Suchergebnisse

The main objectives of tourism business management are to develop and implement new strategies for promoting the product in the tourism market with the help of new technologies, as well as improve the existing ones due to using the main management functions. The article aims to improve the religious tourism sector in the modern tourism market and draw attention to religious tourism management. Research methods include analysis, synthesis, comparison, generalization, forecasting, as well as the use of systemic, activity-oriented, historical and culturological approaches. The article offers some ways of solving the issues of religious tourism, taking into account the specifics of this sector. It also covers some problematic issues in religious tourism in the context of the main management functions. The article proves that the potential of religious tourism is unrealized in terms of management and marketing research on tourism. The crisis of the global tourism industry, due to the COVID-19 pandemic, has done significant harm to the entire tourism sector of Ukraine's economy. But it opens a unique window of opportunities for Ukraine to become a world-famous religious destination. The WTTC drew attention to this, urging public and private sector leaders to work together to pave the way for the economic recovery, needed for the travel and tourist industry and create millions of jobs.

Мета роботи. Дослідити особливості наукового та релігійного світоглядів, сфокусувавши увагу на культурологічному аспекті. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-культурного, систематизаційного, культурологічного та теоретично узагальнюючого методів. Зазначені методи дозволяють розкрити динаміку особистісного розвитку та довести обумовленість змін у світогляді і духовному житті людей при домінуванні релігійного або наукового світосприйняття. Наукова новизна обумовлена необхідністю вироблення теорій щодо подолання кризи техногенної цивілізації. А саме напрацювання певних критеріїв, що дозволяють узагальнювати та впорядковувати накопичений досвід ставлення людини до природи й космосу, знання й віри, до своєї особистої й колективної відповідальності, використовуючи науковий та релігійний світогляди не як антагоністичні, а як два фундаментальні масиви культури, що доповнюють один одного. Висновки. Наукові й релігійні джерела – органічні складові частини загальнолюдської культурної цілісності, і людство сьогодні має шукати ознаки єдності філософії, моралі, духовності й мистецтва, а марновірство, невігластво й неуцтво повинні бути об'єктами конструктивної критики і з боку релігії і на науковому рівні. Світське й релігійне в культурі покликане об'єднати служіння ідеалам гуманності, милосердя, ненасильства. Осмислення трагічних сторінок історії, прагнення кращої національної долі, пошуки виходу з кризових економічних, політичних, ідеологічних ситуацій, вирішення екологічних проблем – ось пріоритети найбільш важливі в усі часи і для всіх людей, незалежно від їхнього особистого ставлення до релігії чи науки. Тільки якісний дискурс веде до порозуміння, зміни застарілих парадигм, до креативного співробітництва і, в результаті, свідомого збереження, поцінування й динамічного розвитку культури. ; Цель работы. Исследовать особенности научного и религиозного мировоззрений, сфокусировав внимание на культурологическом аспекте. Методология исследования заключается в применении историко-культурного, систематизационного, культурологического и теоретически обобщающего методов. Указанные методы позволяют раскрыть динамику личностного развития и доказать обусловленность изменений в мировоззрении и духовной жизни людей при доминировании религиозного или научного мировосприятия. Научная новизна обусловлена необходимостью выработки теорий по преодолению кризиса техногенной цивилизации. А именно наработки определенных критериев, позволяющих обобщать и упорядочивать накопленный опыт отношения человека к природе и космоса, знания и веры, к своей личной и коллективной ответственности, используя научное и религиозное мировоззрение не как антагонистические, а как два фундаментальных массива культуры, дополняют друг друга. Выводы. Научные и религиозные источники - органические составные части общечеловеческой культурной целостности, и человечество сегодня должно искать признаки единства философии, морали, духовности и искусства, а суеверие, невежество должны быть объектами конструктивной критики и со стороны религии и на научном уровне. Светское и религиозное в культуре призвано объединить служение идеалам гуманности, милосердия, ненасилия. Осмысление трагических страниц истории, стремление лучшей национальной судьбы, поиски выхода из кризисных экономических, политических, идеологических ситуаций, решение экологических проблем - вот приоритеты наиболее важные во все времена и для всех людей, независимо от их личного отношения к религии или науки. Только дискурс на высоком уровне ведет к пониманию, изменения устаревших парадигм, к креативному сотрудничеству и, в результате, сознательного сохранения и динамичного развития культуры. ; The purpose of the article is to explore the features of the scientific and religious worldviews, focusing on the cultural aspect. The research methodology consists in the application of historical, cultural, systematization, cultural and theoretically generalizing methods. These methods allow us to reveal the dynamics of personal development and prove the dependence of changes in the worldview and the spiritual life of people with the dominance of the religious or scientific worldview. The research methodology consists in the application of historical, cultural, systematization, cultural and theoretically generalizing methods. These methods allow us to reveal the dynamics of personal development and prove the dependence of changes in the worldview and the spiritual life of people with the dominance of the religious or scientific worldview. Scientific novelty lies in the develop of theories to overcome the crisis of man-made civilization. Namely, the developments of certain criteria, which allow generalizing and streamlining the accumulated experience of the relationship of man to nature and the cosmos, knowledge and faith, to his personal and collective responsibility, using the scientific and religious outlook not as antagonistic, but as two fundamental massifs of culture, complement each other. Conclusions. Scientific and religious sources are organic components of universal cultural integrity, and humanity today should look for signs of unity of philosophy, morality, spirituality, and art, and superstition and ignorance should be objects of constructive criticism both from the side of religion and at the scientific level. Secular and religious culture is intended to unite the service of the ideals of humanity, mercy, non-violence. Understanding the tragic pages of history, the pursuit of a better national destiny, the search for a way out of economic, political and ideological crisis situations, the solution of environmental problems are the most important priorities for all people, regardless of their personal attitude to religion or science. Only high-level discourse leads to understanding, changing outdated paradigms, to creative cooperation and, as a result, to the conscious preservation and dynamic development of culture.

Мета роботи. Дослідити особливості наукового та релігійного світоглядів, сфокусувавши увагу на культурологічному аспекті. Методологія дослідження полягає в застосуванні історико-культурного, систематизаційного, культурологічного та теоретично узагальнюючого методів. Зазначені методи дозволяють розкрити динаміку особистісного розвитку та довести обумовленість змін у світогляді і духовному житті людей при домінуванні релігійного або наукового світосприйняття. Наукова новизна обумовлена необхідністю вироблення теорій щодо подолання кризи техногенної цивілізації. А саме напрацювання певних критеріїв, що дозволяють узагальнювати та впорядковувати накопичений досвід ставлення людини до природи й космосу, знання й віри, до своєї особистої й колективної відповідальності, використовуючи науковий та релігійний світогляди не як антагоністичні, а як два фундаментальні масиви культури, що доповнюють один одного. Висновки. Наукові й релігійні джерела – органічні складові частини загальнолюдської культурної цілісності, і людство сьогодні має шукати ознаки єдності філософії, моралі, духовності й мистецтва, а марновірство, невігластво й неуцтво повинні бути об'єктами конструктивної критики і з боку релігії і на науковому рівні. Світське й релігійне в культурі покликане об'єднати служіння ідеалам гуманності, милосердя, ненасильства. Осмислення трагічних сторінок історії, прагнення кращої національної долі, пошуки виходу з кризових економічних, політичних, ідеологічних ситуацій, вирішення екологічних проблем – ось пріоритети найбільш важливі в усі часи і для всіх людей, незалежно від їхнього особистого ставлення до релігії чи науки. Тільки якісний дискурс веде до порозуміння, зміни застарілих парадигм, до креативного співробітництва і, в результаті, свідомого збереження, поцінування й динамічного розвитку культури. ; Цель работы. Исследовать особенности научного и религиозного мировоззрений, сфокусировав внимание на культурологическом аспекте. Методология исследования заключается в применении историко-культурного, систематизационного, культурологического и теоретически обобщающего методов. Указанные методы позволяют раскрыть динамику личностного развития и доказать обусловленность изменений в мировоззрении и духовной жизни людей при доминировании религиозного или научного мировосприятия. Научная новизна обусловлена необходимостью выработки теорий по преодолению кризиса техногенной цивилизации. А именно наработки определенных критериев, позволяющих обобщать и упорядочивать накопленный опыт отношения человека к природе и космоса, знания и веры, к своей личной и коллективной ответственности, используя научное и религиозное мировоззрение не как антагонистические, а как два фундаментальных массива культуры, дополняют друг друга. Выводы. Научные и религиозные источники - органические составные части общечеловеческой культурной целостности, и человечество сегодня должно искать признаки единства философии, морали, духовности и искусства, а суеверие, невежество должны быть объектами конструктивной критики и со стороны религии и на научном уровне. Светское и религиозное в культуре призвано объединить служение идеалам гуманности, милосердия, ненасилия. Осмысление трагических страниц истории, стремление лучшей национальной судьбы, поиски выхода из кризисных экономических, политических, идеологических ситуаций, решение экологических проблем - вот приоритеты наиболее важные во все времена и для всех людей, независимо от их личного отношения к религии или науки. Только дискурс на высоком уровне ведет к пониманию, изменения устаревших парадигм, к креативному сотрудничеству и, в результате, сознательного сохранения и динамичного развития культуры. ; The purpose of the article is to explore the features of the scientific and religious worldviews, focusing on the cultural aspect. The research methodology consists in the application of historical, cultural, systematization, cultural and theoretically generalizing methods. These methods allow us to reveal the dynamics of personal development and prove the dependence of changes in the worldview and the spiritual life of people with the dominance of the religious or scientific worldview. The research methodology consists in the application of historical, cultural, systematization, cultural and theoretically generalizing methods. These methods allow us to reveal the dynamics of personal development and prove the dependence of changes in the worldview and the spiritual life of people with the dominance of the religious or scientific worldview. Scientific novelty lies in the develop of theories to overcome the crisis of man-made civilization. Namely, the developments of certain criteria, which allow generalizing and streamlining the accumulated experience of the relationship of man to nature and the cosmos, knowledge and faith, to his personal and collective responsibility, using the scientific and religious outlook not as antagonistic, but as two fundamental massifs of culture, complement each other. Conclusions. Scientific and religious sources are organic components of universal cultural integrity, and humanity today should look for signs of unity of philosophy, morality, spirituality, and art, and superstition and ignorance should be objects of constructive criticism both from the side of religion and at the scientific level. Secular and religious culture is intended to unite the service of the ideals of humanity, mercy, non-violence. Understanding the tragic pages of history, the pursuit of a better national destiny, the search for a way out of economic, political and ideological crisis situations, the solution of environmental problems are the most important priorities for all people, regardless of their personal attitude to religion or science. Only high-level discourse leads to understanding, changing outdated paradigms, to creative cooperation and, as a result, to the conscious preservation and dynamic development of culture.

У статті розглянуто основні законодавчі підходи до післядипломної педагогічної освіти, окреслено перспективи розвитку неформальної освіти педагогів в умовах реформування галузі. Наведена періодизація закордонного досвіду становлення й послідовного розвитку системи корпоративного навчання. З огляду на ефективність систем корпоративного навчання в інших галузях сформульовано аргументи на користь авторського припущення щодо перспектив їх запровадження в закладах освіти. Розкрито теоретичні підходи до вивчення проблеми навчання та розвитку педагогів закладів освіти за корпоративною технологією. Здійснена спроба визначення основних cкладових моделі корпоративного навчання педагогів закладів освіти. ; The purpose of the article is to study the main components of teachers' corporate education model as an innovative technology of their postgraduate education by which the favorable image of education institutions, united corporate goals, values, strategic communications are formulated and the corporate culture level of the institution is raised. The following general scientific methods were used at the theoretical level to reveal and justify the essential aspects of a particular research subject: analysis, synthesis, induction, deduction, comparison, formalization, abstraction, modeling. The main legislative approaches to postgraduate pedagogical education are considered in the article, the prospects for the teachers' non-formal and informal education development in the industry reform conditions are outlined. The main stages of the foreign experience of the formation and consistent development of the corporate staff training system are given. The efficiency of corporate training systems in other industries, arguments in favor of the author' assumption about the prospects for their implementation in education institutions are formulated. Theoretical approaches to exploring the issue of training and developing education institutions teachers on corporate technology were revealed. An attempt to popularize strategic management of personnel in educational institutions through "intra-firm" and corporate training of teachers was made. It implements the every teacher' right to continuous education, taking into account the strategic priorities and development goals of the education institution. The main components of the corporate training model for teachers of education institutions were determined. As a conclusion, corporate training can take a worthy place among the innovative models of the teachers' postgraduate education, because it is aimed at integrating the objectives of the corporate strategy of the education institution development and the strategy of the pedagogical workers' development (training, formation of readiness for change in the reformation situation). Further development and study are needed by the normative base, pedagogical conditions of activation and dissemination of "intra-firm" education and corporate training of teachers in the practice of strategic management of the educational institutions staff, formation of psychological readiness of teaching staff to this innovative technology of postgraduate education.