Suchergebnisse

The article analyzes the phenomenon of post-truth as a significant intellectual and cultural symptom of modernity. There are considered its ability to reveal the content of the modern epoch, the place of post-truth in postmodern discourse, and the heuristic potential of the discourse upon the «post-». The main features of the post-truth as a communicative strat- egy are analyzed. On this basis, the incorrectness of definition of the present day as an era of «post-» is proved. The phenomenon of post-truth is just one of the symptoms of a deep crisis of justice, public morality and democratic governance, and, in general, the degradation of political responsibility and standards of public behavior in a globalizing world. ; У статті аналізується феномен постправди як вагомий інтелектуальний та культурний симптом сучасності. З'ясовуються його можливості щодо виявлення змісту сучасної епохи, місце постправди у постмодерному дискурсі та евристичний потенціал дискурсу «пост-». Аналізуються головні особливості постправди як комунікативної стратегії. На цій підставі доводиться некоректність визначення сучасності як епохи постправди. Феномен постправди є лише одним із симптомів глибокої кризи правосвідомості, суспільної моралі та демократичного урядування й загалом деґрадації політичної відповідальності та стандартів публічної поведінки за умов ґлобалізації.

The second half of the twentieth century was marked by fundamental shifts in social and cultural bases of the existence of humankind. Independent Ukraine has become a typical transitive society, which faced post-totalitarian ruin along with weakness of political power. Meanwhile, pseudo-elite seeks to preserve amorphous society, where lack of autonomous social subjects and institutes contributes to its dominance. While modern Ukrainian society doesn't fit into existing social and political typologies, there is a critical need for creating a relevant dictionary that would consider specific social reality after the downfall of "real socialism". Still, we need a new social contract that would provide a basis for social peace and outline prospects of social development in line with the idea of Europe. ; Друга половина ХХ століття означилася змінами соціокультурних підвалин існування людства. На цьому тлі незалежна Україна стала типовим транзитивним суспільством, яке на шляху розбудови власної державності зазнало посттоталітарної руїни разом із кволістю політичної волі влади. За умов відсутності політики як суспільної діяльності, що загартовує політичну волю як чинник суспільного життя, псевдоеліта зацікавлена у аморфності суспільства, коли відсутність автономних соціальних суб'єктів, реального законодавства та правопорядку, соціальних інститутів, що виконують автентичні функції, забезпечує її панування. Оскільки нинішнє українське суспільство не підпадає під відомі соціально-політичні типології, постає необхідність вироблення конкретизованого щодо неї словника опису з урахуванням специфіки соціальної дійсності після краху «реального соціалізму». Поряд із тим необхідна нова суспільна угода, що має створити основу соціального миру та окреслити перспективи суспільного розвитку, пов'язаного з цивілізаційним вибором на користь ідеї Європи.