Purpose. The study is aimed at highlighting in the historical-comparative context the influence of anthropological teachings on the development and formation of such a legal phenomenon as "legal certainty", proving that the category of legal certainty appeared as a consequence of anthropocentric philosophical approach in law. Theoretical basis. In the article, using the system approach, the content of the term "legal certainty" was analyzed. The axiological approach allowed generalizing various manifestations of legal certainty within the limits of one va-lue concept and generalizing it by formulating and emphasizing the importance of the anthropophilosophical approach in the study of legal phenomena. The method of comparison, analysis, synthesis, generalization of philosophical concepts was used, in which the principle of legal certainty was expressed in different periods of historical development. Originality. This article supports a wide approach to understanding the principle of legal certainty, and the latter one relates to general theoretical legal principles. It is alleged that legal certainty consists of a number of requirements for lawmaking and law enforcement. In conducting a historical analysis for these requirements of legal certainty, it was established that they were historically originated and developed as a part of anthropological philosophical doctrine and subsequently embodied in law. The connection with anthropological teaching in jurisprudence is transformed into a relationship between the realization of the principle of legal certainty and human rights. Conclusions. Anthropological approaches in the study of legal phenomena allow providing value humanistic orientation to law. Human rights and freedoms as the most important social value require observance of them even when the legislation is imperfect, uncoordinated, contains gaps and uncertainties. The principle of legal certainty enables to overcome these difficulties, due to it the requirements of lawfulness and observance of human rights and freedoms are agreed upon. This principle is generally legal, and its content is revealed through a set of components – requirements.
Purpose. The study is aimed at highlighting in the historical-comparative context the influence of anthropological teachings on the development and formation of such a legal phenomenon as "legal certainty", proving that the category of legal certainty appeared as a consequence of anthropocentric philosophical approach in law. Theoretical basis. In the article, using the system approach, the content of the term "legal certainty" was analyzed. The axiological approach allowed generalizing various manifestations of legal certainty within the limits of one va-lue concept and generalizing it by formulating and emphasizing the importance of the anthropophilosophical approach in the study of legal phenomena. The method of comparison, analysis, synthesis, generalization of philosophical concepts was used, in which the principle of legal certainty was expressed in different periods of historical development. Originality. This article supports a wide approach to understanding the principle of legal certainty, and the latter one relates to general theoretical legal principles. It is alleged that legal certainty consists of a number of requirements for lawmaking and law enforcement. In conducting a historical analysis for these requirements of legal certainty, it was established that they were historically originated and developed as a part of anthropological philosophical doctrine and subsequently embodied in law. The connection with anthropological teaching in jurisprudence is transformed into a relationship between the realization of the principle of legal certainty and human rights. Conclusions. Anthropological approaches in the study of legal phenomena allow providing value humanistic orientation to law. Human rights and freedoms as the most important social value require observance of them even when the legislation is imperfect, uncoordinated, contains gaps and uncertainties. The principle of legal certainty enables to overcome these difficulties, due to it the requirements of lawfulness and observance of human rights and freedoms are agreed upon. This principle is generally legal, and its content is revealed through a set of components – requirements. ; Целью статьи является исследование влияния антропологических учений на развитие и формирование правовой определенности как правового явления в сравнительном историческом контексте. Доказывается, что категория "правовая определенность" появилась вследствие развития антропоцентрического философского подхода в праве. Теоретический базис. В статье с использованием системного подхода было проанализировано содержательное наполнение термина "правовая определенность". Аксиологический подход был использован для объединения разных проявлений правовой определенности в рамках одного ценностно-ориентированного понятия, удалось обобщить эти проявления, сформулировав и определив важность антропофилософского подхода в исследовании правовых явлений. Использован также метод анализа, синтеза, обобщения философских концепций, в которых находил свое проявление принцип правовой определенности в различные периоды исторического развития. Научная новизна. В данной статье поддерживается широкий подход к пониманию принципа правовой определенности, а последний отнесен к общетеоретическим правовым принципам. Утверждается, что правовая определенность состоит из ряда требований к правотворчеству и правоприменению. При проведении исторического анализа этих требований правовой определенности установлено, что они исторически зарождались и развивались, как часть антропологического философского учения и после были применены в праве. Связь с антропологическим учением в праве трансформируется в зависимость между реализацией принципа правовой определенности и правами человека. Выводы. Антропологические подходы в исследовании правовых явлений дают возможность придать праву гуманистическую целенаправленность. Права и свободы человека требуют соблюдения даже в тех ситуациях, когда законодательство не является безупречным, согласованным, имеет изъяны и неопределенности. Принцип правовой определенности дает возможность справиться с этими трудностями, благодаря чему принципы законности и соблюдения прав и свобод человека взаимно согласовываются. Этот принцип является общеправовым, а его содержание раскрывается через совокупность требований. ; Мета. Дослідження спрямовано на висвітлення в історично-порівняльному контексті впливу антропологічних вчень на розвиток і формування такого правового явища як "правова визначеність", доведення того, що категорія правової визначеності з'явилась як наслідок антропоцентричного філософського підходу у праві. Теоретичний базис. У статті із застосуванням системного підходу було проаналізовано змістовне наповнення терміну "правова визначеність". Аксіологічний підхід дав змогу узагальнити різні прояви правової визначеності в межах одного ціннісного поняття й узагальнити його, сформулювавши та відзначивши важливість антропофілософського підходу в дослідженні правових явищ. Використано метод порівняння, аналізу, синтезу, узагальнення філософських концепцій, в яких знаходив свій вияв принцип правової визначеності в різні періоди історичного розвитку. Наукова новизна. У даній статті підтримується широкий підхід до розуміння принципу правової визначеності, а останній відноситься до загальнотеоретичних правових принципів. Стверджується, що правова визначеність складається з ряду вимог до правотворчості та правозастосування. При проведенні історичного аналізу цих вимог правової визначеності встановлено, що вони історично зароджувались і розвивались як частина антропологічного філософського вчення та згодом були втілені у праві. Зв'язок з антропологічним вченням у юриспруденції трансформується у залежність між реалізацією принципу правової визначеності та правами людини. Висновки. Антропологічні підходи до дослідження правових явищ дають змогу надати праву ціннісної гуманістичної орієнтації. Права і свободи людини як найважливіша соціальна цінність вимагають дотримання їх навіть тоді, коли законодавство є недосконалим, неузгодженим, містить прогалини і невизначеності. Принцип правової визначеності дає змогу подолати ці труднощі, завдяки йому узгоджуються вимоги законності та дотримання прав і свобод людини. Цей принци є загальноправовим, а його зміст розкривається через сукупність складових – вимог.
