Issues of incorporation of the term "document" into Russian legal acts of the XVIII – first half of the XIX century are disclosed. On the basis of the analysis of the primary sources it was made an attempt to reconstruct the process of forming legal concepts about the document in the Russian legal tradition. The beginnings of the first conceptions of the document as an independent form of judicial evidence in Russia at the beginning of the XVIII century are considered. The procedure of forming the legal properties of the document as a type of judicial evidence through the institutionalization of written communications in the judicial sphere is shown. It was revealed that the process of the formation of legal imaginations about the document took place during the institutionalization of written communications, which included protection from service falsehoods, normative regulation of the processes of creating a document and its movement throughout the life cycle, as well as the regulation of the document form. The importance of forming views on the examination of the authenticity of the document and its priority as judicial evidence is emphasized, the role of the translation of written communications in the legal sphere under the control of the state in this process is substantiated. It was established that by the middle of the nineteenth century the document in the civil law was considered to be a type of written record, the trust to which was ensured at the institutional level, what allowed to use the document in civil litigation as an indisputable evidence, which had the advantage above religious oath and testimony. Precisely in the legal context the document begins to be used in the sphere of clerical work.
Issues of incorporation of the term "document" into Russian legal acts of the XVIII – first half of the XIX century are disclosed. On the basis of the analysis of the primary sources it was made an attempt to reconstruct the process of forming legal concepts about the document in the Russian legal tradition. The beginnings of the first conceptions of the document as an independent form of judicial evidence in Russia at the beginning of the XVIII century are considered. The procedure of forming the legal properties of the document as a type of judicial evidence through the institutionalization of written communications in the judicial sphere is shown.It was revealed that the process of the formation of legal imaginations about the document took place during the institutionalization of written communications, which included protection from service falsehoods, normative regulation of the processes of creating a document and its movement throughout the life cycle, as well as the regulation of the document form. The importance of forming views on the examination of the authenticity of the document and its priority as judicial evidence is emphasized, the role of the translation of written communications in the legal sphere under the control of the state in this process is substantiated.It was established that by the middle of the nineteenth century the document in the civil law was considered to be a type of written record, the trust to which was ensured at the institutional level, what allowed to use the document in civil litigation as an indisputable evidence, which had the advantage above religious oath and testimony. Precisely in the legal context the document begins to be used in the sphere of clerical work. ; Розкриті питання інкорпорування терміна «документ» в російські законодавчі акти XVIII – першої половини XIX століть. На підставі аналізу первинних джерел здійснено спробу реконструкції процесу формування правових поглядів на документ у російській правовій традиції. Розглядається зародження перших уявлень про документ як самостійний вид судового доказу в Росії на початку XVIII ст. Показана процедура формування правових властивостей документа як різновиду судового доказу через інституціоналізацію письмових комунікацій у судовій сфері.Виявлено, що процес формування правових уявлень про документ проходив у рамках інституціоналізації письмових комунікацій, що включало в себе захист від службової фальсифікації, нормативну регламентацію процесів створення документа та його руху впродовж усього життєвого циклу, а також регламентацію формуляра документа. Акцентовано значення формування уявлень про експертизу автентичності документа та його пріоритетність як судового доказу, обґрунтована роль у цьому процесі переведення письмових комунікацій у правовій сфері під контроль держави.Встановлено, що до середини XIX століття в цивільному праві документ почав розглядатися як різновид письмових записів, довіру до яких було забезпечено на інституційному рівні, що давало змогу використовувати документ у цивільному судовому процесі як незаперечний доказ, що має перевагу перед релігійною клятвою та показаннями свідків. Саме в правовому контексті документ починає застосовуватися у сфері справочинства. ; Раскрыты вопросы инкорпорирования термина «документ» в российские законодательные акты XVIII – первой половины XIX столетия. На основе анализа первоисточников предпринята попытка реконструкции процесса формирования правовых представлений о документе в российской правовой традиции. Рассматривается зарождение первых представлений о документе как самостоятельном виде судебного доказательства в России в начале XVIII ст. Показана процедура формирования правовых свойств документа как разновидности судебного доказательства через институционализацию письменных коммуникаций в судебной сфере.Выявлено, что процесс формирования правовых представлений о документе протекал в ходе институционализации письменных коммуникаций, включающей в себя защиту от служебного подлога, нормативное регламентирование процессов создания документа и его движения на протяжении всего жизненного цикла, а также регламентирование формуляра документа.Акцентировано значение формирования представлений об экспертизе подлинности документа и его приоритетности как судебного доказательства, обоснована роль в этом процессе переведения письменных коммуникаций в правовой сфере под контроль государства.Установлено, что к середине XIX столетия в гражданском праве документ стал рассматриваться как разновидность письменных записей, доверие к которым обеспечивалось на институциональном уровне, что позволяло использовать документ в гражданском судебном процессе как неоспоримое доказательство, имеющее преимущество перед религиозной клятвой и свидетельскими показаниями. Именно в правовом контексте документ начинает использоваться в сфере делопроизводства.
Issues of incorporation of the term "document" into Russian legal acts of the XVIII – first half of the XIX century are disclosed. On the basis of the analysis of the primary sources it was made an attempt to reconstruct the process of forming legal concepts about the document in the Russian legal tradition. The beginnings of the first conceptions of the document as an independent form of judicial evidence in Russia at the beginning of the XVIII century are considered. The procedure of forming the legal properties of the document as a type of judicial evidence through the institutionalization of written communications in the judicial sphere is shown.It was revealed that the process of the formation of legal imaginations about the document took place during the institutionalization of written communications, which included protection from service falsehoods, normative regulation of the processes of creating a document and its movement throughout the life cycle, as well as the regulation of the document form. The importance of forming views on the examination of the authenticity of the document and its priority as judicial evidence is emphasized, the role of the translation of written communications in the legal sphere under the control of the state in this process is substantiated.It was established that by the middle of the nineteenth century the document in the civil law was considered to be a type of written record, the trust to which was ensured at the institutional level, what allowed to use the document in civil litigation as an indisputable evidence, which had the advantage above religious oath and testimony. Precisely in the legal context the document begins to be used in the sphere of clerical work. ; Розкриті питання інкорпорування терміна «документ» в російські законодавчі акти XVIII – першої половини XIX століть. На підставі аналізу первинних джерел здійснено спробу реконструкції процесу формування правових поглядів на документ у російській правовій традиції. Розглядається зародження перших уявлень про документ як самостійний вид судового доказу в Росії на початку XVIII ст. Показана процедура формування правових властивостей документа як різновиду судового доказу через інституціоналізацію письмових комунікацій у судовій сфері.Виявлено, що процес формування правових уявлень про документ проходив у рамках інституціоналізації письмових комунікацій, що включало в себе захист від службової фальсифікації, нормативну регламентацію процесів створення документа та його руху впродовж усього життєвого циклу, а також регламентацію формуляра документа. Акцентовано значення формування уявлень про експертизу автентичності документа та його пріоритетність як судового доказу, обґрунтована роль у цьому процесі переведення письмових комунікацій у правовій сфері під контроль держави.Встановлено, що до середини XIX століття в цивільному праві документ почав розглядатися як різновид письмових записів, довіру до яких було забезпечено на інституційному рівні, що давало змогу використовувати документ у цивільному судовому процесі як незаперечний доказ, що має перевагу перед релігійною клятвою та показаннями свідків. Саме в правовому контексті документ починає застосовуватися у сфері справочинства. ; Раскрыты вопросы инкорпорирования термина «документ» в российские законодательные акты XVIII – первой половины XIX столетия. На основе анализа первоисточников предпринята попытка реконструкции процесса формирования правовых представлений о документе в российской правовой традиции. Рассматривается зарождение первых представлений о документе как самостоятельном виде судебного доказательства в России в начале XVIII ст. Показана процедура формирования правовых свойств документа как разновидности судебного доказательства через институционализацию письменных коммуникаций в судебной сфере.Выявлено, что процесс формирования правовых представлений о документе протекал в ходе институционализации письменных коммуникаций, включающей в себя защиту от служебного подлога, нормативное регламентирование процессов создания документа и его движения на протяжении всего жизненного цикла, а также регламентирование формуляра документа.Акцентировано значение формирования представлений об экспертизе подлинности документа и его приоритетности как судебного доказательства, обоснована роль в этом процессе переведения письменных коммуникаций в правовой сфере под контроль государства.Установлено, что к середине XIX столетия в гражданском праве документ стал рассматриваться как разновидность письменных записей, доверие к которым обеспечивалось на институциональном уровне, что позволяло использовать документ в гражданском судебном процессе как неоспоримое доказательство, имеющее преимущество перед религиозной клятвой и свидетельскими показаниями. Именно в правовом контексте документ начинает использоваться в сфере делопроизводства.
Issues of incorporation of the term "document" into Russian legal acts of the XVIII – first half of the XIX century are disclosed. On the basis of the analysis of the primary sources it was made an attempt to reconstruct the process of forming legal concepts about the document in the Russian legal tradition. The beginnings of the first conceptions of the document as an independent form of judicial evidence in Russia at the beginning of the XVIII century are considered. The procedure of forming the legal properties of the document as a type of judicial evidence through the institutionalization of written communications in the judicial sphere is shown.It was revealed that the process of the formation of legal imaginations about the document took place during the institutionalization of written communications, which included protection from service falsehoods, normative regulation of the processes of creating a document and its movement throughout the life cycle, as well as the regulation of the document form. The importance of forming views on the examination of the authenticity of the document and its priority as judicial evidence is emphasized, the role of the translation of written communications in the legal sphere under the control of the state in this process is substantiated.It was established that by the middle of the nineteenth century the document in the civil law was considered to be a type of written record, the trust to which was ensured at the institutional level, what allowed to use the document in civil litigation as an indisputable evidence, which had the advantage above religious oath and testimony. Precisely in the legal context the document begins to be used in the sphere of clerical work. ; Раскрыты вопросы инкорпорирования термина «документ» в российские законодательные акты XVIII – первой половины XIX столетия. На основе анализа первоисточников предпринята попытка реконструкции процесса формирования правовых представлений о документе в российской правовой традиции. Рассматривается зарождение первых представлений о документе как самостоятельном виде судебного доказательства в России в начале XVIII ст. Показана процедура формирования правовых свойств документа как разновидности судебного доказательства через институционализацию письменных коммуникаций в судебной сфере.Выявлено, что процесс формирования правовых представлений о документе протекал в ходе институционализации письменных коммуникаций, включающей в себя защиту от служебного подлога, нормативное регламентирование процессов создания документа и его движения на протяжении всего жизненного цикла, а также регламентирование формуляра документа.Акцентировано значение формирования представлений об экспертизе подлинности документа и его приоритетности как судебного доказательства, обоснована роль в этом процессе переведения письменных коммуникаций в правовой сфере под контроль государства.Установлено, что к середине XIX столетия в гражданском праве документ стал рассматриваться как разновидность письменных записей, доверие к которым обеспечивалось на институциональном уровне, что позволяло использовать документ в гражданском судебном процессе как неоспоримое доказательство, имеющее преимущество перед религиозной клятвой и свидетельскими показаниями. Именно в правовом контексте документ начинает использоваться в сфере делопроизводства. ; Розкриті питання інкорпорування терміна «документ» в російські законодавчі акти XVIII – першої половини XIX століть. На підставі аналізу первинних джерел здійснено спробу реконструкції процесу формування правових поглядів на документ у російській правовій традиції. Розглядається зародження перших уявлень про документ як самостійний вид судового доказу в Росії на початку XVIII ст. Показана процедура формування правових властивостей документа як різновиду судового доказу через інституціоналізацію письмових комунікацій у судовій сфері.Виявлено, що процес формування правових уявлень про документ проходив у рамках інституціоналізації письмових комунікацій, що включало в себе захист від службової фальсифікації, нормативну регламентацію процесів створення документа та його руху впродовж усього життєвого циклу, а також регламентацію формуляра документа. Акцентовано значення формування уявлень про експертизу автентичності документа та його пріоритетність як судового доказу, обґрунтована роль у цьому процесі переведення письмових комунікацій у правовій сфері під контроль держави.Встановлено, що до середини XIX століття в цивільному праві документ почав розглядатися як різновид письмових записів, довіру до яких було забезпечено на інституційному рівні, що давало змогу використовувати документ у цивільному судовому процесі як незаперечний доказ, що має перевагу перед релігійною клятвою та показаннями свідків. Саме в правовому контексті документ починає застосовуватися у сфері справочинства.
