Suchergebnisse

The study of separatism as diffuse nationalism and regionalism, history of separatist movements, as well as the practice of the parties can come to the following conclusions. Separatism grows out of the crisis nations as ethno­social communities, which achieved an appropriate level identyfikovanosti regional elites of the political system, while maintaining the average and lower social groups, cultural and economic capital. As the nation form the state and political organization of ethnic communities, which in turn form within a suitable stratification of social groups , the process of nation­building can be considered as two parallel social processes ­ and elitoutvorennyu ­ class (group ­) formation . To refer to this process as sociology and political science researchers posluhovuyutsya concept of «nation ­ building» ­ « nation­building» Nation­building occurs when the respective ethnic community in terms of its internal stratification structure creates elites justifying appropriate doctrines ethnocentrism and manifest the appropriate identity. All separatist doctrines and movements are somehow based on ethnocentrism, which justifies the relationship with the community of the historical area, and the corresponding right to secede. On the other hand, separatist movements can take place not only in ethnic forms of ethnic communities to preserve their language and culture and other features, but also to preserve the identities of other components, including ­ religious and civilization. The most radical separatist types of projects is the separation of ethnic groups within their state on the indigenous historical territory. This version of separatism content coincides with nationalism and determines its functional purpose as a political expression of the interests of the ethnic group in the form of state. ; В результаті дослідження сепаратизму як дифузного націоналізму та регіоналізму, історичного розвитку сепаратистських рухів, а також практики відповідних партій можна дійти до наступних висновків. Сепаратизм виростає із кризи націй як етносоціальних спільнот, в яких досягається відповідний рівень ідентифікованості регіональних еліт із політичною системою при збереженні за середньою та нижчою соціальними групами культурного та економічного капіталу. Оскільки нація формою державно­політичної організації етнічних спільнот, які, в свою чергу, утворюють всередині себе відповідну стратифікацію соціальних груп, то процес націєтворення можна вважати паралельним двом соціальним процесам – елітоутворенню та класо­(групо­) утворенню. Для позначення цього процесу в соціології та політичних науках дослідники послуговуються концептом «nation – building» ­ «націєтворення». Націє­творення відбувається тоді, коли відповідна етнічна спільнота, в аспекті її внутрішньої стратифікаційної будови, створює еліти, які обґрунтовують відповідні доктрини етноцентризму і маніфестують відповідні ідентичності. Всі сепаратистські доктрини та рухи так чи інакше спираються на етноцентризм, який обґрунтовує зв'язок спільноти із відповідною історичною територією, та відповідне право на відокремлення. З іншого боку, сепаратистські рухи можуть відбуватись не лише в етнічних формах, задля збереження етнічних спільнот з їх мовно­культурними та іншими особливостями, але і задля збереження інших складових ідентичностей, зокрема – релігійної та цивілізаційної. Найбільш радикальними типами сепаратистських проектів є відокремлення етносів у межах своєї державності на автохтонній історичній території. Ця версія сепаратизму за змістом збігається із націоналізмом і визначає його функціональне призначення як політичне вираження інтересів етносу у вигляді держави. ; В результаті дослідження сепаратизму як дифузного націоналізму та регіоналізму, історичного розвитку сепаратистських рухів, а також практики відповідних партій можна дійти до наступних висновків. Сепаратизм виростає із кризи націй як етносоціальних спільнот, в яких досягається відповідний рівень ідентифікованості регіональних еліт із політичною системою при збереженні за середньою та нижчою соціальними групами культурного та економічного капіталу. Оскільки нація формою державно­політичної організації етнічних спільнот, які, в свою чергу, утворюють всередині себе відповідну стратифікацію соціальних груп, то процес націєтворення можна вважати паралельним двом соціальним процесам – елітоутворенню та класо­(групо­) утворенню. Для позначення цього процесу в соціології та політичних науках дослідники послуговуються концептом «nation – building» ­ «націєтворення». Націє­творення відбувається тоді, коли відповідна етнічна спільнота, в аспекті її внутрішньої стратифікаційної будови, створює еліти, які обґрунтовують відповідні доктрини етноцентризму і маніфестують відповідні ідентичності. Всі сепаратистські доктрини та рухи так чи інакше спираються на етноцентризм, який обґрунтовує зв'язок спільноти із відповідною історичною територією, та відповідне право на відокремлення. З іншого боку, сепаратистські рухи можуть відбуватись не лише в етнічних формах, задля збереження етнічних спільнот з їх мовно­культурними та іншими особливостями, але і задля збереження інших складових ідентичностей, зокрема – релігійної та цивілізаційної. Найбільш радикальними типами сепаратистських проектів є відокремлення етносів у межах своєї державності на автохтонній історичній території. Ця версія сепаратизму за змістом збігається із націоналізмом і визначає його функціональне призначення як політичне вираження інтересів етносу у вигляді держави.

Досвід розвитку сепаратистських рухів Іспанії і, особливо, Італії є актуальним для України в силу поширення сепаратизму малих територій та фрагментованості етнічних ідентичностей мешканців різних областей, міст та містечок нашої держави. Іспанська модель сепаратизму пов'язана із причинами економічно­фінансового походження. Каталонія стала однією з перших іспанських провінцій, де було проведено індустріалізацію і розвивалося промислове підприємництво. Метою промислового розвитку було створення відповідних механізмів централізації, але в підсумку вийшло навпаки. Зараз це найбільш розвинений регіон королівства, який вважає решту іспанських територій збитковими в економічному відношенні. Значні прибутки регіон отримує також за рахунок туристичних комунікацій. Значна кількість чинників стосується також етнокультурної ідентичності, яка позиціонована на основі заперечення загальноіспанських цінностей мистецтва та культури загалом. Італійська модель сепаратизму пов'язана із п'ятьма провінціями з особливим статусом, тільки дві з яких наділені правом позаофіційного спілкування і листування використовувати місцевий діалект (Тоскана і Калабрія).У цілому сепаратизм є зумовленим роздільністю країни на два великі сектори різнорідних стратифікаційних систем: промислову північ із розвиненим середнім класом і селянський південь із сільськогосподарським населенням та мафіозними угрупованнями, які представляють собою соціальний рудимент феодальної епохи. За рахунок цього місцевий патріотизм в Італії як і раніше превалює над загальнонаціональним патріотизмом, а сепаратистські рухи отримують своє підживлення в т.ч. ззовні (Франція, Австрія, Євросоюз в цілому). Унаочненим є протистояння малих регіональних спільнот (містечок, селищ), постійна конфронтація між якими ставить під сумніви збереження Італії як цілісної держави. Чинником сепаратизму виступає також практична відірваність римської бюрократії від інтересів регіонів, а також проникнення мафіозних груповань через лобі в структури центральної влади. ; Досвід розвитку сепаратистських рухів Іспанії і, особливо, Італії є актуальним для України в силу поширення сепаратизму малих територій та фрагментованості етнічних ідентичностей мешканців різних областей, міст та містечок нашої держави. Іспанська модель сепаратизму пов'язана із причинами економічно­фінансового походження. Каталонія стала однією з перших іспанських провінцій, де було проведено індустріалізацію і розвивалося промислове підприємництво. Метою промислового розвитку було створення відповідних механізмів централізації, але в підсумку вийшло навпаки. Зараз це найбільш розвинений регіон королівства, який вважає решту іспанських територій збитковими в економічному відношенні. Значні прибутки регіон отримує також за рахунок туристичних комунікацій. Значна кількість чинників стосується також етнокультурної ідентичності, яка позиціонована на основі заперечення загальноіспанських цінностей мистецтва та культури загалом. Італійська модель сепаратизму пов'язана із п'ятьма провінціями з особливим статусом, тільки дві з яких наділені правом позаофіційного спілкування і листування використовувати місцевий діалект (Тоскана і Калабрія).У цілому сепаратизм є зумовленим роздільністю країни на два великі сектори різнорідних стратифікаційних систем: промислову північ із розвиненим середнім класом і селянський південь із сільськогосподарським населенням та мафіозними угрупованнями, які представляють собою соціальний рудимент феодальної епохи. За рахунок цього місцевий патріотизм в Італії як і раніше превалює над загальнонаціональним патріотизмом, а сепаратистські рухи отримують своє підживлення в т.ч. ззовні (Франція, Австрія, Євросоюз в цілому). Унаочненим є протистояння малих регіональних спільнот (містечок, селищ), постійна конфронтація між якими ставить під сумніви збереження Італії як цілісної держави. Чинником сепаратизму виступає також практична відірваність римської бюрократії від інтересів регіонів, а також проникнення мафіозних груповань через лобі в структури центральної влади. ; Experience in the development of separatist movements in Spain and particularly Italy, is important for Ukraine because of the prevalence of small areas of separatism and fragmentation of ethnic identities residents of different regions, cities and towns of our country. Spanish model separatism linked to economic reasons ­ financial origin. Catalonia was one of the first Spanish provinces, where industrialization was carried out and developed industrial enterprise. The purpose of industrial development was the creation of mechanisms of centralization, but eventually it went wrong. Now it is the most developed region of the kingdom, who believes the rest of the Spanish territories economically unprofitable. Significant gains region also receives travel through communications. A large number of factors also applies to ethnic and cultural identity, which is positioned on the basis of general denial of the Spanish box art and culture in general. Italian model separatism associated with five provinces with special status, only two of which are entitled to outside of official communication and correspondence using local dialect (Tuscany and Calabria).Overall separatism is caused by the resolution of the country into two major sectors of the diverse stratification systems: industrial north of developed middle class and peasant populations south of the farm and mafia groups that represent social vestige of the feudal era. Due to this local patriotism in Italy still prevails over national patriotism, and separatist movements get their makeup including outside (France, Austria, the EU as a whole). Is made evident opposition of small regional communities (towns, villages), the constant confrontation between which casts doubt preserve Italy as a coherent state. Factor separatism is also the practical isolation of the Roman bureaucracy of regional interests and mafia infiltration grouped through the lobby of the structure of the central government.