Suchergebnisse

The article deals with the features of cooperation between Ukraine and Canada in the military-technical sphere during the period of the military conflict in the East of Ukraine. According to the goal, the following tasks were set and solved: statistical data were analyzed and peculiarities of cooperation of the two states in the military-technical sphere were revealed; the assessment of normative legal documents that contribute to the military-technical cooperation between Ukraine and Canada; The main factors that influence the cooperation of two states in this area at the present stage are determined; describes the main measures taken by both countries to implement projects in the military-technical sphere. It is determined that the basic document of cooperation of both states in this sphere is the Ukrainian-Canadian defense agreement, which provides assistance to Ukraine in military education, logistics, development of new types of armaments, procurement of armaments, military-technical cooperation. Canada is among the four leaders of countries that provide foreign military assistance to Ukraine in the form of military equipment and training of soldiers. Canada supports a special partnership between Ukraine and NATO and helps in the implementation and enforcement of Alliance standards, providing assistance in the form of tactical training and strategic counseling. ; У статті досліджено особливості співробітництва України й Канади у військово-технічній сфері у період військового конфлікту на Сході України. Відповідно до мети поставлено та виконано такі завдання: проа­налізовано статистичні дані й виявлено особливості співробітництва двох держав у військово-технічній сфері; дано оцінку нормативно-правовим документам, які сприяють військово-технічній співпраці України та Канади; визначено основні фактори, які впливають на співробітництво двох держав у цій сфері на сучасному етапі; охарактеризовано основні заходи з боку обох країн для реалізації проектів у військово-технічній сфері. Визначено, що базовим документом співробітництва обох держав у цій сфері є українсько-канадська оборонна угода, яка передбачає допомогу Україні у військовійосвіті, логістиці, розробцінових видів озброєння, закупівлі озброєння, військово-технічному співробітництві. Канада є у четвірці лідерів країн, які надають іноземну військову допомогу для України у формі військової техніки та підготовки солдатів. Канада підтримує особливе партнерство між Україною й НАТО та допомагає в запровадженні та дотриманні стандартів Альянсу, надаючи допомогу у формі тактичного тренування та стратегічного консультування.

The article deals with main reasons and peculiarities of the development of current Ukrainian-Georgian relations. The political dialogue between the states is characterized, the main achievements of which are the invariability of positions on mutual confirmation of the sovereignty and territorial integrity of Ukraine and Georgia and the policy of non-recognition, joint implementation of the main goals to the EU and NATO. The trade and economic cooperation of the states is analyzed, the share of Ukraine in the general foreign trade turnover of Georgia is determined. Examples of the main types of products exported by Ukraine to Georgia in 2020 are given. It is determined that the most important in the trade of the parties are raw materials, resource-intensive and low-tech product groups. It is mentioned that an important factor that significantly affected the economic ties of the two countries was the redistribution of Georgia's export directions to relatively stable markets (EU countries), which, compared to the post-Soviet space, are more stable and, moreover, markets with high purchasing power. The prospects of Ukraine and Georgia for joining NATO are considered. It has been identified that Ukraine and Georgia seek to intensify their accession to NATO, considering this as a foreign policy priority. Emphasis is placed on the factors that hinder this process. It is determined that one of the strategic priorities in the relations between Georgia and Ukraine is the expansion of cultural and humanitarian cooperation, which is implemented by improving the bilateral legal framework in this area; development of direct links between scientific and educational, cultural and educational, cultural and artistic organizations and institutions of both countries; providing state support for the implementation of major cultural initiatives. ; Визначено основні причини та особливості розвитку сучасних українсько-грузинських відносин. Охарактеризовано політичний діалог між державами, основними досягненнями якого є незмінність позицій щодо взаємного підтвердження суверенітету та територіальної цілісності України та Грузії, політика невизнання, спільна реалізація основних цілей стратегічного партнерства щодо деокупації української та грузинської території, стійкий демократичний розвиток та економічне зростання двох країн та їх інтеграція до ЄС та НАТО. Проаналізовано торговельно-економічне співробітництво держав, охарактеризовано динаміку зовнішньоторговельного обороту України з Грузією. Наведено приклади основних видів продукції, які експортувала Україна до Грузії у 2020 р. Визначено, що найважливішими у торгівлі сторін є сировинні, ресурсномісткі та низькотехнологічні товарні групи. Зазначено, що важливим фактором, який суттєво вплинув на економічні зв'язки двох країн, став перерозподіл експортних орієнтирів Грузії на, порівняно, стабільні ринки країн Євросоюзу, які, у порівнянні з пострадянським простором, є більш стійкими і, крім того, ринками з високою купівельною спроможністю. Розглянуто перспективи України та Грузії щодо вступу в НАТО. Визначено, що Україна і Грузія прагнуть активізувати свій вступ до НАТО, розглядаючи це як пріоритетний напрям зовнішньої політики. Акцентовано увагу на чинниках, які стоять на заваді цього процесу. Визначено, що одним із стратегічних пріоритетів у відносинах між Грузією та Україною є розширення культурно-гуманітарного співробітництва, яке реалізується шляхом вдосконалення двосторонньої законодавчої бази в цій галузі, та розвиток прямих зв'язків між науково-освітніми, культурно-освітніми, культурно-мистецькими організаціями та установами обох країн.

The article examines the relationship between the United States of America and the Republic of Cuba from its inception to the present. The main focus is on the analysis of events that significantly influenced the formation of American policy towards Cuba and determined the nature of its changes. It is noted that US-Cuban relations are in the form of a long and asymmetric interstate conflict. The United States is using US coercive instruments in its relations with Cuba - sanctions. Washington is using them against Cuba for violating fundamental human rights and freedoms, suppressing democracy and even accusing it of involvement in drug trafficking and sponsorship of terrorism. American leadership in the XIX century. believed that the neighboring island (former Spanish colony) was to break away from the metropolis and become part of the United States. By helping Cuba free itself from Spanish influence, the United States was given the opportunity to intervene in Cuba's internal affairs militarily to protect US interests. Formation of the regulatory framework of US-Cuban relations in the early twentieth century. shows the interest in cooperation between the two countries, and the desire of the United States to control the situation in Cuba. US-Cuba relations have suffered from mistrust and antagonism since 1959, when a revolution took place in Cuba in which Fidel Castro overthrew the US-backed regime and established a socialist state that established close ties with the Soviet Union. During the second half of the twentieth century, successive US administrations pursued policies aimed at the economic and diplomatic isolation of the island nation. The United States has sanctioned Cuba longer than any other country. President Barack Obama has taken extraordinary steps to normalize US relations with Cuba by meeting with leader Raul Castro and restoring full-fledged diplomatic ties. However, President Donald J. Trump has largely changed course, hitting Cuba with new sanctions. Joe Biden's administration may unfreeze the relationship again, but it is not clear how quickly and how well. ; У статті розглядаються відносини між Сполученими Штатами Америки та Республікою Куба від початку їх зародження до сьогодення. Основну увагу спрямовано на аналіз подій, які істотно впливали на формування американської політики щодо Куби і визначили характер її змін. Зазначається, що американо-кубинські відносини перебувають у формі тривалого і асиметричного міждержавного конфлікту. США у відносинах з Кубою використовують інструмент американського примусового впливу – санкції. Вашингтон застосовує їх проти Куби через порушення останньою основних прав і свобод людини, придушення демократії і навіть звинувачує у причетності до торгівлі наркотиками та спонсорстві тероризму. Американське керівництво ще в XIX ст. вважало, що сусідній острів (колишня іспанська колонія) повинен був відколотися від метрополії і увійти в склад Сполучених Штатів. Допомігши Кубі звільнитися від іспанського впливу, США отримали можливість втручатися у внутрішні справи Куби військовим шляхом, щоб захищати інтереси США. Формування нормативно-правової бази американо-кубинських відносин на початку ХХ ст. свідчить про зацікавленість у співпраці між двома країнами, і бажанні США контролювати ситуацію на Кубі. Відносини між США та Кубою страждають від недовіри та антагонізму з 1959 р., коли на кубі відбулася революція в ході якої Фідель Кастро скинув режим, який підтримували США, та створив соціалістичну державу, яка встановила тісні зв'язки з Радянським Союзом. Протягом 2-ї половини ХХ ст., послідовні адміністрації США проводили політику, спрямовану на економічну та дипломатичну ізоляцію острівної країни. США санкціонували Кубу довше, ніж будь-яку іншу країну. Президент Барак Обама зробив надзвичайні кроки для нормалізації відносин США з Кубою, зустрівшись з лідером Раулем Кастро та відновивши повноцінні дипломатичні зв'язки. Однак президент Дональд Дж. Трамп здебільшого змінив курс, вдаривши по Кубі новими санкціями. Адміністрація Джо Байдена може знову розморозити відносини, але не зрозуміло, наскільки швидко і як якісно.

In the article, the relations between Turkmenistan and China in the energy sector are considered. In the context of transformation in political system of the world, the energy interaction of these countries becomes an increasingly interesting topic to study. Nevertheless, even under the influence of various factors, the situation in their energy cooperation has not changed over the years. Now China is one of the world's most important consumers of energy, that's why the country attaches great importance to developing its energy dialogue with Turkmenistan, which ranks 4th in the world in terms of gas, and considers Ashgabat as one of its main strategic partners in ensuring their own energy security. The article analyzes the features of Turkmen-Chinese relations in the gas sector. Emphasis is placed on the fact, that having huge gas reserves, Turkmenistan is limited in diversifying its resources on the world market. In recent years, a number of high-level meetings on energy cooperation have taken place between Turkmenistan and China, and a number of legal documents, which define cooperation between two countries in this area, have been signed as well. The cooperation of official Ashgabat and Beijing is beneficial for both countries but China is currently building its policy in order to put Turkmenistan in long-term financial dependence and receive, in the long run, all Turkmen gas. The identified contradictions, arisen in the energy dialogue between two countries due to the financial and transport dependence of one of the participants, bring a serious element of tension in the relations between official Ashgabat and Beijing in energy cooperation. ; В статті розглядаються відносини Туркменістану та Китайської Народної Республіки в енергетичній сфері. В умовах трансформації системи світової політики енергетична взаємодія цих країн стає все більш цікавою темою для вивчення. Хоч, і під впливом різних факторів ситуація в їх енергетичному співробітництві з роками майже не змінюється. Наразі Китай є одним із найбільш значущих споживачів енергоресурсів у світі, саме тому, для забезпечення своїх громадян енергоресурсами країна надає важливого значення розвитку енергетичного діалогу з Туркменістаном, який за покладами газу займає 4 місце в світі, і розглядає Ашгабат, як одного з головних стратегічних партнерів в забезпеченні власної енергетичної безпеки. В статті проаналізовані особливості туркменсько-китайських відносин в газовій сфері. Акцентовано увагу на тому, що маючи досить великі поклади газу, Туркменістан є обмеженим в диверсифікації своїх ресурсів на світовий ринок. За останні роки відбулася низка зустрічей високого рівня між Туркменістаном і КНР, які стосувались співробітництва в енергетичній сфері, і підписано ряд нормативно-правових документів, які визначають співпрацю двох держав у даному напрямку. Спільне співробітництво офіційних Ашгабату та Пекіну хоч і є вигідним для обох країн, але наразі, Китай вибудовує свою політику таким чином, аби поставити Туркменістан в довгострокову фінансову залежність та отримувати, в перспективі, весь туркменський газ. Визначені суперечності, які виникли в енергодіалозі двох країн через фінансову та транспортну залежність одного з учасників, що вносить серйозний елемент напруженості у відносини офіційних Ашгабата і Пекіна в енергетичному співробітництві