Suchergebnisse

The authors present a new vision of political propaganda as a space that unites several autonomous propaganda spaces. They prove that the essence of propaganda is to spread its space as a constant process of constructing and intensifying convincing and mobilizing values for society in order to ensure the victory of some political forces over others in the processes of gaining power, making certain socially important decisions, as well as implementing the interests of international players on the world arena. The propaganda space in the process of expansion and with the goal of total coverage of all life manifestations of individuals, groups and societies and due to the corresponding differentiation of means of influence is divided into several autonomous spaces. The main propaganda spaces that have their own specifics of functioning are symbolic, mythological, ideological, virtual, communicative, value-normative, psychological, technological, counter-propaganda, domestic and international. In each of these spaces, the propaganda influence is carried out due to the nature of their components. The specificity of power relations in domestic and international spaces determines spaces of propaganda as structural and functional dimensions of its deployment in domestic politics and in the international arena. The authors argue that an important condition for the efficiency of propaganda is the system integration of all propaganda spaces.

The authors present a new vision of political propaganda as a space that unites several autonomous propaganda spaces. They prove that the essence of propaganda is to spread its space as a constant process of constructing and intensifying convincing and mobilizing values for society in order to ensure the victory of some political forces over others in the processes of gaining power, making certain socially important decisions, as well as implementing the interests of international players on the world arena. The propaganda space in the process of expansion and with the goal of total coverage of all life manifestations of individuals, groups and societies and due to the corresponding differentiation of means of influence is divided into several autonomous spaces. The main propaganda spaces that have their own specifics of functioning are symbolic, mythological, ideological, virtual, communicative, value-normative, psychological, technological, counter-propaganda, domestic and international. In each of these spaces, the propaganda influence is carried out due to the nature of their components. The specificity of power relations in domestic and international spaces determines spaces of propaganda as structural and functional dimensions of its deployment in domestic politics and in the international arena. The authors argue that an important condition for the efficiency of propaganda is the system integration of all propaganda spaces. ; Автори репрезентують нове бачення політичної пропаганди як простору, що об'єднує декілька автономних пропагандистських просторів. Вони доводять, що сутність пропаганди полягає у розповсюдженні свого простору як постійного процесу конструювання та інтенсифікації переконливих та мобілізуючих для суспільства значень з метою забезпечення перемоги одних політичних сил над іншими у процесах здобуття влади, прийнятті тих чи тих суспільно важливих рішень, а також реалізації інтересів міжнародних гравців на світовій арені. Пропагандистський простір в процесі розширення та з метою тотального охоплення всіх життєвих проявів індивідів, груп та суспільств та внаслідок відповідної диференціації засобів впливу розпадається на декілька автономних просторів. Основними пропагандистськими просторами, що мають свою специфіку функціонування, є символічний, міфологічний, ідеологічний, віртуальний, комунікативний, ціннісно-нормативний, психологічний, технологічний, контрпропагандистський, внутрішньополітичний та міжнародний. На кожному з цих просторів пропагандистський вплив здійснюється з огляду на характер їх компонентів. Простори пропаганди як структурно-функціональні виміри її розгортання у внутрішній політиці та на міжнародній арені обумовлюються специфікою владних відносин, відповідно, у внутрішньополітичному та міжнародному просторах. Автори стверджують, що важливою умовою ефективності пропаганди є системна інтегрованість всіх просторів пропаганди. ; Автори репрезентують нове бачення політичної пропаганди як простору, що об'єднує декілька автономних пропагандистських просторів. Вони доводять, що сутність пропаганди полягає у розповсюдженні свого простору як постійного процесу конструювання та інтенсифікації переконливих та мобілізуючих для суспільства значень з метою забезпечення перемоги одних політичних сил над іншими у процесах здобуття влади, прийнятті тих чи тих суспільно важливих рішень, а також реалізації інтересів міжнародних гравців на світовій арені. Пропагандистський простір в процесі розширення та з метою тотального охоплення всіх життєвих проявів індивідів, груп та суспільств та внаслідок відповідної диференціації засобів впливу розпадається на декілька автономних просторів. Основними пропагандистськими просторами, що мають свою специфіку функціонування, є символічний, міфологічний, ідеологічний, віртуальний, комунікативний, ціннісно-нормативний, психологічний, технологічний, контрпропагандистський, внутрішньополітичний та міжнародний. На кожному з цих просторів пропагандистський вплив здійснюється з огляду на характер їх компонентів. Простори пропаганди як структурно-функціональні виміри її розгортання у внутрішній політиці та на міжнародній арені обумовлюються специфікою владних відносин, відповідно, у внутрішньополітичному та міжнародному просторах. Автори стверджують, що важливою умовою ефективності пропаганди є системна інтегрованість всіх просторів пропаганди.

Based on a comparative analysis of the sectoral legislation of Ukraine and the practice of its application, the article studies the features of the development of professional self-government in the system of prosecutors, judicial authorities and the bar. It has been found out that prosecutorial self-government in Ukraine is conducted through the Council of Prosecutors of Ukraine (the highest body of prosecutorial self-government in the period between all-Ukrainian conferences of prosecutors) and the all-Ukrainian conference of prosecutors (the highest body of judicial self-government). It has been determined that prosecutorial self-government is a collective independent decision of prosecutors on issues related to the activities of prosecutorial bodies. It has been established that the system of bar self-government bodies in Ukraine is formed by: 1) the Congress of advocates of Ukraine; 2) the Bar Council of Ukraine; 3) the Supreme Qualification and Disciplinary Commission of Advocacy; 4) the Supreme Audit Commission of the Bar; 5) the Regional Conference of Advocates; 6) the Council of Advocates of the region; 7) the Qualification and Disciplinary Commission; 8) the Audit Commission of the region. It has been found that the bodies of judicial self-government in Ukraine are: 1) a meeting of judges, which is a gathering of judges belonging to the corresponding court aimed at discussing the internal activities of such a court and making appropriate collective decisions based on the discussion of such issues; 2) the Council of Judges of Ukraine (the highest body of judicial self-government, which also functions as the executive body of the Congress of Judges of Ukraine); 3) the Congress of Judges of Ukraine (the body that makes decisions that are binding on all bodies of judicial self-government and all courts in Ukraine). It is noted that the prospects for further research in this area are to determine the role of the judiciary in the constitutional and legal mechanism for the protection of human rights and freedoms and to study the requirements for incompatibility of a judge, prosecutor and lawyer with other activities in the context of comparative constitutional law. ; У статті на основі порівняльного аналізу галузевого законодавства України і практики його застосування досліджено особливості розбудови професійного самоврядування в системі органів прокуратури, органів судової влади та органів адвокатського самоврядування. Встановлено, що розбудова професійного самоврядування в системі органів прокуратури, органів судової влади та органів адвокатського самоврядування в Україні регулюється Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про судоустрій і статус суддів», Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». З'ясовано, що прокурорське самоврядування в Україні проводиться через Раду прокурорів України (вищий орган прокурорського самоврядування у період між всеукраїнськими конференціями прокурорів) і всеукраїнську конференцію прокурорів (найвищий орган суддівського самоврядування). Визначено, що прокурорське самоврядування являє собою колективне самостійне вирішення прокурорами питань, пов'язаних із діяльністю органів прокуратури. Встановлено, що систему органів адвокатського самоврядування в Україні формують: 1) З'їзд адвокатів України; 2) Рада адвокатів України; 3) Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури; 4) Вища ревізійна комісія адвокатури; 5) Конференція адвокатів регіону; 6) Рада адвокатів регіону; 7) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія; 8) Ревізійна комісія регіону. З'ясовано, що органами суддівського самоврядування в Україні є: 1) збори суддів, що являють собою зібрання суддів, що належать до відповідного суду, для того, щоб обговорити питання внутрішньої діяльності такого суду та ухвалити відповідні колективні рішення за результатами обговорення таких питань; 2) Рада суддів України (вищий орган суддівського самоврядування, при чому він функціонує як виконавчий орган з'їзду суддів України); 3) з'їзд суддів України (орган, що приймає рішення, які є обов'язковими до виконання усіма органами суддівського самоврядування та усіма судами в Україні). Зазначено, що перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є визначення ролі судової влади в конституційно-правовому механізмі захисту прав і свобод людини та дослідження вимог щодо несумісності посади судді, прокурора та адвоката з іншими видами діяльності в контексті порівняльного конституційно-правового аспекту.