Розглянуто особливості взаємодії політичних інститутів у контексті забезпечення стабільного функціонування всіх сфер життєдіяльності суспільства. Мета дослідження – встановлення політико-інституційних засад політичної стабільності в контексті безпекового виміру сучасних демократичних політичних відносин. Охарактеризовано важливі риси територіального розподілу компетентних інституцій в сфері безпеки. Підкреслено, що спроможність конкретної особи або групи осіб ухвалювати рішення в безпековій сфері свідчить про високий рівень розвитку демократичної політичної системи. Проаналізовано причини та механізми, за якими політична конкуренція в умовах демократії належить до постійно діючих умов взаємодій в рамках встановлення стану політичної безпеки. У світлі подій, що відбуваються, особливої важливості набуває «безпековий контур» політичної системи. З'ясовано, що вертикальний вектор підпорядкування політико-інституційної структури політичної стабільності властивий не лише авторитарним, але й демократичним країнам. Розкрито процеси формування швидких відповідей на кризові загрози, коли прийняття рішень має здійснюватися за скороченою процедурою та у короткі терміни. Доведено, що умови демократичного транзиту значно ускладнюють формування конфігурації інституцій політичної безпеки. З'ясовано, що тимчасові або непрофільні політичні інститути, які здійснюють демократичні трансформації, мають враховувати завдання підтримання необхідного рівня політичної стабільності з метою запобігання викликам політичної безпеки. Припущено, що вихід за рамки повноважень та спроби набути більш високого статусу в системі влади, спонукають до потужних конфліктів, здатних зруйнувати систему зсередини. Встановлено, що однорідність еліти в професійному, освітньому та культурному вимірах до певної міри гарантує спільні ціннісні підходи до питань безпеки. Зроблено висновок, що до інституційної структури запобіганням загрозам дестабілізації належать уряди, парламенти, неурядові організації, партії та рухи, незалежні експертні спільноти, академічне наукове середовище, а також вільні та відповідальні медіа.
The article is devoted to the peculiarities of the interaction of political institutions in the context of ensuring the stable functioning of all spheres of society. The purpose of the study is to establish the political and institutional foundations of political stability in the context of the security dimension of modern democratic political relations. Important features of the territorial division of competent institutions in the field of security are described. It was emphasized that the ability of a particular person or group of people to make decisions in the security sphere indicates a high level of development of a democratic political system. The reasons and mechanisms according to which political competition in the conditions of democracy belongs to the constantly operating conditions of interactions within the framework of establishing the state of political security are analyzed. In the light of current events, the security contour of the political system is of particular importance. It was found that the vertical vector of subordination of the political and institutional structure of political stability is inherent not only in authoritarian but also in democratic countries. The processes of formation of quick responses to crisis threats are revealed, when decision-making should be carried out by a shortened procedure and in a short time. It is proved that the conditions of democratic transit significantly complicate the formation of the configuration of political security institutions. It was found that provisional or non-core political institutions that carry out democratic transformations should take into account the task of maintaining the necessary level of political stability in order to avoid challenges to political security. It is assumed that going beyond authority and trying to gain a different, higher status in the system of power, lead to powerful conflicts that can destroy the system from within. It is established that the homogeneity of the elite in professional, educational and cultural dimensions to some extent guarantees common value approaches to security issues. It is concluded that the institutional structure for preventing threats of destabilization also includes governments, parliaments, non-governmental organizations, parties and movements, independent expert communities, the academic community, and free and responsible media. ; Рассмотрены особенности взаимодействия политических институтов в контексте обеспечения стабильного функционирования всех сфер жизнедеятельности общества. Цель исследования – установление политико-институциональных основ политической стабильности в контексте безопасности измерения современных демократических политических отношений. Охарактеризованы важные черты территориального распределения компетентных учреждений в сфере безопасности. Было подчеркнуто, что способность конкретного лица или группа лиц принимать решения в сфере безопасности свидетельствует о высоком уровне развития демократической политической системы. Проанализированы причины и механизмы, по которым политическая конкуренция в условиях демократии относится к постоянно действующим условиям взаимодействий в рамках установления состояния политической безопасности. В свете происходящих событий, особую важность приобретает «контур безопасности» политической системы. Выяснено, что вертикальный вектор подчинения политико-институциональной структуры политической стабильности присущ не только авторитарным, но и демократическим странам. Раскрыты процессы формирования быстрых ответов на кризисные угрозы, когда принятие решений должно осуществляться по сокращенной процедуре и в короткие сроки. Доказано, что условия демократического транзита значительно затрудняют формирование конфигурации институтов политической безопасности. Выяснено, что временные или непрофильные политические институты, которые осуществляют демократические трансформации, должны учитывать задачи поддержания необходимого уровня политической стабильности с целью предотвращения вызовам политической безопасности. Предположено, что выход за рамки полномочий и попытки приобрести другой, более высокий статус в системе власти, побуждают к мощным конфликтам, способным разрушить систему изнутри. Установлено, что однородность элиты в профессиональном, образовательном и культурном измерениях в определенной степени гарантирует общие ценностные подходы к вопросам безопасности. Сделан вывод, что к институциональной структуре предотвращения угрозы дестабилизации относятся правительства, парламенты, неправительственные организации, партии и движения, независимые экспертные сообщества, академическое научное среду, а также свободные и ответственные СМИ. ; Розглянуто особливості взаємодії політичних інститутів у контексті забезпечення стабільного функціонування всіх сфер життєдіяльності суспільства. Мета дослідження – встановлення політико-інституційних засад політичної стабільності в контексті безпекового виміру сучасних демократичних політичних відносин. Охарактеризовано важливі риси територіального розподілу компетентних інституцій в сфері безпеки. Підкреслено, що спроможність конкретної особи або групи осіб ухвалювати рішення в безпековій сфері свідчить про високий рівень розвитку демократичної політичної системи. Проаналізовано причини та механізми, за якими політична конкуренція в умовах демократії належить до постійно діючих умов взаємодій в рамках встановлення стану політичної безпеки. У світлі подій, що відбуваються, особливої важливості набуває «безпековий контур» політичної системи. З'ясовано, що вертикальний вектор підпорядкування політико-інституційної структури політичної стабільності властивий не лише авторитарним, але й демократичним країнам. Розкрито процеси формування швидких відповідей на кризові загрози, коли прийняття рішень має здійснюватися за скороченою процедурою та у короткі терміни. Доведено, що умови демократичного транзиту значно ускладнюють формування конфігурації інституцій політичної безпеки. З'ясовано, що тимчасові або непрофільні політичні інститути, які здійснюють демократичні трансформації, мають враховувати завдання підтримання необхідного рівня політичної стабільності з метою запобігання викликам політичної безпеки. Припущено, що вихід за рамки повноважень та спроби набути більш високого статусу в системі влади, спонукають до потужних конфліктів, здатних зруйнувати систему зсередини. Встановлено, що однорідність еліти в професійному, освітньому та культурному вимірах до певної міри гарантує спільні ціннісні підходи до питань безпеки. Зроблено висновок, що до інституційної структури запобіганням загрозам дестабілізації належать уряди, парламенти, неурядові організації, партії та рухи, незалежні експертні спільноти, академічне наукове середовище, а також вільні та відповідальні медіа.
Розглядаються ідейні дискусії щодо «прагматичного націоналізму», з великою самооцінкою, але й розумним ставленням до інших національностей. Вивчається громадянське суспільство як чинник глобального обговорення націоналізму та параметри, якими воно характеризується. Розкриваються особливості відродження політичних ідеологій, які відбуваються на основі розробки нової економічної стратегії альтерглобалізму та ідентифікації нових еволюційних соціальних груп. Встановлюються особливості нелінійних зворотних зв'язків, жорсткі причинно-наслідкові залежності (жорсткий детермінізм) у політичному процесі. Обговорюється вплив поширення у політичному процесі форм прямої демократії. Вивчаються властивості критики сучасного націоналізму стосовно поняття «нація» та за критеріїв визначення національності людини. Досліджується досягнення прагматичного громадянського націоналізму, який має об'єднати етнічні спільноти навколо спільного успішного політичного майбутнього.
Considered discussions about «pragmatic nationalism», with a great self-esteem, but also a reasonable attitude towards other nationalities. Studying civil society as a factor of the global discussion on nationalism formation and the parameters by which it is characterized. The peculiarities of the revival of political ideologies, which take place on the basis of the development of a new economic strategy of alterglobalism and the identification of new evolutionary social groups, are revealed. The peculiarities global ideological discussions influence on political process are established. Discussed the influence of distribution in the political process, they become forms of direct democracy. It is revealed that the nation state is a state in which nations are provided with unimpeded development and priority of interests, but based on widespread notions. The interaction of political actors in the conditions of transparency of political life is considered. The paper focuses on the orientation of policy-makers towards consensus through public negotiations, discussions on ideological and policy issues. It is argued that the traditional power-centered and institutional-procedural dimension of politics is inferior to the new meanings of politics as a medium of communication, transfer of knowledge, information within the circle of individuals, within the limits of a certain competence. The status of the constitution of ideological landmarks for political science is revealed. The interpretation of political publicity and its connotations in the fundamentals of political philosophy is studied. The theoretical status of the public sphere of politics in the political theory is established. The article deals with the critique of nationalism and the statements about the essence «nation» definition and criteria to determine the nationality of a person. The nationalism defined as the doctrine which lacks the pragmatism of ideas, the possibilities of their practical application in the social life of people. The properties of the critique of contemporary nationalism in relation to the concept of «nation» and the criteria for determining the nationality of a person are studied. Also studied the achievement of pragmatic civilian nationalism, which should unite ethnic communities around a common, successful political future. ; Рассматриваются идейные дискуссии относительно «прагматического национализма» не только с большой самооценкой, но и разумным отношением к другим национальностям. Изучается гражданское общество как фактор глобального обсуждения национализма и параметры, которыми оно характеризуется. Раскрываются особенности возрождения политических идеологий, которые происходят на основе разработки новой экономической стратегии альтерглобализма и идентификации новых эволюционных социальных групп. Устанавливаются особенности нелинейных обратных связей, жесткие причинно-следственные зависимости (жесткий детерминизм) в политическом процессе. Обсуждается влияние распространения в политическом процессе форм прямой демократии. Изучаются свойства критики современного национализма относительно понятия «нация» и критериев определения национальности человека. Исследуется достижения прагматического гражданского национализма, который должен объединить этнические сообщества вокруг общего успешного будущего. ; Розглядаються ідейні дискусії щодо «прагматичного націоналізму», з великою самооцінкою, але й розумним ставленням до інших національностей. Вивчається громадянське суспільство як чинник глобального обговорення націоналізму та параметри, якими воно характеризується. Розкриваються особливості відродження політичних ідеологій, які відбуваються на основі розробки нової економічної стратегії альтерглобалізму та ідентифікації нових еволюційних соціальних груп. Встановлюються особливості нелінійних зворотних зв'язків, жорсткі причинно-наслідкові залежності (жорсткий детермінізм) у політичному процесі. Обговорюється вплив поширення у політичному процесі форм прямої демократії. Вивчаються властивості критики сучасного націоналізму стосовно поняття «нація» та за критеріїв визначення національності людини. Досліджується досягнення прагматичного громадянського націоналізму, який має об'єднати етнічні спільноти навколо спільного успішного політичного майбутнього.
