Європейський вектор зовнішньої політики адміністрації Б.Обами ; European vector of foreign policy of the Barack Obama administration
У статті досліджено основні принципи та концептуальні підходи до формування зовнішньополітичного курсу адміністрації президента Б. Обами. Відзначається, що зовнішня політика Сполучених Штатів має сприяти посиленню американського глобального лідерства; особлива роль у визначенні векторів зовнішньої політики відводиться принципам «розумної сили»; важливою є співпраця з міжнародними організаціями; діалог з Європою має ґрунтуватися по осі НАТОЄС. Вивчаються основні напрями співпраці з Європейським Союзом, серед яких: подолання глобальної кризи та реформування міжнародної фінансової системи; урегулювання ситуації в Афганістані та Пакистані; забезпечення енергетичної безпеки; пошук шляхів запобігання змінам клімату; зняття «напруги», пов'язаної з планами розгортання американської стратегічної ПРО у Східній Європі. Аналізується початок зовнішньополітичної діяльності адміністрації Б. Обами, розглядаються її здобутки і недоліки. Зазначається зосередження нею більшої уваги на азіатському векторі, що викликає певні занепокоєння європейської спільноти. Звертається увага на основні пріоритети «Стратегії національної безпеки» 2010 року. Автор зазначає, що, незважаючи на відсутність протягом першого президентського терміну Б. Обами суттєвих змін у відносинах з ЄС, нинішня епоха трансатлантичних відносин стала свідком процесу постійної функціональної співпраці з перемінним успіхом. ; У статті досліджено основні принципи та концептуальні підходи до формування зовнішньополітичного курсу адміністрації президента Б. Обами. Відзначається, що зовнішня політика Сполучених Штатів має сприяти посиленню американського глобального лідерства; особлива роль у визначенні векторів зовнішньої політики відводиться принципам «розумної сили»; важливою є співпраця з міжнародними організаціями; діалог з Європою має ґрунтуватися по осі НАТОЄС. Вивчаються основні напрями співпраці з Європейським Союзом, серед яких: подолання глобальної кризи та реформування міжнародної фінансової системи; урегулювання ситуації в Афганістані та Пакистані; забезпечення енергетичної безпеки; пошук шляхів запобігання змінам клімату; зняття «напруги», пов'язаної з планами розгортання американської стратегічної ПРО у Східній Європі. Аналізується початок зовнішньополітичної діяльності адміністрації Б. Обами, розглядаються її здобутки і недоліки. Зазначається зосередження нею більшої уваги на азіатському векторі, що викликає певні занепокоєння європейської спільноти. Звертається увага на основні пріоритети «Стратегії національної безпеки» 2010 року. Автор зазначає, що, незважаючи на відсутність протягом першого президентського терміну Б. Обами суттєвих змін у відносинах з ЄС, нинішня епоха трансатлантичних відносин стала свідком процесу постійної функціональної співпраці з перемінним успіхом. ; The article researches the basic principles and conceptual approaches to shaping the foreign policy of the Barack Obama. It is noted that: the foreign policy of the United States should strengthen U.S. global leadership; the special role in determining the directions of U.S. foreign policy is given to the principle of «smart power»; it is important to cooperate with international organizations; the dialogue with Europe should be based on the axis of NATOEU. This study examines the main areas of cooperation with the European Union, including: overcoming the global crisis and reforming the international financial system; settling the situation in Afghanistan and Pakistan; ensuring energy security; finding the ways to prevent new climate changes; defusing the situation which is related to the deployment of U.S. strategic plans in Eastern Europe. It is analyzed the beginning of Obama administration activity on inetnational area, discussed its achievements and shortcomings. The article marks that the USA focuses its attention more on the «Asian vector» and it causes some concern of the European Community. Attention is drawn to the main priorities of «National Security Strategy 2010». The author concludes that despite the absence of significant changes in U.S.European relations during the first term of Barack Obama as the president, the current era of transatlantic relations has witnessed a process of constant functional cooperation with varying success.