The destructive informal political institutions of the countries of Central Asia are studied on the example of Tajikistan and Uzbekistan. The influence of patriarchal-clan relations on politics is emphasized. The role of informal norms in the interaction of political actors is noted. It is accentuated on the clan character of political relations. Attention is drawn to systemic corruption and nepotism as characteristics of the states of Central Asia. ; Досліджуються деструктивні неформальні політичні інститути країн Центральної Азії на прикладі Таджикистану та Узбекистану. Підкреслюється вплив на політику патріархально- родових відносин. Наголошено на ролі неформальних норм у взаємодії суб'єктів політики. Акцентовано на клановому характері політичних відносин. Звернено увагу на системну корупцію та непотизм як характеристики держав Центральної Азії.
The destructive informal political institutions of the countries of Central Asia are studied on the example of Tajikistan and Uzbekistan. The influence of patriarchal-clan relations on politics is emphasized. The role of informal norms in the interaction of political actors is noted. It is accentuated on the clan character of political relations. Attention is drawn to systemic corruption and nepotism as characteristics of the states of Central Asia. ; Досліджуються деструктивні неформальні політичні інститути країн Центральної Азії на прикладі Таджикистану та Узбекистану. Підкреслюється вплив на політику патріархально- родових відносин. Наголошено на ролі неформальних норм у взаємодії суб'єктів політики. Акцентовано на клановому характері політичних відносин. Звернено увагу на системну корупцію та непотизм як характеристики держав Центральної Азії.
The article investigates the destructive kinds of informal political institutions. It identifies their main types, such as political nepotism, cronyism, favoritism, corruption, patron-clientelism, clanism and others. The author proposes a new understanding of the main types of destructive informal political institutions through the prism of neo-institutionalism methodology and analyzes the main causes of the emergence and rooting of this type of institutions. As a result of the study of the informal destructive institutionalization in the post-Soviet area, the author concludes that the subversive type of institutions is clearly expressed in the countries of Central Asia, Southern Caucasus, Ukraine, Belarus and Russia, although there are certain characteristic features of each of the countries covered by this research. The study reveals the peculiarities of the informal institutionalization of politics in countries with different levels of destructive institutions' influence on politics: Latin American (Argentina, Brazil and Peru), Asian (mainly South-East Asian) countries, United States, and member states of the European Union. It identifies the following groups of mechanisms of counteracting the destructive institutionalization of politics: preventive (aimed at preventing the institutionalization of destructive informal political institutions); counteracting (eradication, minimization of already institutionalized informal practices in politics).In the analysis, special attention is paid to the post-Soviet states. The article examines the manifestations of informal institutionalization in the countries of South Caucasus. It reveals the influence of subversive informal institutions on the political systems of Azerbaijan, Armenia and Georgia. The author indicates the main differences in the subversive institutions implementation in the countries of the region and defines the condition that promote or hinder the rooting of informal subversive institutions in the political system of the post-Soviet states of South Caucasus.The article compares the informal political institutions of destructive kind in Belarus and Russia. It examines the common and distinctive characteristics of informal institutionalization in these countries. The subversive informal political institutions in Belarus and Russia demonstrate the following common characteristics: generally, the role of subversive informal political institutions is crucial in the politics of both countries; the destructive formal and informal political institutions not only are not in opposition to one other, but complement each other; neo-authoritarianism contributes to the development of informal practices in both countries; clanism exists in the management system, there are developed patron-client networks; informal client relationships dominate over the elements of civil society; the informal institutionalization manifests itself in the informal selection of candidates for offices; the elites are recruited of the basis of clientelism; the replacement of formal institutions with informal practices leads to the erosion of state institutes in both countries, weakens their resilience to various risks for the political system. ; Досліджуються неформальні інститути політики деструктивного різновиду. Основними їх видами визначено інститути політичного непотизму, кронізму, фаворитизму, корупції, патронклієнтизму, клановості та ін. Запропоновано авторське розуміння основних видів неформальних деструктивних інститутів крізь призму методології неоінституціоналізму. Проаналізовано основні причини виникнення та укоріненості інститутів цього виду. Розкрито особливості неформальної інституціалізації політики держав із відмінним за рівнем впливу на політику деструктивних інститутів: латиноамериканських (Аргентина, Бразилія та Перу), азійських (найперше, південно-східних) держав, США та держав-учасниць ЄС. Визначено такі групи механізмів протидії деструктивній інституціалізації політики, як запобіжні (превентивні, спрямовані на недопущення інституціалізації деструктивних неформальних інститутів політики); протидії (викорінення, мінімізація уже інституціалізованих неформальних практик у політиці).В аналізі особливу увагу приділено пострадянським державам. Досліджено прояви неформальної інституціалізації держав Південного Кавказу. Розкрито вплив неформальних підривних інститутів на політичні системи Азербайджану, Вірменії та Грузії. Вказано на основні відмінності в імплементації підривних інститутів у державах регіону. Визначено умови, які сприяють або ж перешкоджають укоріненості неформальних підривних інститутів у політичну систему пострадянських держав Південного Кавказу. У статті порівнюються неформальні політичні інститути деструктивного різновиду в Білорусі та Росії. З'ясовано спільні та відмінні характеристики неформальної інституціалізації у цих державах. Визначено спільні характеристики прояву підривних неформальних політичних інститутів у Білорусі та Росії: визначальна роль підривних неформальних інститутів у політиці обох держав; взаємодоповнюваність формальних та неформальних деструктивних політичних інститутів; неоавторитаризм, як чинник, який сприяє деструктивній інституціалізації; наявність кланової управлінської системи, розвинених патрон-клієнтських мереж; домінування неформальних клієнтельних зв'язків над елементами громадянського суспільства; рекрутування еліт на засадах клієнтизму.
The article investigates the destructive kinds of informal political institutions. It identifies their main types, such as political nepotism, cronyism, favoritism, corruption, patron-clientelism, clanism and others. The author proposes a new understanding of the main types of destructive informal political institutions through the prism of neo-institutionalism methodology and analyzes the main causes of the emergence and rooting of this type of institutions. As a result of the study of the informal destructive institutionalization in the post-Soviet area, the author concludes that the subversive type of institutions is clearly expressed in the countries of Central Asia, Southern Caucasus, Ukraine, Belarus and Russia, although there are certain characteristic features of each of the countries covered by this research. The study reveals the peculiarities of the informal institutionalization of politics in countries with different levels of destructive institutions' influence on politics: Latin American (Argentina, Brazil and Peru), Asian (mainly South-East Asian) countries, United States, and member states of the European Union. It identifies the following groups of mechanisms of counteracting the destructive institutionalization of politics: preventive (aimed at preventing the institutionalization of destructive informal political institutions); counteracting (eradication, minimization of already institutionalized informal practices in politics).In the analysis, special attention is paid to the post-Soviet states. The article examines the manifestations of informal institutionalization in the countries of South Caucasus. It reveals the influence of subversive informal institutions on the political systems of Azerbaijan, Armenia and Georgia. The author indicates the main differences in the subversive institutions implementation in the countries of the region and defines the condition that promote or hinder the rooting of informal subversive institutions in the political system of the post-Soviet states of South Caucasus.The article compares the informal political institutions of destructive kind in Belarus and Russia. It examines the common and distinctive characteristics of informal institutionalization in these countries. The subversive informal political institutions in Belarus and Russia demonstrate the following common characteristics: generally, the role of subversive informal political institutions is crucial in the politics of both countries; the destructive formal and informal political institutions not only are not in opposition to one other, but complement each other; neo-authoritarianism contributes to the development of informal practices in both countries; clanism exists in the management system, there are developed patron-client networks; informal client relationships dominate over the elements of civil society; the informal institutionalization manifests itself in the informal selection of candidates for offices; the elites are recruited of the basis of clientelism; the replacement of formal institutions with informal practices leads to the erosion of state institutes in both countries, weakens their resilience to various risks for the political system. ; Досліджуються неформальні інститути політики деструктивного різновиду. Основними їх видами визначено інститути політичного непотизму, кронізму, фаворитизму, корупції, патронклієнтизму, клановості та ін. Запропоновано авторське розуміння основних видів неформальних деструктивних інститутів крізь призму методології неоінституціоналізму. Проаналізовано основні причини виникнення та укоріненості інститутів цього виду. Розкрито особливості неформальної інституціалізації політики держав із відмінним за рівнем впливу на політику деструктивних інститутів: латиноамериканських (Аргентина, Бразилія та Перу), азійських (найперше, південно-східних) держав, США та держав-учасниць ЄС. Визначено такі групи механізмів протидії деструктивній інституціалізації політики, як запобіжні (превентивні, спрямовані на недопущення інституціалізації деструктивних неформальних інститутів політики); протидії (викорінення, мінімізація уже інституціалізованих неформальних практик у політиці).В аналізі особливу увагу приділено пострадянським державам. Досліджено прояви неформальної інституціалізації держав Південного Кавказу. Розкрито вплив неформальних підривних інститутів на політичні системи Азербайджану, Вірменії та Грузії. Вказано на основні відмінності в імплементації підривних інститутів у державах регіону. Визначено умови, які сприяють або ж перешкоджають укоріненості неформальних підривних інститутів у політичну систему пострадянських держав Південного Кавказу. У статті порівнюються неформальні політичні інститути деструктивного різновиду в Білорусі та Росії. З'ясовано спільні та відмінні характеристики неформальної інституціалізації у цих державах. Визначено спільні характеристики прояву підривних неформальних політичних інститутів у Білорусі та Росії: визначальна роль підривних неформальних інститутів у політиці обох держав; взаємодоповнюваність формальних та неформальних деструктивних політичних інститутів; неоавторитаризм, як чинник, який сприяє деструктивній інституціалізації; наявність кланової управлінської системи, розвинених патрон-клієнтських мереж; домінування неформальних клієнтельних зв'язків над елементами громадянського суспільства; рекрутування еліт на засадах клієнтизму.
