У статті розглядається феномен вимушеної внутрішньої міграції, а саме такого його наслідку, як виникнення певної групи населення – внутрішньо переміщені особи (ВПО). Обґрунтована необхідність концептуалізації поняття «внутрішньо переміщені особи». Термін «внутрішньо переміщена особа» розглянуто в перспективі його виникнення та подальшого становлення як категорії теоретизування та соціальної практики; проведено його розмежування з поняттями «біженець» та «економічний мігрант»; виділені два основних незмінних критерія, що характеризують внутрішнє переміщення та розглянуто поняття «затяжне внутрішнє переміщення». Виділено найбільш поширені напрямки вивчення ВПО, що представлено в іноземних та вітчизняних дослідженнях. Проаналізовано теорії міграції, які були адаптовані до проблематики вимушеної внутрішньої міграції. Показано евристичний потенціал певних соціологічних теорій, а саме – теорії самоактуалізації А. Маслоу, теорії категорізації Г. Тежфела та Дж. Тернера, теорії акультурації (адаптації) Дж. Беррі, теорії травми соціальних змін П. Штомпки, теорії інкультурації, що можуть скласти основу для створення окремої концептуальної рамки досліджень щодо вимушеного переміщення та внутрішньо переміщених осіб.
The author analyzes the works of foreign and Ukrainian researchers, emphasizing there is need to theorize this concept. In Ukrainian and foreign discourses, much attention is paid to empirical studies of IDP, but there are no work in which the nature of this phenomenon is explained by theories and concepts. Therefore, the purpose of this article is to conceptualize the concept of IDP. This concept has been actively used since the beginning of the 1990s, despite the fact that about 10 million people were drawn to forced labor or expelled from their country for racial, religious or political reasons during the Second World War. The author highlights two unchanging characteristics of the IDP phenomenon: the involuntary nature of the movement, migration inside of the national borders. IDP is much broader than the refugee concept, it involves displacement because of certain natural disasters and development projects. IDP differs from the concept of an economic migrant by means of the nature of migration. For IDP, it is characteristic of pushing migration, for the economic migrants is attractive way of migration. The article also describes the phenomenon of protracted internal displacement. The author considers certain theories trough that IDP can be investigated. It should be noted, that there are practically no theoretical approaches among the migration theories that are devoted exclusively to the conceptualization of the phenomenon of internally displaced persons, because most theories deal with interstate migration. Migration theories have been adapted to the issues of IDP in this paper. Among them: push / pull theory, the theory of migration systems (networks), the concept of a three-stage migration process. The article emphasizes that these theories can be used for studying IDPs, but not in the dimensions of «the country of departure – the country of arrival», but in the «regional» dimension of a particular country. Also among the theories are fruitful for consideration IDPs: A. Maslow's theory of self-actualization, the theory of categorization by H. Tajfel and J. Turner, the theory of acculturation (adaptation) J. Berry, the theory of the trauma of social changes by P. Sztompka, the theory of inculturation. The author make a conclusion on the necessity of further comprehensive sociological research on IDPs and the using of a disciplinary approach. ; В статье рассматривается феномен вынужденной внутренней миграции, а именно такого его последствия, как возникновение определенной группы населения – внутренне перемещенные лица (ВПЛ). Обоснована необходимость концептуализации понятия «внутренне перемещенные лица». Термин «внутренне перемещенное лицо» рассмотрено в перспективе его возникновения и дальнейшего становления как категории теоретизирования и социальной практики; проведено его разграничение с понятиями «беженец» и «экономический мигрант»; выделены два основных неизменных критерия, характеризующих внутреннее перемещение и рассмотрено понятие «затяжное внутреннее перемещение».Выделены наиболее распространенные направления изучения ВПО, что представлено в иностранных и отечественных исследованиях. Проанализированы теории миграции, которые были адаптированы к проблематике вынужденной внутренней миграции. Показано эвристический потенциал определенных социологических теорий, а именно – теории самоактуализации А. Маслоу, теории категоризации Г. Тежфела и Дж. Тернера, теории аккультурации (адаптации) Дж. Берри, теории травмы социальных изменений П. Штомпки, теории инкультурации, которые могут составить основу для создания отдельной концептуальной рамки исследований по вынужденному перемещению и внутренне перемещенных лицах. ; У статті розглядається феномен вимушеної внутрішньої міграції, а саме такого його наслідку, як виникнення певної групи населення – внутрішньо переміщені особи (ВПО). Обґрунтована необхідність концептуалізації поняття «внутрішньо переміщені особи». Термін «внутрішньо переміщена особа» розглянуто в перспективі його виникнення та подальшого становлення як категорії теоретизування та соціальної практики; проведено його розмежування з поняттями «біженець» та «економічний мігрант»; виділені два основних незмінних критерія, що характеризують внутрішнє переміщення та розглянуто поняття «затяжне внутрішнє переміщення». Виділено найбільш поширені напрямки вивчення ВПО, що представлено в іноземних та вітчизняних дослідженнях. Проаналізовано теорії міграції, які були адаптовані до проблематики вимушеної внутрішньої міграції. Показано евристичний потенціал певних соціологічних теорій, а саме – теорії самоактуалізації А. Маслоу, теорії категорізації Г. Тежфела та Дж. Тернера, теорії акультурації (адаптації) Дж. Беррі, теорії травми соціальних змін П. Штомпки, теорії інкультурації, що можуть скласти основу для створення окремої концептуальної рамки досліджень щодо вимушеного переміщення та внутрішньо переміщених осіб.
