Suchergebnisse

The main research aspect of the article is the "issue of guilt", i. e. Germany's responsibility for theestablishment of Nazism and the outbreak of World War II in the philosophical legacy of the German existentialist philosopher Karl Jaspers. The article analyzes the ideas of K. Jaspers on the need to realize and admit guilt for their crimes by the German people and to overcome the totalitarian legacy. K.Jaspers emphasizes that the German people must be held accountable for the crimes of the Nazi regime in the 1930s and 1940s. Jaspers addresses the issue of morality and identifies four types of guilt. The first type is criminal guilt, which lies on those who have committed criminal offenses. The second type is political guilt. The third type is moral guilt. The last, fourth type is metaphysical guilt which is associated with asense of responsibility for every wrong and unjust act in the world. For the author, the last two types of guilt are of the greatest importance. Thus, the tragedy of World War II and the ethnic genocides committed by the Nazis were the result of moral and ethical problems and the general spiritual crisis of the German people. The key role is given to the metaphysical aspect of this crisis. It is claimed that it was the spiritual problems that gave rise to the irreversible processes in the development of the entire nation. The paramount importance of the phenomenon of collective thinking is denied, giving preference to thepersonal level. It is noted that the main condition for spiritual revival is the rejection of national illusions, an unbiased view of one's own past and present life, the recognition of one's own sin, without which repentance of both the nation and the individual is impossible. Of great importance is the aspect of humility, which functions as "our spiritual essence", which leads to the fact that man is on the path of perfection, which ultimately leads him to God. It is emphasized that the admission of guilt and remorse is a vital necessity for the German people. The article also highlights the impact of Jaspers' ideas on the formation of modern humanitarian policy in the Federal Republic of Germany. ; Головним дослідницьким аспектом статті є «проблема провини» – відповідальності Німеччини за утвердження нацизму і розв'язання Другої світової війни у філософських ідеях німецького філософа-екзистенціаліста Карла Ясперса. У статті аналізуються ідеї К.Ясперса про необхідність усвідомлення та визнання провини німецьким народом за свої злочини і подолання тоталітарної спадщини. К.Ясперс підкреслює, що німецький народ повинен нести відповідальність за злочини нацистського режиму в 1930-х–1940-х.рр. Він звертається до проблематики моралі і виділяє чотири види провини. Перший вид – кримінальна вина, яка лежить на тих, хто скоїв кримінальні злочини. Другий вид – політична вина. Третій вид – моральна вина. Останній, четвертий тип провини – вина метафізична, що пов'язана з почуттям відповідальності за кожну неправильну й несправедливу дію у світі. Для автора найбільше значення мають два останні типи провини. Отже, трагедія Другої світової війни та етнічні геноциди, вчинені нацистами, розглядаються як такі, що є результатом морально-етичних проблем і загальної духовної кризи німецького народу. Ключова роль відводиться автором метафізичному аспекту останньої. Стверджується, що саме духовні проблеми породили незворотні процеси в розвитку цілої нації. Спростовується першорядне значення феномена колективного мислення, натомість перевага надається персональному рівню. Відзначається, що головною умовою для духовного відродження нації є відмова від національних ілюзій, поява неупередженого погляду на власне минуле й сьогодення, а також розпізнавання власного «гріха», без чого неможливим є покаяння як нації загалом, так і окремої людини. Великого значення набуває аспект смирення, яке функціонує як «наша духовна сутність». Остання на індивідуальному рівні призводить до того, що людина стає на шлях прагнення до досконалості, який у кінцевому підсумку веде її до Бога. Підкреслюється, що визнання провини та каяття є життєвою необхідністю для німецького народу. Також у статті висвітлюється вплив ідей К.Ясперса на формування сучасної гуманітарної політики Федеративної Республіки Німеччини.

The article analyzes the ethical studies of Hannah Arendt on the origin of totalitarianism. Theauthor considers the conditions for the formation of a "total state" and the role in these processes ofboth society as a whole and an individual. Based on the works of Hannah Arendt, the author analyzes the features of the totalitarian transformations of the individual and society, as well as their interaction with the regime at different stages of the functioning of the "total state". According to Hannah Arendt, totalitarianism is a system of mass terror, which is a phenomenon of the twentieth century. Totalitarianism is realized in the conditions of the destruction of political space and human interaction. It is the result ofthe alienation of a person from political life, that is, the "atomization" of society against thebackground of a deformation of basic ethical standards and established ideas about morality in general. Considering the problem of the emergence of totalitarianism, Arendt turns to the anthropological plane, where she explores the way in which violence enters the public sphere, and politics turns into aninstrument for achieving certain goals and serving private interests. Hannah Arendt also analyzes thephenomenon of the "banality of evil," which lies at the base of the so-called "respectable society". Such a society easily becomes a weapon of totalitarianism along with "grassroots executors of orders", as the example of Adolf Eichmann demonstrates. Hannah Arendt believes that the actions of such "executors of orders" should always be assessed as the actions of a person, and not just a "social tool", from which responsibility for crimes is thus removed. Hannah Arendt identifies various areas of ethical (namely, areas of individual and public morality), where there is a division into personal and political responsibility, and also studies the problems of preventing a possible repetition of totalitarianism. The"means" for such prevention, according to Hannah Arendt, are on an ethical plane. This is, firstly, thepossibility of independent judgment and critical thinking, which create personal principles. And secondly, the presence of a public sphere, which provides the possibility of free action in a common social space. This is what actualizes moral issues and ensures the formation of moral principles. ; У статті аналізується проблематика етичних уявлень тоталітаризму в межах філософських напрацювань Ганни Арендт. Розглядаються умови для формування тотальної держави та значення в цьому процесі як суспільства загалом, так і окремого індивіда, а також особливості тоталітарних трансформацій останніх і їхньої взаємодії з режимом на різних етапах функціонування тотальної держави. На думку Ганни Арендт, тоталітаризм є системою масового терору, що розгортається уХХстолітті в умовах руйнування політичного простору й людської взаємодії, відчуження людини від політичного життя шляхом поступової зміни усталених уявлень про мораль та етичних норм, перетворення суспільства на «атомізованих» індивідів. Досліджуючи проблему виникнення тоталітаризму, Ганна Арендт звертається до антропологічної площини, де досліджує шлях, яким упублічну сферу входить насильство, а політика з дії перетворюється на інструмент досягнення визначених цілей та обслуговування приватного інтересу. Також на прикладі Адольфа Айхмана Гана Арендт аналізує феномен «банальності зла», що криється у підвалинах так званого «добропорядного суспільства», яке легко стає зброєю тоталітаризму разом з «низовими виконавцями наказів», дії яких, на думку мислительки, повинні оцінюватись як дії саме людини, а не як інструмента для виконання певних функцій. У даному дослідженні окреслюються також сфери етичного, а саме площини індивідуальної та суспільної моралі, де існує поділ на особисту іполітичну відповідальність. До цього розгляду додається ще й поняття «колективної провини». Встановлюється, що з філософсько-антропологічного погляду головною умовою для повторення тоталітаризму є відчуження індивіда від політичного життя, зведення людської взаємодії до функціональних контактів у економічній сфері, а також руйнування соціальних зв'язків із сім'єю та друзями. Досліджується також проблематика існування можливостей для запобігання повторенню тоталітаризму, які містяться саме в етичній площині. Це, по-перше, здатність до судження й мислення, які створюють особисті принципи. По-друге ж – наявність публічної сфери, яка передбачає можливості для вільної дії в публічному просторі, що актуалізує питання моральності та моральних принципів.