The problem of a new international order formation is associated with a number of interrelated issues: changing the role of a state in the international arena, strengthening non-state actors in international relations, the impact of globalization on the political, economic and cultural spheres, interdependence and more. The aim of the article is to form a holistic view of the formation of the new international order in the context of global international political transformations, as well as to determine the fundamental difference between the international and world order. The use of a systematic approach makes it possible to study the international order as a set of relations between the main actors of international relations. It is established that the scientific category "international order" should be distinguished from "world order". Given the existence of an institutional framework between states, an international order can exist without a world order. "International order" can move to a qualitatively new state of a "world order" when the process of ordering will involve all international actors without exception.
The problems and prospects of a new international order formation in terms of the transformation of the international system are viewed. It is proved that sustainable development of the contemporary international system depends on the consolidation of the international community and the constructive cooperation between the international relations participants. Thus it is necessary to begin the process of developing a new model of a world governing that would take into consideration the conditions of the global world of the XXI century. The necessity of comprehensive study of the components of the global crisis of world governance and search for mechanisms to overcome it by consolidating participants of the international system are proved. A complex crisis in various fields and at various levels, from local to global proves incapacity, due to lack of appropriate mechanisms, of the international community to overcome the global system crisis that includes world governing crisis. Thus, the current crisis on the global level always calls for search the means and factors that would provide stabilization of the social, economic and political relations, consolidation of social powers and all members of the international system. The current global system crisis is not accidental one and it is a natural phenomenon associated with long-term trends of world political and economic development. Thus the present global system crisis has its own peculiarities and distinctive features associated with the processes of globalization, regional political and economic integration, global migration and more. Crisis development was accelerated because of the collapse of the bipolar international system and intensification of globalization. Obviously, handling crisis development is possible to be achieved, provided the acquisition of the new international system a balance that would correspond properly to the character of global transformations. From this perspective, changes in social development have made the problem of international political consolidation a highly topical one as it is aimed at sustainable development of mankind.
The article analyzes the risks to global security in the face of confrontation, as well as the struggle for world leadership in the United States and China. It is shown that the confrontation and deepening of contradictions between the United States and the People's Republic of China can lead to a nuclear war. However, many researchers also believe that the image of the Chinese threat is now heavily exaggerated and based on the misunderstanding of China's intentions. In general, expert and analytical centers are encouraged to start technological cooperation with China, rather than exacerbate confrontation. Therefore, on this day there is no clear answer to the question of whether the PRC really threatens US leadership in the framework of the emerging world order. On the contrary, among scholars, politicians and experts one can see the split that is growing in relation to this problem. Despite the opposite view on the ambitions of the People's Republic of China to represent serious US competition in all areas, rivalry between countries of the so-called "Group Two" ("G-2") in the coming years will intensify and more and more to put global security policy tasks. China will be able to pursue a more independent policy than the United States only if it bypasses them in the areas of armaments and high technology. However, it is here that American leadership will remain undisputed for a long time to come. However, many analysts predict China's world leadership in the next decade or decades, as it may soon surpass the United States in economic terms. However, being the greatest does not mean being the first one. In addition to being the world's second largest economy, China is still a long way from taking the lead or competing in other areas (military-strategic, technological, social, etc.). It has been proved that the optimal choice for China will not be the desire to forcibly introduce its regional, not to mention global, unipolarity, but to actively enter the multipolar world as a major independent center of power. ; У статті проаналізовано ризики світовій безпеці в умовах протистояння, а також боротьби за світове лідерство, США та КНР. Показано, що протистояння та поглиблення протиріч між США і КНР може привести до ядерної війни. Однак багато дослідників також вважають, що образ китайської загрози нині сильно перебільшений і заснований на неправильному розумінні намірів Китаю. В цілому експертно-аналітичними центрами рекомендується почати технологічне співробітництво з Китаєм, а не загострювати протистояння. Тому, нині не існує однозначної відповіді на питання, чи дійсно КНР загрожує лідерству США в межах світового порядку, що формується. Навпаки, серед дослідників, політиків і експертів можна побачити розкол, що посилюється у ставленні до цієї проблеми. Незважаючи на протилежні погляди з приводу амбіцій КНР, що представляють серйозну конкуренцію США у всіх сферах, в найближчі роки суперництво між країнами так званої «Групи двох» («G-2») буде посилюватися і все частіше ставити глобальні завдання в сфері політики безпеки. КНР зможе проводити більш самостійну політику, ніж США, тільки якщо обійде їх у сферах озброєнь і високих технологій. Однак саме тут американське лідерство залишиться безперечним ще надовго. Проте, багато аналітиків прогнозують Китаю світове лідерство протягом найближчого десятиліття чи десятиліть, оскільки він може незабаром перевершити США за економічними показниками. Втім бути найбільшим ще не означає бути першим. Крім того, що Китай є другою економікою у світі, він все ще далекий від того, щоб посісти лідерські позиції або стати конкурентом в інших сферах (військово-стратегічній, технологічній, соціальній тощо). Доведено, що оптимальним вибором для Китаю буде не прагнення насильницького запровадження своєї регіональної, не кажучи вже про глобальну, однополюсності, а активне входження до багатополюсного світу в якості великого самостійного центра сили.
Проаналізовані особливості функціонування сухопутного кордону США в умовах пандемії показали, що, незважаючи на зміну ситуації у сфері охорони здоров'я в Канаді та Мексиці, США не адаптували обмеження на сухопутних кордонах, що призвело до низки негативних соціально-економічних наслідків для всіх країн. Відсутність прозорості з боку федеральних чиновників США свідчить про відсутність чіткого плану дій для вирішення даного нагального питання. США продовжують жорсткий набір обмежень, які забороняють відкриття кордонів. Закриття кордону на державному рівні завдало шкоди компаніям, які покладаються на туристів для отримання доходів, а також завдало соціально-економічних втрат для прикордонних співтовариств. Констатується, що в США відсутній чіткий план для вирішення проблем прикордоння в умовах пандемії COVID-19. В цілому, федеральний план відновлення роботи кордону США буде залежати від позитивних умов для здоров'я населення, таких як низька кількість активних випадків захворювання і високий рівень вакцинації. Хоча поява нових дуже заразних штамів робить малоймовірним повернення кордону до нормального стану до пандемії в найближчому майбутньому. В цьому контексті збереження існуючих обмежень без публічного плану по їх ослабленню має політичну ціну. З огляду на вибори в Мексиці та Канаді, що відбулися у 2021 р., помилки лідерів в усуненні економічних і соціальних втрат, викликаних політикою пандемії на кордоні, є політичним тягарем. Тому, управління ризиками – це розумна стратегія як для політиків, так і для безпеки кордонів. У міру того, як офіційні особи США продовжують займатися прикордонною політикою країни в надзвичайних ситуаціях, прозорий розгляд різних економічних, соціальних і медичних ситуацій в Канаді і Мексиці має стати головним соціально-економічним пріоритетом
