Suchergebnisse

The hybrid war, which has violated Ukraine's territorial integrity and has been reducing working-age population by claiming the lives of civilians and militaries for the last two years reducing, became the main catalyst for internal migration of Ukrainians. This paper is the author's attempt to figure out the sociopolitical factors and consequences of migration processes in the country due to hostilities in the East of Ukraine. Subject of the research - is fate of almost 3 million (according to official figures) internally displaced persons, including the author. During the two years since the beginning of the military conflict in the East of Ukraine, half of Donbas residents have become either refugees or internally displaced persons. It can be assumed future scenarios for the development of Ukrainian society by studying motivations and feelings of those people, who have been residing beyond their hometowns, living at someone's house, deprived of state protection and realization of their political rights. ; Гибридная война, что нарушила территориальную целостность Украины и уже два года подряд уносит жизни мирных граждан и военных, сокращая дееспособное население страны, стала основным катализатором внутренней миграции украинцев. Эта статья является авторской попыткой выяснить социально-политические факторы и последствия миграционных процессов внутри страны вследствие военных действий на Востоке Украины. Предметная плоскость исследования – это судьбы почти 3 миллионов (по официальным данным) внутренне перемещенных лиц, к которым относится и автор. За два года с начала военного конфликта на Востоке Украины половина жителей Донбасса стали беженцами или внутренними переселенцами. Изучая мотивации и самочувствие людей, которые два года находятся за пределами родных городов, живут в чужих помещениях без права на реализацию политических прав и государственной защиты, можно предположить дальнейшие сценарии развития украинского общества. ; Гібридна війна, що порушила територіальну цілісність України та вже два роки поспіль забирає життя мирних громадян та військових, скорочуючи дієздатне населення країни, стала основним каталізатором внутрішньої міграції українців. Ця стаття є авторською спробою з'ясувати соціально-політичні чинники і наслідки міграційних процесів у межах країни в наслідок військових дій на Сході України. Предметна площина дослідження - це долі майже 3 мільйонів (за офіційними даними) внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і автор. За два роки від початку військового конфлікту на Сході України половина жителів Донбасу стали біженцями чи внутрішніми переселенцями. Вивчаючи мотивації та самопочуття людей, які два роки перебувають за межами рідних міст, мешкають у чужих приміщеннях без права на реалізацію політичних прав і державного захисту, можна припустити подальші сценарії розвитку українського суспільства.

The hybrid war, which has violated Ukraine's territorial integrity and has been reducing working-age population by claiming the lives of civilians and militaries for the last two years reducing, became the main catalyst for internal migration of Ukrainians. This paper is the author's attempt to figure out the sociopolitical factors and consequences of migration processes in the country due to hostilities in the East of Ukraine. Subject of the research - is fate of almost 3 million (according to official figures) internally displaced persons, including the author. During the two years since the beginning of the military conflict in the East of Ukraine, half of Donbas residents have become either refugees or internally displaced persons. It can be assumed future scenarios for the development of Ukrainian society by studying motivations and feelings of those people, who have been residing beyond their hometowns, living at someone's house, deprived of state protection and realization of their political rights. ; Гибридная война, что нарушила территориальную целостность Украины и уже два года подряд уносит жизни мирных граждан и военных, сокращая дееспособное население страны, стала основным катализатором внутренней миграции украинцев. Эта статья является авторской попыткой выяснить социально-политические факторы и последствия миграционных процессов внутри страны вследствие военных действий на Востоке Украины. Предметная плоскость исследования – это судьбы почти 3 миллионов (по официальным данным) внутренне перемещенных лиц, к которым относится и автор. За два года с начала военного конфликта на Востоке Украины половина жителей Донбасса стали беженцами или внутренними переселенцами. Изучая мотивации и самочувствие людей, которые два года находятся за пределами родных городов, живут в чужих помещениях без права на реализацию политических прав и государственной защиты, можно предположить дальнейшие сценарии развития украинского общества. ; Гібридна війна, що порушила територіальну цілісність України та вже два роки поспіль забирає життя мирних громадян та військових, скорочуючи дієздатне населення країни, стала основним каталізатором внутрішньої міграції українців. Ця стаття є авторською спробою з'ясувати соціально-політичні чинники і наслідки міграційних процесів у межах країни в наслідок військових дій на Сході України. Предметна площина дослідження - це долі майже 3 мільйонів (за офіційними даними) внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і автор. За два роки від початку військового конфлікту на Сході України половина жителів Донбасу стали біженцями чи внутрішніми переселенцями. Вивчаючи мотивації та самопочуття людей, які два роки перебувають за межами рідних міст, мешкають у чужих приміщеннях без права на реалізацію політичних прав і державного захисту, можна припустити подальші сценарії розвитку українського суспільства.

Зрілість державності завжди корелюється з міцністю самоідентифікації нації. Якість такої кореляції стає визначальною й часто вдосконалюється під час випробувань. Події кінця 2013 – першої половини 2014 рр. в Україні викрили конфлікт між Державою та Суспільством, який мав наслідками руйнацію цілісності країни, війну в Донбасі, травму ідентичності прикордонних територій та виклик для територіальних громад. Рік після Майдану результує втратою території, наявністю невизнаної офіційним Києвом війни, внутрішнім конфліктом державної еліти, неузгодженістю функцій ВСУ та Нацгвардії., поширенням впливу антидержавних течій на південно-східних територіях та загрозою цілісності України. Невирішеність долі, статусу та перспектив окупованих територій в Україні загострює конфлікт Суспільства і Держави, активізує внутрішні непорозуміння між суспільними групами, владою та опозицією, аутентичними міфами та ситуативними стереотипами, політичним дизайном та соціальною реальністю.

The statehood's maturity always correlates with the strength of the nation's identity. The quality of such correlation becomes crucial and often being improved during the tests. Events late 2013 - early 2014 in Ukraine exposed the conflict between state and society, which resulted in the destruction of the country's integrity, the war in Donbass, identity's trauma of border territories and challenges for local communities. It is necessary to realize the social assets and liabilities of Maidan for subsequent modernization of the country.During the years of independence, Ukraine has almost never carried out the policy of forming a unified national (political) identity. The state should reconsider the policy of recreating the Ukrainian's political nation, including ethnic and regional specifications in order to overcome these trends. World without war did not exist yet, and world development was stable in the course of its change in the cycles of colonization (the approval of empires / confederations, the movement towards bipolarity, the strengthening of the man-made manpower potential, the global economy and identity) and decolonization (territorial reconstruction of the world, shifting the emphasis of development towards social capital, branding of "comfortable places", peripherality of capitalism). Each socio-political shift (war and coup d'état, terrorism and AIDS, natural disasters and changes in social display), as attractors of such cycles, raise the issue of the maturity of relations between the State and the Society. The format of such relationships can be religion, political regime, social contract, setting the system rules of the game, by which the political support of the state institutions of the masses is converted into an increase in the income of the population of various kinds (economic stability, legal, material and social protection of the population, expansion of opportunities and ensuring prospects of growth the system as a whole, its symbolic and social capital). The chosen format of relations between the states and the Society serves as the basis for modernization of the system, responsibility of key actors (power, community, business, media environment) and their correspondence to the single strategic model that the system seeks is the main factor in its successful upgrade. The control points of the relationship between the state and society reflect the media space. The quality of the latter (both national and global - external to the transforming system) establishes the role of media representatives from professionals who are capable of creating an adequate picture of the world for "vultures" against all, and the service of individual actors, their horns and writers. ; Зрілість державності завжди корелюється з міцністю самоідентифікації нації. Якість такої кореляції стає визначальною й часто вдосконалюється під час випробувань. Події кінця 2013 – першої половини 2014 рр. в Україні викрили конфлікт між Державою та Суспільством, який мав наслідками руйнацію цілісності країни, війну в Донбасі, травму ідентичності прикордонних територій та виклик для територіальних громад. Рік після Майдану результує втратою території, наявністю невизнаної офіційним Києвом війни, внутрішнім конфліктом державної еліти, неузгодженістю функцій ВСУ та Нацгвардії., поширенням впливу антидержавних течій на південно-східних територіях та загрозою цілісності України. Невирішеність долі, статусу та перспектив окупованих територій в Україні загострює конфлікт Суспільства і Держави, активізує внутрішні непорозуміння між суспільними групами, владою та опозицією, аутентичними міфами та ситуативними стереотипами, політичним дизайном та соціальною реальністю. ; Зрілість державності завжди корелюється з міцністю самоідентифікації нації. Якість такої кореляції стає визначальною й часто вдосконалюється під час випробувань. Події кінця 2013 – першої половини 2014 рр. в Україні викрили конфлікт між Державою та Суспільством, який мав наслідками руйнацію цілісності країни, війну в Донбасі, травму ідентичності прикордонних територій та виклик для територіальних громад. Рік після Майдану результує втратою території, наявністю невизнаної офіційним Києвом війни, внутрішнім конфліктом державної еліти, неузгодженістю функцій ВСУ та Нацгвардії., поширенням впливу антидержавних течій на південно-східних територіях та загрозою цілісності України. Невирішеність долі, статусу та перспектив окупованих територій в Україні загострює конфлікт Суспільства і Держави, активізує внутрішні непорозуміння між суспільними групами, владою та опозицією, аутентичними міфами та ситуативними стереотипами, політичним дизайном та соціальною реальністю.

The article presents the justification of the place branding as the direction of modern politics. The range of correlations was identified by temporal and synchronized comparison of the world rankings of countries / cities development and their branding strategies as the territories. It is proved that the territory brand – is an immaterial product of political activity, which is able to act as the asset of the foreign state's policy and its territorial­administrative unit, development indicator of civil society and the political practice of system self­organizing, harmonization of relations in society, between government and business, production values and collective meanings. The author singled out the main reasons and key factors of the neutral­negative concept­image of Ukraine on the basis of summarizing the empirical material (sociological polls, media­audit of internal and external information space of Ukraine, and the analysis of power­oppositional and expert discourses). The article includes the ways of correction of the branding strategy of Ukraine, especially concerning the image of power, content and metaphors of the state's information policy, the legal framework of the state branding and the reform of its territorial system. ; Презентується обґрунтування брендингу територій як напряму сучасної політики глобального , національного та регіонального рівнів. Вказані кореляції світових рейтингів країн / міст та їх брендингових стратегій як територій. Доведено, що бренд території ­ це нематеріальний продукт політичної діяльності, який здатний виступати в якості активу, індикатора розвитку громадянського суспільства, інструментом політичної практики порозумінь суспільства та держави, чинником самоорганізації території у контексті ціннісного відтворення колективних смислів. Автор виділив основні причини та ключові фактори нейтрально – негативного концепт­образу України на основі узагальнення емпіричного матеріалу (соціологічні опитування, медіа­аудит внутрішнього і зовнішнього інформаційного простору України, експертна оцінка владно­опозиційного дискурсу). Стаття включає в себе способи корекції стратегії брендингу України , особливо щодо утримання та метафор інформаційної політики держави, нормативно­правової бази державного брендинго та реформи своєї територіальної системи. ; Презентується обґрунтування брендингу територій як напряму сучасної політики глобального , національного та регіонального рівнів. Вказані кореляції світових рейтингів країн / міст та їх брендингових стратегій як територій. Доведено, що бренд території ­ це нематеріальний продукт політичної діяльності, який здатний виступати в якості активу, індикатора розвитку громадянського суспільства, інструментом політичної практики порозумінь суспільства та держави, чинником самоорганізації території у контексті ціннісного відтворення колективних смислів. Автор виділив основні причини та ключові фактори нейтрально – негативного концепт­образу України на основі узагальнення емпіричного матеріалу (соціологічні опитування, медіа­аудит внутрішнього і зовнішнього інформаційного простору України, експертна оцінка владно­опозиційного дискурсу). Стаття включає в себе способи корекції стратегії брендингу України , особливо щодо утримання та метафор інформаційної політики держави, нормативно­правової бази державного брендинго та реформи своєї територіальної системи.

The article attempts to scientific justification the dynamics of changes in public opinion on the conflict-generating nature of Ukrainian reality through a system of checks and balances in the context of the formation the institution of democracy in Ukraine.The authors' conclusions are due to the Resolution of the Verkhovna Rada №727-IX of 18.06.2020 and were based on interviews and sociological researches of Institute of sociology of NAS of Ukraine, Fund "Democratic initiatives" by Ilko Kucheriv, Razumkov Center, Kyiv International Institute of Sociology, current legislation and own experience of applied political analysis and political consulting.The key trends in public attitudes towards armed conflict in the East of Ukraine, that are largely stable over 2014 – 2020 namely: the recognition of the "Russian factor" in the conflict, a critical assessment of national policy of Ukraine in its resolution and in socio-humanitarian work with the region, vision the future "DNR-LNR" as a part of Ukraine in the same politico-legal status as before, and, in case of impossibility of a full-scale military offensive, the willingness to compromise for the sake of a peaceful settlement. It is also proved that the armed conflict in the Donbass today does not fall in the top most important for Ukrainians problems (in contrast to 2014-2015) and tends to freeze and support the existing status quo. However, its hybridity will create a source of political instability and manipulations in Ukraine, including public opinion. It is recognized that a peaceful settlement of the armed conflict in the East of Ukraine according to the modern political situation is possible only with significant concessions of national interests of Ukraine. It has been proven that the institutionalization of democracy in Ukraine through a mandatory all-Ukrainian referendum, given the low level of legal awareness and empirical analysis, is premature. ; У статті здійснено спробу наукового обґрунтування реальною політичною практикою динаміки змін громадської думки щодо конфліктогенності української реальності через систему стримувань і противаг у контексті становлення інституту народовладдя в Україні.Висловлені авторками висновки обумовлені Постановою ВРУ №727-ІХ від 18.06.2020 р. і ґрунтуються на матеріалах опитувань та соціологічних дослідженнях Інституту соціології НАН України, Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, Центру Разумкова, Київського міжнародного інституту соціології, чинному законодавстві та власному досвіді прикладного політичного аналізу й політичного консультування.Охарактеризовано ключові тенденції суспільних настроїв щодо збройного конфлікту на Сході України, що залишаються в цілому сталими впродовж 2014 – 2020 рр. А саме: визнання «російського фактору» у конфлікті, критична оцінка громадянами державної політики України щодо врегулювання та соціально-гуманітарної роботи з тимчасово окупованими територіями, бачення майбутнього політико-правового статусу т.зв. «ДНР-ЛНР» у складі України, з огляду на неможливість повномасштабного військового наступу, з одного боку, і готовність йти на компроміси заради мирного врегулювання, з іншого. Доведено, що збройний конфлікт на Донбасі на сьогодні не потрапляє в топ найважливіших для українців проблем (на відміну від 2014-2015 рр.) і тяжіє до заморожування і підтримки сторонами конфлікту існуючого status quo. Проте, його гібридність створюватиме в Україні джерело політичної нестабільності і поле для маніпуляцій суспільством з боку держави. Визнається, що мирне врегулювання збройного конфлікту на Сході України за сучасної політичної кон'юнктури можливе лише зі значними поступками національними інтересами України. Доведено, що інституціоналізація народовладдя в Україні через обов'язковий всеукраїнський референдум, враховуючи низький рівень правосвідомості та аналіз емпірики, є передчасною.

The article attempts to scientific justification the dynamics of changes in public opinion on the conflict-generating nature of Ukrainian reality through a system of checks and balances in the context of the formation the institution of democracy in Ukraine.The authors' conclusions are due to the Resolution of the Verkhovna Rada №727-IX of 18.06.2020 and were based on interviews and sociological researches of Institute of sociology of NAS of Ukraine, Fund "Democratic initiatives" by Ilko Kucheriv, Razumkov Center, Kyiv International Institute of Sociology, current legislation and own experience of applied political analysis and political consulting.The key trends in public attitudes towards armed conflict in the East of Ukraine, that are largely stable over 2014 – 2020 namely: the recognition of the "Russian factor" in the conflict, a critical assessment of national policy of Ukraine in its resolution and in socio-humanitarian work with the region, vision the future "DNR-LNR" as a part of Ukraine in the same politico-legal status as before, and, in case of impossibility of a full-scale military offensive, the willingness to compromise for the sake of a peaceful settlement. It is also proved that the armed conflict in the Donbass today does not fall in the top most important for Ukrainians problems (in contrast to 2014-2015) and tends to freeze and support the existing status quo. However, its hybridity will create a source of political instability and manipulations in Ukraine, including public opinion. It is recognized that a peaceful settlement of the armed conflict in the East of Ukraine according to the modern political situation is possible only with significant concessions of national interests of Ukraine. It has been proven that the institutionalization of democracy in Ukraine through a mandatory all-Ukrainian referendum, given the low level of legal awareness and empirical analysis, is premature. ; У статті здійснено спробу наукового обґрунтування реальною політичною практикою динаміки змін громадської думки щодо конфліктогенності української реальності через систему стримувань і противаг у контексті становлення інституту народовладдя в Україні.Висловлені авторками висновки обумовлені Постановою ВРУ №727-ІХ від 18.06.2020 р. і ґрунтуються на матеріалах опитувань та соціологічних дослідженнях Інституту соціології НАН України, Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва, Центру Разумкова, Київського міжнародного інституту соціології, чинному законодавстві та власному досвіді прикладного політичного аналізу й політичного консультування.Охарактеризовано ключові тенденції суспільних настроїв щодо збройного конфлікту на Сході України, що залишаються в цілому сталими впродовж 2014 – 2020 рр. А саме: визнання «російського фактору» у конфлікті, критична оцінка громадянами державної політики України щодо врегулювання та соціально-гуманітарної роботи з тимчасово окупованими територіями, бачення майбутнього політико-правового статусу т.зв. «ДНР-ЛНР» у складі України, з огляду на неможливість повномасштабного військового наступу, з одного боку, і готовність йти на компроміси заради мирного врегулювання, з іншого. Доведено, що збройний конфлікт на Донбасі на сьогодні не потрапляє в топ найважливіших для українців проблем (на відміну від 2014-2015 рр.) і тяжіє до заморожування і підтримки сторонами конфлікту існуючого status quo. Проте, його гібридність створюватиме в Україні джерело політичної нестабільності і поле для маніпуляцій суспільством з боку держави. Визнається, що мирне врегулювання збройного конфлікту на Сході України за сучасної політичної кон'юнктури можливе лише зі значними поступками національними інтересами України. Доведено, що інституціоналізація народовладдя в Україні через обов'язковий всеукраїнський референдум, враховуючи низький рівень правосвідомості та аналіз емпірики, є передчасною.

Nowadays, migration processes are formed under the influence of state policy and become indicators of efficiency of state institutions. This paper is the authors' attempt to prove that migration of Ukrainian population to Poland is the result of implementation of state policy. In addition to the complex socioeconomic situation in the country, the systematic state policy of Europe and Russia in economic, education, redistribution of natural and human resources contributes to the migration of Ukrainians. The authors reveal the main trends in the migration of Ukrainians to Poland on the basis of empirical data from the State Statistics Committee of Ukraine, sociological surveys and historical memory of Ukrainians and Poles. The precise and sound state policy of Poland and the reality of Ukraine, the inadequacy of the public policy, the war in the East and economic problems result in the increase rates and volumes of Ukrainian migration to Poland, especially labour and educational.The closest neighbours – Russia, Hungary and Poland, unlike Ukraine, have the clear state policy on attracting migrants, in particular Ukrainians, in order to replenish human capital and labour resources.Such states policies of «recipient countries» pose a threat to Ukraine's national security and require the revision of own Ukrainian state migration policy. Ukrainian authorities demonstrate inactivity in terms of settlement of migration flows, registration of migrants abroad and development of migration policy. Despite the reform, the current economic, political and social situation leads more people to migrate. In particular, it is about labour migration, which leads to an increase in the number of illegal immigrants or emigrants with dual citizenship. The preservation of the human capital and providing sufficient opportunities for its development, and conversion into real national value is a challenge for state institutions both in Ukraine and Poland. World migration trends show an outflow of human capital to global cities and areas convenient for living. A decrease of the national population and the exhaustion of the intellectual capital of nation-states is a current trend in all countries of Eastern Europe. ; Сьогодні міграційні процеси формуються під впливом державної політики та стають показниками ефективності діяльності інститутів державної влади. Ця наукова розвідка є спробою авторів довести, що міграція українського населення до Польщі є результатом реалізації державної політики. Окрім складної соціально-економічної ситуації в країні, систематична державна політика країн Європи та Росії у сфері економіки, освіти, перерозподілу природних і людських ресурсів сприяє міграції українців. Автори виокремлюють основні тенденції міграції українців до Польщі на основі емпіричних даних Державного комітету статистики України, соціологічних опитувань та історичної пам'яті українців та поляків. Чітка та продумана державна політика Польщі та реалії України, безсистемність ведення державної політики, війна на Сході, економічні проблеми результують у зростання темпів та обсягів міграції українців до Польщі, особливо трудової та освітньої.Найближчі сусіди – Росія, Угорщина та Польща – на відміну від України, мають чітку державну політику щодо залучення мігрантів, зокрема українців, з метою поповнення людського капіталу та трудових ресурсів. Такі державні політики країн-реципієнтів становлять загрозу для національної безпеки України та вимагають перегляду власної державної політики у сфері міграції. Українські владні інститути демонструють бездіяльність по відношенню до врегулювання міграційних потоків, обліку мігрантів за кордон, розробку міграційної політики, а головне на глобальному рівні, попри реформи, ситуація з економічним, політичним, соціальним становищем підштовхує з року в рік більшу кількість людей до міграції, зокрема трудової та освітньої, а як наслідок зростання кількості нелегальних емігрантів або емігрантів з «подвійним громадянством». Перед державними інститутами як України, так і Польщі, сьогодні стоїть питання збереження людського капіталу та надання достатніх можливостей для розвитку і конвертації у реальну національну цінність. Світові тренди міграції демонструють відтік людського капіталу до глобальних міст та комфортних для життя зон. Скорочення загальнонаціонального населення та виснаження інтелектуального капіталу держав-націй – актуальний тренд усіх країн Східної Європи

Nowadays, migration processes are formed under the influence of state policy and become indicators of efficiency of state institutions. This paper is the authors' attempt to prove that migration of Ukrainian population to Poland is the result of implementation of state policy. In addition to the complex socioeconomic situation in the country, the systematic state policy of Europe and Russia in economic, education, redistribution of natural and human resources contributes to the migration of Ukrainians. The authors reveal the main trends in the migration of Ukrainians to Poland on the basis of empirical data from the State Statistics Committee of Ukraine, sociological surveys and historical memory of Ukrainians and Poles. The precise and sound state policy of Poland and the reality of Ukraine, the inadequacy of the public policy, the war in the East and economic problems result in the increase rates and volumes of Ukrainian migration to Poland, especially labour and educational.The closest neighbours – Russia, Hungary and Poland, unlike Ukraine, have the clear state policy on attracting migrants, in particular Ukrainians, in order to replenish human capital and labour resources.Such states policies of «recipient countries» pose a threat to Ukraine's national security and require the revision of own Ukrainian state migration policy. Ukrainian authorities demonstrate inactivity in terms of settlement of migration flows, registration of migrants abroad and development of migration policy. Despite the reform, the current economic, political and social situation leads more people to migrate. In particular, it is about labour migration, which leads to an increase in the number of illegal immigrants or emigrants with dual citizenship. The preservation of the human capital and providing sufficient opportunities for its development, and conversion into real national value is a challenge for state institutions both in Ukraine and Poland. World migration trends show an outflow of human capital to global cities and areas convenient for living. A decrease of the national population and the exhaustion of the intellectual capital of nation-states is a current trend in all countries of Eastern Europe. ; Сьогодні міграційні процеси формуються під впливом державної політики та стають показниками ефективності діяльності інститутів державної влади. Ця наукова розвідка є спробою авторів довести, що міграція українського населення до Польщі є результатом реалізації державної політики. Окрім складної соціально-економічної ситуації в країні, систематична державна політика країн Європи та Росії у сфері економіки, освіти, перерозподілу природних і людських ресурсів сприяє міграції українців. Автори виокремлюють основні тенденції міграції українців до Польщі на основі емпіричних даних Державного комітету статистики України, соціологічних опитувань та історичної пам'яті українців та поляків. Чітка та продумана державна політика Польщі та реалії України, безсистемність ведення державної політики, війна на Сході, економічні проблеми результують у зростання темпів та обсягів міграції українців до Польщі, особливо трудової та освітньої.Найближчі сусіди – Росія, Угорщина та Польща – на відміну від України, мають чітку державну політику щодо залучення мігрантів, зокрема українців, з метою поповнення людського капіталу та трудових ресурсів. Такі державні політики країн-реципієнтів становлять загрозу для національної безпеки України та вимагають перегляду власної державної політики у сфері міграції. Українські владні інститути демонструють бездіяльність по відношенню до врегулювання міграційних потоків, обліку мігрантів за кордон, розробку міграційної політики, а головне на глобальному рівні, попри реформи, ситуація з економічним, політичним, соціальним становищем підштовхує з року в рік більшу кількість людей до міграції, зокрема трудової та освітньої, а як наслідок зростання кількості нелегальних емігрантів або емігрантів з «подвійним громадянством». Перед державними інститутами як України, так і Польщі, сьогодні стоїть питання збереження людського капіталу та надання достатніх можливостей для розвитку і конвертації у реальну національну цінність. Світові тренди міграції демонструють відтік людського капіталу до глобальних міст та комфортних для життя зон. Скорочення загальнонаціонального населення та виснаження інтелектуального капіталу держав-націй – актуальний тренд усіх країн Східної Європи