Suchergebnisse

The article deals with the directions of the state national cultural policy in the Donbas in the 1920–30s. The author tries to give a detailed description of the activities of national publishing houses, theaters, theater studios. By the example of the creative intelligentsia, the representatives of ethnic communities, we try to understand the essence of changes in the formation and development of spiritual culture, their positive features and disadvantages, the attitude of the population to such cultural phenomena as national dramaturgy, poetry, theater. However, precisely because cultural phenomena were extremely multifaceted, it is not necessary to talk about exhaustive answers to all questions raised during the course of coronation. That is why the article aims to highlight the cultural processes in the multi-ethnic environment of Donbas in the 20's and 30's of the 20th century, as well as the impact of these phenomena on the development of the national consciousness of ethnic groups in the region.In the course of the study, it was discovered that state structures paid a lot of attention to periodicals of national minorities - newspapers and magazines. As a rule, they played the role of agitation and propaganda among the various ethnic groups of the Soviet way of life in their nature. Therefore, these periodicals were not very popular among different nationalities.Significant place in the cultural life of different nationalities took theatrical art. In particular, in the early 1920s, theatrical groups of ethnic minorities were created and intensively developed. But the state supported only those theaters that were staged or revolutionary with propaganda or demonstrated on the stage of the achievements of Soviet construction and national politics.Despite the total control by the Bolshevik Party and state institutions, the active work of the creative centers has led to a significant revival of cultural life, pushing for the revival of manifestations of national culture, the revival of which was interrupted by political repressions and the killing of prominent representatives of the creative elite ; В статье говорится о направлениях государственной национальной культурной политики на Донбассе в 1920–30-е годы. Автор пытается дать развернутую характеристику деятельности национальных издательств, театров, театральных студий. На примере творческой интеллигенции – представителей этнических сообществ мы делаем попытку понять сущность изменений в формировании и развитии духовной культуры, их положительные черты и недостатки, отношение населения к таким культурным явлениям как национальная драматургия, поэзия, театр. Однако именно потому, что культурные явления были чрезвычайно многогранными, говорить о исчерпывающих ответах на все вопросы, поставленные в ходе проведения коренизации, не приходится. Именно поэтому целью статьи является освещение культурных процессов в полиэтнической среде Донбасса в 20–30-е гг. ХХ в., а также влияние этих явлений на развитие на- ционального сознания этнических групп населения региона.В процессе исследования выявлено, что государственные структуры уделяли большое внимание периодическим изданиям национальных меньшинств – газетам, журналам. Как правило, по своему характеру они выполняли роль агитации и пропаганды среди различных этносов именно советского образа жизни. Поэтому периодические издания были не слишком популярны среди различных национальностей.Значительное место в культурной жизни этносов заняло театральное искусство. В частности, в начале 1920-х годов создавались и активно развивались театральные коллективы этнических меньшинств. Но государство оказывало свою поддержку только тем театрам, которые осуществляли постановки или революционного характера с агитационно-пропагандистским наполнением, или показывали на сцене достижения советского образа жизни и национальной политики.Несмотря на тотальный контроль со стороны большевистской партии и государственных учреждений, активная деятельность творческих организаций привела к значительному оживлению культурной жизни, подтолкнула к активизации проявлений национальной культуры, возрождение которой было прервано политическими репрессиями и убийствами выдающихся представителей творческой элиты. ; У статті йдеться про напрями державної національної культурної політики на Донбасі у 1920–30-ті роки. Автор намагається дати розгорнуту характеристику діяльності національних видавництв, театрів, театральних студій. На прикладі діяльності творчої інтелігенції – представників етнічних спільнот ми робимо спробу зрозуміти сутність змін у формуванні і розвитку духовної культури, їх позитивні риси і недоліки, ставлення населення до таких культурних явищ як національна драматургія, поезія, театр. Однак саме через те, що культурні явища були надзвичайно багатогранними, говорити про вичерпні відповіді на усі питання, поставлені в ході проведення коренізації, не доводиться. Саме тому метою статті є висвітлення культурних процесів e багатоетнічному середовищі Донбасу в 20–30-ті рр. ХХ ст., а також впливу цих явищ на розвиток національної свідомості етнічних груп населення регіону.У процесі дослідження виявлено, що державні структури приділяли велику увагу періодичним виданням національних меншин – газетам, журналам. Як правило, за своїм характером вони виконували роль агітації і пропаганди серед різних етносів радянського способу життя. Тому ці періодичні видання були не надто популярними серед різних національностей.Значне місце у культурному житті різних національностей зайняло театральне мистецтво. Зокрема, на початку 1920-х років створювались і активно розвивались театральні колективи етнічних меншин. Але держава надавала свою підтримку тільки тим театрам, які здійснювали постановки або революційного характеру з агітаційно-пропагандистським наповненням, або показували на сцені досягнення радянського будівництва та національної політики.Незважаючи на тотальний контроль із боку більшовицької партії та державних установ, активна діяльність творчих осередків привела до значного пожвавлення культурного життя, підштовхнуло до активізації проявів національної культури, відродження якої було перервано політичними репресіями і вбивствами визначних представників творчої еліти.