История рассматривается как знание о прошлом. Рассматривается проблема объекта исторической науки. Ставится вопрос о «реальности» прошлого, о соотношении прошлого и реальности, о возможности «науки о прошлом» и возможности прошлого выступать объектом исторической науки. Рассматривается взаимосвязь между прошлым и настоящим. Настоящее выступает основой и для познания прошлого. Современность является точкой отсчета, отбор и осмысление прошлых событий всегда происходит с точки зрения современности.Всякое познание осуществляется через посредство знаков. Функция познания состоит в накладывании на мир сети обозначений. Выработка новых знаний рассматривается как семиотический процесс. Понятия «реальность» и «знание» тесно сопряжены друг с другом. Знание не только описывает реальность, оно также конструирует ее. Знание (в том числе, историческое) культурно опосредовано.История как наука понимается как продуцирование новых знаний на базе переработки информационных массивов о прошлом. Глубина понимания в конечном счете зависит не столько от информации, сколько от свойств интерпретатора. Сущность научного метода - замена реального объекта его моделью. История как наука о прошлом, как знание о прошлом выступает как мыслительная конструкция, как умозрительная модель прошлого.
History is regarded as knowledge of the past. Considers the problem of the object of historical science. The question is about the "reality" of the past, the relationship between the past and reality, about the possibility of "the science of the past" and the challenges of the past to act as the object of historical science. Examines the relationship between past and present. The present is the basis for the knowledge of the past. Modernity is a point of reference, selection and interpretation of past events always occur from the point of view of modernity.Discusses the question of the relationship between everyday and scientific knowledge, of history and "historical memory". There are Parallels between everyday knowledge and historical memory. Historical memory is seen as a social construct, not even knowledge, but a kind of symbol, the base identity of a social group, a sign of the difference between "their" and "strangers". The scientific study of the past linked to the problematization of "obvious" in everyday knowledge, in the "historical memory".All knowledge is carried out through signs. The function of cognition consists in the superimposition of the world network of signs. To develop new knowledge is seen as a semiotic process. The concepts of "reality" and "knowledge" are closely connected with each other. Knowledge not only describes reality, it also constructs it. Knowledge (including historical) culturally mediated.The history of science is understood as the production of new knowledge on the basis of processing of information arrays about the past. Depth of understanding ultimately depends not so much on information as to the properties of the interpreter. The essence of the scientific method is the replacement of a real object with its model. History as a science of the past, as knowledge of the past acts as a mental construct, as a speculative model of the past. There is a possibility of instrumentalization of history. Historical knowledge included in the system of political and legal argumentation. Various political forces often consider history only as a means to validate and justify their current policy. ; История рассматривается как знание о прошлом. Рассматривается проблема объекта исторической науки. Ставится вопрос о «реальности» прошлого, о соотношении прошлого и реальности, о возможности «науки о прошлом» и возможности прошлого выступать объектом исторической науки. Рассматривается взаимосвязь между прошлым и настоящим. Настоящее выступает основой для познания прошлого. Современность является точкой отсчета, отбор и осмысление прошлых событий всегда происходит с точки зрения современности.Всякое познание осуществляется через посредство знаков. Функция познания состоит в накладывании на мир сети обозначений. Выработка новых знаний рассматривается как семиотический процесс. Понятия «реальность» и «знание» тесно сопряжены друг с другом. Знание не только описывает реальность, оно также конструирует ее. Знание (в том числе, историческое) культурно опосредовано.История как наука понимается как продуцирование новых знаний на базе переработки информационных массивов о прошлом. Глубина понимания в конечном счете зависит не столько от информации, сколько от свойств интерпретатора. Сущность научного метода - замена реального объекта его моделью. История как наука о прошлом, как знание о прошлом выступает как мыслительная конструкция, как умозрительная модель прошлого. ; Історія розглядається як знання про минуле. Розглядається проблема об'єкта історичної науки. Ставиться питання про «реальність» минулого, про співвідношення минулого і реальності, про можливість «науки про минуле» і можливість минулого бути об'єктом історичної науки. Розглядається взаємозв'язок між минулим і сьогоденням. Сучасність постає основою для пізнання минулого. Сучасність є точкою відліку, відбір і осмислення минулих подій завжди відбувається з точки зору сучасності.Будь-яке пізнання здійснюється за посередництвом знаків. Функція пізнання полягає в накладанні на світ мережі позначень. Вироблення нових знань розглядається як семіотичний процес. Поняття «реальність» і «знання» тісно пов'язані між собою. Знання не тільки описує реальність, воно також конструює її. Знання (в тому числі, історичне) культурно опосередковане.Історія як наука розуміється як продукування нових знань на базі переробки інформаційних масивів про минуле. Глибина розуміння в кінцевому рахунку залежить не стільки від інформації, скільки від властивостей інтерпретатора. Сутність наукового методу - заміна реального об'єкта його моделлю. Історія як наука про минуле, як знання про минуле постає як розумова конструкція, як умоглядна модель минулого.