для Украины актуальной проблемой в отношении ВПЛ является определение их статуса, своевременного получения социальных выплат, проблема трудоустройства переселенцев. Настаиваем на поиске путей решения данных проблем и государственной поддержке ВПЛ. Игнорирование проблем ВПЛ может привести к их повторному перемещению, а также к конфликтам на локальном, региональном и государственном уровнях. ; У статті розглядаються вимушені міграції, пов'язані з військовими конфліктами на прикладі України та Грузії. Мета даної статті – аналіз причин, сучасних реалій і наслідків вимушених міграцій Грузії та України з метою визначення ключових стратегій вирішення соціально-економічних проблем внутрішньо переміщених осіб і перетворення їх з «проблемної вразливої групи» в індикатор соціально-економічного розвитку країни. На основі глибокого аналізу міжнародної та вітчизняної літератури виявлено, що вимушені міграції в обох країнах пов'язані зі збройними конфліктами на території з полінаціональним складом населення. В обох країнах цей конфлікт підтримувався сепаратистськими настроями населення за підтримки місцевих політичних еліт, громадських організацій в умовах масової інформаційної атаки. У результаті збройного конфлікту в Грузії 1989-1992 рр. в Цхінвальському регіоні (Південна Осетія), у 1992-1993 рр. в Абхазії, у 2008 р. конфлікту між Грузією, Росією і сепаратистськими угрупованнями Південної Осетії, внутрішньо переміщеними особами (ВПО) стали сотні тисяч осіб. Майже 1,8 млн. внутрішньо переміщених осіб утворилося через конфлікт на Донбасі в Україні. Авторами зроблено порівняльний аналіз структурних особливостей ВПО, виокремлено просторові особливості їх розселення. І в Грузії, і в Україні ВПО розселяються вкрай нерівномірно, велика їх частина вибирають великі міста в районах, прилеглих до їх попереднього місця проживання. Таке розселення ВПО призводить до великого навантаження на соціальну та економічну сфери. Для обох країн поява ВПО стала справжнім викликом. Незважаючи на давність проблеми ВПО в Грузії, їхні проблеми досі залишаються невирішеними. Як і в Грузії, так і в Україні основною проблемою ВПО є відсутність власного житла, наданого державою взамін на пошкоджене або зруйноване. Крім того, для України актуальною проблемою щодо ВПО є визначення їх статусу, своєчасного отримання соціальних виплат, проблема працевлаштування переселенців. Наполягаємо на пошуку шляхів вирішення даних проблем та державній підтримці ВПО. Ігнорування проблем ВПО може призвести до їх повторного переміщення, а також до конфліктів на локальному, регіональному та державному рівнях.