Статтю присвячено проблемі співвідношення складників соціальної моралі та поширеності корупції в суспільстві в результаті проведеного дослідження можна зробити наступні основні висновки.Авторкою наголошено на тому, що корупція є різновидом інституційно-організованих девіацій, спрямованих на нанесення всіх видів шкоди (починаючи від економічної і закінчуючи морально-педагогічною) як щодо окремого громадянина або організації, так і щодо суспільства й держави за рахунок ігнорування соціально-нормативних регуляторів суб'єктами економічної, політичної, дисциплінарно-педагогічної влади. Констатовано, що в окремих дослідженнях корупція розглядається як комплекс соціальних фактів або форма соціальної девіації; в деяких економіко-соціологічних дослідженнях акцент робиться на корупційно-рентних відносинах та економічній раціональності суб'єктів корупції. Певна кількість дослідників зводить визначення корупції до її юридичної (кримінологічної) складової, фактично ототожнюючи її з хабарництвом і зловживанням службовим становищем в особистих корисливих цілях (фактично – як зловживання державними службовцями своїм службовим становищем, дача або одержання хабара з метою набуття особистої чи матеріальної вигоди).У статті визначено декілька груп дефініцій корупції: корупція як використання посадовою особою, чиновником свого службового становища, що полягає в розпорядженні не своїми ресурсами, для досягнення особистих цілей і власного матеріального збагачення; корупція як своєрідний тіньовий ринок товарів і послуг, де діють (такі ж, як і в нормальній економіці) закони попиту і пропозиції і постійно здійснюються операції між різними акторами; корупція як стратегія поведінки двох соціальних груп – представників державної влади і приватного бізнесу або громадян (в цьому контексті вона розглядається в залежності від того, яка із зазначених сторін намагається встановити контроль над іншою).
Статтю присвячено проблемі співвідношення складників соціальної моралі та поширеності корупції в суспільстві в результаті проведеного дослідження можна зробити наступні основні висновки.Авторкою наголошено на тому, що корупція є різновидом інституційно-організованих девіацій, спрямованих на нанесення всіх видів шкоди (починаючи від економічної і закінчуючи морально-педагогічною) як щодо окремого громадянина або організації, так і щодо суспільства й держави за рахунок ігнорування соціально-нормативних регуляторів суб'єктами економічної, політичної, дисциплінарно-педагогічної влади. Констатовано, що в окремих дослідженнях корупція розглядається як комплекс соціальних фактів або форма соціальної девіації; в деяких економіко-соціологічних дослідженнях акцент робиться на корупційно-рентних відносинах та економічній раціональності суб'єктів корупції. Певна кількість дослідників зводить визначення корупції до її юридичної (кримінологічної) складової, фактично ототожнюючи її з хабарництвом і зловживанням службовим становищем в особистих корисливих цілях (фактично – як зловживання державними службовцями своїм службовим становищем, дача або одержання хабара з метою набуття особистої чи матеріальної вигоди).У статті визначено декілька груп дефініцій корупції: корупція як використання посадовою особою, чиновником свого службового становища, що полягає в розпорядженні не своїми ресурсами, для досягнення особистих цілей і власного матеріального збагачення; корупція як своєрідний тіньовий ринок товарів і послуг, де діють (такі ж, як і в нормальній економіці) закони попиту і пропозиції і постійно здійснюються операції між різними акторами; корупція як стратегія поведінки двох соціальних груп – представників державної влади і приватного бізнесу або громадян (в цьому контексті вона розглядається в залежності від того, яка із зазначених сторін намагається встановити контроль над іншою). ; The ratios of the constituents of social morals and the prevalence of corruption in the society have been discussed in the article. As a result, the following main conclusions of the research have been made. It has been pointed out by the author that corruption is a kind of institutionally-organized deviations, which are aimed at causing all kinds of damage (starting from economical and ending with the moral and pedagogical one) both against the individual citizen or organization, and against the society and the state It is done by the disregard of social and regulatory control by subjects of economical, political, disciplinary and educational authorities.It has been stated that in some studies the corruption is seen as a complex of social facts or a form of social deviation; some economic and sociological researches are focused on corrupt and rent relations and the economic rationality of subjects of corruption. A certain number of researchers brings the definition of corruption to its law (criminology) component, actually identifying it with bribery and abuse of the official position for personal selfish purposes (in fact, as the abuse of public officials to their official position, giving or accepting a bribe in order to obtain personal or material gain).Several groups of definitions of corruption have been identified in the article: corruption as the use of their official position by an official, who dispose another's resources in order to achieve personal goals and their own material enrichment; corruption as a kind of black market of goods and services, where there are (as in a normal economy), the laws of supply and demand, and constantly fulfilled transactions between different subjects; corruption as a strategy of behavior of the two social groups – representatives of the government and private businesses or citizens (in this context, the corruption is considered depending on the fact, which of the parties is trying to establish control over the other). ; Статья посвящена проблеме соотношения составляющих социальной морали и распространенности коррупции в обществе в результате проведенного исследования можно сделать следующие основные выводы. Автором отмечено, что коррупция является разновидностью институционально-организованных девиаций, направленных на нанесение всех видов ущерба (начиная от экономической и заканчивая морально-педагогической) как в отношении отдельного гражданина или организации, так и в отношении общества и государства за счет игнорирования социально-нормативных регуляторов субъектами экономической, политической, дисциплинарно-педагогической власти.Констатировано, что в отдельных исследованиях коррупция рассматривается как комплекс социальных фактов или форма социальной девиации; в некоторых экономико-социологических исследованиях акцент делается на коррупционно-рентных отношениях и экономической рациональности субъектов коррупции. Определенное количество исследователей сводит определение коррупции к ее юридической (криминологической) составляющей, фактически отождествляя ее со взяточничеством и злоупотреблением служебным положением в личных корыстных целях (фактически – как злоупотребление государственным служащим своим служебным положением, дача или получение взятки с целью получения личной или материальной выгоды) .В статье определено несколько групп дефиниций коррупции: коррупция как использование должностным лицом, чиновником своего служебного положения, заключается в распоряжении не своими ресурсами для достижения личных целей и собственного материального обогащения; коррупция как своеобразный теневой рынок товаров и услуг, где действуют (такие же, как и в нормальной экономике) законы спроса и предложения и постоянно осуществляются операции между различными актерами; коррупция как стратегия поведения двух социальных групп – представителей государственной власти и частного бизнеса или граждан (в этом контексте она рассматривается в зависимости от того, какая из указанных сторон пытается установить контроль над другой).
