Suchergebnisse

Анотація: Актуальність політичного виховання студентів у вітчизняних закладах вищої освіти полягає в компенсації недоліків цього виховання в родині, у набутті цією молоддю політичної культури, яка стане і її своєрідним соціальним захистом, і умовою громадянської стабільності та, водночас, забезпечить суспільну динаміку правовими, а не революційними засобами. Метою публікації є: виявлення причин гальмування політичного виховання українських студентів, проаналізувавши провідні законодавчі документи щодо освіти; обґрунтування соціально-педагогічної сутності цього виховання, порівнюючи поняття «соціальне виховання» та «політичне виховання»; доведення ефективності соціально-педагогічного підходу до політичного виховання вітчизняних студентів у період демократизації суспільства. Методи дослідження: аналіз провідних законодавчих документів щодо освіти, термінологічний аналіз понять «соціальне виховання» та «політичне виховання», «громадянське виховання», їх систематизація, узагальнення. Демократична сутність соціальної педагогіки забезпечує трактування «політичного виховання» як цілеспрямованого процесу створення сприятливих умов політичного розвитку студентів, який є частиною їх соціального, а конкретно – громадянського вдосконалення. Метою політичного виховання студентів, з соціально-педагогічного погляду, є сприяння сходженню ними від політичної грамотності через політичну компетентність до політичної культури (ціннісне ставлення до політичного буття, політична суб'єктність, політична творчість, критичне сприйняття політичної інформації, політичне співробітництво, позитивна політична комунікація тощо). Соціально-педагогічний підхід до політичного виховання реалізується не лише через безпосередню роботу зі студентами, стимулюючи їх політичне самовиховання, але й опосередковано через соціальне середовище, як ЗВО, так і залучаючи різноманітні соціальні інститути та заклади: молодіжну субкультуру, ЗМК, заклади культури та мистецтва, правоохоронні органи, віртуальні соціальні мережі тощо. ; Abstract: The relevance of students' political education at national higher education institutions lies in compensating the flaws of this kind of education within a family, in gaining by these young people the political culture that will become their special social protection, and a condition for civil stability, while, simultaneously, providing the social dynamism with legal, not revolutional means. The aim of this paper is to discover the reasons that slow down the political education of Ukrainian students by analyzing the leading legislative documents regarding education; to justify the social-pedagogical nature of this education by comparing the concept «social education» with «political education»; to prove the effectiveness of the social-pedagogical approach to political education of nation's students during the period of society democratization, its decentralization. After analyzing the laws of Ukraine «On education», «On higher education», the Concepts of national education of student youth and national-patriotic education of children and youth, we have reached a conclusion that they reflect the lack of understanding of the meaning of political education on the state level, or a fear of one, just like it was with «national education» during soviet times. Fear of political education is tied to matching it, as we believe, with youth choosing certain political values, and because the authoritativeness of the higher education system is still not completely out of the soviet past, «choosing» may turn to «coercing» the higher education recipients to follow certain political values. This is facilitated by the definition of this term by political scientists as well. The democratic nature of social pedagogy ensures its representation as a purposeful process of creating favorable conditions for students' political development, which is part of their social, particularly civil, development. The aim of political education of students, from the social-pedagogical point of view, is to promote their growth from political literacy through political competence to political culture (value-based approach to political being, political subjectness, political creativity, critical perception of political information, political cooperation, positive political communication etc.). The social-pedagogical approach to political education is realized not only through immediate work with higher education recipients, stimulating their political self-education, but also through mediums of social environment, like HEI, as well as through including various social institutions and establishments: the youth's subculture, means of mass communication, culture and art establishments, law enforcement authorities, virtual social networks etc.

Анотація: Актуальність політичного виховання студентів у вітчизняних закладах вищої освіти полягає в компенсації недоліків цього виховання в родині, у набутті цією молоддю політичної культури, яка стане і її своєрідним соціальним захистом, і умовою громадянської стабільності та, водночас, забезпечить суспільну динаміку правовими, а не революційними засобами. Метою публікації є: виявлення причин гальмування політичного виховання українських студентів, проаналізувавши провідні законодавчі документи щодо освіти; обґрунтування соціально-педагогічної сутності цього виховання, порівнюючи поняття «соціальне виховання» та «політичне виховання»; доведення ефективності соціально-педагогічного підходу до політичного виховання вітчизняних студентів у період демократизації суспільства. Методи дослідження: аналіз провідних законодавчих документів щодо освіти, термінологічний аналіз понять «соціальне виховання» та «політичне виховання», «громадянське виховання», їх систематизація, узагальнення. Демократична сутність соціальної педагогіки забезпечує трактування «політичного виховання» як цілеспрямованого процесу створення сприятливих умов політичного розвитку студентів, який є частиною їх соціального, а конкретно – громадянського вдосконалення. Метою політичного виховання студентів, з соціально-педагогічного погляду, є сприяння сходженню ними від політичної грамотності через політичну компетентність до політичної культури (ціннісне ставлення до політичного буття, політична суб'єктність, політична творчість, критичне сприйняття політичної інформації, політичне співробітництво, позитивна політична комунікація тощо). Соціально-педагогічний підхід до політичного виховання реалізується не лише через безпосередню роботу зі студентами, стимулюючи їх політичне самовиховання, але й опосередковано через соціальне середовище, як ЗВО, так і залучаючи різноманітні соціальні інститути та заклади: молодіжну субкультуру, ЗМК, заклади культури та мистецтва, правоохоронні органи, віртуальні соціальні мережі тощо. ; Abstract: The relevance of students' political education at national higher education institutions lies in compensating the flaws of this kind of education within a family, in gaining by these young people the political culture that will become their special social protection, and a condition for civil stability, while, simultaneously, providing the social dynamism with legal, not revolutional means. The aim of this paper is to discover the reasons that slow down the political education of Ukrainian students by analyzing the leading legislative documents regarding education; to justify the social-pedagogical nature of this education by comparing the concept «social education» with «political education»; to prove the effectiveness of the social-pedagogical approach to political education of nation's students during the period of society democratization, its decentralization. After analyzing the laws of Ukraine «On education», «On higher education», the Concepts of national education of student youth and national-patriotic education of children and youth, we have reached a conclusion that they reflect the lack of understanding of the meaning of political education on the state level, or a fear of one, just like it was with «national education» during soviet times. Fear of political education is tied to matching it, as we believe, with youth choosing certain political values, and because the authoritativeness of the higher education system is still not completely out of the soviet past, «choosing» may turn to «coercing» the higher education recipients to follow certain political values. This is facilitated by the definition of this term by political scientists as well. The democratic nature of social pedagogy ensures its representation as a purposeful process of creating favorable conditions for students' political development, which is part of their social, particularly civil, development. The aim of political education of students, from the social-pedagogical point of view, is to promote their growth from political literacy through political competence to political culture (value-based approach to political being, political subjectness, political creativity, critical perception of political information, political cooperation, positive political communication etc.). The social-pedagogical approach to political education is realized not only through immediate work with higher education recipients, stimulating their political self-education, but also through mediums of social environment, like HEI, as well as through including various social institutions and establishments: the youth's subculture, means of mass communication, culture and art establishments, law enforcement authorities, virtual social networks etc.

На підставі культурологічного підходу обґрунтовуються тенденції соціально-педагогічної діяльності із сім'єю, викликані трансформацією суспільства, в умовах становлення та розвитку інформаційної доби в Україні: суб'єктивні ─ підтримка «соціально здорової» (зокрема багатодітної) родини для зміцнення її позитивного іміджу та впливу на суспільство; сприяння реалізації принципу субсидіарності у взаємодії сім'ї та соціокультурного середовища територіальної громади; об'єктивні ─ супровід медіа-, кіберсоціалізації в родині; сприяння через соціально-педагогічну діяльність із сім'єю її сходженню до регіональної (європейської) та глобальної соціальності. Перспективами подальших наукових розвідок є оновлення сімейних соціально-педагогічних технологій та відповідного вдосконалення професійної освіти фахівців. ; Based on culturological approach, the trends of social-pedagogical activity with the family, which were caused by society transformation under conditions of onset and progression of information age in Ukraine, are being substantiated. Extrapolations of modern family dynamics on social-pedagogical activity improvement towards raising family social education effectiveness allowed the substantiation of subjective (caused by the state of country's transition from authoritarian to democratic society), as well as objective (transition from humanity's industrial age to information age) trends. Subjective trends are: supporting a "socially healthy" family type for its positive image and influence on society strengthening (under conditions of demographic crisis and population die-out, a "socially healthy" is a family which – among other traditional traits – should be recognized as full, with many children and being pro-Ukrainian, as it must become the leading societal value, a part of national idea. This is exactly the family that can – especially through community organizations – support and help a family in crisis); facilitation of subsidiarity principle in family and local communities' sociocultural environment interaction (recognition by local communities' community organizations and family of its primacy and responsibility for community problems resolution, and, conversely, of family primacy for local community, which will become a preventive factor for family consumerism progression, especially for one with many children). Objective trends are: assistance in media- and cybersocialization within family (support of family's positive social development – especially of the first and third age members – in global information space, particularly in its virtual part, as well as simultaneous prophylaxis of information slavery, cybernetic criminality, information aggression, consciousness manipulation, Internet addiction etc.); promotion of family's regional (European) and global (formation of European and global social values, emotional and volitional qualities that will facilitate regional and universally human integration and consolidation, as well as family's behavior as European and world social subject) sociality ascent through social-pedagogical activity with it. Prospects of further research are renewal of family social-pedagogical technologies and improvement of specialists' professional education.

The article briefly investigates the features of the information age, which led to the transformation of the Homo Sapiens culture and led to the new types of addictions among the young generation. Scientists around the world are increasingly investigating the issue of high school students' dependence on virtual social networks as a key issue in the overall process of "Generation Z" cyber socialization. To confirm and update the matter, data from the sample (N = 456) were collected using a structured online questionnaire available in open cyberspace. The main goal was achieved during the investigating, namely – it has been identified and substantiated approaches to socio-pedagogical prevention of high school students' dependence on virtual social networks, which are: a multilevel approach, combining the efforts of social professionals and educators, parents, community, etc. in order to prevent addiction; moreover, it has been determined the necessity for spiritual and creative development, in improving the information culture of high school students, as well as in stimulating their subjectivity; it is also noted that this goal achievement is possible provided the active use of virtual tools and educational process diversification with interesting activities. Such approach can be the basis for the development of social and educational programs to harmonize the socialization of young people in modern conditions, both offline and online.

Received: 18 March 2021 / Accepted: 5 June 2021 / Published: 8 July 2021

The article presents the results of instituting the future culture managers' social creativity development technology in the extracurricular activities of a higher education institution. The technology was developed based on social-educational paradigm of social pedagogy and a verified array of tools was used to diagnose its efficiency. According to the aim, it was defined that social creativity of future culture managers is an active focus of students of said field on mastering worldwide professional experience for socially significant transformation of contemporary culture through professional sociocultural activities. Criteria and indices of future culture managers' social creativity were substantiated, among which are in particular interest and value attitude towards professional civic life, motivation for personal and professional self-improvement in the culture of global information society, creation of novel sociocultural activity models under conditions of information society's virtual culture, active and responsible participation in their realization. Effectiveness of the social-pedagogical activities technology, which provides for taking into account novel sociocultural conditions of information society in organizing the extracurricular field of higher education institution, coordinating agents of social-pedagogical activities for developing students' social creativity via creation of proactive performance center and initiative group, and activation of student self-governance in self-improvement of future culture managers' social creativity, was proven. Recommendations for further utilization of the technology were developed, among which is the necessity for universities to create favorable social-educational conditions for development and assertion of democratic social values of contemporary students, which will influence their social creativity's development vector.

Received: 2 August 2022 / Accepted: 5 October 2022 / Published: 5 November 2022